19 березня 2021 року .
До співпраці запрошую 8, 11 географія та 6 ОЗ.
Географія 8 клас
Урок № 48
Тема: Моніторинг навколишнього середовища.
Як ви оцінюєте геоекологічну ситуацію в Україні та у вашій місцевості?
• Які геоекологічні проблеми ви вважаєте найбільш суттєвими?
• Що являють собою геоінформаційні системи (ГІС)?
Від стану навколишнього середовища залежить здоров’я людей. Щоб вживати заходів щодо запобігання та усунення негативного впливу природних й антропогенних чинників, у кожній країні (та у світі в цілому) необхідно здійснювати спостереження та контроль за станом навколишнього середовища — його моніторинг (англ. monitoring — контроль).
Моніторинг навколишнього середовища — це система спостереження та контролю за природними й антропогенними ландшафтами, окремими природними компонентами та процесами з метою прогнозування їх змін, здійснення заходів щодо запобігання та усунення негативних наслідків впливу на них, раціонального використання природних ресурсів.
Моніторинг передбачає довготривале спостереження за змінами стану об’єктів і явищ; багаторазове вимірювання окремих показників, їхню обробку за допомогою певних методів і накопичення даних (зокрема, у складі ГІС).
На основі даних спостереження спеціалісти спочатку оцінюють стан навколишнього середовища. Потім вони складають прогноз зміни навколишнього середовища через певний час. Маючи науково обґрунтовану інформацію, організації, що відповідають за природокористування, приймають управлінські рішення, після чого інженери розробляють і втілюють технології природокористування.Сталий розвиток — концепція щодо необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства та захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.
Сталий розвиток — це керований розвиток (із боку міжнародної спільноти й урядів держав та органів місцевого самоуправління).
Прикладом керованого розвитку є система міжнародних договорів: про Антарктику (для запобігання її господарського використання); «Кіотський протокол», підписаний у 1997 р. в Кіото (Японія), який містить конкретні заходи щодо скорочення викидів газів, що викликають парниковий ефект.
Домашнє завдання:
1. Що означає термін «екомережа»? 2. Назвіть основні елементи екомережі. 3. Поясніть необхідність виділення екологічних коридорів. 4. У чому полягає сутність моніторингу навколишнього середовища?
5. Чому виникла необхідність у прийнятті Закону «Про екологічну мережу України» як додаток до закону «Про природно-заповідний фонд»?
6*. Що необхідно зробити для вдосконалення системи моніторингу навколишнього середовища в Україні? у вашому краї? Підготуйте повідомлення за результатами своєї роботи.
Виберіть 3 запитання і дайте письмову відповідь. Чекаю до 21 березня.
Дотримуйтесь правил дистанції і будьте здорові.
Географія 11 клас
Урок № 23
Тема: Географічні складники політичної географії.
ПРИГАДАЙТЕ: Що виступає предметом вивчення політичної географії? Як ви розумієте поняття «географічний простір»? Назвіть елементи, з яких складається територія країни.
• Зміст і складники політичної географії. Політична географія як самостійна наука започаткована німецьким географом Фрідріхом Ратцелем, який опублікував перші праці із цієї проблематики в 1885 р. й першу монографію під назвою «Політична географія» у 1897 р.
Політична географія є перехідною наукою, що виникла на стику географії та політології, тому вона має тісні зв’язки як із системою географічних, так і із системою політичних наук.
Політична географія - це географічна наука про просторову організацію держав і міждержавних об’єднань, розміщення і взаємовідношення політичних сил, територіальні форми політичних процесів і явищ.
ЗАУВАЖТЕ
Політична географія складається з: геополітики, морської політичної географії, військової (стратегічної) географії, політичного країнознавства, політичної регіоналістики, електоральної географії (географії виборів) тощо.
Вивчає: 1) формування політичної карти світу та окремих його регіонів; 2) зміни на політичних кордонах; 3) особливості державного устрою і форми правління; 4) політичні партії, групування і блоки; 5) територіальні аспекти масових виборчих кампаній; 6) етнічні конфлікти; 7) співвідношення глобальних і регіональних проблем тощо.
Географічними складниками політичної географії виступають географічний простір, території, географічні місця.
Географічний простір - це складний земний планетний простір, розташований на конкретній території, який розвивається в часі й охоплює усі сфери географічної оболонки (літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу та соціосферу).
Під територією в міжнародному праві розуміють поверхню суходолу на Землі з природними й створеними людською діяльністю ресурсами, що має певні просторові межі та географічне положення. За основними видами правового режиму всі території поділяються на три типи: державна територія (перебуває під суверенітетом певної держави), територія з міжнародним режимом (земні простори, що не належать будь-кому, а перебувають у загальному користуванні всіх держав відповідно до міжнародного права, це передусім відкрите море, повітряний простір над ним і глибоководне морське дно тощо), території зі змішаним режимом (вони не перебувають під суверенітетом держав і не входять до складу державних територій, але кожна прибережна держава має суверенні права на розвідку та розробку природних ресурсів у межах морської економічної зони. Такий особливий міжнародно-правовий режим установлено в Антарктиці, яка за договором 1959 р. повністю демілітаризована й відкрита для наукових досліджень усіх країн, жодна частина Антарктики не перебуває під суверенітетом будь-якої держави).
Географічне місце - будь-який географічний об’єкт із офіційно визначеними межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.
До основних політичних складників належать політичні інститути та політичні відносини. Політичні інститути є способом організації політичного життя суспільства, що втілює ті або ті політичні норми, обумовлені конкретно-історичною ситуацією, вимогами політичного життя. Політичні інститути - це певні політичні установи (політичні партії, органи суспільного громадського самоуправління та ін.), що виконують спеціальні функції в політичному житті суспільства або певну діяльність. До політичних інститутів належать державні органи влади (парламент, уряд, суд), різноманітні структури, що здійснюють представництво інтересів (політичні партії, групи інтересів, лобізм), способи обрання посадових осіб (виборчі системи) тощо. Звісно, що між ними здійснюються певні взаємодії - політичні відносини. Вони відіграють стрижневу роль у житті країни. Це відносини між усіма, хто прямо або опосередковано причетний до політики. Саме вони не лише зумовлюють життя держави, народу, а й визначають зовнішню політику, яка завжди пов’язана з інтересами нації, народу, держави.
Політичні відносини виникають унаслідок взаємодії суб’єктів і учасників політичного процесу з приводу завоювання, установлення і застосування політичної влади. Характер цих відносин переважно залежить від політичного режиму влади. Наприклад, у тоталітарній державі ці відносини чітко залежать від вертикалі влади, а в демократичній країні вони мають вигляд співпраці, суперництва, компромісів, діалога тощо. Великий вплив на формування і розвиток політичних відносин чинить наявна в державі нормативно-правова база, зокрема конституція, у якій чітко прописані повноваження суб’єктів політики.
Сучасна практика міжнародних відносин свідчить, що держави постійно чинять вплив одна на одну, зокрема й через застосування «сили» (можливість сильнішого нав’язати свою волю слабшим, у такий спосіб змінюючи характер відносин на свою користь). Такий вплив здійснюється кількома шляхами:
- застосування «жорсткої сили» через економічний вплив (надання допомоги, хабара або застосування економічних санкцій) чи військові дії (використання примусової дипломатії, активних дій або будь-яких погроз із метою примусу або залякування);
- застосування «м’якої сили» через здатність держави домагатися своїх цілей унаслідок привабливості власної культури та різних суспільно-політичних цінностей;
- застосування «розумної сили» (або «смарт-сили»), що поєднує примус і винагороду з привабливістю цінностей і переконань задля досягнення цілей; це поєднання військової сили та всіх форм дипломатії.
Отже, головним об’єктом дослідження політичної географії виступають територіально-політичні системи (ТПС) — територіальні поєднання взаємопов’язаних компонентів суспільно-політичного життя країни (політико-територіального устрою, політичних сил, організацій, інститутів, а також електоральної поведінки (політичних симпатій) населення, яка відображається зазвичай у результатах місцевих або парламентських виборів). ТПС досліджують на різних якісних рівнях: національному (ТПС, що формуються в адміністративних і правових межах певної держави) та наддержавному (ТПС, що формуються на мезо- та макрорівнях, їхні межі залежать від динаміки змін балансу геополітичних сил на глобальному рівні).
• Геополітика та її складові. Сама назва «геополітика» уже свідчить про синтетичний характер цього наукового й філософського напряму, тобто геополітика є результатом синтезу географії та політології.
Геополітика - напрям політичної науки, що досліджує теоретичні та практичні проблеми світової політики, закономірності та основні тенденції розвитку й функціонування міжнародного життя.
Уперше термін «геополітика» виник у науковій літературі на початку XX ст. у книжці «Держава як форма життя» шведського політолога Рудольфа Челлена (1864-1922). Він запропонував концепцію геополітики як наукової дисципліни в системі політичних наук, що вивчає «державу як географічний організм у просторі». За Р. Челленом, геополітика має досліджувати тиск на державу з боку її зовнішнього оточення, геометричну форму державної території та її зручність, а також склад території держави, її природні ресурси тощо. Р. Челлен розробив концепцію «великих держав», які він поділяв на просто великі та світові держави, кожна з яких володіє великою міццю і має переваги й недоліки свого геополітичного положення.
Сучасна геополітика пояснює політику з боку географічних чинників (характеру кордонів (сухопутні або морські), забезпеченості природними ресурсами, острівного або сухопутного положення країни, клімату, рельєфу місцевості тощо). Водночас географічні чинники досліджуються у прямій єдності з історичними, політичними передумовами, що чинять найбільший вплив на стратегічний потенціал держави.
Геополітика сучасності досліджує:
- вплив географічних складових держави (характер розташування, рельєф, клімат, ландшафт, корисні копалини);
- чинники, що мають стратегічне значення для безпеки держави (нові технології в економіці й у військовому виробництві, насамперед телекомунікаційний зв’язок, кількість і якість населення, його політична та ідеологічна єдність);
- особливості та результати інтенсивного протистояння в інформаційному просторі (як-от інформаційні війни, що націлені на інформаційно-психологічну поразку супротивника, на формування громадської думки).
Під час аналізу геополітики окремої держави виділяють зовнішню геополітику (формулювання стратегічних напрямів оптимальної зовнішньої політики держави, розробка тактичних прийомів проведення політики, спрямованої на забезпечення національної безпеки й задоволення геополітичних інтересів держави тощо) та внутрішню геополітику (вироблення стратегічних засад ефективної регіональної політики, дослідження просторових аспектів взаємодії політичних партій і рухів, етнічних, релігійних спільнот тощо). Окремо виділяють геостратегію як напрям геополітики, що розробляє довгострокові стратегічні цілі, напрями та принципи зовнішньої політики держави у світовому просторі.
Сучасні глобалізаційні процеси суттєво змінюють традиційні уявлення про політику, а також і про контроль над простором. Зміцнення взаємозалежності в галузі економіки й фінансів, тенденції економічної інтеграції неминуче спричиняють зміни й у сфері політики та культури. Беззаперечним є те, що посилюється вплив засобів масової інформації (ЗМІ), зокрема й мережі Інтернет. Мас-медіа в сучасному суспільстві відіграють уже не допоміжну роль, як це було раніше, а стають самостійним геополітичним чинником, здатним істотно впливати на історичні долі народів.
У сучасних умовах можна виділити сім основних геополітичних центрів сили: США, Росія, Євросоюз, Китай, ісламський світ, Японія, Індія. Це зазвичай глобальні й трансрегіональні геополітичні гравці, вплив яких у сучасному світі є найпомітнішим. Одночасно зростає роль великої групи країн, які входять до G-20, зокрема Бразилії, Аргентини, Туреччини, Австралії, ПАР, Південної Кореї, Канади (таблиця). Одночасно виникають своєрідні локальні центри сили, які подекуди носять загрозливий характер, зокрема міжнародне піратство в Аденській затоці, домінування терористичних структур у Сирії, Афганістані, Іраку, Сомалі тощо.
Формування системи цілей і завдань зовнішньої політики держави, яку називають національними інтересами держави, є суперечливим і довготривалим процесом, на який впливають геополітичні реалії, економічні, соціальні, етнічні, культурні та психологічні чинники, що переплавляються масовою свідомістю, корегуються певною системою цінностей і вбачають своє існування в концепції національних інтересів. У просторово-географічному плані сфера національних інтересів не може обмежуватися лише національною територією. Однією зі складових національного інтересу держави виступає геополітичний інтерес. Головним геополітичним інтересом будь-якої держави є спроможність бути гравцем, який активно діє у визначеному геополітичному просторі та здатний захищати власні національні, державні, коаліційні інтереси. Максимальна реалізація геополітичного інтересу держави залежить від географічного розташування, сукупності інтересів сусідніх держав, рівня економічного розвитку, відповідно, місця на світовому ринку, соціальних параметрів населення.
Д.З.
- 1. Поясніть значення понять: географічний простір, територія, географічні місця, політичні інституції (відносини, сили), територіально-політична система, геополітика.
- 2. На основі інформації підручника та додаткових джерел розкрийте взаємозв’язок і політичні взаємодії різних географічних місць, що впливають на стан сучасної світової політики та економіки.
- 3. Опрацюйте матеріали підручника.
- 4. Дайте відповіді письмово. Чекаю до 21 березня.
Дотримуйтесь правил дистанції і будьте здорові.
ОЗ 6 клас
Урок № 25
Тема:Безпека твого дому.
- Дія електричного струму на людину
Вивчення проблеми ураження електричним струмом та його впливу на людину дало змогу розрізняти такі види дії струму:
біологічну – подразнення і збудження живої тканини, а також порушення внутрішніх біоелектричних процесів, що відбуваються в організмі й пов’язані з його життєвими функціями. Це може супроводжуватися невимушеним скороченням м’язів, у тому числі м’язів серця та легень. При цьому порушується кровообіг та робота органів дихання, можливе повне припинення їх діяльності.
термічну (теплову) – зумовлює опіки окремих ділянок тіла, нагрівання кровоносних судин, нервів, серця та інших органів, що знаходяться на шляху проходження струму. Це може викликати в них значні функціональні розлади. Опіки можуть бути внутрішні та зовнішні. Електрохімічна дія струму спричинює розкладання органічних рідин, у тому числі й крові, що супроводжується значними змінами їх фізико – хімічного складу.
механічну – полягає в розшаруванні, розриві та інших механічних пошкоджень тканин організму, зокрема, м’язової, стінок кровоносних судин, судин легенів, унаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від теплової дії струму.
Різноманітність дії електричного струму на людину може призводити до негативних наслідків, тобто до електричних травм – пошкоджень , спричинених впливом електричного струму або електричної напруги.
2. Загальні відомості про природний і зріджений гази
Майже в кожній квартирі чи будинку встановлено газові плити, водонагрівачі, опалювальні печі або котли.
Щоб газ приносив людям лише радість і тепло, кожний член сім’ї, починаючи зі шкільного віку, мусить знати й суворо дотримуватись правил безпечного користування газом, знати, до яких наслідків призводить їх порушення.
Зріджені гази в резервуарах і балонах перебувають у рідкому стані під тиском власної пари. За підвищення температури вони переходять у газоподібний стан.
Природний газ майже вдвічі легший за повітря, тому за витікання з приладів і газопроводів піднімається, скупчуючись у верхніх зонах приміщень.
Природний і зріджений гази не мають кольору і запаху. Щоб газам надати запаху, до них додають домішки, у результаті чого з’являється запах гнилої капусти.
Запам’ятайте, що газ, яким користуються в побуті, є займистою речовиною, і порушення правил користування ним, може призвести до виникнення пожежі.
3.Основні вимоги для попередження пожежі:
1. Під час експлуатації газового устаткування не дозволено підігрівати балони зі зрідженим газом, установлювати їх поблизу опалювальних приладів, виявляти витікання газу за допомогою запаленого сірника, користуватися несправними газовими приладами чи використовувати їх не за призначенням.
2. Не можна залишати без нагляду увімкнені газові прилади, бо в разі затухання одного із пальників у приміщення починає надходити газ. Він накопичується та , змішуючись з повітрям, утворює вибухонебезпечну суміш. Необхідно стежити, щоб рідини, що кипить, не залила вогонь пальника, протяги не загасили полум’я
3. Якщо газ потрапив у повітря приміщення, слід негайно закрутити кран подачі газу й провітрити приміщення.
4. Категорично заборонено сушити білизну чи волосся над плитою із запаленими пальниками.
5. Не можна розміщувати біля газової плити речовини, що можуть легко займатися: папір, тканини .
Розгляньте ситуації . Які висновки ви можете сформулювати?
1. Хлопчик залишився сам вдома, узяв цвях і засунув до розетки. Його сильно вдарило струмом, він упав на підлогу. Вчасно прийшли батьки і викликали лікаря. Хлопчика відвезли до лікарні й урятували йому життя.
2.Прийшовши додому зі школи ви побачили посеред квартири на підлозі багато води. Що є можливою причиною? Які дії можете запропонувати?
Користуючись підручником дайте усно відповіді на запитання:
– Назвіть небезпечні ситуації, що можуть виникнути в житловому будинку.
– Що робити, коли в кухні чути запах газу?
– Назвіть правила безпеки під час користування електроприладами.
– Що треба зробити, якщо протікає батарея теплової мережіі.
Домашнє завдання
1. Опрацювати параграф за підручником.
2. Удома під наглядом батьків відпрацюйте правило вмикання газової плити, перекривання вентилів водогону й вимикання електрики на щитку.
3. Скласти в зошиті з основ здоров’я кросворд про електроприлади, водогін, теплові мережі й газоприлади.
Дотримуйтесь правил дистанції і будьте здорові.
