Доброго квітневого дня, всім участникам дистанційного навчання.
Сьогодні 5 квітня 2021 року.
Запрошую до співпраці учнів 6 , 9 географія та 5 ОЗ.
Географія 6 клас
Урок 53
Тема: тематична по темі " Гідросфера"
І рівень
1. Яка частка води припадає на Світовий океан:
А. 96,5%
Б. 90,5%
В. 87,5%
Г. 76,5%
2. Який з цих острові не є материковий:
А. Мадагаскар
Б. Калімантан
В. Керґелен
Г. Тасманія
3. Найсолоніше море на Землі:
А. Карибське
Б. Чорне
В. Середземне
Г. Червоне
4. Місце де починається річка називається:
А. Витік
Б. Гирло
В. Заплава
Г. Болото
5. Яке з цих озер тектонічного походження:
А. Каспійське
Б. Велике Ведмеже
В. Ладозьке
Г. Танґаньїка
6. Кам’яні брили, що виступають із води у руслі річки:
А. Водоспад
Б. Пороги
В. Дельта
Г. Каньйон
ІІ рівень
7. Встановіть відповідність між річками і океанами, куди вони впадають
1. Маккензі
2. Тигр
3. Ніл
4. Амур
А. Тихий
Б. Атлантичний
В. Індійський
Г. Північно-Льодовитий
8. Встановіть відповідність між течіями та океанами, те вони знаходяться:
1. Куросіо
2. Норвезька
3. Гольфстрім
4. Західноавстралійська
А. Тихий
Б. Атлантичний
В. Індійський
Г. Північно-Льодовитий
ІІІ рівень Дайте визначення понять (1 бал)
9. Бентос –
10. Водосховище –
11. Цунамі –
ІV рівень Охарактеризуйте (2 бали)
12. Охарактеризуйте види підземних вод.
Відповіді чекаю до 8 ранку 6 квітня, тим хто
ігноріє умову т.о. я не зарахую.
Дотримуйтеся правил карантину і будьте здорові.
До зустрічі.
Географія 9 клас
Урок 34
Тема: Виробництво тканин , одягу, взуття в Україні та світі.
Пригадайте:
♦ із якої сировини виробляють тканини
♦ види тканин, одягу та взуття
Легка промисловість відіграла особливу роль в історії людства. Саме вона була лідером промислового перевороту, який характеризується різким зростанням обсягів виробництва завдяки переходу від ручної праці до машинної. Його початок пов’язують із появою фабрик, на яких для виробництва вовняних тканин почали використовувати прядильні машини.
1. Структура та чинники розміщення підприємств легкої промисловості.
Легка промисловість забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям, а інші виробництва — технічними тканинами, шкірою. Таким чином, вона безпосередньо впливає на добробут людей, робить їх життя більш зручним і комфортним. У її структурі виділяють текстильну (тканини), трикотажну (шкарпетки, панчохи, білизна), швейну (одяг), шкіряно-взуттєву (вичинка шкіри, пошиття взуття), хутрову (хутрові вироби) промисловість.
Розміщення більшості підприємств залежить від трьох чинників: сировинного, працересурсного та споживчого. Так, підприємства текстильної та трикотажної промисловості орієнтовані на всі ці чинники. На географію швейної та шкіряно-взуттєвої промисловості найбільше впливають працересурсний (мається на увазі не тільки наявність та кваліфікація, але й вартість трудових ресурсів) і споживчий чинники. Розміщення окремих виробництв в Україні (наприклад бавовняних тканин) також залежить від надходження імпортної сировини.
2. Види тканин та географія їх виробництва в Україні.
За випуском продукції перше місце посідає текстильна промисловість . У виробництві вона використовує рослинні (бавовна, льон, коноплі), тваринні (вовна, шовк) та хімічні волокна. Із рослинних та тваринних волокон виробляють натуральні тканини, що мають добрі вентиляційні, терморегуляційні та антисептичні властивості. Хімічні волокна отримують із природних (штучні волокна) та синтетичних (синтетичні волокна) полімерів. Вироби з них зберігають форму і майже не зминаються. Залежно від сировини в текстильній промисловості виділяють бавовняне, вовняне, шовкове, лляне виробництва.
Бавовняна тканина «дихає» (пропускає повітря), добре вбирає вологу, приємна на дотик, комфортна до тіла, досить тепла та не електризується. Однак вона легко зминається, вироби з неї швидко втрачають зовнішній вигляд, линяють. Щоб покращити окремі характеристики бавовняних та інших натуральних тканин і здешевити виробництво, до них додають хімічні волокна.
У структурі виробництва бавовняних тканин виділяють первинну обробку сировини, прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове й фарбувально-обробне виробництва. Повний виробничий процес з отриманням готових виробів відбувається на комбінатах. На фабриках здійснюються один або два виробничі процеси. Найбільш потужні підприємства розташовані в Тернополі та Херсоні (бавовняні комбінати). Комбінат «Текстерно» (м. Тернопіль) — єдине в країні підприємство із замкненим циклом, яке включає три фабрики: прядильну, ткацьку й обробну (оздоблювання й фарбування).
Вовняні тканини теплі, довговічні, їх важко зім’яти, але вони досить дорогі й можуть викликати алергію. Їх виробництво представлено первинною обробкою вовни, виготовленням пряжі, тканин і виробів із них.
Крім вовни, вовняна промисловість використовує домішки з хімічних волокон та бавовни. Найбільшим підприємством є Камвольно-суконна компанія «Чексіл» (м. Чернігів), що виробляє вовняні тканини для пошиття костюмів, піджаків, брюк та пальт, основна частина яких експортується. Сучасні виробництва розташовані в Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька о6л.), Кременчуці (Полтавська о6л.), Стриї (Львівська обл.).
Натуральні шовкові тканини «дихають», вони міцні, легкі, добре вбирають вологу і погано проводять тепло (це добре для літнього одягу), але втрачають частину своїх властивостей під дією прямих сонячних променів. У сучасних умовах виробництво шовкових тканин значною мірою орієнтується на використання хімічних волокон, які витісняють шовк-сирець. Великий виробник шовкових тканин — Черкаський шовковий комбінат, який спеціалізується на тканинах із натуральних і синтетичних волокон, у тому числі плащових, декоративних, технічних та меблевих.
На розміщення низки виробництв легкої промисловості суттєво впливає працересурсний чинник. Так, виготовлення одягу вимагає великої кількості кваліфікованих швачок.
Лляні тканини за своїми властивостями близькі до бавовняних. В Україні їх виробництво розвивається на власній сировині в основному в північно-західній частині. Тут розташовані Рівненський і Житомирський льонокомбінати, які мають повний цикл переробки льону, а також використовують інші види пряжі та їх суміші.
Трикотажна промисловість виробляє продукцію з однієї або багатьох ниток шляхом утворення петель та їх взаємного переплетення (панчішно-шкарпеткові вироби, білизна). Найбільшими підприємствами є київська трикотажна фабрика «Киянка», Київське виробниче трикотажне об’єднання, Одеська та Миколаївська трикотажні фабрики, Харківська, Житомирська й Львівська панчішно-шкарпеткові фабрики. Так, фабрика «Киянка» виробляє джемпери, жакети, сукні, палантини, пуловери, шапки тощо.
3. Швейна промисловість та інші виробництва легкої промисловості.
Швейна промисловість посідає друге місце за вартістю виробленої продукції. Її особливість полягає в необхідності постійного оновлення асортименту продукції через зміну моди та смаків. У результаті ввезення в Україну продукції з інших країн, у першу чергу азіатських (Китай, Туреччина, В’єтнам, Індонезія), швейна промисловість пережила період зниження обсягів виробництва. Вітчизняна продукція, що переважно виготовлялася на великих підприємствах, виявилася занадто дорогою та менш сучасною. Із появою невеликих приватних підприємств, що здатні швидко реагувати на потреби ринку, ситуація дещо покращилася. Зараз значною проблемою для подальшого розвитку виробництва є завезення продукції, що вже була в користуванні («секонд-хенд»).
Швейна промисловість у першу чергу зорієнтована на трудові ресурси (як правило, жіночі) та споживача . Тому її підприємства розміщені переважно у великих населених пунктах. Основні види продукції — верхній одяг (пальта та напівпальта, жакети, костюми, піджаки, брюки, плащі, спецодяг).
Важливою складовою легкої промисловості є шкіряно-взуттєва, яка має досить високий рівень механізації. Взуттєві підприємства працюють у Києві, Дніпрі, Луцьку, Львові, Харкові, Одесі, Запоріжжі. Вони використовують натуральну і штучну шкіру, парусину (важка цупка лляна тканина з товстої пряжі), резину.
4. Основні риси географії легкої промисловості світу.
Завдяки виробництву масової та здебільшого недорогої продукції, яка необхідна населенню будь-якої країни, підприємства легкої промисловості поширені в усіх регіонах світу. Проте їхня спеціалізація та обсяги виробництва залежать від вартості трудових ресурсів, наявності сировини, уподобань, смаків та платоспроможності населення. Підприємства, що виробляють масову, недорогу та трудомістку продукцію, поступово зосереджуються в країнах із середнім та низьким рівнями розвитку. У розвинених країнах зберігаються виробництва, які спеціалізуються на синтетичних та дорогих (особливо вовняних) натуральних тканинах, престижному одязі та взутті, виробах із хутра. Зростає виробництво трикотажних і нетканих матеріалів, виготовлення яких менш трудомістке.
У всьому світі відомий спортивний одяг і взуття німецьких компаній «Адідас» і «Пума», продукція італійських «Дольче і Габбана», «Ніна Річчі» та «Бенеттон», американських «Леві Страус» та «Найк». Франція залишається визнаним центром високої моди, а «Крістіан Діор», «П'єр Карден», «Ів Сен-Лоран» — провідними торговельними марками. Італія також відома як виробник дорогих тканин та якісного шкіряного взуття (світовий центр взуттєвої моди — Мілан), промисловість США спеціалізується на виробництві трикотажу, окремих видів тканин, взуття.
У текстильній промисловості світу найбільше значення має виробництво бавовняних (понад 60 % загального обсягу), синтетичних (25 % із тенденцією до зростання) та вовняних (10 %) тканин. Основними їх виробниками є країни Азії, у першу чергу Східної і Південно-Східної. Так, більше половини бавовняних тканин дають підприємства Китаю, Індії та Пакистану. Значні обсяги виробляють у США, Японії, Індонезії, Бразилії, Італії, Єгипті.
Лідерами у виробництві тканин із синтетичних волокон тривалий час були США, Італія, Японія, Німеччина та Франція. Зараз відбувається поступове переміщення виробництва в Азію. Найбільш швидко зростають обсяги в Китаї, Індії, Пакистані, Південній Кореї. Вони ж є експортерами синтетичних тканин .
У виробництві вовняних тканин на перше місце вийшов Китай, але деякі розвинені країни зберегли свої позиції. Насамперед це Італія, де традиції вовняного виробництва мають багатовікову історію. Далі йдуть Японія, США, Франція та Велика Британія. Провідні експортери вовняних тканин — Італія, Китай та Франція.
Виробництво шовкових тканин зосереджене в Китаї, США, Японії та окремих країнах Західної Європи . Це також дорогі тканини, тому розвинені країни виробляють значні їх обсяги.
Швейна промисловість ще більш трудомістка, тому виробництво повсякденних і недорогих видів одягу зосереджено в Китаї, країнах Південно-Східної і Південної Азії (Бангладеш, Шрі-Ланка, Індія, Індонезія, Філіппіни), Туреччині. Серед країн одноособовим лідером у виробництві та експорті одягу є Китай. Найбільше імпортують одяг США, країни Західної Європи та Японія.
Китай є абсолютним лідером і у виробництві та експорті взуття. Йому значно поступаються Бразилія, Індонезія, Таїланд, Південна Корея. Основна частина продукції цих країн — дешеве текстильне гумове взуття та продукція зі шкірозамінників, наприклад з екошкіри. У виробництві та експорті модельного шкіряного взуття перше місце належить Італії, друге — Іспанії .
Зовні екошкіра нагадує натуральну шкіру. Вона м'яка на дотик та еластична. Виробляють її шляхом нанесення мікропористої («дихаючої») плівки з поліуретану на ткану основу, наприклад із бавовни. Якість цього матеріалу залежить від товщини поліуретанової плівки: чим вона товща, тим вища якість та довговічність, але через це взуття стає більш жорстким.
Головне
♦ Легка промисловість забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям, а промисловість — технічними тканинами, шкірою.
♦ Розміщення більшості підприємств легкої промисловості залежить від трьох чинників: сировинного, працересурсного та споживчого.
♦ У текстильному виробництві виділяють бавовняну, вовняну, шовкову, лляну промисловість.
♦ Особливість швейної промисловості полягає в необхідності постійного оновлення асортименту продукції.
♦ Найбільшими центрами легкої промисловості в Україні є міста Тернопіль, Київ, Харків, Херсон, Рівне, Одеса, Запоріжжя, Луцьк, Житомир, Дунаївці.
♦ Найбільші виробники продукції легкої промисловості у світі — Китай, США, Італія, Японія, Франція, Німеччина, Туреччина, Індія, Південна Корея.
Запитання та завдання для самоперевірки
1. Які виробництва входять до складу легкої промисловості? 2. Яку сировину використовують підприємства легкої промисловості? 3. Назвіть чинники розміщення підприємств легкої промисловості. Поясніть необхідність їх урахування. 4. Розкажіть про географію швейної промисловості України. 5. Визначте особливості швейної промисловості. Поясніть їх. 6. Якими є характерні риси розміщення легкої промисловості світу?
Домашнє завдання
1. Використовуючи карту атласу, проаналізуйте особливості розміщення текстильної промисловості України.
2. Використовуючи карту атласу, укажіть області з найбільшим (найменшим) рівнем розвитку текстильної промисловості в Україні.
3. Використовуючи карту атласу, визначте світові центри легкої промисловості.
Набуваємо практичних навичок
1. Однією з особливостей легкої промисловості є швидка віддача вкладених коштів. Чому саме невеликі підприємства дозволяють отримати найбільший прибуток за мінімальних витрат?
2. З'ясуйте, із яких тканин (матеріалів) вироблені ваш одяг, взуття. Які переваги та недоліки вони мають? Продумайте, які одяг і взуття ви хотіли б придбати в майбутньому, із яких матеріалів вони мають бути вироблені й чому.
Поміркуйте
у більшості країн Західної Європи вважається, що повсякденний одяг та взуття в першу чергу мають бути якісними, зручними та комфортними і не слід звертати великої уваги на моду та торговельні марки. Чи поділяєте ви цю точку зору? Чому?
Дослідження
Малі й середні міста України — центри швейного виробництва
1. Пригадайте, які міста України належать до малих та середніх.
2. З'ясуйте, у яких із них розташовані швейні виробництва.
3. Поясніть чинники розміщення швейних виробництв у цих містах.
4. Зберіть дані про види продукції цих підприємств на прикладі міст (міста) своєї області.
5. Поясніть значення швейних виробництв для вирішення економічних і соціальних проблем міст (міста) своєї області.
Дотримуйтеся правил карантину і будьте здорові.
До зустрічі.
ОЗ 5 клас
Урок 24
Тема:" Трикутник вогню". пожежна тривога.
Відгадайте загадку:
Червоний півень по жердині скаче,
Своїм гребенем величається,
А як торкнешся, то кусається.
Якщо в квартиру зайде цей гість,
То все дотла він з’їсть.
Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся, як поводитися з вогнем, які є умови виникнення пожеж, які небезпеки чекають на дітей під час пожежі. Запишіть тему у зошити.
Пожежі – одне з найнебезпечніших стихійних лих. Чому? Які причини виникнення лісових пожеж? Дійсно, однією з причин є необачна поведінка з вогнищем. Всі ми полюбляємо влітку відпочивати на природі, ходити в походи, але іноді після такого відпочинку трапляється пожежа.
Правила, яких необхідно дотримуватись, розкладаючи вогнище:
- вогнище має бути захищене від вітру, влаштоване подалі від дерев;
- місце для вогнища слід розчистити від сухої трави, моху, обкопати або викопати неглибоку яму, яка також захистить вогонь від вітру;
- хмиз потрібно складати подалі від вогню;
- не залишати багаття без нагляду;
- вогнище слід ретельно загасити (краще землею).
Пам’ятайте, що майже всі пожежі спочатку невеликі, їх можна загасити. Говорять, що в першу хвилину для гасіння пожежі досить склянки води, в другу – потрібне відро, а в третю – не вистачить і цистерни. Якщо в лісі загорілася трава, невеликі кущики, важливо не розгубитися і спробувати загасити полум’я. Можна засипати його землею, піском або залити водою.
Потрібно остерігатися відкритого вогню, високої температури повітря, задимленості, провалів у прогорілий ґрунт, падіння дерев і гілок. Діяти слід розважливо: треба перейти зону вогню проти вітру, закривши голову та обличчя верхнім одягом, краще вологою тканиною. Якщо загорівся одяг, необхідно зупинитися, впасти на землю та покачатися, щоб збити полум’я.
Що потрібно, аби почалося горіння?
Де може відбутися горіння?
Коли це може трапитися?
Отже, існує три умови виникнення горіння: горюча речовина, кисень і джерело запалювання. Ці складові утворюють “трикутник вогню”.
Отже, першою умовою виникнення горіння є наявність джерела запалювання. Усе, що породжує вогонь, іскри або високу температуру, може призвести до загоряння.
Доповніть перелік можливих джерел запалювання:
Сірник, бенгальський вогонь, цигарка, несправний електроприлад, лупа ...
Другою умовою виникнення горіння є наявність горючих речовин. За ознакою горючості їх поділяють на горючі, важкогорючі та негорючі.
Горючі – це ті, що загоряються від джерела запалювання і продовжують горіти, коли це джерело зникає. Найнебезпечнішим серед них є легкозаймисті рідини і гази. Вони можуть спалахнути чи вибухнути від найменшої іскри (наприклад, бензин або природний газ).
Важкогорючі – ті, що загоряються, тліють чи обвуглюються під час вогню, проте без джерела запалювання їх горіння припиняється (пластмаси, гума), лінолеум, пластикові стелі й панелі до того ж виділяють отруйні гази під час пожежі.
Негорючі – ті, що не горять за будь-яких умов. До них належать вода, пісок, каміння, цегла. Їх застосовують для гасіння пожеж.
Третьою умовою горіння є наявність кисню – газу, що міситься в повітрі.
Отже, умови виникнення пожеж вам відомі, тож з’ясуємо, яких правил необхідно дотримуватись в оселі, аби запобігти пожежі.
Як називається газ, що потрібен вогню?
Які матеріали продовжують горіти?
Які матеріали не горять за будь-яких умов?
Які матеріали припиняють горіти без джерела запалювання?
Чим краще захистити органи дихання від диму?
Що є наслідком необережного поводження з вогнем?
Хто є ворогом пожежі?
Домашнє завдання
1. Опрацювати § 24
2. Намалюйте плакат або малюнок на форматі А4 з пожежної безпеки.
Дотримуйтеся правил карантину і будьте здорові.
До зустрічі.
