Доброго дня.
Сьогодні 20 січня 2026 року.
Запрошую на урок географії учнів 8-11 класів.
Географія 8 клас
Тема: Які чинники впливають на зміну ґрунтів України.
Пропоную переглянути:
- Клімат (опади, температура): Визначає процеси вивітрювання гірських порід та накопичення перегною.
- Рельєф: Впливає на перерозподіл тепла, вологи та ґрунтоутворення (наприклад, у горах спостерігається висотна поясність).
- Материнські (ґрунтотвірні) породи: Від них залежить мінеральний склад ґрунту.
- Рослинність і тваринний світ: Створюють органічну речовину (перегній) та впливають на структуру ґрунту через життєдіяльність організмів.
- Час: Процес ґрунтоутворення тривалий і залежить від віку території.
- Сільське господарство: Використання добрив (хімічних, органічних), пестицидів, осушення чи зрошення земель (меліорація).
- Промисловість: Викиди забруднюючих речовин, важких металів, створення непридатних земель (відвали, кар'єри).
- Руйнування ґрунтів: Ерозія (вітрова, водна), підтоплення внаслідок зміни
- гідрокліматичних умов.
- Містобудування та інші зміни ландшафту.
Проєктна робота 6
Тема:«Вплив діяльності людини на ґрунти».
Завдання:
1.Аналіз збереження ґрунтів та охорона їх родючості.
2.Освоєння ґрунтів у вашій територіальній громаді.
3. Висновок.
Домашнє завдання:
1. Опрацювати матеріал п. 31 та мою для вас підбірку.
2. Виконайте та надішліть на перевірку проєктну роботу.
Географія 9 клас
Тема: Машинобудування в Україні. Практична робота 7.
Пропоную переглянути:
МАШИНОБУДУВАННЯ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ.
Машинобудування є провідним складником і локомотивом економіки будь-якої індустріально розвиненої країни. В Україні воно має тривалу історію розвитку, що почалася у середині XIX ст. Перші машинобудівні підприємства були пов’язані з виробництвом досконаліших знарядь праці й механізмів для сільського господарства (фабрика сільськогосподарських машин у Млієві, сучасна Черкаська область), промислового устаткування, інструментів і металоконструкцій для вуглевидобувної промисловості та металургії, що розвивалися на Донбасі та в Придніпров’ї (заводи в сучасному Донецьку, Дніпрі, Кам’янському). Згодом виникли паровозобудівні майстерні в Харкові та Луганську. Значні кошти були залучені в машинобудування України між двома світовими війнами, коли відбувалася індустріалізація економіки: створено великі підприємства важкого і середнього машинобудування. У другій половині XX ст. значний розвиток поряд з уже наявними отримали високотехнологічні виробництва: авіаційне, ракетно-космічне, автомобільне, електротехнічне, приладобудування, а також виробництва військово-промислового комплексу.
У 80-х роках XX ст. машинобудування України було доволі розгалуженим та охоплювало понад два десятки спеціалізованих видів діяльності. Воно було одним з найбільш територіально поширених видів економічної діяльності: підприємства працювали майже в усіх містах, багатьох селищах міського типу. На машинобудування припадало близько третини загального обсягу промислової продукції країни. Майже половину вироблених машин й устаткування вивозили за межі України.
Водночас технічна і технологічна база машинобудування залишалася застарілою: на науково-дослідні та дослідницько-конструкторські роботи виділяли незначні кошти. Ринками збуту вітчизняної машинобудівної продукції були республіки колишнього СРСР, низка азійських, африканських і латиноамериканських країн. Проблеми галузі загострилися на рубежі XX і XXI століть, коли виникла глибока фінансово-економічна криза, порушилися традиційні виробничі зв’язки з пострадянськими країнами, відбулася втрата найбільшого (російського) ринку збуту. Водночас розширення можливостей експорту продукції в інші країни показало неконкурентоздатність багатьох машин і устаткування українського виробництва порівняно з аналогічними зразками розвинених і нових індустріальних країн. Обсяги виробництва продукції в Україні різко скоротилися, насамперед у важкому (енергетичному, гірничошахтному), сільськогосподарському машинобудуванні, автомобілебудуванні, приладобудуванні. Чимало підприємств почали працювати неритмічно, або призупинили діяльність, або перестали функціонувати. Це призвело до зникнення окремих виробництв, наприклад бурякозбиральних комбайнів, автонавантажувачів, мопедів, бурильного устаткування. На межі зникнення опинилося виробництво тракторів, мотоциклів. Загалом частка машинобудування у промисловому виробництві України знизилася до 10 %, що в 3-5 разів менше, ніж у провідних машинобудівних країнах.
Сьогодні машинобудування України потребує докорінних змін. Перспективним шляхом його розвитку є створення сучасних технологічно досконалих виробництв із залученням зовнішніх і внутрішніх інвестицій. Інколи ці виробництва можуть виникати на базі наявних підприємств. Але переважно їх створюють у нових місцях, оскільки для сучасного машинобудівного виробництва приміщення колишніх підприємств здебільшого непридатні. Крім того, модернізація машинобудування передбачає створення нових високотехнологічних виробництв (сучасної промислової та електронної техніки), а також невеликих підприємств із гнучкими технологіями, які здатні швидко переорієнтовуватися на випуск різноманітних товарів народного споживання.
ВАЖКЕ І СЕРЕДНЄ МАШИНОБУДУВАННЯ.
В Україні важке машинобудування досі залишається важливим видом діяльності, яка випускає машини й устаткування для вугільної, гірничовидобувної, металургійної, хімічної промисловості, електроенергетики, а також підіймально-транспортні засоби. Підприємства орієнтуються на сировину (метал) та основних споживачів своєї продукції. Для енергетичного машинобудування важливі також кваліфіковані працівники. Підприємства, що випускають устаткування для гірничовидобувної й металургійної промисловості, розміщені в Кривому Розі, Маріуполі, Краматорську; для електроенергетики — у Харкові, Запоріжжі, Хмельницькому, різноманітне промислове устаткування — у Дніпрі, Сумах, Бердичеві, Львові.
Продукція верстатобудування — це устаткування для машинобудівних та інших заводів. Верстатобудівні підприємства орієнтуються на кваліфіковані кадри. Найбільші центри верстатобудування в Україні — Краматорськ, Київ, Харків, Дніпро, Одеса, Житомир, Мукачево.
ТРАНСПОРТНЕ МАШИНОБУДУВАННЯ.
Ще донедавна в Україні виробляли різноманітні транспортні засоби: легкові й вантажні автомобілі, автобуси, мотоцикли, мопеди, велосипеди, літаки, судна. Сьогодні, попри занепад деяких виробництв і зменшення обсягів виробництва продукції загалом, асортимент окремих її видів зріс і збільшилася кількість підприємств-виробників. Зокрема, в автомобілебудуванні до традиційних виробників — заводів у Запоріжжі (легкові автомобілі) і Кременчуці (вантажівки) — додалися підприємства в Черкасах (легкові та вантажні автомобілі), Чернігові (автобуси), с. Проліски, що біля Борисполя (автобуси і вантажівки). На Луцькому автозаводі, спеціалізація якого — виготовлення легкових і вантажно-легкових автомобілів, почали складати автобуси і тролейбуси, а на Мелітопольському моторному заводі, що постачає двигуни для легкових автомобілів, — автобуси. Майже всі автомобілебудівні підприємства співпрацюють з іноземними партнерами: японськими, південнокорейськими, німецькими, індійськими. У кооперації з німецькими фірмами працює завод легкових автомобілів «Єврокар» у с. Соломонове Закарпатської області.
Мал. Вантажні автомобілі-самоскиди Кременчуцького автозаводу (Полтавська область)
Мал. Сучасні трамвай і електробус виробництва Львівського концерну «Електрон»
Віднедавна в багатьох регіонах України завдяки інвестиціям виникли підприємства відомих світових автомобільних компаній. Там, використовуючи дешеву робочу силу, компанії виготовляють різноманітні комплектуючі та обладнання для своєї продукції (кабельні мережі та джгути, електротехнічні перемикачі, стартери, акустичні системи, фільтри, електронні системи підігріву сидінь тощо). Такі підприємства функціонують в обласних центрах і містах західних областей країни (найбільше — у Закарпатській, Львівській, Тернопільській), Переяславі-Хмельницькому (Київська область).
Рекорди світу
Найбільші автомобілі в Україні випускає створений у 1958 році Кременчуцький автомобільний завод. Це — 23-тонні лісовози, а також тягачі, спроможні буксирувати 30-тонні причепи.
Україна в минулому володіла потужною і розгалуженою мережею підприємств суднобудування і судноремонту, розташованих у портових містах Чорноморського узбережжя, а також на річці Дніпро. Морські вантажні судна спускали на воду в Миколаєві, який був найбільшим суднобудівним центром у Східній Європі, Херсоні, Керчі, Феодосії, а річкові судна будували в Києві, Запоріжжі, Херсоні, Ізмаїлі. Майже всі заводи втратили замовників і сьогодні, за окремими винятками, не працюють. Кримські підприємства, на яких виробляли морську військову техніку, опинилися на окупованій території поза контролем України.
Літакобудування і виробництво космічної техніки є наукомісткими, тому орієнтуються на потужні конструкторські бюро. У Київському конструкторському бюро імені Антонова було розроблено й на авіаційному заводі створено найбільші та найпотужніші у світі транспортні літаки Ан-124 «Руслан» і Ан-225 «Мрія» . Сьогодні підприємство випускає пасажирські та транспорті літаки різних модифікацій. Моторобудівний завод, що в складі компанії «Мотор Січ» (Запоріжжя) виробляє авіадвигуни для літаків і гвинтокрилів, здійснює їх ремонт та обслуговування.
Мал. Український транспортний літак Ан-225 «Мрія» — найбільший і найпотужніший у світі
Рекорди світу
Український літак Ан-225 «Мрія» — найпотужніший, найдовший (84 м) і найбільший у світі. Він надає комерційні послуги з перевезення надважких (до 640 тонн) та нестандартних вантажів.
Україна входить до п’ятірки країн-лідерів космічних послуг і технологій. Головним підприємством космічної промисловості є конструкторське бюро «Південне» та виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод» у Дніпрі. Українські спеціалісти створили космічні апарати «Січ-1», «Океан-О», «АУОС», ракети-носії «Зеніт», «Дніпро», «Циклон» та «Мікрон».
Основні центри літакобудування — Київ і Харків, виробництва космічної техніки — Дніпро і Харків.
ТОЧНЕ МАШИНОБУДУВАННЯ.
Україна мала добре розвинене точне машинобудування, підприємства якого працювали в містах-мільйонниках, багатьох обласних центрах (Львові, Івано-Франківську, Луцьку, Вінниці, Житомирі, Чернігові, Сумах, Черкасах) та інших містах. Однак в умовах стрімкого розвитку мікроелектроніки ці підприємства не змогли ефективно конкурувати із всесвітньо відомими фірмами в сучасних інноваційних розробках з електроніки, радіоелектроніки, телекомунікацій, приладобудування тощо. Лише окремі з них зуміли зберегти чи відродити виробництво — переважно ті, що співпрацюють з відомими світовими брендами. Створення спільних із зарубіжним капіталом виробництв сучасних якісних електронних товарів — перспективний шлях розвитку точного машинобудування в країні.
Рекорди світу
Українське підприємство Impression Electronics одним із перших у світі у 2011 р. почало випуск планшетного ПК — Impression Im PAD на ОС Windows. Загалом це підприємство випускає до 1500 комп’ютерів на день.
Українська компанія «ΕΚΤΑ» — один із найбільших східноєвропейських виробників світлодіодних екранів. Вона здійснила інсталяції екранів власного виробництва у багатьох країнах Європи, Азії та Північної Америки. Світлодіодні екрани ΕΚΤΑ встановлено у сесійній залі Верховної Ради України, Київському палаці спорту, на фасаді торговельно-розважального центру Ocean Plaza в Києві.
З урахуванням останніх світових технологічних розробок в Україні налагоджено виробництво комп’ютерної техніки. Зокрема, виробничо-логістичний комплекс Impression Electronics, що розташований в Гостомелі (Київська область), випускає персональні комп’ютери, серверні системи, ноутбуки, ультрабуки, планшети, електронні книжки, смартфони, відеореєстратори.
У виробництві відео- і медіаобладнання працюють компанії «ΕΚΤΑ», Infomir. Сучасний завод компанії «ΕΚΤΑ» в Житомирі на основі світлодіодних модулів випускає різноманітну продукцію: екрани для трансляції відео у форматі 3D, розраховані на концертні зали; цифрові бігборди, відеовивіски, відеобанери для зовнішньої реклами; інформаційні та спортивні табло, які розміщують на вокзалах і стадіонах; інтерактивні вітрини для торговельно-розважальних центрів; світлодіодні дорожні знаки тощо.
Компанія Infomir (Одеса) виробляє обладнання (IPTV-приставки та медіаплеєри) під торговою маркою MAG для провайдерів послуг інтерактивного телебачення. Її особливість — повний виробничий цикл: проектування продукту, дизайн, розробка програмного забезпечення, виробництво, надання допомоги в інтеграції, сервісна підтримка користувачів.
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ МАШИНОБУДУВАННЯ.
Цей вид машинобудування орієнтується на споживача, тобто спеціалізацію сільського господарства. В Україні були створені потужні підприємства з виробництва тракторів (Харків, Дніпро), різноманітних комбайнів: кукурудзозбиральних (Херсон), бурякозбиральних (Тернопіль, Дніпро), кормозбиральних (Хмельницький). Сьогодні лише окремі заводи частково відновлюють свою діяльність, наприклад Харківський тракторний завод (трактори, зернозбиральні комбайни), Херсонський комбайновий завод. Лідирують у своїх напрямах підприємства у Кропивницькому (виробництво посівних комплексів), Одесі (ґрунтообробні агрегати), Бердянську (жниварки). Створено нові виробництва, що орієнтуються на потреби вітчизняного ринку, наприклад завод сільськогосподарської техніки в селищі Липова Долина (Сумська область).
ПРОБЛЕМИ Й ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ.
Складним є становище машинобудівних підприємств на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей. Більшість не працює, деякі знищені в результаті військових дій або порізані на брухт. Інші було демонтовано й вивезено на територію Російської Федерації, як це сталося з оборонними підприємствами «Топаз» у Донецьку, Луганським патронним заводом, філією підприємства «Мотор Січ», що в Сніжному (Донецька область). Таке також трапилося з колись найбільшим у Європі Луганським тепловозобудівним заводом. В анексованому Криму залишилися суднобудівні підприємства: завод «Затока» в Керчі, що випускав танкери, оборонний завод у Феодосії з випуску суден на повітряній подушці та судноремонтний завод у Севастополі.
Із часом машинобудування має набути важливішого значення у структурі промисловості й формуванні експорту України. Необхідно розширювати асортимент продукції за рахунок виробництва побутових товарів. Потрібні модернізація машинобудівних заводів, їх технічне переоснащення з використанням сучасних технологій, зростання темпів випуску наукомісткої продукції високого технологічного рівня, освоєння нових конкурентоздатних зразків техніки, підвищення якості й ефективності виробництва з орієнтацією на потреби внутрішнього ринку та збільшення експортного потенціалу.
ПРАКТИЧНА РОБОТА 7
Тема: . Позначення на контурній карті України центрів виробництва транспортних засобів та пояснення чинників їх розміщення
Завдання:
1. Позначте на контурній карті України центри виробництва транспортних засобів.
2. Поясність, які чинники вплинули на їх розміщення.
3. Яке значення має розвиток машинобудування для економіки України?
4. Які машинобудівні виробництва розвинені в нашій країні?
5. Назвіть чинники, що визначають розміщення важкого машинобудування. Покажіть найбільші його центри на карті.
6. Якою продукцією забезпечує економіку транспортне машинобудування?
7. Де в Україні виникли центри літакобудування? Які чинники визначили їхнє розміщення?
8. Які перспективи розвитку машинобудування в Україні?
9. З’ясуйте, які підприємства машинобудування є у вашому регіоні. Яку продукцію вони випускають?
10. Висновок.
Домашнє завдання:
1. Опрацювати матеріал у вашому підручнику та мою для вас підбірку.
2. Виконайте та надішліть на перевірку практичну роботу7.
Географія 10 клас
Тема: Австралія. Місце країни у світі та регіоні. Модель економічного розвитку, що визначає місце країни в міжнародному поділі праці. Система розселення. Українська діаспора в Австралії.
Пропоную переглянути:
1. Місце країни у світі та регіоні.
Основні чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Офіційна назва — Австралійський Союз (федерація 6 штатів). Столиця — Канберра (понад 300 тис. осіб). Площа — 7,7 млн км2. Населення — понад 23,4 млн осіб (за переписом 2016 р.), державна мова — англійська. Грошова одиниця — австралійський долар.
Австралія — це країна, яка належить до «G20», член ООН, Співдружності націй, Тихоокеанського пакту безпеки (ANZUS), Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, Форуму тихоокеанських островів, СОТ. Вона — безперечний лідер регіону Океанія за всіма показниками. Це одна з найбільших за площею держав світу із значними запасами корисних копалин, особливо рудної групи: 1 місце у світі за запасами бокситів, 2 місце — цинку, 4 місце — золота, 6 місце — срібла. Має великі поклади залізної руди, нікелю, урану, олова, значні запаси кам’яного вугілля. Однак незначна кількість населення обмежує її соціально-економічний розвиток. Країна — дев’ята у світі за чисельністю та популярністю серед іммігрантів.
Природні умови не сприяють економічному розвитку держави. Більшу частину країни займають пустелі та напівпустелі, майже немає родючих ґрунтів.
У міжнародному поділі праці Австралія вирізняється як найбільший у світі експортер залізної руди (30 % світового експорту) (мал. 54, а) та алюмінію. їй належить 1 місце у світі за експортом телятини. На світовий ринок вона постачає пшеницю, вовну, сир, масло, руди кольорових металів, вугілля тощо. Структура австралійського експорту не характерна для розвинутих країн світу. Більшу його частину становить не готова продукція, а сировина, енергоносії та продукція сільського господарства.
2. Система розселення. Українська діаспора в Австралії.
Австралія належить до найменш заселених частин світу. Середня густота населення становить майже 3 особи/км2. Понад 70 % населення сконцентровано на східному та південно-східному узбережжі. Найбільшими містами є Сідней — 5 млн осіб; Мельбурн — 4,7 млн; Брісбен — 2,3 млн; Перт — 2 млн; Аделаїда — 1,3 млн осіб. Австралія — одна з найбільш урбанізованих країн світу. Тут переважають нащадки переселенців з Великої Британії. Аборигенів (корінних жителів) залишилося приблизно 230 тис. осіб.
Океанія — географічний, часто геополітичний регіон світу, що складається переважно із сотень невеликих островів та атолів у центральній і західній частинах Тихого океану. Океанія — це географічний регіон, що складається з Меланезії, Мікронезії, Полінезії та Австралазії.
3. Особливості сучасного розвитку країни. Домінуючі складові первинного сектора економіки.
Австралія — багата країна, яка генерує свої доходи з різних джерел — від експорту продукції гірничодобувної промисловості до телекомунікацій, банківської справи й виробництва готової промислової та сільськогосподарської продукції.
Це — високорозвинена держава з потужним сільським господарством. На відміну від більшості високорозвинених держав світу, обробна промисловість країни поступається гірничодобувній, особливо за експортним потенціалом. Виняток становлять металургія та харчова промисловість.
Основні потужності з видобутку корисних копалин розташовані на півночі та північному-заході країни (Супер Піт — золотий рудник, Маунт-Ньюмен і Маунт-Голдсуерта — залізні руди, Теннант-Крик — поліметалеві руди). Найбільші родовища нафти: Муні, Олтон, Беннет (штат Квінсленд), Кінгфіш (штат Вікторія) і на острові Барроу. Найбільше родовище газу — Ранкен.
У структурі господарства переважає пасовищне тваринництво, вівчарство та скотарство , які дають вовну, овече й теляче м’ясо, шкуру тощо. Розвинене птахівництво та свинарство. Рослинництво спеціалізується на вирощуванні пшениці, ячменю, цукрової тростини, бавовнику, овочів, фруктів, цитрусових, винограду. Серед галузей харчової промисловості відоме австралійське виноробство. Австралія — одна з небагатьох країн світу, що законно вирощує опіумний мак для фармацевтичного виробництва. Також країна — одна з лідерів за поширенням органічного землеробства, де заборонено вирощувати генномодифіковані рослини, за винятком бавовнику.
Австралія має потужний риболовецький флот і займається виловом тунця та водоростей та господарством аквакультури — розведенням омарів і креветок.
Мал. а) транспортування залізної руди автоматичною залізницею Ріо-Тінто; б) австралійська гордість — вівці-меринос
Мал. а) транспортування хімічної продукції компанії «Wesfarmers»; б) один з офісів «National Australia Bank»
4. Виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни. Географія вторинного та третинного секторів економіки.
Міжнародну спеціалізацію визначають в основному галузі первинного та вторинного секторів економіки. Це пов’язано з тим, що провідною галуззю промисловості є гірничодобувна, впливає також і географічне положення країни. Основними споживачами мінеральної сировини є найближчі країни-сусіди — Японія та Китай. Світове значення має видобуток чорних, кольорових і рідкісних металів, особливо рутилу та цирконію, вуглеводнів (кам’яного вугілля, нафти та газу).
Багатогалузеве машинобудування базується на потужній вітчизняній чорній та кольоровій металургії. Основними його галузями є автомобілебудування, виробництво сільськогосподарських машин, продукції радіотехніки, а також обладнання для потужної гірничовидобувної галузі.
Хімічна промисловість в основному переробляє нафту та випускає добрива . Дуже розвиненою є харчова промисловість, яка переробляє сільськогосподарську продукцію. У світі Австралія відома як експортер м’ясних консервів, які в значних обсягах постачають на світовий ринок.
В економіці домінує сектор послуг, що становить 61,1 % ВВП і дає робочі місця 79,2 % населення країни. Розвинений транспорт забезпечує зв’язок між віддаленими містами країни та світом. Чотири найбільші банки Австралії належать до найнадійніших у світі. Перспективною для країни є туристична галузь, яка нині дає лише 3 % ВВП та понад 9 % експортних надходжень. Вища освіта в країні платна й дуже дорога, але якісна.
Країна має потужну фондову біржу (Сідней) і великі компанії «Wesfarmers» — виробляє та продає хімікати, паливо та добрива, «Woolworths» — торговельна компанія; «Rio Tinto Group» — одна з найбільших у світі гірничодобувних і металургійних компаній світу (спільно з Британією); «ВНР Billiton» — одна з найбільших у світі гірничовидобувних компаній; «Commonwealth Bank» — міжнародний банк; «National Australia Bank» — один із найбільших банків країни (мал. 55, б), «Westpac» — банківські й інвестиційні послуги; ANZ — один із найбільших банків Австралії, що має філії в 34 країнах, «Telstra» — телекомунікаційна та медіакомпанія й «Caltex Australia» — нафтопереробна компанія.
5. Характерні ознаки просторової організації виробництва товарів і послуг.
Економічна діяльність поширена територією країни вкрай нерівномірно, що визначається екстремальними природними умовами на більшій частині її території. У розвитку економіки Австралії велике значення належить транспорту. Економічна активність зосереджена в найбільших містах: Сіднеї, Мельбурні, Брісбені, Аделаїді, Перті. Тут працюють найбільші підприємства вторинного сектора економіки та зосереджений майже весь її третинний сектор. У перших двох містах знаходяться найбільші банки, інвестиційні фонди, кредитні спілки, університети, театри (Сіднейський), спортивні споруди тощо. Австралія не володіє багатою історико-культурною спадщиною, але унікальний тваринний та рослинний світ приваблюють сюди мільйони туристів.
6. Зовнішні економічні зв’язки, міжнародні зв’язки України з Австралією. У 2017 р. країна була третьою за популярністю вкладення інвестицій з Китаю. Головними партнерами країни є також Японія, Південна Корея, Індія та США. Великі інвестиції в економіку країни належать сингапурським, німецьким, британським, американським та японським банкам і промисловим групам, які вкладають кошти в розвиток гірничовидобувної, фармацевтичної, автомобілебудівної, пивоварної промисловості, а також у будівництво, роздрібну торгівлю, телекомунікації та ін.
Австралія відома на світовому ринку як великий експортер мінеральної сировини: приблизно 40 % від загального експорту країни, 30 % — сільськогосподарської продукції, 20 % — продукції обробної промисловості. Ця країна імпортує в основному машини, обладнання та інші готові вироби. За експортом сільськогосподарської продукції Австралія — у десятці країн-світових лідерів. На світовий ринок надходять великі обсяги замороженого м’яса, вовни, продукції садівництва, овочівництва та виноградарства.
Українська діаспора Австралії — нечисельна (понад 40 тис. осіб), але досить згуртована. Переважають нащадки переселенців після Другої світової війни. Ці люди зі зброєю в руках боролися за незалежність України й вимушені були її залишити.
Австралія — одна з найпотужніших держав світу, член «G20» і впливових регіональних організацій.
Більша частина населення сконцентрована на східному та південно-східному узбережжі з кращими природними умовами. Економічна діяльність поширенатериторією країни вкрай нерівномірно, що визначається екстремальними природними умовами більшої її частини.
Міжнародну спеціалізацію країни визначають в основному галузі первинного та вторинного секторів економіки. Австралія — одна з лідерів за поширенням органічного землеробства, має потужний риболовецький флот і займається господарством аквакультури.
Структура її експорту, зі значною часткою сировини, енергоносіїв та продукції сільського господарства, не характерна для розвинутих країн світу.
Багатогалузеве машинобудування виробляє автомобілі, обладнання для гірничовидобувної галузі, сільськогосподарські машини тощо.
В економіці домінує сектор послуг: розвинений транспорт, банківська система, освіта та наука, медицина, туристична галузь.
Домашнє завдання:
1. Опрацювати матеріал у вашому підручнику та мою для вас підбірку.
2. Виконайте та надішліть на перевірку відповіді на наступні запитання:
1. Оцініть забезпеченість Австралії мінеральними ресурсами. Охарактеризуйте кліматичні умови, у яких їх видобувають.
2. Складіть коротку комплексну економіко-географічну характеристику країни.
3. Поясніть причини нерівномірного розвитку окремих регіонів країни.
4. Поясніть особливості спеціалізації сільського господарства країни.
5. За допомогою географічних карт поясніть розміщення основних осередків обробної промисловості країни.
6. Обґрунтуйте структуру та географію експорту й імпорту товарів і послуг Австралії.
Географія 11 клас
Тема: Біосфера та її складові. Закономірності поширення живих організмів на суходолі і в океанах. Природні чинники формування ареалів поширення рослин і тварин. Біологічні ресурси.
Пропоную переглянути:
1. БІОСФЕРА ТА ЇЇ СКЛАДОВІ.
У праці «Космос» (1845 р.) німецький вчений Александр Гумбольдт використав поняття «життєсфера». Живі організми як єдину систему, не використовуючи поняття «біосфера», досліджував французький географ Елізе Реклю (друга половина XIX ст.).
Термін «біосфера» в 1875 р. запропонував австрійський геолог і палеонтолог Едуард Зюсс, а концепцію біосфери — французький вчений- природознавець Жан Батіст Ламарк на початку XIX ст. Вчення про біосферу детально розробив український філософ і природознавець В. Вернадський, у наукових працях якого термін «біосфера» з’явився в 1911 р. У 1926 р. у книзі «Біосфера» він виклав вчення про біосферу як особливу оболонку Землі, де набула поширення жива речовина (мал. 1).
Біосфера — це заселена й перетворена живими організмами оболонка Землі, яка почала формуватися близько 3,8 млрд років тому. Зараз у ній мешкає понад 3 млн видів рослин, тварин, грибів і бактерій. Людина також є частиною біосфери.
Незалежно від систематичної належності конкретного живого організму вся сукупність живих тіл, які населяють Землю, фізико-хімічно єдина. Біосфера утворює незначну масу Землі, але є могутньою геохімічною силою, адже живі організми не просто її населяють, а й перетворюють. Живі організми населяють поверхню Землі нерівномірно й змінюються в широтному напрямку.
Мал. 1. Біосфера Землі.
Біосфера охоплює нижні шари атмосфери до висоти близько 11 км, усю гідросферу й верхній шар літосфери до глибини 3—11 км на суходолі й 0,5—1,0 км під океанами. Товщина шару, заселеного живими організмами на полюсах Землі, становить близько 10 км, на екваторі — 28 км.
2. ПОШИРЕННЯ ЖИВИХ ОРГАНІЗМІВ.
За В. Вернадським, поширення живих організмів у земній корі обмежується глибиною 2,5—3,5 км і температурою +100 °С. Проте в 1970—1980-х рр. у нафтогазоносних районах були знайдені мікроорганізми на глибині 4—6 км. В атмосфері по вертикалі межі поширення живих організмів становлять 25—40 км. Вчені довели, що мікроби існують за температури +122 °С.
Які живі організми зустрічаються в різних шарах біосфери?
Мал. 2. Функції живої речовини.
У межах біосфери існують області, де активне життя неможливе: у верхніх шарах тропосфери, найбільш холодних і жарких районах Землі організми існують лише в стані спокою (парабіосфера). В інших шарах біосфери, де організми можуть існувати в активному стані, життя також розподілене нерівномірно. В. Вернадський описав неперервний шар живої речовини, який займає водну товщу, вузьку смугу на межі літосфери й тропосфери (ґрунт із корінням рослин, мікроорганізми, гриби, тварини, приземна частина тропосфери, де розміщені наземні частини рослин, переносяться пилок, спори, насіння), і назвав її фітосфера, або фітогеосфера. Її потужність найбільша в океанах — до 11 км, над суходолом — 100—150 м (мал. 2).
У Світовому океані налічують 160 тис. видів тварин і рослин. Найбільш поширені різноманітні молюски — 60 тис., ракоподібні — 20 тис. і риби — 16 тис. видів. Органічний світ суходолу у видовому відношенні більш різноманітний. Цифри свідчать про те, що можливості для утворення видів на суходолі були більш сприятливі, ніж у водному середовищі. Для порівняння кількості живих організмів використовують поняття біомаса (мал. 3).
У біосфері біомаса розподілена нерівномірно й змінюється від 0 (в умовах антарктичного льоду) до 60 кг/м2 у тропічних лісах (середні показники). Біомаса всієї біосфери становить близько 0,00001 % маси земної кори, постійно виникаючи та руйнуючись, перетворює сонячну енергію на хімічну, виконує величезну геохімічну роботу.
Мал. 3. Біомаса Землі.
Біомаса — загальна маса особин одного виду, груп або всього угруповання живих організмів на одиницю площі або об'єму.
Загальну масу живої речовини на Землі підрахували В. Вернадський, М. Базилевич та інші дослідники. Незалежно від методів підрахунків існують зональні закономірності розподілу біомаси організмів на суходолі та в океані: в океані загальна біомаса організмів набагато нижча, ніж на суходолі; основна біомаса рослин зосереджена на суходолі; біомаса рослин на суходолі перевищує біомасу тварин; біомаса тварин в океані більша, ніж біомаса тварин на суходолі.
У 2015 р. залишки біотичного життя були виявлені в породах віком 4,1 млрд років у Західній Австралії. У 2017 р. мікроорганізми віком 4,28 млрд років були знайдені в осадах гідротермальних жерл у поясі Нуввуагіттук у Квебеку. Цей найстаріший рекорд життя на Землі свідчить про «майже миттєве», після утворення океану 4,4 млрд років тому, виникнення життя.
Випишіть:
- Термін «біосфера» запропонував австрійський вчений Едуард Зюсс. Вчення про біосферу розробив український вчений В. Вернадський.
- Біосфера охоплює нижні шари атмосфери, усю гідросферу, верхній шар літосфери. Товщина шару, заселеного живими організмами на полюсах, становить близько 10 км, на екваторі — 28 км.
- У межах біосфери існують області, де активне життя неможливе. В областях біосфери, де організми можуть існувати в активному стані, життя також розподілене нерівномірно.
- Зональні закономірності розподілу біомаси організмів на суходолі та в океані: в океані загальна біомаса організмів набагато нижча, ніж на суходолі; основна біомаса рослин зосереджена на суходолі, де вона перевищує біомасу тварин; біомаса тварин в океані більша, ніж біомаса тварин на суходолі.
Домашнє завдання:
1. Опрацювати матеріал у вашому підручнику та мою для вас підбірку.
2. Виконайте та надішліть на перевірку відповіді на наступні запитання:
- 1. Доведіть існування загрози зменшення біорізноманіття.
- 2. Спрогнозуйте подальші напрями досліджень біосфери.
- 3. Порівняйте склад рослин і тварин океану й суходолу. Поясніть зональні закономірності розподілу біомаси організмів на суходолі та в океані.
- 4. Складіть проект розв'язання проблеми збереження видового складу біосфери вашого регіону.
- 5. Проаналізуйте ресурсні властивості біосфери.
Немає коментарів:
Дописати коментар