Доброго дня.

Сьогодні 5 вересня 2025 року.

Запрошую на урок географії учнів 8, 9, 10 класів.

Географія 8 клас

Тема: Як проводити дослідження, готувати інформацію.

Пропоную переглянути:

 Перші писемні згадки Геродота про природу українських земель. 

Описи території, на якій розміщена сучасна Україна, а також прилеглих до неї українських історичних земель, у зарубіжжі велися з давніх часів. Перші писемні згадки про природу окремих частин українських земель відомі з творів давньогрецьких, давньоримських та арабських авторів.

Давньогрецький історик, географ і мандрівник Геродот Галікарнаський, який жив у V ст. до н. е., на підставі побаченого на власні очі й почутих розповідей створив перший загальний опис відомого тоді світу (див. мал. 4). Тому цього вченого називають «батьком історії та етнографії».

Зокрема Геродот розповів про життя і побут скіфів - кочового народу, що жив у ті часи у Північному Причорномор’ї на великих площах від Дунаю до Закавказзя. До наших днів дійшла праця Геродота «Скіфія».

Геродот навів відомості про західні береги Чорного моря від гирла річки Дністер до протоки Босфор. Описуючи природу, автор зазначив, що клімат цих земель холодний, а поверхня рівна. «їхній край - це добре наводнена трав’яниста рівнина, а річок пливе через нього небагато, менше, ніж у Єгипті є каналів».

У своїй праці Геродот уперше подав характеристику великих скіфських річок: Дунаю, Дніпра, Дністра, Південного Бугу, але називав їх інакше. Багато в чому Геродот помилявся. Зокрема, розповідаючи про Істр (Дунай), давньогрецький учений вважав його найбільшою річкою світу, до того ж завжди повноводною: і влітку, і взимку. Істр «тече через усю Європу, беручи початок в землі кельтів», - зауважує автор.

Згадуючи про Борисфен (Дніпро), Геродот правильно вказує, що тече річка з півночі, але нічого не говорить про Дніпрові пороги, отже, не знає про них. Геродот був переконаний, що Дніпро - найважливіша для людей річка після Нілу. У річці багато «хорошої риби, приємної на смак, без колючих кісток... І вода в ній дуже чиста порівняно з іншими річками з каламутною водою... А в її гирлі відкладається багато солі... Біля моря Борисфен - уже могутня ріка. Тут до нього приєднується Гіпаніс (Південний Буг), що впадає в той самий лиман».

Геродот

Мал. 4. Карта світу за Геродотом

• Опис природи України у літописах Київської Русі. 

Багато достовірних відомостей географічного змісту є у літописах часів Київської Русі. У «Повісті минулих літ» названо рівнини й гори давньоруських земель, річки, озера, лісові масиви, визначено кліматологічні та гідрологічні особливості, описано історію заселення окремих районів України. У Київському літописі 1187 р. вперше згадано назву «Україна». У літописах переповідається легенда про заснування Києва трьома братами та їхньою сестрою, які походять із племені полян. У Галицько-Волинському літописі є перші згадки про Львів.

• Дослідження Гійома де Боплана - початок нової ери у вивченні України.

 Уперше українські землі науковцям і широкому європейському загалу стали відомими завдяки діяльності видатного французького інженера і військового картографа XVII ст. Гійома Левассера де Боплана (близько 1600-1673). Перебуваючи на службі в польського короля Владислава IV у 1630-1648 рр., Боплан працював переважно на території України. Майже 20 років інженер мандрував Україною та прилеглими до неї землями, вибирав придатні місця для зведення фортець і ознайомлювався з топографією, етнографією, побутом. Невдовзі він склав про це цікаві замітки, які лягли в основу його майбутньої книжки «Опис України». Крім того, за дорученням польського короля Боплан складав докладну генеральну карту України, перший варіант якої завершив у 1639 р. Цю рукописну карту розміром 44,5x62,5 см було виконано у масштабі 1:1 500 000. На ній зазначено 275 назв населених пунктів, 80 назв річок, нанесено 4 острови, 13 річкових порогів, 4 лісові масиви, Чорне та Азовське моря. Нині оригінал зберігається у Військовому архіві у Стокгольмі (Швеція). Друге видання карти було доповнено зображенням Кримського півострова.

Мал. 5. Титульна сторінка другого видання «Опису України» Гійома де Боплана

Паралельно Боплан як архітектор проектував численні палаци і фортеці, які було зведено у містах Бар на Вінниччині, Броди на Львівщині, Кременчук на Полтавщині. За проектом Боплана відбудовано знищену козаками польську фортецю Кодак на правому березі Дніпра навпроти колишнього Кодацького порога (1,5 км на південь від сучасного міста Дніпропетровськ).

У 1648 р. Боплан залишив службу і повернувся на батьківщину, до міста Руан. Тут він узявся за опрацювання зібраних на українських землях матеріалів і систематизацію спогадів. Результатом цієї праці стали книжка «Опис України» й докладні топографічні карти України і Польщі. Перше видання під назвою «Загальний план Диких полів, простіше кажучи України» у масштабі 1:1 800 000 було виконане граверним способом у Данцігу. На карті відображено 1293 об’єкти, у тому числі 993 назви населених пунктів і 153 назви річок.

Основна картографічна праця Боплана - «Спеціальний і докладний план України разом з належними до неї воєводствами, округами та провінціями». Вона складається з 8 аркушів загальним розміром 83x216 см у масштабі 1:450 000, вигравіювана і надрукована в 1650 р. у Данцігу. Це одна з перших середньомасштабних карт великої території в Європі. Результатом проведеної Бопланом топографічної зйомки стала перша в історії карта Дніпра, опублікована на трьох аркушах анонімно в Амстердамі у 1662 р. На ній зображено течію Дніпра від Києва до Чорного моря. Цю карту багато разів перевидавали. Загалом до наших днів збереглися 23 оригінальні карти Боплана, присвячені Україні. Вони належать 16 бібліотекам, розташованим у 14 містах восьми держав Європи. Упродовж XVII - першої половини XVIII ст. карти Боплана широко використовували в європейській картографії для відображення українських земель. Хоча назва «Україна» зустрічалася й раніше, саме роботи Боплана сприяли її утвердженню в картографічній практиці.

Головною працею Боплана стала книжка «Опис України», вперше видана у 1651 р. в Руані (мал. 5). Її було перекладено англійською, німецькою, латинською, польською та російською мовами. В Україні вона з’явилася лише на початку XIX ст. Це видання збереглося в місті Яготин у бібліотеці князя Миколи Рєпніна. У другій половині XIX ст. було по одному французькому оригіналу в Києві, Львові й Одесі. Перший український переклад здійснено в 1981 р.

 Степан Рудницький - засновник національної географічної науки. 

Вагомий внесок у вивчення географії України зробив академік Степан Рудницький (1877-1937). У 1927 р. заснував Український науково-дослідний інститут географії і картографії у Харкові. Викладав географію у вищих навчальних закладах Львова, Харкова, Праги, Відня. С. Рудницький видав понад 70 праць з географії і картографії, основними з яких є «Коротка географія України», «Україна: країна і народ», «Україна - наш рідний край». Автор кількох шкільних підручників з географії українською мовою.

С. Рудницький є засновником української політичної, економічної, демографічної та військової географії, антропогеографії. Він першим у радянській Україні почав розробляти географічні карти українською мовою, зокрема настінні карти України і півкуль. Завдяки йому Україну вперше було представлено у картографічних працях як цілісну просторову одиницю. У працях ученого досліджено проблеми України, її національні, політичні, економічні й територіальні інтереси. Стосовно української перспективи С. Рудницький стояв на позиціях української національної держави, яка має формуватися у зв’язках з іншими державами і народами. С. Рудницький обстоював ідею українознавства, спрямовану на навчання і виховання особистості з громадянською самосвідомістю.

Степан Рудницький

Написані ще у 20-х роках XX ст. праці Степана Рудницького з політичної та суспільної географії й досі є актуальними у справі українського державотворення, формуванні національної ідентичності українського народу, усвідомленні його ролі у загальноєвропейському демократичному процесі.

• Сучасні географічні дослідження. 

У наш час в Україні провідною науково-дослідницькою установою з фізико-географічних, суспільно-географічних і картографічних досліджень є Інститут географії Національної академії наук України, заснований у 1964 р. Також географічні дослідження здійснюються на географічних факультетах університетів. Основними напрямами географічних досліджень є вивчення загального розвитку природи, прогнозування змін її компонентів, вивчення природних умов в Україні у минулі геологічні ери, дослідження ландшафтів та їх зміни під впливом людської діяльності, аналіз проблем населення й економіки України. На основі географічних досліджень обґрунтовують створення нових природоохоронних територій, складають нові географічні карти й атласи, готують довідкові видання. Українські вчені проводять дослідження Антарктиди на науковій станції «Академік Вернадський».

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте п. 2 та мою для вас підбірку.

2. Дайте письмову відповідь на наступні завдання:

• 1. Коли з’явилися перші писемні згадки про територію України? Кому вони належать?
• 2. Що з географічних описів дійшло до нас із часів Київської Русі?
• 3. Розкажіть про роль Гійома де Боплана у вивченні українських земель.
• 4. У яких напрямах географічної науки прославився Степан Рудницький? Яка роль ученого у становленні української державності?
• 5. Підготуйте інформацію про інших учених-географів, які досліджували природу України.
• 6. Підготуйте повідомлення про роль українських науковців у вивченні природи світу.

Проєкт для бажаючих:

• За допомогою додаткових джерел інформації підготуйте мультимедійну презентацію на тему «Історія дослідження свого району (міста, селища)».

Географія 9 клас

Тема: Національна економіка.

Пропоную переглянути:

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА.

 Взаємодіючи з природою та між собою, люди скеровують свою діяльність на створення різноманітних матеріальних благ, нематеріальних послуг й духовних цінностей, що призначені для власного споживання або обміну. Таку діяльність називають господарською, або економічною. Її здійснюють окремі люди, сім’ї, колективи і все суспільство. Сукупність усіх видів господарської діяльності суспільства на певній території творить її господарство. Господарство разом із суспільними відносинами, що складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання продукції, називають економікою.

Економіка у перекладі з грецької означає мистецтво ведення господарства. Уперше цей термін використав у IV ст. до н. е. давньогрецький історик і письменник Ксенофонт для позначення науки про господарство, управління домом і майном.

У своєму історичному розвитку господарство пройшло два етапи: натуральне й товарне господарство. Як ви вже знаєте з курсу історії, за натурального господарства сім’я чи територіальна група людей виробляла продукцію, необхідну лише для їх власного споживання, задоволення потреб самих виробників. Цей етап людство пройшло в первісному, рабовласницькому та феодальному суспільствах. Проте елементи натурального господарства збереглися й дотепер, насамперед у домашньому й підсобному господарстві, а для окремих народів, що заселяють басейн Амазонки чи острів Нову Гвінею, воно залишається основним способом існування. Товарне господарство виникло тоді, коли продукцію виробляли не лише для власного споживання, а й для потреб інших людей. Це відбувалося шляхом обміну результатами праці, купівлі-продажу товарів на ринках. Елементи товарного господарства побутували з давніх часів поряд з натуральним виробництвом. У XVII—XVIII ст. товарне господарство стало панівним у Європі, а згодом — і в інших регіонах.

З розвитком товарного господарства розвивався й територіальний поділ праці, тобто виробництво певних товарів «закріплювалося» за тими територіями, де для цього були кращі умови — природна сировина, матеріали, робоча сила з відповідними навичками, науково-технічна база тощо. З часом відбулося об’єднання (інтеграція) праці між окремими територіями. Результатом цих процесів став розподіл ринків товарів і робочої сили та їх об’єднання в межах держави в національне господарство країни, формування національної економіки. Отже, національна економіка — це сукупність видів господарської діяльності та відносин, що складаються в суспільстві у процесі цієї діяльності в межах окремої держави (країни). Національна економіка будь-якої держави має тісні внутрішні зв’язки (виражені взаємними потоками палива, енергії, сировини, матеріалів, готової продукції, послуг, інформації між їх виробниками й споживачами), а також зв’язки з іншими національними економіками.

В Україні пришвидшений розвиток товарного господарства розпочався у другій половині ХVІІІ — на початку XIX ст. Оскільки її територія тривалий час перебувала у складі інших держав або ж була розділена між ними, то господарство її окремих частин було складовою частиною національних економік цих країн. Тільки зі здобуттям незалежності Україна почала формувати свою національну економіку.

СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ.

 Первинними складниками економіки держави, її основними одиницями є підприємства, організації, заклади, установи, а також домашні господарства, що випускають різноманітну продукцію або надають різні послуги. До них належать шахти, кар’єри, рудники, фабрики, заводи, електростанції, селянські господарства, залізничні станції, автотранспортні підприємства, аеропорти, будівельні організації, ремонтні майстерні, магазини, перукарні, школи, вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, лікарні, банки та ін. Вони можуть мати внутрішні підрозділи — цехи, виробничі ділянки, відділи, філії тощо. Найскладнішу будову мають підприємства-комбінати, у яких є цехи різного призначення: основні, допоміжні, обслуговувальні, підсобні. Для випуску певного виду продукції підприємства й організації можуть утворювати виробничі або науково-виробничі об’єднання, спілки, кооперативи.

За формами власності підприємства й організації бувають: державні (їх власником виступає уряд), комунальні (муніципальні) (належать місцевим територіальним громадам), приватні (власники — окремі люди або сім’ї, які вкладають власну працю або ж використовують найману), колективні (власність господарських товариств, кооперативів, корпорацій; серед них найбільш поширені акціонерні товариства, власниками акцій яких виступають як їхні працівники, так і широке коло інших осіб). Існують також підприємства зі змішаною власністю, тобто створені за спільної участі держави та інших власників. Крім цього, у національній економіці держави можуть бути наявні підприємства й організації, засновані іноземним капіталом, які є власністю міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав, або ж спільні підприємства, створені за участі національного та іноземного капіталу.

В Україні у 2015 р. частка державних підприємств і організацій в економіці становила 11 %, решта припадала на підприємства інших форм власності.

ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІЧНОЇ МОГУТНОСТІ КРАЇНИ.

 Для характеристики національних економік використовують десятки різноманітних показників. Проте найбільш універсальними показниками, що відображають обсяги національних економік і дають змогу порівнювати їх між собою, є валовий внутрішній продукт і валовий національний дохід країн.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — це сукупна вартість за ринковими цінами усього обсягу товарів і послуг, вироблених і реалізованих у країні за рік, враховуючи надходження від їх експорту (вивезення за кордон) та імпорту (ввезення із-за кордону). ВВП охоплює результати економічної діяльності підприємств, організацій, закладів і окремих осіб незалежно від їх державної належності та громадянства, які зайняті підприємництвом на території цієї країни. Однак не всі доходи, отримані в межах кордонів країни, «працюють» на її мешканців. Частину з них (прибутки господарських одиниць з іноземною власністю та іноземних працівників) виводять з території держави за кордон. Водночас ВВП держави не враховує доходів тих її громадян чи фірм, створених з їх участю, які працюють за кордоном.

Валовий національний дохід (ВНД), який визначають загалом подібно до ВВП, відрізняється від нього тим, що враховує доходи фірм і громадян країни, які отримані за кордоном, проте виключає доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в цій країні.

ВВП і ВНД розраховують насамперед у національній грошовій одиниці. Так, за даними Державного комітету статистики України, її ВВП у 2013 р. становив 1,4 трлн, а в 2015 р. — майже 2 трлн гривень. На перший погляд, відбулося суттєве зростання показника. Однак насправді ці числа порівнювати некоректно, оскільки вони виражають ВВП у фактичних цінах тих років на товари і послуги й не враховують знецінення самої національної грошової одиниці за цей проміжок часу порівняно з більш-менш стабільними світовими валютами (доларом, євро). Тим більше гривневий показник не може дати уявлення про місце України у світовій економіці.

Для порівняльних оцінок міжнародні організації, такі як Світовий банк (СБ), Міжнародний валютний фонд (МВФ), обчислюють ВВП і ВНД країн світу в єдиній валюті — доларах США. Наприклад, Світовий банк переводить розраховані в національній грошовій одиниці показники в долари США за середньорічним обмінним курсом валют і з урахуванням рівнів інфляції (знецінення грошових одиниць) у цій країні та провідних країнах світу. Розрахований таким чином ВВП України становив 183 млрд дол. США в 2013 р. і 91 млрд дол. — у 2015 р. (мал. 4), тобто за два роки фактично зменшився удвічі. За цим показником наша країна нині посідає 62-ге місце у світі й 22-ге — у Європі.

ВВП за паритетом купівельної спроможності

Показники ВВП чи ВНД, розраховані за середньорічним курсом валют, не завжди достовірно відображають реальні можливості населення придбати у своїх країнах товари і послуги, тому що не враховують «національних» цін на них. А ціни можуть суттєво відрізнятися в різних країнах. Тому для порівняння економік країн у цьому разі використовують показник ВВП, обчислений за паритетом купівельної спроможності (ПКС) національної валюти. Його розраховують у т. зв. міжнародних доларах із врахуванням вартості набору найбільш необхідних та життєво важливих товарів і послуг («споживчого кошика») у певній країні та США. За обсягом ВВП, обчисленим за ПКС, Китай вийшов на перше місце у світі, обігнавши США, а Індія із сьомого місця перемістилася на третє (мал. 6).

Мал. 4. Зміни ВВП України за період 1987-2015 рр., млрд дол. США (за даними Світового банку)

За обсягами ВВП (ВНД) упродовж другої половини ХХ ст. різко виділялася група із семи країн (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада). Наприкінці ХХ ст. до цієї групи стрімко увійшов Китай, економіка якого демонструє одні з найвищих у світі темпи росту. У 2010 р. економіка Китаю стала другою у світі, випередивши Японію. Сьогодні до першої десятки країн входять також Індія і Бразилія (мал. 5). Натомість Мексика, Іспанія і Росія, що певний час теж належали до цієї десятки, у 2015 р. розташовувалися між 11-м і 15-м місцями світового рейтингу національних економік.

Мал. 5. Десять найбільших країн світу за величиною ВВП, трлн дол. США (за даними Світового банку, 2015 р.)

Мал. 6. Десять найбільших країн світу за величиною ВВП (за ПКС), трлн «міжнародних» дол. (за даними Світового банку, 2015 р.)

Домашнє завдання:

1. Опрацювати матеріал п.2 та мою для вас підбірку.

2. Дайте письмову відповідь на наступні запитання:

1. Які етапи виокремлюють в історичному розвитку господарства країн і світу?

2. Що називають національною економікою?

3. Пригадайте, складовими частинами яких держав була економіка України в різні періоди історії.

4. Які розрізняють підприємства за формою власності?

5. Які основні показники використовують для характеристики й зіставлення національних економік?

6. Що таке ВВП? Яке місце України за цим показником у світі?

7. Поміркуйте, чому у світових рейтингах країн, складених за показниками їх ВВП і ВНД, їхні місця можуть не збігатися.

Географія 10 клас

Тема: Джерела знань про регіони та країни світу.

Пропоную переглянути:

1. ДЖЕРЕЛА ЗНАНЬ ПРО РЕГІОНИ ТА КРАЇНИ СВІТУ.

У минулому єдиними джерелами знань про регіони і країни світу були подорожі нечисленних мандрівників, які досліджували та описували нові землі. Сьогодні багато людей відвідують різні країни. Свої враження про них, а також фото- та відеоматеріали вони розміщують у мережі Інтернет. Це досить суб’єктивна, а іноді суперечлива інформація.

Мал. 1. Джерела географічної інформації.

Поясніть, чому до інформації в мережі Інтернет потрібно ставитися зважено.

Знання, накопичені людством, дозволяють оцінити зміни, які відбуваються у світі, та зрозуміти тенденції розвитку регіонів і країн. Ці знання зібрано в різноманітних за змістом картах та атласах, географічних енциклопедіях, словниках, довідниках, кількість яких постійно зростає.

Географічні знання із часом застарівають. Тому їх джерела постійно оновлюються, переробляються й перевидаються. Робота над виданням книжок і карт є доволі складним і тривалим процесом. Він потребує оперативної інформації про регіони й країни світу з різних джерел. Підручник певною мірою сприятиме класифікації та усвідомленню різної інформації.

За допомогою схеми (мал. 1) поясніть, яку саме географічну інформацію містить кожне із джерел.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ КАРТОГРАФІЧНИХ ТВОРІВ.

Головними картографічними творами є географічні карти, атласи та глобуси. Карта — одне з головних, суто географічних джерел знань про регіони й країни світу. Тому в географії будь-які тексти обов’язково підкріплюються картами з просторово-територіальною прив’язкою об’єктів, явищ і процесів.

Географічні карти регіонів і країн різняться між собою за охопленням території, масштабом, змістом, обсягом території, форматом.

За допомогою схеми (мал. 2) поясніть, як картографічні твори використовують на практиці.

Для вивчення регіонів і країн світу використовують карти: 1) півкуль і світу; 2) материків, частин світу, океанів та їх окремих частин; 3) країн та їх окремих частин.

Чим більшу територію охоплює карта, тим дрібніший її масштаб. Тому карти (за масштабом, охопленням території) поділяють на три групи: дрібномасштабні, середньомасштабні та великомасштабні. Дрібномасштабні карти виготовляються в масштабі, меншому ніж 1:1000 000 (1:90000000, 1:60000000, 1:20 000 000). Це карти материків, океанів і світу, які вміщено в атласах і підручниках із географії. Середньомасштабні карти мають масштаб від 1:200000 до 1:1000000 включно. Великомасштабні карти складаються в масштабі, більшому за 1:200000, тобто 1:100000, 1:50000 тощо.

Проаналізуйте карти атласу. Укажіть масштаб, який використовували для їх створення.

Майже всі карти, якими ви будете користуватися під час вивчення географії в 10 класі, є дрібномасштабними. На них зображені лише найголовніші географічні об’єкти. За такими картами не можна точно виміряти відстань. їх не використовують у своїй роботі льотчики, геологи, військові, агрономи, лісничі.

Поясніть, чому представники цих професій не можуть працювати з дрібномасштабними картами.

Водночас детальні, великомасштабні карти не використовуються для вивчення географії в школі. Вони містять величезний обсяг загальної і спеціальної інформації. До того ж інформація, потрібна певним спеціалістам, не дуже цікава та корисна для інших людей.

Мал. 2. Картографічні твори.

Отже, за змістом географічні карти поділяють на загальногеографічні, тематичні та комплексні.

Загальногеографічні карти містять відомості з фізичної та суспільної географії: гори, річки, озера, населені пункти, шляхи сполучення, кордони та адміністративні межі держав тощо. Найцікавішими для географічних досліджень та аналізу є тематичні, або спеціальні карти: карти розподілу опадів, мережі залізниць, аеропортів, морських портів, міжнародних транспортних коридорів, розміщення зон військових конфліктів і терористичних актів тощо. На таких картах зображують річки, озера, моря для правильної просторової орієнтації людей, які працюють із ними, для прив’язки спеціального змісту карти до відомих географічних об’єктів. Наприклад, який би спеціальний зміст не мали карти Києва або Чикаго, без зображення на них Дніпра й озера Мічиган не обійтися. На комплексних картах поєднується зміст двох або декількох тематичних карт.

Назвіть тематичні карти, які містяться у вашому навчальному атласі.

Зміст карти, масштаб, територія, яку вона охоплює, обумовлено її призначенням. Карти можуть бути навчальними, військовими, геологічними, ґрунтознавчими, лісогосподарськими тощо. Усі вони несуть у собі певний зміст та потрібну спеціалістам інформацію, задовольняють потреби людей відповідних професій.

Навчальні потреби в процесі опанування географії в 10 класі забезпечать навчальні карти — важливе джерело знань. Географічні карти супроводжуватимуть вас усе життя, тому необхідно навчитися їх читати.

Сьогодні майже всі наявні у світі географічні карти, атласи, аеро- і космічні знімки розміщено в мережі Інтернет. Картографічні інтернет-джерела поділяють на: 1) скановані та оцифровані карти й атласи, які були видані в паперовому вигляді; 2) інтерактивні зображення, картографічна анімація, мультимедійні проекти, віртуальні моделі; 3) географічні карти, атласи, знімки в ГІС (геоінформаційні системи).

За додатковими джерелами визначте, яку інформацію можна отримати за допомогою геоінформаційних систем. Поясніть, хто може нею скористатися.

3. КАРТА ЯК ДЖЕРЕЛО ІНФОРМАЦІЇ.

Інформацію з друкованих або електронних джерел отримують за допомогою спеціальних знаків — літер або цифр. На географічній карті інформація подається переважно за допомогою умовних знаків. На відміну від фотознімків місцевості, на картах не зображують рухомі предмети (кораблі, машини, людей, тварин тощо).

Які умовні знаки використовують у географічних атласах? На які групи їх поділяють?

Вам уже відомо, що зобразити всі об’єкти Землі на карті умовними знаками неможливо і непотрібно. Карту, де зображено надто багато об’єктів, дуже важко читати, із нею складно працювати. Тому перед картографами (так називають людей, які створюють карти) постає важке завдання — вибрати основні, найнеобхідніші об’єкти та не зображувати другорядні. Чим дрібніший масштаб карт, тим більша кількість об’єктів земної поверхні залишається не позначеною.

ВИСНОВКИ

• Існує багато джерел географічної інформації — енциклопедії, словники, довідники, але головними є географічні карти та їх систематизовані збірники.

• Географічні карти різняться між собою за охопленням території, масштабом, змістом, обсягом території, форматом. Картографічні інтернет-джерела поділяють на: 1) скановані та оцифровані карти й атласи, які були видані в паперовому вигляді; 2) інтерактивні зображення, картографічну анімацію, мультимедійні проекти, віртуальні моделі; 3) географічні карти, атласи, знімки в ГІС.

• Картографи виконують складне завдання з відбору основних об'єктів та зображення їх на карті за допомогою загальноприйнятих умовних знаків.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал п. 2 та мою для вас підбірку.

2. Дайте письмову відповідь на наступні запитання:

1. Укажіть основні способи зображення Землі та елементи карти.

2. Поясніть, як розрізняються карти за просторовим охопленням, масштабом, змістом і призначенням.

3. Охарактеризуйте способи картографічного зображення на тематичних картах.

4. Яку інформацію містить легенда карти?

5. Оцініть практичне значення географічних карт для людини ( наведіть конкретні приклади).

Доброго дня.

Сьогодні 2 вересня 2025 року.

Запрошую на урок географії учнів 8,9,10 та 11 класів.

Географія 8 клас

Тема:  Що вивчає географія України.

Пропоную переглянути:

Об’єкти вивчення географії України. 

У 7-му класі ви вивчали материки та океани. Регіональна географія вивчає також і менші регіони світу, наприклад окремі країни. Отож у 8-му класі ви розпочинаєте вивчати географію України, яка є однією з найбільших країн Європейського регіону. Протягом навчального року ви дізнаєтеся про специфічні риси географічного положення нашої країни, її територіально-адміністративний устрій, географічні відомості про територію України в минулому та сучасні географічні дослідження, про особливості її неповторної природи. Крім того, ви дізнаєтеся про народи, що населяють країну, мови, релігію, традиції українського народу.

Отже, географія України як навчальний предмет у 8-му класі має кілька об’єктів вивчення, серед яких географічне положення країни, властивості природних компонентів і природних комплексів та закономірності поширення їх територією України, а також особливості населення.

Вивчати географію своєї держави і цікаво, і дуже корисно. Адже ви не лише дізнаватиметеся нові дані і збиратимете різні відомості про Україну, а й з їхньою допомогою почнете розуміти місце нашої держави у світі, сутність того географічного простору, в якому вам доведеться жити, працювати, творити, мандрувати, дбаючи про свою рідну землю.

• Методи досліджень фізичної та суспільної географії України. 

Для пізнання природи і господарства України географи послуговуються різними методами дослідження. Серед них насамперед методи спостереження і вимірювання. Як ви вже знаєте, сучасні спостереження здійснюють за допомогою штучних супутників Землі, літаків-лабораторій або науково-дослідних суден. При цьому традиційно використовують метод опису окремих географічних об’єктів, у тому числі засобами фото- і відеозйомки. Географічні спостереження та опис формують основу географічних знань.

Зібрані первинні географічні дані дають ученим змогу застосовувати порівняльно-географічний метод. Аналіз природних явищ, процесів та їхнє порівняння нерідко супроводжуються методом моделювання, що передбачає створення їхніх моделей (наприклад, циклонів й антициклонів).

Для пізнання здебільшого суспільних об’єктів, процесів і явищ географи успішно використовують такий загальнонауковий метод, як статистичний. Він не лише дає змогу визначити кількісні суспільно-географічні показники, а й допомагає виявити тенденцію розвитку господарства, різних видів діяльності, передбачити наслідки, скласти географічний прогноз. Статистичні дані часто зводять у таблиці, графіки, діаграми, що спрощує їхній аналіз й узагальнення.

Особливим методом і для фізичної, і для суспільної географії є картографічний метод, за допомогою якого відображають просторове розміщення і взаємозв’язки різних природних і соціально-економічних об’єктів, явищ чи процесів на території України.

Ще на ранніх етапах вивчення території України виник науковий метод, що отримав назву районування. При цьому єдину територію країни поділяють на райони за певними ознаками. Так, виокремлюють природні, економічні та інші райони. Цей метод має не лише наукове, а й практичне значення, оскільки допомагає людям у господарській діяльності, у побуті, загалом у житті.

Мал. 1. Національний науково-природничий музей у Києві

• Джерела географічної інформації. Це насамперед різноманітні географічні енциклопедії, довідники, словники, у яких узагальнено численні наукові дослідження на території України. Так, цінним науковим виданням є тритомна «Географічна енциклопедія України». Важливим джерелом географічних знань для вас є шкільний підручник, атлас, а також Інтернет.

Одним із сучасних джерел інформації є географічні інформаційні системи (ГІС). Це спеціальні комп’ютерні програми, які завдяки регулярному оновленню через Інтернет дають змогу не лише відстежувати й аналізувати різні географічні явища і процеси, а й постійно поповнювати інформацію про них.

Для дослідження території України географи широко застосовують глобальну систему позиціонування (GPS), яка дає змогу досить точно визначити положення і швидкість руху об’єкта на поверхні Землі чи в атмосфері, та систему геоекологічного моніторингу.

Як джерело географічних знань велику цінність мають музеї, передусім краєзнавчі. Експозиції краєзнавчих музеїв знайомлять відвідувачів з природою, населенням і господарством того чи іншого куточка України. Особливе місце серед таких музеїв посідає Національний науково-природничий музей у Києві (мал. 1).

Географічні відомості про Україну ви також можете отримати з джерел масової інформації, як-от: газети, журнали, радіо, телебачення. Нетрадиційними джерелами географічних знань є художні й літературні твори українських митців, а також український фольклор: прислів’я та приказки, народні казки і легенди, народні прикмети і загадки.

ГОЛОВНЕ

• Географія України вивчає властивості природних компонентів і природних комплексів і закономірності їхнього поширення територією України, а також особливості населення.

• Основні методи географічних досліджень території України: спостереження, порівняльно-географічний, районування, статистичний, картографічний.

• До традиційних джерел географічних знань належать підручник, навчальні посібники, енциклопедії, словники, географічні карти; до нетрадиційних - мистецькі твори та український фольклор.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати п. 1 та мою для вас підбірку.

2. Дайте пмсьмову відповідь на наступні запитання ( надсилати їх на перевірку не потрібно, розглянемо на уроці):

1. Які об’єкти вивчення географії України?

2. Наведіть приклади основних джерел географічних знань.

3. Які методи використовують географи для дослідження території України?

4. Чому ГІС є важливим джерелом географічної інформації?

5. Доберіть приклади літературних, художніх творів чи українського фольклору, що ілюструють природні особливості території України.

Географія 9 клас

Тема: Економічна географія в системі географічних наук.

Пропоную переглянути:

Економічна географія – галузь науки, яка досліджує географічні засади світового господарства, глобальних проблем людства й сільськогосподарських зав’язків, а також територіальну організацію суспільства у світі й окремих країнах з урахуванням інтеграційних процесів у різних регіонах планети.

Завдання економічної географії:

Економічна географія вивчає інтеграційні процеси у різних регіонах світу;

Політико-географічне дослідження країн світу;

Пошуки нових закономірностей у територіальній організації суспільства;

Вивчення соціально – економічних аспектів глобальних проблем людства;

Дослідження окремих країн, регіонів та їх зв’язків з Україною.

Об’єкт вивчення економічної географії – просторова (територіальна) організація виробничої діяльності суспільства. 

Як галузь фундаментальної науки вона вивчає територіальну організацію

виробництва, особливості формування територіально-економічної структури.

господарства різних країн, окремих регіонів, усього світу.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Підручник, опрацювати § 1.

2. Дайте письмову відповідь на наступні запитання:

Що вивчає економічна географія як галузь географічної науки?

Яке місце посідає економічна географія в системі географічних наук?

У чому полягає актуальність досліджень економічної географії?

Географія 10 клас

Тема: Що вивчає курс " Географія: регіони та країни".

Пропоную переглянути:

Сьогодні ми починаємо вивчати  курс «Географія: регіони та країни», де познайомимося з різноманіттям держав світу. Саме держави формують образ сучасного людства, що представляють собою живий багатобарвний світ окремих народів, які перебувають у безперервному русі. Будь-яка країна, будь-який народ вносить свій внесок в світову економіку, науку, культуру. Так, стародавній густонаселений Китай вступив в епоху небаченого економічного підйому. Маленькі Нідерланди стали сільськогосподарської державою першого «рангу», великим експортером продуктів харчування. Японія створила дуже ефективну систему освіти та наукових досліджень, що багато в чому пояснює її вихід на передові рубежі в економіці світу. Особливу увагу ми приділимо розвиненим або великим країнам і регіонам, таким як США, країни Західної Європи, Японія, Китай, Індія, регіони Африки, Латинської Америки і т. д.

Як зрозуміло з назви курсу, в його основу покладено регіональний та країнознавчий принципи. Загальною метою курсу є формування єдиної географічної картини світу на прикладі вивчення населення та просторової організації економіки як у регіонах, так і в окремих країнах з урахуванням сучасних геополітичних, соціальних, економічних та екологічних аспектів. Перед вами постануть:

Європа, яка зробила величезний внесок у розвиток світової цивілізації;

Азія та Америка, які вражають своїми контрастами: існуючими водночас успіхами та проблемами економічного розвитку;

далека, неповторна й самобутня Океанія;

Африка з її найбіднішими в світі країнами, в яких проблеми все більше загострюються. 

    Ви також ознайомитеся з окремими країнами з різних регіонів світу:

США та Японією – лідерами світової економіки за багатьма показниками;

Великою Британією, Францією, Німеччиною та Італією, які становлять основу європейської економічної системи;

переселенськими країнами Канадою та Австралією, що за порівняно короткий час досягли високих економічних показників;

Китаєм, Індією та Бразилією, відомими значним економічним зростанням в останні десятиліття;

екзотичними країнами африканського регіону – Єгиптом та ПАР;

деякими сусідніми країнами України та їх економічним та політичним упливом на нашу державу – Польщею, Білоруссю, Росією.

  Таким чином, курс «Географія: регіони і країни» надасть уявлення про особливості населення й просторової організації економіки в регіонах світу та деяких країнах, сформує вміння орієнтуватися в світових та регіональних соціально- економічних, суспільно- політичних та екологічних процессах.

Регіон – це територіальне утворення, яке сформовано у законодавчому порядку на рівні, що є безпосередньо нижчим після загально державного, та наділене політичним самоврядуванням.

Відомий український учений у галузі економічної і соціальної географії Олег Шаблій вважає, що поняття "регіоналізація", яке є похідним від поняття "регіон", вживається у двох значеннях:

а) як процес наукового обґрунтування регіону (-ів), визначення його (їхніх) просторових меж і складу та загальних рис;

б) як реально існуючий поділ земної поверхні, зосереджених на ній елементів суспільства, чи суспільства в цілому, на окремі великі частини.

Нині в Україні немає офіційного визначення поняття "регіон". Проте в Концепції державної регіональної політики України та в Законі України "Про стимулювання розвитку регіонів" зазна чено, що під терміном "регіон" у цих документах розуміють території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Саме в такому значенні термін "регіон" набув поширення у повсяк денній практиці державного управління та наукових дослідженнях в Україні.

Географічне спадщина - являє собою елементи культури і цивілізації, зробила великий вплив на сучасні географічні особливості регіону та світу. Окремі елементи матеріальної і духовної культури значною мірою вплинули на сучасні особливості регіону або стали світовим надбанням. Наприклад, Азія є батьківщиною всіх світових і етнічних релігій, а Америка дала людині кукурудзу та картоплю.

 Географічна специфіка регіону - це особливості розміщення населення і господарства на різних етапах історичного розвитку та характеристика їхнього сучасного просторового малюнка. Наприклад, в Азії це розміщення не змінювалося тисячоліттями, а в Африці і, особливо в Америці і Австралії, сучасний малюнок розміщення населення і господарства став формуватися лише кілька століть тому в ході європейської колонізації. Географічна специфіка регіону це і територіальна сукупність господарських зв'язків. У Європі воно єдине в силу відносно невеликих масштабів регіону, відсутність істотних внутрішніх перешкод та особливостей історичного розвитку. В інших регіонах, за винятком Австралії, яка є територією однієї країни, картина інша: окремі їх частини досить слабко економічно пов'язані один з одним.

Регіони світу за класифікацією ООН :

    Статистичний відділ ООН задля здійснення статистичного аналізу процесів та явищ, що відбуваються в сучасному світі, розробив систему, за якою поділив материки на великі регіони світу (макрорегіони), які, в свою чергу, поділяються на менші субрегіони. Зазначимо, що віднесення країни чи території до того чи іншого регіону не залежить від жодних політичних, економічних або інших чинників.

  Так виникла геосхема ООН, за якою світ поділений на 5 великих регіонів (макрорегіонів):   Європа, Азія, Океанія, Америка та Африка.

   Кожен з них поділений на субрегіони. Межі регіонів і субрегіонів не завжди збігаються з межами частин світу та материків. Так, регіон Європа за класифікацією ООН поширюється на Північну Азію, яка становить азійську частину Росії. Відповідно площа регіону Азія є меншою, ніж частин світу, що має таку саму назву. Субрегіон Північна Америка, який є частиною регіону Америка, тягнеться від Гренландії на півночі до державного кордону США та Мексики на півдні. Територія ж материка Північна Америка простягається далі на південь до Панамського каналу.

Американський політолог С. Хантінгтон запропонував виділяти вісім цивілізаційних регіонів: західний (християнсько-католицький), слов’янсько-православний, ісламський, конфуціанський, індуїстський, японський, латиноамериканський та африканський – перші шість за релігійною, а останні два за географічною ознакою. Культурно-історичне районування, офіційно застосовується ООН (ЮНЕСКО), семичленного, при якому в якості головних регіонів розглядають європейський, арабо-мусульманський, індійський, далекосхідний, тропическо-африканський, північноамериканський і латиноамериканський.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати § 1   підручника.

2. Знати і вміти показувати  історико-географічні регіони світу (за картою).

3. Письмово виконати наступне завдання:

Використовуючи карту «Історико-географічні регіони світу», визначте, в якому європейському субрегіоні розташована Україна. На основі критеріїв виділення регіонів доведіть або спростуйте  приналежність нашої країни до певного субрегіону. 

Географія 11 клас

Тема: Географія як система наук.

Пропоную переглянути:

Структурні компоненти географії.

 Географія - одна з найдавніших галузей знань. Її основи було закладено в Стародавній Греції. Батьком географії вважають грецького вченого та письменника Ератосфена Киренського, який у 240 р. до н. е. вперше використав термін «географія» й уперше визначив розміри Землі.

Декілька тисячоліть пішло на формування підвалин класичної географічної науки. Спершу це стосувалося становлення фізичної географії. Водночас поодинокі дослідники намагалися поєднувати суспільні процеси з компонентами географічного середовища. Так виникли нові напрями географічних досліджень - соціально-географічний та економіко-географічний. Тривалий час географія існувала як описова дисципліна, що розповідала про поширення окремих компонентів географічної оболонки, їхню взаємодію та взаємозалежність. У першій половині ХІХ ст. було закладено підґрунтя сучасної конструктивної географії, що інтенсивно розвивається дотепер.

Географія - система наук, що вивчає географічну оболонку Землі, її просторову, природну та соціально-економічну різноманітність, а також зв'язки між навколишнім середовищем і діяльністю людини.

До її складу входять три групи наук, що стосуються різних сфер знань (мал. 1). До природничих належать фізико-географічні науки; до суспільних - соціально- та економіко-географічні науки. Крім того, існують загальногеографічні науки.

Мал. 1. Система географічних наук

Фізико-географічні науки вивчають закономірності будови та розвитку географічної оболонки, а також її окремих частин. Основу фізичної географії становлять загальне землезнавство (вивчає закономірності розвитку географічної оболонки в цілому), ландшафтознавство (вивчає природні комплекси, тобто ландшафти, які сформувалися в межах географічної оболонки), а також палеогеографія, що досліджує розвиток природи Землі в минулі геологічні ери. Загальне землезнавство складається з низки природничих наук, що вивчають закономірності розвитку окремих компонентів географічної оболонки. Усі фізико-географічні дисципліни мають узагальнену назву - «науки про Землю».

Соціально- та економіко-географічні науки вивчають взаємодію суспільства з навколишнім середовищем, закономірності розселення та розміщення виробництва, умови та особливості його розвитку в різних регіонах і країнах. Виокремлюють цілу низку спеціальних соціально- та економіко-географічних наук.

До загальногеографічних відносять такі науки, як картографія, країнознавство, краєзнавство, геоекологія. В останні десятиліття виникла геоінформатика - наука, технологія та виробнича діяльність, в якій застосовують засоби інформатики для одержання, зберігання, переробки та відбору географічної інформації. Основними завданнями геоінформатики є створення баз географічних даних і керування ними, аналіз і моделювання географічних процесів та явищ, а також розроблення програмового забезпечення для реалізації перших двох цілей.

Об'єкт дослідження географії.

 Усі три групи географічних наук тісно пов'язані між собою. Їхнім спільним об'єктом дослідження вважають закономірності розміщення та взаємодії компонентів географічного простору на різних рівнях: глобальному, регіональному, локальному.

Географічний простір - складний земний планетний простір, розташований на конкретній території, який розвивається в часі й охоплює всі сфери географічної оболонки: літосферу, атмосферу, гідросферу, біосферу та антропосферу.

На сучасному етапі розвитку суспільства основною метою географічних досліджень стало наукове обґрунтування шляхів раціонального природокористування, доцільної системи розселення та просторової організації економічної діяльності людини, створення основ екологічно безпечного розвитку суспільства.

Поняття «геосистема».

 Все, що нас оточує, є геосистемами: великими й малими, природними й створеними людиною.

Геосистема (географічна система) - географічне утворення (тобто земний простір) різного рівня, що складається з цілісної множини взаємопов'язаних, взаємодіючих компонентів.

Геосистеми реально існують на земній поверхні, підкоряються принципам загальних зв'язків, взаємозумовленості та розвитку. Геосистемам притаманні певні властивості (мал. 2). Одна з них - територіальність, тобто існування на певній території (на відміну від таких систем, як живий організм, мовні системи, складні технічні пристрої тощо). Отже, на специфіку геосистем впливають їхні географічне положення, площа, конфігурація та інші територіальні особливості. Територіальність геосистем дає можливість ефективно використовувати картографічні методи під час їхнього виділення, зображення та аналізу.

Мал. 2. Геосистеми

Компонентами геосистем є їхні сталі складники, які, у свою чергу, є фрагментами окремих зовнішніх оболонок Землі: речовини, що містяться в земній корі, повітряні маси, водойми, ґрунти, рослинність, тваринний світ. Елементи геосистеми - окремі неподільні матеріальні об'єкти.

Геосистема - це не хаотична сукупність компонентів, а складне просторово-часове утворення, що має певну будову та розвивається як єдине ціле. Компоненти будь-якої геосистеми тісно взаємопов'язані між собою через потоки речовин, енергії, інформації, міграцію хімічних елементів. Усі ці процеси називають функціонуванням геосистеми. Геосистеми взаємодіють з космічною сферою та людським суспільством. Саме зв'язки в геосистемах визначають їхню цілісність. Розрізняють вертикальні зв'язки (тобто між компонентами) та горизонтальні (між різними геосистемами).

Важливими властивостями функціонування геосистем є їхні стійкість та саморегуляція. Стійкість - це здатність зберігати свої властивості та структуру протягом тривалого часу за умов зміни навколишнього середовища, а також повертатися до первісного стану. Саморегуляція передбачає здатність підтримувати на певному рівні типовий стан і зв'язки між компонентами. Водночас геосистемі притаманна динамічність (мінливість), тобто вона перебуває в постійному розвитку: із часом вона змінюється, розширює або скорочує свою площу.

Поняття «геосистема» та поняття «ландшафт» («природний комплекс») близькі, але не тотожні. По-перше, деякі науковці вважають геосистемою лише природні географічні утворення. У такому сенсі геосистеми є об'єктом вивчення фізико-географічних наук. Інші фахівці під геосистемою розуміють ширші складні утворення, що містять як компоненти природи, так і населення та його господарську діяльність. У такому сенсі розрізняють геосистеми природні та природно-антропогенні (або природно-технічні). Останні є сукупністю взаємодіючих природних і штучних об'єктів. Подібні геосистеми формуються внаслідок будівництва й експлуатації інженерних та інших споруд, комплексів і технічних засобів, що взаємодіють з навколишнім середовищем. До складу природно-антропогенних систем входять: підсистема природних об'єктів (геологічні тіла, а також природні водойми, ґрунти, рослинність, тваринний світ) і підсистема штучних об'єктів (наземні та підземні споруди, штучні водойми, завезені ґрунти, антропогенна рослинність).

По-друге, ландшафт (природний комплекс) передбачає не будь-який, а лише певний набір взаємопов'язаних компонентів природи, кількість яких не може бути безкінечною. До його складу мають входити деякі обов'язкові компоненти, відсутність яких руйнує природний комплекс. Для існування геосистеми немає обмежень: достатньо двох об'єктів, між якими були б будь-які відносини. Геосистема - відкрита система, тобто частина її складників має зв'язки зі складниками, що не належать до її структури, тобто із зовнішнім середовищем геосистеми.

Рівні геосистем. 

До геосистем належать системи лише певного просторового інтервалу. Лінійні розміри геосистем надзвичайно різні: від найменших - у декілька метрів до найбільшої геосистеми - географічної оболонки. Згідно з просторовими розмірами виокремлюють кілька рівнів (класів) геосистем, основними з яких є глобальний (планетарний), субглобальний, регіональний та локальний. Рівень геосистеми визначає особливості чинників її формування та розвитку. Що вищий рівень, то геосистема більша за масштабами, більш давня та менш мінлива.

Глобальною (планетарною) геосистемою є географічна оболонка, що являє собою систему взаємопов'язаних зовнішніх оболонок Землі: літосфери, атмосфери, гідросфери, біосфери, антропосфери. До субглобального рівня геосистем належать материки та океани, географічні пояси, природні зони. Їхні площі вимірюються десятками та сотнями мільйонів квадратних кілометрів. На регіональному рівні виокремлюють такі геосистеми, як природні країни, природні краї, природні області, природні райони. Їхні розміри вимірюються тисячами квадратних кілометрів. Розміри локальних геосистем змінюються в межах від кількох квадратних метрів до кількох тисяч квадратних метрів. Це місцевості, урочища та інші.

Пізнавальна та конструктивна роль географії. 

Роль географії у суспільстві здавна визначається передусім її пізнавальним характером, що полягає в накопиченні та зберіганні різних знань про географічний простір. Нині триває подальше вивчення закономірностей розміщення та взаємодії компонентів географічного середовища на різних рівнях: від локального до глобального. Оскільки сучасна географія одночасно є як природничою, так і суспільною наукою, особливу увагу вона приділяє особливостям існування людини на Землі, глибокому вивченню процесу взаємодії суспільства з природою, розміщенню виробництва, системам розселення. Усі ці знання використовують у визначенні соціально-економічного розвитку територій з урахуванням природних, соціальних, економічних та екологічних чинників, для обґрунтування регіональної політики, регіональних цільових програм тощо. Через те в наш час географія перетворилася з описово-пояснювальної науки на прикладну, конструктивно-перетворювальну.

Загострення глобальних проблем створило загрозу існуванню людства на Землі, що поставило перед географією завдання оптимізації стосунків між суспільством і природою, раціоналізації господарської діяльності. Конструктивна роль географії тісно пов'язана з моделюванням подальшого розвитку світу. Постійно зростає сфера застосування географічних досліджень у державній політиці країн. Географічний прогноз як складова частина соціально-економічних прогнозів визначає, як зміняться геосистеми у просторово-часових рамках регіонів світу, окремих країн, районів, міст.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал п. 1 та мою для вас підбірку.

2. Дайте письмову відповідь на наступні запитання ( на перевірку не надсилайте - поспілкуємося на уроці офлайн):

1. Чому сучасну географію вважають системою наук? Назвіть її основні структурні компоненти. 2. Що є об'єктом дослідження географії? 

3. Що таке геосистема? Назвіть рівні геосистем.

 4. У чому полягає пізнавальна та конструктивна роль географії?

 5. Існує думка, що географічні відкриття давно завершилися, тому немає подальших перспектив щодо розвитку географічних знань. Чи погоджуєтеся ви з цією думкою й чому?

 Добрий день.

Сьогодні 1 вересня 2025 року.

Запрошую на урок географії учнів 6-7 класів та на урок ЗБД учнів 7 класів.

Географія 6 клас

Тема:Чому необхідно вивчати географію.

Пропоную переглянути:

Домашнє завдання:

п.1, виписати та вивчити терміни.

УВАГА! на наступний урок візміть із собою зошити 4, атлас, контурну карту, кольорові олівці.

Географія 7 клас

Тема:Материки, континенти, частини світу. Океани. Фізична карта світу.

Пропоную переглянути:

Домашнє завдання:

п.1, виписати та вивчити терміни.

УВАГА! на наступний урок візміть із собою зошити 3, атлас, контурну карту, кольорові олівці.

ЗБД 7 клас

Тема: Безпека життєдіяльності.

1. Випишіть і вивчіть:

ü       Безпека – це відсутність загрози для життя і здоров'я людини.

ü       Небезпечні ситуації викликають тривогу, страх, стрес.

ü       Відчуття безпеки дарує спокій, розслаблення.

      4. Види загроз та рівень ризику

ü       Ризик – це ймовірність виникнення небезпечної ситуації та важкість її наслідків.

ü       Чим вища ймовірність і тяжкість наслідків, тим вищий рівень ризику.

ü       Формула безпечної життєдіяльності: "передбачати, запобігати, діяти".

       5 Загрози в навколишньому середовищі

      Природне середовище: стихійні лиха, погодні умови, отруйні рослини та тварини.

      Соціальне середовище: родина, друзі, соціальні мережі, засоби масової інформації.

      Техногенне середовище: мобільні пристрої, інтернет, штучний інтелект, виробництво.

       6  Інформаційна безпека

• Достовірність інформації в інтернеті.
• Надійні джерела інформації.
• Фейки та їх вплив. Використання штучного інтелекту для поширення фейків.

7 Закріплення знань

Ø      Робота в групах: розгляд і аналіз небезпечних ситуацій.

Ø      Обговорення шляхів уникнення ризиків.

Ø      Вправа «Розпізнай фейк»: учні аналізують новини та визначають достовірні та підроблені повідомлення.

      Домашнє завдання:

Прочитайте п. 1 та вивчіть терміни.