Доброго дня

Сьогодні 3 березня 2026 року

Запрошую на урок географії учнів 8-11 класів

Географія 8 клас 1 урок

Тема: Чорне і Азовське моря.

Пропоную переглянути:

Чорне море — внутрішнє море басейну Атлантичного океану (середня глибина — 1 271 м, максимальна — 2 245 м), омиває південну частину України (прилеглі території Одеської, Миколаївської, Херсонської областей та Кримський п-ів), береги Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії, Румунії. Довжина берегової лінії в межах України становить 1 540 км .

Керченська протока сполучає Чорне море з Азовським, з Мармуровим — протока Босфор, а протока Дарданелли — із Середземним морем.

На українській ділянці береги моря порізані затоками (Ягорлицька, Каркінітська, Каламітська, Феодосійська, Одеська) та лиманами (Бузький, Дністровський, Хаджибейський, Куяльницький, Тилігульський, Березанський, Дніпровський). Тут є багато бухт, які глибоко врізаються в суходіл і добре захищені від вітрових хвиль, що робить їх зручними стоянками для кораблів.

Островів у морі — небагато (Зміїний, Джарилгач, Довгий, Березань), є піщані коси (Бакальська, Тендрівська).

У Чорне море впадають великі річки: Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг та інші, які впливають на підтримання невисокої середньої солоності води моря — до 21,8%о.

Підпишіть на контурній карті найбільші затоки, лимани, піщані коси, острови та річки, які впадають у Чорне море.

Основна частина Чорного моря лежить у зоні Альпійсько-Гімалайської складчастої області. Лише дно північнозахідної території лежить на околиці Східноєвропейської платформи і утворює мілководну шельфову зону завширшки до 200 км. Від мису Сарич до мису Фіолент ця зона виражена слабо.

Розміщення в середземноморській області субтропічного поясу визначає кліматичні умови значної частини моря. Зима тут тепла й волога, літо — спекотне й сухе. Для північно-західної частини моря (континентальна область помірного клімату) характерна суха погода впродовж року (літо — спекотне, зима — холодна). Під час суворих зим частина моря замерзає .

Відносно невеликі глибини біля берегів України сприяють тому, що море добре прогрівається: улітку до +25-27 °С.

Флора і фауна моря. Глибинні води моря насичені сірководнем, рівень якого підвищується й уже досяг позначок 100200 м, що негативно позначається на житті органічного світу.

У Чорному морі росте близько 665 видів рослин. Це переважно донні та планктонні водорості. На піщаному дні, на глибинах 1-10 м, росте зостера (морська трава), яка утворює густі підводні луки. Поширені цераріум, бурі та червоні водорості, зелена ульва тощо.

Тваринний світ Чорного моря зосереджений у верхньому шарі води і відносно небагатий (близько 180 видів риб). Промислове значення мають оселедці, хамса, бички, камбала, ставрида, тунець, скумбрія, кефаль, мідії, креветки тощо. У морі водиться тюлень-монах, 3 види дельфінів (білобочка, афаліна, азовка), на берегах є багато птахів.

Господарське використання та екологічні проблеми. Найважливіші порти Чорного моря — Одеса, Чорноморськ, Миколаїв, Скадовськ, Євпаторія, Севастополь тощо. На шельфі Чорного моря розвідані промислові запаси нафти й природного газу, у воді є залізо, срібло, мідь, сіль тощо. Лікувальне значення мають грязі чорноморських лиманів.

На екологічну ситуацію в Чорному морі впливають стоки річок, що впадають у нього. Найбільші обсяги забруднених речовин приносить р. Дунай.

Територією яких країн протікає Дунай? Спрогнозуйте вплив господарства цих країн на екологію Чорного моря.

Основні джерела забруднення екосистеми Чорного моря — надходження з суші різних речовин, що застосовуються в сільському і лісовому господарствах, поховання забруднюючих речовин у морі та потрапляння їх з атмосфери, викиди з суден або підводних трубопроводів, розробка корисних копалин на берегах тощо.

Речовини, що потрапляють до моря, переробляються морськими екосистемами: розбавляються водою, переносяться течіями, випадають в осад, трансформуються живими організмами. Але здатність морських екосистем самоочищуватися не є безмежною. Це змушує нас турбуватися про море.

Останніми роками в Чорному морі спостерігається негативна тенденція підвищення межі сірководневої зони, яка за останні три десятиріччя піднялася в середньому на 40 м.

Азовське море — внутрішнє море басейну Атлантичного океану, яке омиває береги південно-східної частини України. Це море — одне з найменших за площею (39,1 тис. км2) та наймілководніше (середня глибина — 7,4 м, максимальна — 15 м) у світі.

Береги моря слабо порізані довгими піщаними косами: Арабатська Стрілка (довжина 115 км), Федотова, Бердянська. Найбільші затоки — Таганрозька, Бердянська, Сиваш, Обитічна, найбільші лимани — Утлюцький та Молочний. У море впадають річки Дон, Кубань та ін.

Підпишіть на контурній карті найбільші затоки, лимани, піщані коси та річки, які впадають в Азовське море.

Клімат Азовського моря помірно-континентальний. Середня температура води влітку — +25-30 °С, узимку — від 0° до -3 °С.

Під час суворих зим море майже повністю вкривається шаром льоду інколи аж на 3 місяці.

Середня солоність води в морі — 11—13%о, у прибережній смузі — 2—10%о, у затоці Сиваш солоність у 10 разів більша.

Флора і фауна моря. Колись вода в морі була менш солоною, і тут водилося багато прісноводних видів риб. Будівництво гідроелектростанції на р. Дон, а також забір води р. Кубані для зрошення полів сприяли різкому скороченню притоку прісної води. Із Чорного моря почала надходити солоніша вода. Це, а також забруднення моря промисловими і побутовими відходами зменшили кількість риби ще донедавна найпродуктивнішого моря світу.

Серед рослин у морі переважають діатомові водорості. Донна флора моря відносно бідна, представлена бурими, червоними, зеленими водоростями, морською травою, мікроводоростями та бактеріями.

Тваринний світ Азовського моря багатий: дельфіни (азовка), 79 видів риб, багато рачків, молюсків. Промислове значення має вилов хамси, тюльки, кефалі, камбали, бичків, пеленгаса тощо.

Господарське використання та екологічні проблеми моря. Азовське море існує близько 2 млн років. За часів СРСР воно перебувало на межі екологічної катастрофи. Рибні запаси були майже вичерпані. Почалася акліматизація цінних видів риб, здатних жити в більш солоній воді: каспійський кутум, аральські усач і синець, товстолобик, американський смугастий окунь, австралійський судак, малий довгий горбиль (уродженець Жовтого моря), японський морський судак тощо. Вирощуються пеленгас та штучно створений вид осетрових — бестер.

Тепла вода, чудові пляжі, лагідне сонце, цілющі грязі, унікальна у світі мілководність можуть стати умовою для перетворення узбережжя Азовського моря на рекреаційну зону світового значення для сімейного і дитячого відпочинку.

Арабатська Стрілка багата на поклади кухонних і магнієвих солей. Дно Азовського моря перспективне для видобутку нафти та природного газу. Промислове значення мають солі Сиваша. Найважливіші порти — Маріуполь, Бердянськ.

Внутрішнє Чорне море басейну Атлантичного океану омиває південну частину України і має багато бухт добре захищених від вітрових хвиль, зручних для стоянок кораблів.

Кліматичні умови значної частини моря визначає середземноморська область субтропічного поясу, море добре прогрівається улітку, а під час суворих зим частково замерзає. Глибинні води моря насичені сірководнем.

Азовське море, одне з найменших за площею та наймілководніших, колись було найбагатшим на біологічні ресурси.

На природу та екологію морів дедалі більш згубно впливає господарська діяльність людини.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати п. 43 та мою для вас підбірку.

2. Дати письмову відповідь на наступні запитання:

• 1. Схарактеризуйте природні особливості Чорного та Азовського морів.
• 2. Які види риб Азовського та Чорного морів мають промислове значення? Чому продуктивність морів зменшується?
• 3. Поясніть, чому солоність води Чорного та Азовського морів нижча від солоності вод Світового океану.
• 4. Який тип клімату переважає над українською частиною Чорного та Азовського морів?
• 5. Опишіть екологічні проблеми Чорного та Азовського морів.

Географія 8 клас 2 урок

Тема: Урок-узагальнення Діагностична робота №3.

ЗАВДАННЯ розміщені на стор. 182 вашого підручника. Виконану роботу чекаю сьогодні.

Географія 9 клас

Тема: Географія світового транспорту.

Пропоную переглянути:

ЗАЛІЗНИЧНИЙ ТРАНСПОРТ.

 Незважаючи на зменшення частки залізничного транспорту в перевезенні вантажів і пасажирів, він залишається важливим елементом транспортної системи. Цьому сприяє надійність, вигідність й екологічність, зростання швидкостей перевезень. Залізниці прокладено більш як у 140 країнах, але понад половину їх загальної довжини припадає на першу десятку країн, яку очолюють США (тут зосереджено майже 20 % протяжності чинних мереж світу) . Водночас у США недостатньо уваги приділяють електрифікації і будівництву швидкісних залізниць. За довжиною електрифікованих колій перші місця у світі посідають Китай, Росія, Індія, а за їх часткою в залізничній мережі — східноазійські та західноєвропейські країни (у Швейцарії електрифіковано 100 % залізниць). Саме вони є визнаними лідерами у розвитку швидкісного залізничного транспорту (насамперед Японія, Франція, Німеччина, Італія, Іспанія і Китай). У Європі швидкісні поїзди курсують між містами різних країн (наприклад, потяг «Eurostar» — між Парижем, Брюсселем і Лондоном, долаючи протоку Ла-Манш через Євротунель). Мережа швидкісних залізниць Китаю об’єднала майже всі найбільші міста країни, а за протяжністю перевершила мережу Японії і європейських країн разом узятих.

Мал.  Лідери за довжиною залізниць, тис. км (2016 р.)

Світ у просторі й часі

Від паротяга до маглева

Першими залізничними локомотивами на паровій тязі стали сконструйовані в Англії парова машина на колесах Річарда Тревітіка (1804 р.) і паротяг Джорджа Стефенсона (1814 р.), який із 1825 р. почав курсувати першою у світі залізницею Стоктон — Дарлінгтон. Максимальна швидкість тодішніх локомотивів сягала 46 км/год. Сучасні електропоїзди здатні розвивати 300-350 км/год (японська мережа «Сінкансен», французька TGV, німецька ICE, іспанська AVE). Експериментальні зразки TGV розганяються до 575 км/год. Ще більшої швидкості набувають поїзди на магнітній подушці (маглеви). Шанхайський маглев курсує зі швидкістю 431 км/год, а рекорд японського експериментального маглева — 603 км/год.

Мал. Один із надшвидкісних потягів ІСЕ 3 (Німеччина)

АВТОМОБІЛЬНИЙ ТРАНСПОРТ. 

У наш час автомобільний транспорт став найбільш масовим і доступним видом транспорту майже в усіх країнах. 80 % загальної кількості зареєстрованих у світі автомобілів становлять індивідуальні авто. Кількість автомобілів у розрахунку на 1 тисячу населення (рівень автомобілізації) — індикатор сучасного економічного розвитку і добробуту населення країн. Найвищі показники (450 - 750 автівок на 1 000 осіб) мають економічно розвинені країни, Республіка Корея, малі нафтовидобувні країни Перської затоки. Абсолютними лідерами за рівнем автомобілізації є США (майже 800) і країни-карлики Монако й Сан-Марино. Натомість у Китаї, де спостерігають найбільший річний приріст кількості автомобілів, цей показник значно скромніший (140), а в найбідніших африканських і азійських країнах рівень автомобілізації становить 3-15 (в Україні — 202).

Мал.Сучасна автомагістраль

Автомобільні дороги за протяжністю посідають перше місце у світовій транспортній мережі. Значна довжина автошляхів у США, Індії, Китаї . Важливою є якість автомобільних доріг, тому економічно розвинені країни, низка постсоціалістичних і нових індустріальних країн Азії та Латинської Америки реалізовують сучасні проекти будівництва автомагістралей з високоякісним покриттям для швидкісного руху. Найбільш грандіозні проекти втілює Китай, який уже вийшов на перше місце у світі за довжиною швидкісних автомагістралей, майже удвічі обігнавши традиційного лідера — США. Водночас у багатьох країнах Африки й Азії дороги з елементарним твердим покриттям прокладені не на усій території.

Мал. Лідери за довжиною автошляхів, млн км (2016 р.)

ТРУБОПРОВІДНИЙ ТРАНСПОРТ. 

Цей вид транспорту виник у США у другій половині ХІХ ст. Він найбільшою мірою пов’язаний з розвитком нафто- і газовидобувної промисловості. Особливості розміщення трубопровідної мережі світу (а це 3,6 млн км) визначає географія видобутку і споживання нафти, природного та сланцевого газу. Трубопроводи прокладені: від місць видобутку до місць споживання цих видів сировини (наприклад, у Росії, США, Канаді, з Росії у європейські країни і з Канади у США); від місць їх видобутку до портів для подальшого транспортування морським транспортом (у Південно-Західній Азїї, Північній Африці, США); від портів прийому сировини до кінцевого споживача (у Європі, США, Китаї); від місць виробництва первинної продукції з нафтогазової сировини до місць її подальшої переробки (аміако-, етилено- та інші продуктопроводи у США, Європі, Китаї). Щодо загальної довжини трубопроводів, то перші місця у світі за цими показниками посідають США (60 % усієї світової мережі), Росія, Канада, Китай і Україна.

ВОДНИЙ ТРАНСПОРТ. 

До водного транспорту належать морський і внутрішній водний (річково-озерний).

Морський транспорт значною мірою забезпечує міжнародну торгівлю, а для США, Китаю, Росії, Японії має суттєве значення у внутрішньодержавних перевезеннях. Донедавна морськими шляхами перевозили переважно наливні (нафту), насипні (зерно, вугілля, руду) і навалочні (лісоматеріали, будівельні матеріали) вантажі. У 60-х роках ХХ ст. ними почали перевозити зріджений природний газ, а «контейнерна революція» на транспорті привела до різкого збільшення транспортування готових виробів і напівфабрикатів (у спеціальних ємностях багаторазового використання — контейнерах).

Мал.Сучасне морське судно-контейнеровоз

Серед інновацій на транспорті особливої уваги заслуговує контейнеризація вантажоперевезень. Запровадження стандартних контейнерів, які легко перевантажити із судна на залізничну платформу або автомобіль чи навпаки, дало змогу уніфікувати вантажоперевезення та інтегрувати глобальну транспортну інфраструктуру, значно прискорити виконання транспортних операцій.

Морські перевезення обслуговує морський торговельний флот, сумарний тоннаж якого перевищує 1,8 млрд тонн. Торгівельні операції забезпечують кораблі майже 160 країн. Такий вид транспорту мають навіть сухопутні країни. Наприклад, морський флот Монголії, який базується в портах Китаю, кількісно перевищує польський, а судна Австрії, приписані до нідерландського порту Роттердаму, забезпечують торговельні зв’язки країни з іншими регіонами світу. За величиною зареєстрованого морського торговельного флоту світовими лідерами є Панама, Ліберія та Маршаллові Острови. Під прапорами цих країн, а також Мальти, Багамів, Кіпру та інших невеликих острівних держав курсують японські, китайські, німецькі, американські, корейські, британські та інші судна. Це пояснюється тим, що судновласники з розвинених держав приписують свої кораблі до країн з пільговими режимами оподаткування, дешевою робочою силою, нижчими вимогами до техніки безпеки. «Дешевий», «зручний» прапор, або прапор відкритої реєстрації — один із специфічних проявів географічного поділу праці в роботі світового морського транспорту.

Рекорди світу

Найбільшим супертанкером і найбільшим кораблем світу є збудований у японському місті Йокосука «Knock Nevis» — судно під норвезьким прапором, яке сьогодні використовують як нафтосховище. Довжина корабля — 458,5 м, ширина — 69 м, вантажопідйомність — 564,8 тис. т, максимальна швидкість — 13 вузлів/год. Габарити судна не дозволяють йому проходити Суецьким, Панамським каналами та протокою Ла-Манш.

Загальна кількість портів у світі, які беруть участь в міжнародних перевезеннях, перевищує 2 тис. Але портів-гігантів, які щорічно перевантажують понад 100 млн тонн вантажів, налічують близько 40. Кількість китайських портів у цьому рейтингу (11) більша, ніж європейських, японських і американських разом узятих. Китайський порт Шанхай посів перше місце у світі за річним вантажообігом, випередивши Сінгапур, а європейський порт Роттердам, що був світовим лідером наприкінці ХХ ст., опинився у другій половині першої десятки рейтингу (табл. 9).

Таблиця 9

Найбільші порти світу за вантажообігом, млн тонн (2014 р.)

Порт	Країна	Млн т
1. Шанхай	Китай	678
2. Сінгапур	Сінгапур	581
3. Гуанчжоу	Китай	501
4. Ціндао	Китай	465
5.Порт-Хедленд	Австралія	447
6. Тяньцзінь	Китай	446
7. Роттердам	Нідерланди	445
8. Нінбо	Китай	430
9. Далянь	Китай	337
10. Пусан	Республіка Корея	335

Великий вплив на географію міжнародних морських перевезень мають Суецький і Панамський канали. Наприклад, шлях через Суецький канал скорочує відстань між портами Європи й Азії у 2-3 рази. Роль морського транспорту в перевезенні пасажирів значно менша, ніж у перевезенні вантажів. Трансконтинентальні морські пасажирські потоки з появою авіаційного транспорту втратили актуальність і обмежуються лише круїзними туристичними маршрутами.

Порівняно з морським внутрішній водний транспорт відіграє скромнішу роль. Причиною є сезонність роботи і невисока швидкість перевезень. Але низька собівартість — головна перевага річкового транспорту, яка забезпечує йому важливе місце у світовій транспортній системі. За вантажообігом внутрішніх водних артерій виділяються США, Канада, Росія, Китай, Німеччина, Нідерланди. У цих країнах збудовано канали, які зв’язують річкові системи. До них належать системи Рейн - Дунай у Європі, річок Волга у Росії, Янцзи у Китаї. Головний світовий район озерного судноплавства — Великі озера у США та Канаді, які сполучені річкою Святого Лаврентія з Атлантичним океаном.

ПОВІТРЯНИЙ ТРАНСПОРТ.

 Авіаційний транспорт — відносно молодий і надзвичайно динамічний вид транспорту. За масштабами його розвитку у світі різко виділяються США, Велика Британія, Німеччина, Японія, Китай. Географія світового повітряного транспорту визначається мережею аеропортів, яких налічують кілька тисяч. Чотири з десяти найбільших за обсягом пасажироперевезень аеропортів світу (2015 р.) розташовані у США (Атланта, Лос-Анджелес, Чикаго, Даллас), чотири — в Азії (Пекін, Токіо, Дубай, Гонконг) і два — у Європі (Лондон, Париж).

Мал. Аеропорт Даллас (США)

У міжконтинентальних перевезеннях пасажирів повітряний транспорт поза конкуренцією. На нього припадає значна частка пасажироперевезень також у межах країн великої площі (США, Китай, Канада, Австралія, Росія). Повітряний транспорт також забезпечує перевезення вантажів, але через високу собівартість їх частка незначна. Транспортуванню підлягають цінні товари, пошта і вантажі термінової доставки. У багатьох важкодоступних районах повітряному транспорту немає альтернативи. Найбільшими аеропортами світу за обсягами перевезень вантажів є Гонконг, американський Мемфіс і китайський Шанхай.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати п. 36 та мою для вас підбірку.

2. Дати письмову відповідь на наступні запитання:  

1. Розкажіть про географію залізничного транспорту світу.

2. Як розвивався автомобільний транспорт?

3. Охарактеризуйте морський вид транспорту.

4. У чому полягають переваги повітряного транспорту?

У яких країнах і регіонах світу сьогодні відбувається стрімкий розвиток транспорту? Чому?

З'ясуйте, які види транспорту розвинені у вашому обласному центрі.

Географія 10 клас

Тема: Вторинний та третинний сектори економіки. Практична робота 17,18,19.

Пропоную переглянути:

• Переробна промисловість. Основні регіони промисловості. Реіндустріалізація. 

Країни Європи є основними виробниками продукції переробної промисловості, яка належить до вторинного сектору економіки. Частка європейських країн у виробництві продукції переробної промисловості, до якої насамперед належать електроенергетика, машинобудування, чорна і кольорова металургія, хімічна, легка і харчова промисловість, становить близько 40 %. Зростання рівня життя населення в європейських країнах сприяло підвищенню попиту на промислову продукцію споживчого характеру, зокрема побутову електроніку і техніку, а також на автомобілі. Тому за обсягом виробництва в Європі передує машинобудування. Майже 50 % усіх машин, що випускаються у світі, виробляється в Європі. Важливими в машинобудуванні є також виробництво електротехнічної продукції та обладнання зв’язку. Основні центри з виробництва електротехнічного й електронного обладнання зосереджені в багатьох країнах ЄС (Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Нідерланди та ін.). Найвідомішими фірмами з виробництва побутової техніки, електроніки є «Сіменс» і «Боні» у Німеччині, «Філіпс» у Нідерландах, «Індезіт» в Італії, «Тефаль», «Мулінекс» у Франції, «Електролюкс» у Швеції та ін., які мають багато дочірніх компаній у різних країнах Європи і світу.

Традиційне машинобудування - верстатобудування, виробництво транспортних засобів, енергетичного обладнання - розвивається в Європі повільнішими темпами, проте його значення в економіці європейських країн залишається стабільно важливим. Країни Європи посідають провідні місця в експорті продукції цих видів машинобудування, серед них є Німеччина (Фольксваген, БМВ, Крайслер), Франція (Пежо, Рено, Сітроен), Велика Британія (Брітіш Лейланд) тощо.

У структурі виробництва електроенергії в Європі важливе значення мають ТЕС (понад 70 % усієї електроенергії). Ще понад 15 % електроенергії виробляється на основі нетрадиційних ресурсів, серед яких енергія сонця, вітру, а також біопаливо й відходи. Близько 10 % електроенергії виробляється на атомних електростанціях, решта використовують енергію води. Найбільшими в Європі країнами-виробниками і країнами-споживачами електроенергії є Росія, Німеччина, Франція.

• Третинний сектор економіки. 

Третинний сектор економіки включає транспорт і сферу послуг. Транспортна система Європи - це всі шляхи сполучення, транспортні підприємства і транспортні засоби європейських країн. Серед традиційних видів транспорту, що розвивається в більшості країн Європи, є залізничний транспорт. Він характеризується значною протяжністю і дуже густою мережею залізниць, особливо в країнах Бенілюксу, у Німеччині, Франції, Швейцарії. У цих і багатьох інших європейських країнах (Велика Британія, Італія, Іспанія, Австрія, Фінляндія, Норвегія, Данія, Польща) нині функціонують високошвидкісні залізниці, існує система залізниць «Інтерсіті». Найбільшу протяжність залізниць зафіксовано в Росії (понад 85 тис. км). Є в Європі країни, які не мають залізниць і залізничного транспорту. Це, зокрема, Ісландія і Кіпр.

Автомобільний транспорт Європи конкурує із залізничним і за багатьма показниками випереджає його. Протяжність автодоріг сягає понад 2,5 млн км. За кількістю автомобільного парку Європа перебуває на другому місці у світі після країн Північної Америки. Автомобільний транспорт є лідером за перевезеннями пасажирів. Європейські країни - Сан-Марино, Монако, Ліхтенштейн, Ісландія, Люксембург - посідають перші позиції у світі за кількістю автомобілів на 1 тис. осіб. Більшість європейських автомобільних шляхів вирізняються зручністю, освітленням, якістю покриття. Постійно розвивається мережа якісних автомобільних шляхів із твердим покриттям.

Авіаційний транспорт Європи незамінний насамперед у міжнародних пасажирських перевезеннях. Найбільші авіакомпанії регіону - «Бритиш Ервейс» (Велика Британія), «Ер Франс» (Франція), «КЛМ» (Нідерланди), «Люфтганза» (Німеччина) та ін.

Міжнародні і внутрішні рейси обслуговують близько 180 аеропортів, з яких найбільшим є «Хітроу» в Лондоні (щорічно перевозить до 75 млн осіб). Це вузловий аеропорт (аеропорт-хаб), який виконує функцію транспортного вузла для пересадки пасажирів і перевантаження вантажів. Усього в «Хітроу» працює близько 90 авіакомпаній, які зв’язують його зі 170 вузлами по всьому світу. Аеропорт має досить розвинену інфраструктуру: кімнати відпочинку, заклади харчування, місця для молитов, сауни, перукарні, магазини. Серед інших аеропортів-хабів у Європі за пасажиропотоком вирізняються «Руассі-Шарль де Голль» (Франція), «Франкфурт-на-Майні» (Німеччина) та ін.

Водний транспорт представлений у Європі морським і річковим його різновидами. Морський транспорт здійснює переважно міжнародні вантажні перевезення. У Європі розміщені чотири з десяти країн із найбільшим флотом. Це - Греція (з найбільшим за вантажопідйомністю флотом світу), а також Німеччина, Велика Британія і Норвегія. Серед інших європейських країн, що мають морський транспорт, слід відзначити Францію, Нідерланди, Іспанію, Італію, Бельгію. Найбільші морські європейські порти - це Роттердам, Антверпен, Лондон, Гамбург, Генуя, Марсель, Гавр, Барселона.

Річковий транспорт має важливе значення для внутрішніх вантажних перевезень. Загальна протяжність річкових шляхів сягає 100 тис. км. Головними водними артеріями в Західній Європі є Рейн, у Південній і Східній Європі - Дунай, Волга, Дніпро. Рейном транспортується пересічно до 300 млн тонн вантажів щорічно. Каналами річку з’єднано з Одером і Дунаєм, завдяки чому створено зручні водні шляхи.

З кінця 90-х рр. XX ст. в Європі реалізується масштабний проект створення дев’яти міжнародних транспортних коридорів, які з’єднали б усі європейські субрегіони (мал. 15). Чотири з дев’яти коридорів проходять територією України.

• Сфера послуг.

 Окрім транспорту, до сфери послуг, що динамічно розвиваються в Європі, належать туризм, фінансово-кредитні послуги, послуги з інформаційних технологій тощо.

Європа належить до одного з найрозвинутіших туристичних регіонів світу. За кількістю туристичних прибуттів (понад 607 млн) і доходами (понад 450 млрд дол.) від міжнародного туризму регіон посідає перше місце у світі. Основними чинниками розвитку туризму в країнах Європи є їхня насиченість природними й культурно-історичними рекреаційно-туристичними ресурсами, високий рівень надання послуг і розвинена інфраструктура. Подорожі до Європи з пізнавальною метою, а також з метою відпочинку і розваг здійснюють туристи з усіх регіонів. Найвідвідуванішими країнами є Франція, Іспанія, Італія, Німеччина і Велика Британія, які входять до десяти найпопулярніших туристичних країн світу.

Європейські країни беруть активну участь у наданні фінансово-кредитних послуг, зокрема здійснюють операції з руху фінансового капіталу в різні куточки світу. Європейські банки вирізняються надійністю і стійкістю до різного роду ризиків. За групою показників, серед яких бізнес - обстановка, фінанси, інфраструктура, репутація і людський капітал, у 2016 р. абсолютним лідером серед світових фінансових центрів став Лондон. До провідних фінансових центрів світу також увійшли такі міста Західної Європи, як Цюрих, Франкфурт-на-Майні, Париж, Амстердам. Варшава визнана провідним фінансовим центром у Східній Європі.

Європейські країни є лідерами і на ринку інформаційних технологій. До країн-лідерів з розвитку IT входять Фінляндія, Швеція, Нідерланди, Швейцарія, Велика Британія, Люксембург. До списку країн, що займаються програмним забезпеченням, входить і Україна.

РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ

У 2016 р. Україна посіла перше місце в Європі у сфері IT-аутсорсингу, що являє собою передачу робіт з підтримки, обслуговування і модернізації ІТ-інфраструктури спеціалізованим компаніям, які займаються програмуванням, створенням сайтів, розробкою програмного забезпечення та обслуговуванням техніки. На сьогодні в Україні налічують близько 100 тисяч ІТ-фахівців, кількість яких може зрости вдвічі протягом наступних чотирьох років.

ГОЛОВНЕ

Вторинний сектор економіки Європи представлено переробною промисловістю в усіх субрегіонах.

Найбільше високотехнологічної продукції машинобудування, хімічної, легкої і харчової промисловості виробляють країни Західної Європи.

Стратегічним завданням країн ЄС є реінтеграція промисловості.

За показниками розвитку сфери послуг, а саме: транспорту, туризму, кредитно-фінансових та інформаційних послуг - європейські країни посідають у світі провідні позиції.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 17

Тема:Порівняльна характеристика структури промислового виробництва двох економічно розвинених невеликих країн Європи.

Завдання:

1. Яка продукція машинобудування європейських країн є найконкурентоспроможнішою?

2. Які промислові райони сформувалися в Європі?

3. Які показники підтверджують лідерство Європейського регіону в міжнародному туризмі?

4. Чим зумовлено лідерство країн Європи у фінансово-кредитних послугах?

5. Поясніть розміщення металургійної і хімічної промисловості в Європі.

6. Користуючись картами атласу і текстом параграфа, позначте найбільші морські порти й аеропорти-хаби в Європі.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 18

 Інтефаційні та дезінтефаційні процеси у Європі.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 19

Структура й просторова організація виробництва чорних металів у країнах Європи.

Виконання робіт 18-19 в довільній формі.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати п. 29 та мою для вас підбірку.

2. Виконати практичні роботи.

Географія 11  клас

Тема: Виробництво сільськогосподарської продукції у світі.

Пропоную переглянути:

Аграрні відносини — особливий вид економічних відносин між членами суспільства, господарствами, державою, який полягає у володінні та використанні землі й привласненні інших об'єктів власності, а також виробництва, розподілу, обміну та споживання сільськогосподарської продукції.

Agrarian relations are a special type of economic relations between members of society, farms, the state regarding the possession and use of land and the appropriation of other objects of property, as well as production, distribution, exchange, consumption of agricultural products.

 ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СВІТОВОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА.

 Ареали поширення сільськогосподарських культур залежать від агрокліматичних ресурсів. Чим вибагливіша культура, тим вужчим є ареал її поширення. Наприклад, каву, чай, цитрусові вирощують лише в південних регіонах, а для пшениці й картоплі існує більше сприятливих територій.

Розвиток та розміщення тваринницьких комплексів визначається наявністю відповідної кормової бази. Велике значення мають розміри, склад і тривалість використання пасовищ. Високомеханізоване та автоматизоване тваринництво розміщене переважно в розвинених країнах.

Найбільші виробники та експортери молока й продуктів із нього — країни ЄС, США, Нова Зеландія та Австралія. США, Бразилія та країни ЄС виробляють майже 50% яловичини. Свинарство розвинене в густонаселених районах світу, а в Китаї вигодовують майже половину світового поголів’я. У вівчарстві (хоча воно поширене майже повсюдно) лідерами є Китай, Австралія, Нова Зеландія, Індія. Найбільшими виробниками продукції птахівництва є Китай, США, Японія, країни ЄС.

Мал. 2. Ареал вирощування рису.

Мал. 3. Країни-лідери з вирощування кукурудзи (2017—2018 рр.).

Каучук мовою індіанців Амазонки означає «сльоза молочного дерева». Після винаходу американцем Ч. Гудьїром процесу вулканізації (1844 р.) почався промисловий видобуток латексу з гевеї, а в країнах Центральної і Південної Америки — «каучукова лихоманка» (1870—1912 рр.). Прибутки від збору латексу були величезними. Проте гевеї, уражені стійким до різних засобів боротьби грибком макроциклус, припинили виділяти латекс. Плантації занепали, плантатори та підприємці втратили купу грошей. Незважаючи на заборону, що передбачала смертну кару, англієць Г. Вікем у 1879 р. вивіз понад 2 тис. насінин гевеї, і лише в 1920-х рр. на території колишньої британської колонії Малайзії розпочалося виробництво британського латексу.

Мал. 4. Країни-лідери з вирощування бавовнику (2017—2018 рр.).

Мал. 5. Ареал вирощування пшениці.

 ОСНОВНІ СВІТОВІ ЕКСПОРТЕРИ ТА ІМПОРТЕРИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ. Деякі країни — потужні виробники сільськогосподарської продукції, водночас є основними її імпортерами. Особливості природних умов, трудові навички населення, харчові й релігійні традиції, надлишкова кількість населення, яка продовжує зростати, призводять до нестачі сільськогосподарської продукції, вирощеної на власній території. Тому Китай та Індія, які є провідними виробниками пшениці й рису у світі, є і їх найбільшими імпортерами.

У харчовому раціоні деяких країн Азії (Китай, Індія, Бангладеш, Індонезія, Пакистан) здавна важливу роль відіграють зернобобові культури (нут, соя, квасоля, горох, сочевиця тощо). Найбільшими їх виробниками й експортерами є Канада, Австралія, США, Бразилія та Аргентина. Більше половини тростинного цукру виробляють у США, Бразилії, Індії, Мексиці, Австралії, на Кубі. Найбільші обсяги виробництва олії з різних культур в Індонезії та Малайзії (пальмова), Аргентині, США (соєва), Україні, Росії (соняшникова), Індонезії (кокосова), країнах, розташованих на узбережжі Середземного моря (маслинова).

На Україну припадає від 55 до 60 % світового експорту соняшникової олії. Зараз українські фермери почали активно вирощувати кукурудзу (сьоме місце у світі за обсягами вирощування), а також іншу екзотичну для нас продукцію — ківі.

Селекціонер із Закарпаття Г. Стратон розповідає: «Співпрацюємо з фермерами, які закладають плантації ківі. Зараз можу назвати три такі ківі- сади, які в мене закупили саджанці. Найбільший буде в Овідіополі, на Одещині: там висадили 5 тис. кущів, також кілька гектарів плантації ківі вже заклали на Черкащині та Чернігівщині».

ВИСНОВКИ

• Сучасну спеціалізацію сільського господарства світу визначають багато чинників, головними з яких є природні, соціальні та економічні.
• Ареали поширення сільськогосподарських культур залежать від агрокліматичних умов і сучасних технологій виробництва.
• Розвиток світового тваринництва визначається наявністю відповідної кормової бази.
• Деякі країни водночас є великими виробниками певної сільськогосподарської продукції та її імпортерами.

• Домашнє завдання:

1. Опрацювати п. 24 та мою для вас підбірку.

2. Дайте відповіді на наступні запитання ( письмово) та надішліть на перевірку ДО наступного уроку:

• 1. Доведіть, що сучасну спеціалізацію сільського господарства визначають природні чинники.
• 2. Обґрунтуйте зростання значення соціальних чинників у розвитку світового сільськогосподарського виробництва.
• 3. Спрогнозуйте подальший розвиток сільського господарства України.
• 4. Порівняйте спеціалізацію тваринництва Індії і Китаю та зробіть висновки.