Доброго дня
Сьогодні 21 квітня 2026 року
Запрошую на урок географії учнів 8-11 класів
Географія 8 клас
Тема: Контрольна робота по розділу 3" Природокористування"
1. Вкажіть, які ґрунти поширені в південних районах України?
а) чорноземи
б) дерново-підзолисті
в) сірі лісові
г) каштанові
2. Які несприятливі фізико-географічні процеси найбільш поширені в гірській місцевості?
а) селі
б) суховії
в) град
г) заболочування
3. В якій частині України поширена степова рослинність:
а) у південній
б) у північній
4. Дати визначення понять:
а) Ландшафт -
б) Моніторинг навколишнього середовища -
5. Вкажіть, який заповідник не є біосферним:
а) Асканія Нова
б) Поліський
в) Карпатський
г) Дунайський
6. Назвати тварин, занесених до Червоної книги.
7. Назвати основні напрямки природокористування в Україні в умовах сталого розвитку.
8. Проаналізуйте і зпрогнозуйте зміни в природі, спричинені надмірною вирубкою карпатських лісів.
9. Знайдіть відповідність між корисними копалинами та їхніми родовищами:
1) Природний газ А. Самотканське
2) Калійна сіль Б. Ватутінське
3) Титанові руди В. Шебелинське
4) Уранові руди Г. Калуське
Д. Микитівське
10. Як утворилися вулканогенні форми рельєфу і де вони поширені?
11. Запропонуйте заходи по раціональному використанню та охороні корисних копалин України.
12. Дати визначення понять:
а) геоморфологія -
б) тектоніка -
Після того, як виконаєте ці завдання - надішліть їх на перевірку до кінця уроку ( не пізніше ніж 12:15) СЬОГОДНІ.
Географія 9 клас
Тема: Наукова і освітня діяльність . Охорона здоров'я у світі та в Україні.
Пропоную переглянути:
1. Роль науки й освіти в суспільстві.
Наука — це особливий вид людської пізнавальної діяльності, спрямований на вироблення об’єктивних знань про навколишній світ. Результатом наукової діяльності є інтелектуальна продукція.
Наука тісно пов’язана з освітою. Саме через освіту відбувається опанування знань, здобуття вмінь і навичок, формування освіченої нації. Поєднання досягнень науки з високим рівнем освіти в наші часи є головною умовою, що забезпечує зростання конкурентоспроможності країни та її соціально-економічний розвиток (мал. 1).
Нові наукові знання знаходять практичне застосування в різних сферах людського життя. Насамперед наукова думка, втілюючись у технологіях, стає потужним чинником науково-технічного прогресу та розвитку виробництва. Унаслідок технологічних перетворень зростає продуктивність праці, відбуваються вивільнення робочої сили з матеріальних виробництв та бурхливий розвиток сфери послуг.
Наука пропонує найбільш ефективні та економічні способи видобутку й переробки корисних копалин, застосування ресурсозберігаючих технологій та нових матеріалів і хімічних речовин. Це дозволяє зробити середовище людини більш безпечним.
Завдяки науці виникли та розвиваються нові виробництва, що базуються на досягненнях мікроелектроніки, інформатики, біотехнологій, робототехніки, масової комп’ютеризації. Продукцію, яку створюють за новітніми технологіями, називають інноваційною, а процес створення такої продукції — інноваційно-виробничою діяльністю.
Мал. 1. Роль освіти й науки в соціально-економічному розвитку суспільства.
2. Особливості наукової та освітньої діяльності.
У багатьох країнах світу вже давно зрозуміли, що без інвестицій у науку та освіту годі сподіватися на зростання економіки. Тому витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки постійно збільшуються. Лідерами за цими витратами є США, Китай, Японія, Німеччина, Південна Корея, Франція, Індія та Велика Британія (мал. 2).
Високий рівень розвитку науки і технологій складає основу економічної потужності США. Ще після Другої світової війни в країні були створені умови для розвитку фундаментальних досліджень у науці. Щороку в США на розвиток науки та проведення досліджень виділяють понад 450 млрд дол., що перевищує аналогічні витрати в Японії, Німеччині, Франції та Великій Британії разом узятих.
Значна частка науково-інноваційної діяльності, зокрема і в найпотужніших світових державах, фінансується недержавним сектором — різноманітними приватними підприємствами, які зацікавлені в результатах досліджень. А держава, у свою чергу, створює сприятливі податкові умови для підприємств, що здійснюють наукові дослідження.
В Україні фінансування наукової діяльності відбувається значною мірою за рахунок держави, частка якої в загальному обсязі фінансування наукових установ складає в середньому 40 %.
Мал. 2. Країни-лідери за витратами на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (2015 р.).
Провідним науковим центром нашої країни є Національна академія наук (НАН). Вона координує та об’єднує всі напрямки науки, також підтримує міжнародні зв’язки з науковими центрами інших країн. Науково-дослідну діяльність прикладного характеру здійснюють спеціальні академії (наприклад медичних наук, аграрних наук), наукові лабораторії, вищі навчальні заклади (ВНЗ) — університети, академії, інститути. Останні є центрами підготовки науковців та фахівців у різних видах господарської діяльності. Найбільша кількість наукових центрів та ВНЗ зосереджена в Києві, Харкові, Львові, Дніпрі, Одесі.
3. Спеціалізовані центри освіти та науки.
Своєрідними з’єднувальними ланками, що забезпечують зв’язок передової науки, освіти та виробництва, є технопарки та технополіси.
Технопарк являє собою об’єднану навколо наукового центру (наприклад університету) наукову виробничо-навчальну зону, де втілюються в життя науково-технічні досягнення. Основна спеціалізація технопарків — наукоємна та високотехнологічна продукція, яку складно розробити та вивести на ринок без науково-дослідної роботи та фінансової підтримки .
Найбільший і найстаріший із наукових парків США — Кремнієва (Силіконова) долина. Він розташований на землях Стенфордського університету, які здаються в найм високотехнологічним компаніям терміном на 51 рік. Цей науковий парк тісно взаємодіє з університетом — через викладацьку та наукову роботу інженерів-дослідників. Серед компаній тут представлені три головні установи геологічної служби США, гіганти електроніки (Ай-Бі-Ем, Х'юлетт Паккард, Еппл, Еугл), аерокосмічні компанії (у тому числі Локхід Корпорейшн), великі хімічні та біотехнологічні фірми.
Японська модель наукових парків передбачає будівництво нових міст — так званих технополісів, у яких зосереджені наукові дослідження та новітнє наукоємне промислове виробництво .
В Україні процес створення технопарків було започатковано ще наприкінці 1990-х рр. У 2002 р. їх було зареєстровано 16, але сьогодні визначальну роль у виробництві високотехнологічної експортної продукції (понад 98%) відіграють три:
• Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона (м. Київ), останніми всесвітньо відомими розробками якого є високочастотне зварювання м’яких тканин людини , технології та машини для стикового контактного зварювання надміцних залізничних рейок тощо;
• Інститут фізики напівпровідників ім. В. В. Лашкарьова (м. Київ), що розробляє енергозберігаючі (у тому числі світлодіодні) джерела світла
• «Інститут монокристалів» (м. Харків), який спеціалізується на розробці та застосуванні матеріалів, що є основою електронної, лазерної, медичної та інших новітніх видів сучасної техніки. Подальший розвиток технопарків в Україні сприятиме зростанню конкурентоспроможності її економіки, збільшенню експортного потенціалу країни, загальноекономічному піднесенню.
4. Охорона здоров’я.
Велике значення для розвитку держави мають не лише рівень розвитку науки та освіченість населення, а й здоров’я нації.
Більшість країн світу забезпечують систему охорони здоров’я за рахунок загального оподаткування або внесків у систему медичного страхування. У першому випадку основним постачальником медичних послуг виступає держава. Така система охорони здоров’я отримала розвиток у Великій Британії, Греції, Данії, Ірландії, Іспанії, Італії, Канаді, Норвегії, Португалії, Швеції. Страхова система охорони здоров’я набула поширення в багатьох країнах світу. У європейському регіоні вона представлена в Німеччині, Австрії, Бельгії, Нідерландах, Франції та ін. Розмір страхових внесків у різних країнах складає від 1 до 19% від заробітної плати.
• Освіта та наука здійснюють визначальний вплив на зростання конкурентоспроможності країни та її соціально-економічний розвиток.
• Технопарки та технополіси створюють основи нової наукоємної економіки, умови для прориву на світовий ринок високих технологій.
• Ефективне використання наукових відкриттів та високий рівень освіти забезпечують інноваційний шлях розвитку економіки.
• Україна має великий потенціал у науковій та освітній сферах.
• У різних країнах світу спостерігаються суттєві відмінності в показниках витрат на охорону здоров’я та доступності медичних послуг.
Домашнє завдання:
Опрацювати матеріал п. 43-44, стор. 235 виконати завдання 1-2.
Географія 10 клас
Тема: Природні умови і ресурси регіону. Населення Африки. Урбанізаційні процеси. Система розселення.
Пропоную переглянути:
Природні умови.
Для рельєфу материка характерні величезні плато та плоскогір'я, які займають близько 90% площі. Невисокі гори лежать лише на крайній півночі та крайньому півдні континенту. Кліматичні умови Африки характеризуються високими температурами. Близько 40% території займають савани з тривалим сухим сезоном, близько 7з площі - пустелі (Сахара, Наміб, Калахарі). В екваторіальній смузі за надмірного зволоження сформувалися вологі екваторіальні ліси.
Мінеральні ресурси.
Регіон посідає провідні місця в світі за покладами багатьох видів мінеральних ресурсів. Вони зазвичай вирізняються високою якістю та низькою собівартістю видобутку.
З паливних ресурсів вирізняються запаси нафти та природного газу. За їх покладами Африка поступається Азії та Америці. Особливе значення мають відкриті у середині XX ст. басейни: Сахарський (Лівія, Алжир, Єгипет) та Гвінейської затоки (Нігерія, Ангола, Габон).
Понад 90% запасів кам'яного вугілля Африки сконцентровано в південній частині материка. Так, близько 80% покладів припадає на ПАР, решта 10% - на Зімбабве. ПАР посідає 5-те місце у світі за покладами кам'яного вугілля. Там сконцентровано понад 10% його світових запасів, у т. ч. антрацитів.
Рудні ресурси континенту переважно пов'язані з виходами кристалічних порід фундаменту давньої платформи на поверхню. Так, великими запасами залізних та марганцевих руд вирізняються ПАР та країни Гвінейської затоки. Промислові поклади уранових руд відомі в ПАР (10% світових запасів), Намібії, Нігері. Величезними покладами алюмінієвих руд відомі країни Гвінейської затоки (Гвінея, Гана, Сьєрра-Леоне). В надрах ПАР зосереджено близько 60% світових покладів золота. До системи розломів земної кори на сході материка приурочено великі поклади мідних руд (ДРК, Замбія), що їх називають Мідним поясом Африки. Крім міді ці руди містять кобальт, свинець, цинк, уран. Запаси олов'яних руд відомі в ДРК та Нігерії, поліметалічних руд - у ПАР, Марокко та Тунісі, хромових руд - у ПАР та Зімбабве.
Мал. Природні ресурси Африки
З нерудних ресурсів особливе значення мають африканські алмази, як технічні, так і ювелірні. За їх покладами вирізняється ДРК, яка дає 30% технічних алмазів світу. Якісними ювелірними алмазами відома ПАР (20% світових покладів). Значне місце посідає видобування алмазів у Ботсвані, Намібії, Анголі, Гані. «Коморою фосфоритів» називають Марокко, в якому сконцентровано близько 70% їх світових запасів.
Земельні ресурси.
В Африці земельні ресурси достатньо обмежені. Хоча під розорювання придатна 1/3 ґрунтів, використовується для цих потреб лише 7% земель. Це пов'язано з нестачею води та великими просторами пустель. Окрім того, значні території зайнято лісами. Значна частина ґрунтів зазнає вітрової та водної ерозії.
У більшості субрегіонів Африки частка орних земель у структурі земельного фонду менша за середньосвітовий показник. У Північній та Центральній Африці частка становить лише 4-5%, в Південній - близько 6%, в Східній - 8,5% і лише в Західній Африці сягає 11 %. Найбільш родючі коричневі ґрунти розміщені на крайньому Півдні та Півночі Африки. У зоні саван родючі червоно-бурі ґрунти через недосконалі форми їх обробітку зазнають спустелення. Родючі алювіальні ґрунти трапляються вздовж річок.
Лісові ресурси.
Африка має 17% усіх лісових масивів планети. Ліси концентруються переважно в екваторіальній частині Африки в зоні гілей (вологих екваторіальних лісів). Запасами лісових ресурсів вирізняються ДРК, Нігерія, Габон, Камерун, Кот-д'Івуар. Нині загрозливих масштабів набуло знеліснення африканської гілеї через надмірне її вирубування заради цінних порід деревини та для очищення територій під орні землі. Окрім того, донині 80 % енергії у країнах Західної та Центральної Африки добувають завдяки спалюванню дров, а на півдні цей показник сягає 70%. Лісовідновлення та поширення заповідних зон поки не дають очікуваних результатів, і ліси Африки перебувають під загрозою зникнення.
Рекреаційні ресурси.
Своїми природно-рекреаційними та культурно-історичними ресурсами відомі країни Північної Африки. Це морські узбережжя
Червоного та Середземного морів, культурні пам'ятки світового значення Єгипту, Марокко, Тунісу.
Ряд острівних країн приваблюють туристів своїми пляжами, круїзами на яхтах, дайвінгом, океанічною риболовлею, екотуризмом. Це Сейшельські Острови, Маврикій, Кабо-Верде.
В Африці створено численні національні парки, відомі унікальними краєвидами, екзотичними тваринами та рослинами. Передусім це стосується Кенії, в якій існує близько 60 національних парків. Найбільший з них Тсаво, частиною якого є вулкан Кіліманджаро. Прибутки від міжнародного туризму в Кенії поступаються лише експорту кави. Найбільш масштабні та цікаві сафарі проходять саме там і в Танзанії з її національними парками Серенгеті та Нгоронгоро.
Населення.
рисами населення Африканського регіону є дещо спадаючий «демографічний вибух», велике етнічне розмаїття та переважання сільського населення.
До європейської колонізації в Африці проживало понад 20% населення планети. Із середини XX ст. помітно знизилася смертність і почалося стрімке зростання населення .
Для демографічної ситуації більшості африканських країн характерний II тип відтворення з дуже високими показниками народжуваності - 31,12 осіб/тис.
Завдяки тому, що в останнє десятиліття в Африці значно поліпшилися соціально-економічні умови життя, зокрема рівень медичного обслуговування, значно зменшилися показники смертності й нині становлять 9,16 осіб/тис. Скоротилася дитяча смертність. Залишається високим рівень смертності від інфекційних захворювань, зокрема від СНІДу.
В деяких африканських державах (Лесото, Замбія, Зімбабве, ПАР) носієм ВІЛ є кожна 5-та особа. В Африці найвищі у світі показники природного приросту - 21,96 осіб/тис. За темпами приросту населення Африки випереджає всі інші регіони світу.
Статево-вікова піраміда Африканського регіону має типові ознаки зростаючого типу (мал. 172). Характерні дуже велика частка дітей (понад 40%) та незначна - людей літнього віку (3-5%).
Середня тривалість життя людей невелика: 61,14 року. Все це змушує уряди країн проводити демографічну політику, але її ефективність є незначною. Людей працездатного віку в країні близько 50%. Рівень безробіття дуже високий: в деяких країнах до 40 %.
Більшості країн Африки притаманне негативне сальдо міграції. Значні потоки емігрантів прямують до країн Європи (особливо до Франції та Великої Британії) та Західної Азії (з арабських країн). Всередині регіону населення з найменш розвинутих країн переїжджає до країн з розвинутою промисловістю, зокрема до ПАР, Алжиру, Нігерії.
Система розселення.
Незважаючи на стрімке зростання кількості населення Африки, його середня густота мала - 39,6 осіб/км2. На величезних просторах пустель та вологих екваторіальних лісів цей показник знижується менш ніж до 1 особи/км2. Найгустіше заселено долину Нілу (400-700 осіб/км2), невеликі острови (150-500 осіб/км2) та деякі морські узбережжя. Серед країн найбільшу густоту населення має острівна держава Маврикій (650 осіб/км2), найнижчу - Намібія (3 особи/км2).
Урбанізаційні процеси.
За рівнем урбанізації Африка поступається всім іншим регіонам світу. Її середній показник становить 43,5%. Однак темпи урбанізації в регіоні найвищі.
Якщо на початку 90-х років минулого століття 2/3 африканців жили в сільській місцевості, то до 2025 р. понад половину людей житиме в містах, а до 2030 р. кількість нинішніх городян подвоїться. Основною причиною «міського вибуху» є жебрацькі умови життя на селі.
Африка має найменші показники, що характеризують економічний розвиток міст. Через те для багатьох африканських країн характерна хибна урбанізація, за якої притік міського населення значно випереджає розвиток міської інфраструктури та промислових підприємств, що не сприяє підвищенню рівня добробуту містян. При цьому в промисловому розвитку країн зазвичай домінує одно місто, яке водночас є столицею, а часто й великим портом. Околиці величезних міст перетворюються на перенаселені нетрі . В Африці їх називають «бідонвілями».
В них немає доріг, вуличного освітлення, водогону, каналізації, утилізації побутових відходів. Оскільки вік понад 40% африканців менший за 15 років, ці квартали перетворилися на неконтрольовані місцевими органами влади перенаселені безробітної молоддю території, що підживлює злочинність, наркоторгівлю, зміцнює зв'язки з транснаціональними організованими злочинними групами та екстремістами, сприяє поширенню інфекційних хвороб, підсилює політичну нестабільність.
Домашнє завдання:
1. Опрацювати матеріал п. 33
2. Дати відповіді на запитання:
1. Нанесіть на к.к. Африки райони видобування нафти і природного газу, вугільні басейни, райони видобування мідних, алюмінієвих залізних руд, золота, алмазів, фосфоритів.
2. Порівняйте особливості ресурсозабезпеченості та спеціалізації різних частин Африки.
3. Схарактеризуйте особливості відтворення населення, рівнів і темпів урбанізації в Африці.
4. Поясніть особливості розселення в Африці.
5. Назвіть світові міста в Африці та підготуйте коротку інформацію про один з них.
6. Установіть взаємозв'язки між районами поширення збройних конфліктів і природними ресурсами, які є джерелом фінансування цих протистоянь.
7. Запропонуйте власні ідеї щодо розв'язування проблем знеліснення та спустелення в окремих регіонах та країнах Африки.
Географія 11 клас
Тема: Сучасні тенденції та регіональні відмінності розвитку енергетики в Україні.
Пропоную переглянути:
В Україні є три основні нафтогазоносні регіони: Дніпровсько-Донецький (основна частина видобутку), Карпатський та Причорноморсько-Кримський. На Лівобережжі потужність осадових порід досягає 18 км, наявні декілька горизонтів залягання нафти й природного газу. Видобуток ведеться з верхніх шарів. Тому цей регіон залишається перспективним для нарощування видобутку вуглеводнів. Значні поклади природного газу розташовані на шельфі Чорного моря (окупований Росією). Є перспективи видобутку природного газу в Поліссі.
Близько половини всього первинного палива (вугілля, нафта, природний газ, уран), яке має або отримує з інших держав Україна, а також енергія річок витрачається на виробництво електро- та теплоенергії.
2. ІМПОРТ ЕНЕРГОНОСІЇВ ТА НАФТОПРОДУКТІВ В УКРАЇНУ ТА ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ.
Напружені відносини з Росією особливо гостро висвітлили проблеми енергетичної безпеки України, яка багато років майже повністю залежала від російських поставок природного газу, нафти та ядерного палива. Україна почала шукати шляхи диверсифікації поставок енергоносіїв.
У Карпатському нафтогазоносному районі нафту почали видобувати ще в 1770 р. Життя робітників у цьому регіоні описав Іван Франко у творі «Борислав сміється».
- Кожна галузь паливно-енергетичного комплексу країни має власні особливості розвитку й розміщення. Приблизно 92% запасів кам'яного вугілля зосереджене на Донбасі.
- Різні регіони країни по-різному забезпечені електроенергією.
- Відносини з Росією особливо гостро висвітлили проблеми енергетичної безпеки України.
- Вирішення питань енергетичної безпеки України можливе за рахунок раціонального використання внутрішніх джерел.
Домашнє завдання:
1. Опрацювати матеріал розміщений на блозі.
2. Дати відповіді на запитання:
- 1. Доведіть, що Україна багата на енергоносії.
- 2. Обґрунтуйте необхідність посилення енергетичної безпеки України.
- 3. Спрогнозуйте розвиток альтернативних видів електроенергетики у вашому регіоні.
- 4. За додатковими джерелами порівняйте розвиток вугільної промисловості в Україні та Польщі.
- 5. Проаналізуйте перспективи розвитку альтернативної енергетики в Україні.
