Доброго дня .

Сьогодні 7 березня 2025 року.

Запрошую на урок географії учнів 7-8 класів.

Географія 7 клас

Тема: Режим річок. Великі озера - унікальна природна система. Практична робота №21.

Пропоную переглянути:

1. Загальна характеристика внутрішніх вод материка.

За загальним обсягом річкового стоку Північна Америка посідає третє місце. Із поверхні материка щорічно стікає 8200 км3 води, що становить 18 % світового стоку. Складні рельєф і тектонічна будова, різноманітний клімат створюють умови для формування розгалуженої річкової мережі та озерних систем.

Більшість річок належить до басейнів Атлантичного та Північного Льодовитого океанів (рис. 1).

Найбільш важливу роль у забезпеченні населення материка водними ресурсами відіграють річки басейну Атлантичного океану.

Це досить розгалужені річкові системи із широкими долинами. Найбільша річкова система на материку — Міссісіпі з Міссурі, Огайо та іншими притоками. За своєю історичною роллю та господарським значенням Міссісіпі має для американців таке ж значення, як Дніпро для українського народу. Зі східних схилів Аппалачів течуть короткі порожисті річки, багаті на гідроенергію.

Річки басейну Північного Льодовитого океану протікають територією давнього зледеніння, через озера, і мають неширокі долини зі скелястими берегами й численними порогами. У річок переважно снігове живлення, вони надовго замерзають.

Невелика частина річок Північної Америки належить до басейну Тихого океану. Такі річки короткі, бурхливі, багатоводні, а їхні долини вузькі й глибокі. Танення снігів і льодовиків у горах підтримує високий рівень води, особливо в літній період.

У Північній Америці багато озер. Річки й озера з’єднані мережею каналів і мають велике транспортне значення.

Рис. 1. Басейни стоку річок в океани.

Рис. 2. Болота Еверглейдс у Флориді, які американські індіанці називали «трав'яниста вода», займають площу приблизно 7000 км2. Це одна з найбільших збережених у світі ділянок прісноводних боліт. В Еверглейдсі переважають величезні густі, подекуди непрохідні зарості меч-трави, що досягає 4 м у висоту.

Для Північної Америки характерне сучасне зледеніння, загальна площа якого становить понад 2 млн км2. Це покривні льодовики Гренландії, Канадського Арктичного архіпелагу та гірські льодовики Кордильєр. Найбільш потужні гірські льодовики розташовані в Кордильєрах на північному заході материка.

На півночі материка поширена багаторічна мерзлота. Величезне значення для водопостачання населених пунктів Північної Америки мають найбагатші запаси підземних вод, розвідані в надрах материка.

Болота сформувалися в басейнах річок (особливо їх багато у верхів’ях Міссісіпі), біля Великих озер та озера Вінніпег, на Приатлантичній низовині. На півострові Флорида на території національного парку Еверглейдс розташоване одне з найбільших у світі прісноводних боліт (рис. 2).

2. Основні річкові системи.

Міссісіпі — одна з найдовших річок на Землі та найбільш повноводна в Північній Америці. Свій початок Міссісіпі бере в лісах Великих рівнин, збираючи по дорозі тисячі приток, найбільшими з яких є Міссурі та Огайо. За чітко прокладений курс «північ—південь» Міссісіпі іноді називають «рухомим меридіаном».

Міссісіпі має мішане снігово-дощове живлення, паводки частіше бувають навесні, але іноді і влітку в результаті зливових дощів. У цей період у річку притоками виноситься багато мулу й піску, що відкладається в руслі, а в гирлі при впаданні в Мексиканську затоку утворюється велика дельта.

На Міссісіпі та її притоках трапляються сильні повені, які часто перетворюються на справжні національні лиха. Тут споруджені греблі й система шлюзів, які роблять річку більш спокійною.

Між Гудзоновою затокою та хребтами Кордильєр, Великими рівнинами на півдні й арктичним узбережжям на півночі простягається басейн другої за величиною річки Північної Америки — Маккензі. Свою назву вона дістала на честь шотландського мандрівника й дослідника цих місць Александра Маккензі. Витоком Маккензі вважають річку Атабаску, яка бере початок у Скелястих горах. Основне живлення Маккензі отримує за рахунок танення снігу. Багато води їй віддають болота й озера. Більшу частину року річка вкрита кригою. До появи літаків Маккензі була єдиним засобом сполучення в цій частині материка.

Річка Юкон бере початок у Північних Кордильєрах, протікає по однойменному плато та впадає в Берингове море. Має яскраво виражену літню повінь унаслідок пізнього танення снігів і льодовиків у горах. Межень спостерігається взимку, оскільки майже на півроку Юкон вкривається льодом, а можливості ґрунтового живлення незначні через багаторічну мерзлоту. Судноплавству перешкоджають пороги в середній течії річки.

Рис. 3. Великий каньйон Колорадо — унікальна пам'ятка природи. Тут створений національний парк Великий Каньйон, що здобув популярність серед туристів.

Річка Колорадо бере початок у Скелястих горах, сотні кілометрів тече пустельною територією міжгірних плато Кордильєр і впадає в Каліфорнійську затоку, утворюючи дельту. Найвище підняття рівня води в Колорадо буває в червні, коли в горах тануть сніги. Під час повені Колорадо несе багато часток червоної глини, які надають воді червоного відтінку. Звідси й назва річки, що перекладається з іспанської як «червона». Колорадо характеризується крутим падінням і величезною швидкістю течії, яка сягає 40 км/год. Прорізаючи однойменне плато, річка утворює один із найглибших на Землі каньйонів — Великий каньйон (рис. 3).

3. Озера.

Озера Північної Америки відрізняються різноманітним походженням улоговин. На півночі переважають озера, що утворилися в льодовикових улоговинах. У Кордильєрах багато вулканічних і карстових озер, а на внутрішніх плоскогір’ях — залишкових, як, наприклад, Велике Солоне озеро (рис. 4). На рівнинах у широких річкових долинах багато озер-стариць.

Серед озер Північної Америки особливе місце посідають Великі озера — найбільший у світі прісноводний басейн. П’ять озер — Верхнє, Гурон, Мічиган, Ері й Онтаріо — розташовані на різних висотних рівнях і являють собою каскад природних водойм, з’єднаних короткими порожистими річками. Великі озера не випадково мають цю назву: Верхнє (82,1 тис. км2) — найбільше прісноводне озеро у світі, а найменше з них — Онтаріо — більше ніж у 2 рази перевершує за площею найбільше прісноводне озеро Південної Америки — Тітікака.

Рис. 4. Велике Солоне озеро є залишком великого озера, що існувало в льодовиковий період і було розташоване на висоті близько 1280 м над рівнем моря. Це найбільша солона внутрішня водойма Західної півкулі й одна з найсолоніших у світі (від 137 до 300 %). Підраховано, що в басейні озера сконцентровано понад 6 млрд тонн солей. Високий вміст солі робить озеро практично непридатним для заселення живими організмами.

Рис. 5. Ніагарський водоспад є одним із найкрасивіших і найвідоміших водоспадів світу. Назва «Ніагара» в перекладі з мови індіанці в-ірокезів означає «грім води». Висота водоспаду становить 51 м, а його загальна ширина перевищує 1200 м. Щосекунди тут падає в прірву 6—7 тис. тонн води.

Великі озера виникли близько 20 тис. років тому й мають льодовиково-тектонічне походження. Найнижче лежить озеро Онтаріо, яке з’єднано з озером Ері короткою (58 км) річкою Ніагарою. Зриваючись із крутого уступу, вона утворює всесвітньо відомий Ніагарський водоспад (рис. 5). Великі озера живляться водами численних річок, а стік усієї озерної системи здійснює річка Святого Лаврентія, що несе води в Атлантичний океан. Система Великих озер має колосальні запаси гідроенергії. Величезним є транспортне значення цих водойм — єдиний водний шлях після тривалих реконструкцій становить майже 3 тис. км.

Головне

• Північна Америка багата на внутрішні води.

• Річки й озера Північної Америки належать до басейнів Атлантичного, Північного Льодовитого та Тихого океанів. На материку протікає одна з найбільших річок світу — Міссісіпі, розташована гігантська система Великих озер.

Практична робота 21.

Тема: Порівняння режимів річок.

Завдання:

1. Які частини Північної Америки особливо багаті на води? Чим це пояснюється? 

2. До басейнів яких океанів належать річки материка? Визначте особливості живлення, режиму та характеру течій річок басейну кожного з океанів.

3. Яким є походження озерних улоговин континенту? У якій частині Північної Америки зосереджено найбільше озер?

 4. Чим обумовлені значні площі вічної мерзлоти та льодовиків у Північній Америці?

5.  Позначте на контурній карті географічні об'єкти Північної Америки: річки: Міссісіпі, Маккензі, Юкон, Колорадо; водоспад: Ніагарський; озера: Великі (Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо), Велике Солоне.

6. Які проблеми виникають на річках та озерах материка у зв'язку з їхнім господарським використанням? У яких частинах материка, на вашу думку, поверхневі води найбільш забруднені? Чому?

7. За картами атласу та текстом параграфа складіть характеристику річок Північної Америки. Результати роботи занесіть до таблиці.

План	Характеристика
Назва річки
До басейну якого океану належить
Місце витоку
Місце впадання
Напрямок течії
Великі притоки
Режим і живлення
Види господарської діяльності людини

8. Висновок.

Виконану роботу чекаю на наступний урок.

Географія 8 клас

Тема:Гірські ландшафти Кримських гір, особливості їх зміни з висотою, використання та охорона.

Пропоную переглянути:

Ландшафти Кримських гір.

 За складом ландшафтів у межах гірського Криму виділяють три області: Передгірську лісостепову, Головне гірсько-лучно-лісове пасмо, Кримське південнобережне субтропічне Середземномор’я.

Передгірська лісостепова область поширюється на Внутрішнє та Зовнішнє куестові пасма й міжпасмові зниження. Клімат передгір’я напівпосушливий, теплий, з м’якою зимою. Ґрунтовий покрив строкатий. Найбільш поширені передгірські чорноземи й дерново-карбонатні ґрунти, на південному заході трапляються коричневі. Основними ландшафтами області є: куестові степові, які значно змінені людиною під сільськогосподарські угіддя: ріллю та виноградники; куестові лісостепові, куестові лісові. У Внутрішньому пасмі трапляються ще й низькогірні лісові ландшафти, а в долинах річок - долинно-терасні.

Головне гірсько-лучно-лісове пасмо. У назві цієї області добре помітні її основні ландшафтні особливості: панування лісових і лучних комплексів. Клімат різних частин Головного пасма різноманітний і змінюється від помірного спекотного напіввологого в низькогір’ї до прохолодного надмірно зволоженого на західних яйлах. Найбільш поширені дубові, ялицево-дубові, соснові, букові, скельнодубові, буково-грабові ліси. Яйлинські ландшафти займають вирівняні вершинні поверхні й представлені гірсько-луговими лісостепом і степом.

Кримське південнобережне субтропічне Середземномор’я як природна область збігається з приморським ландшафтним поясом південного схилу Головного пасма. У рельєфі області переважає низькогір’я, порізане глибокими долинами річок, ярів та балок. Клімат має ознаки середземноморського. Основними ландшафтами області є скелясті низькогір’я з реліктовим ялицево-сосновим рідколіссям, низькогір’я з ялицево-дубовими лісами, сильно розчленовані низькогір’я з ялицевим рідколіссям і дубово-фісташковими заростями, терасовані рівнини та низькогірні хребти з полинно-злаковими й ковилово-типчаковими степами.

Особливості кліматичних умов дають змогу вирощувати в цій природній області ефіроолійні культури (троянду, лаванду, шавлію), високоякісні сорти винограду. Завдяки цілющому клімату, мальовничим горам, теплому морю, екзотичній рослинності Крим здавна вважають оздоровницею і районом активної рекреаційної діяльності. Тому багато ландшафтів зазнали перетворення, а деякі повністю замінені на антропогенні.

• Природоохоронні об’єкти.

 Кримські гори значно змінені господарською діяльністю людини. Усі природні компоненти й природні комплекси потребують охорони і раціонального використання. Із цією метою в Кримській гірській країні створено близько 120 природоохоронних територій. У Передгір’ї близько 30 природних об’єктів оголошено заповідними. Серед них 12 дубових гаїв, гора-останець Мангуп-Кале, Бельбекський і Качинський каньйони, печери - місця поселення палеолітичної людини та ін. Еталоном ландшафтів Головного пасма, що охороняються, є Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, заказник Великого каньйону Криму, заповідні букові гаї на Ай-Петрі та ін. Найбільш визначними еталонами природи південнобережної області є заповідники «Мис Мартьян» і «Карадаг». Окрім них, тут зосереджені ще 27 ландшафтних і 15 прибережних заповідних урочищ. Чудовими зразками співдружності людини та природи є в цій області парки, що охоплюють площу понад 1000 га, 17 з яких оголошені парками - пам’ятками садово-паркового мистецтва.

• Кримські гори мають мезозойський фундамент, а остаточно сформувалися в період альпійської складчастості.
• Для гір характерна вертикальна поясність клімату та ґрунтово-рослинного покриву.
• За особливостями ландшафтів у межах Гірського Криму виділяють три області: Передгірську лісостепову, Головне гірсько-лучно-лісове пасмо, Кримське південно-бережне субтропічне Середземномор’я.
• У Криму створено близько 120 природоохоронних територій.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал п. 43 та мою для вас підбірку.

2. Приготуйте тематичний сканворд.

3. Дайте письмову відповідь на наступні запитання:

• 1. Чи запам’ятали? Які найголовніші особливості рельєфу й клімату Кримських гір?
• 2. Чи зрозуміли? Які ландшафти переважають у горах Криму?
• 3. Чи можете застосувати? Підберіть інформацію про парки - пам’ятки садово-паркового мистецтва Криму, використавши інтернет-ресурси.
• 4. Чи можете проаналізувати? Чим відрізняється висотна поясність Кримських гір й Українських Карпат?
• 5. Чи можете оцінити? Чим схоже господарське освоєння Кримських гір і Карпат?