Доброго дня.
Сьогодні 25 квітня 2025 року.
Запрошую на урок географії учнів 7-8 класів.
Географія 7 клас
Тема:Подібність і відмінність ландшафтів Євразії та Північної Америки. Практична робота 25.
1. Особливості розміщення природних зон Євразії та Північної Америки
Природа Євразії багато в чому подібна до природи Північної Америки, що пояснюється великою протяжністю материків з півночі на південь та їх положенням у кліматичних поясах: Євразії у всіх кліматичних поясах, Північної Америки — майже в усіх, крім екваторіального. Різноманітність кліматичних умов зумовила формування на території Євразії всіх природних зон Північної півкулі, а на території Північної Америки — практично всіх, окрім зони вологих екваторіальних лісів. Розміщення природних зон у Євразії та Північній Америці має деякі особливості . Як і у Євразії, на півночі Північної Америки природні зони арктичних пустель, тундри та лісотундри, тайги змінюють одна одну з півночі на південь згідно закону широтної зональності. Внаслідок зростання континентальності клімату від узбережжя вглиб материка широтна зональність порушується у внутрішніх районах обох материків.
Розташування природних зон на материках
Зони мішаних та широколистих лісів, твердолистих вічнозелених лісів і чагарників спостерігаються лише в західній частині Євразії, де випадає більше опадів. У віддалених від океанів частинах материка замість лісів з’являються зони лісостепів та степів, напівпустель і пустель. Знову спостерігаються природні комплекси лісів (перемінно-вологих і вологих екваторіальних) на східному узбережжі Євразії. Лісова зона у Північній Америці сформувалася у східній частині континенту. На відміну від Євразії, у Північній Америці природні зони тундри і лісів дещо зміщені на південь, що пояснюється впливом Арктики і холодних течій поблизу північно-східного узбережжя материка. Південніше Великих озер зміна природних зон на материку відбувається зі сходу на захід: від узбережжя Атлантичного океану до Скелястих гір лісова зона змінюється лісостепами, далі степами, що зумовлено значним зменшенням кількість опадів. Таке незвичайне розташування природних зон у внутрішніх районах Євразії та Північної Америки пояснюється недостатнім зволоженням цих районів, віддаленістю від океанів, особливостями рельєфу.
2. Подібність та відмінність природних комплексів Євразії та Північної Америки
Особливістю природних зон Євразії та Північної Америки є їхня різноманітність. На крайній Півночі й островах Арктики на території обох материків в межах арктичного кліматичного поясу розташована зона арктичних пустель, в якій у Північній Америці живуть вівцебики, в Євразії — білі ведмеді. Багато моржів і тюленів. На північному узбережжі материків простягаються безлісі простори тундри, яка поступово змінюється лісотундрою, а південніше — тайгою. З рослин європейської тайги переважають сосна та ялина, в азійській тайзі — модрина, сибірський кедр і ялиця, в лісах північноамериканської тайги ростуть чорна і біла ялина, бальзамічна модрина, сосна Банкса. Господарем тайги у Північній Америці є ведмідь гризлі. Особливість тваринного світу євразійської тайги — цінні хутрові звірі: соболь, горностай, білка, куниця, ласка. На південь від тайги простягаються мішані і широколистяні ліси. У мішаних лісах Євразії та Північної Америки крім хвойних, ростуть дуб, липа, ясен, в’яз, граб. У лісах Північної Америки мешкають олені, чорні ведмеді (барибали), рисі, дикобрази, а також опосуми. В лісах Євразії поширені вовк, лисиця, кабан, лось, козуля, олень, заєць, борсук. У перемінно-вологих лісах материків на родючих жовтоземних та червоноземних ґрунтах ростуть сосни, дуби, пальми, магнолії, кипариси. Зони мішаних і широколистих лісів змінюються зонами лісостепів та степів. Степи Євразії — безлісі простори, де під трав’янистим злаковим покривом сформувалися родючі чорноземні ґрунти. У степах Північної Америки, які називають преріями, на родючих чорноземних ґрунтах ростуть ковила, бородач, тонконіг, бізонова трава. У преріях живуть бізони. Південніше степи переходять у напівпустелі і пустелі. На відміну від посушливих тропічних пустель Північної Америки, в Євразії пустелі сформувалися у трьох кліматичних поясах — помірному, субтропічному та тропічному. В напівпустелях та пустелях обох материків ростуть рослини і живуть тварини, які змогли пристосуватися до нестачі вологи й різких перепадів температур. У північноамериканських пустелях ростуть кактуси, юки, агави, а природні умови тропічних пустель Євразії більше схожі до африканських. Зона саван та рідколісь займає на території Північної Америки значно меншу площу, ніж у Євразії.
Євразія та Північна Америка розташовані в межах однакових природних зон Північної півкулі — від арктичних пустель до вологих екваторіальних лісів.
Порушення широтної зональності в розміщенні природних зон чітко простежується у внутрішніх частинах Євразії та Північної Америки.
У видовому складі рослин і тварин природних зон обох материків є і подібності, і відмінності.
Практична робота 25.
Тема: Порівняння рослинного і тваринного світу .
Завдання:
1. Які чинники порушують широтне простягання природних зон у Євразії та Північній Америці?
2. За допомогою карт атласу та тексту підручника порівняйте, створіть та заповніть таблицю, рослинний та тваринний світ природної зони Євразії та Північної Америки (тундри/тайги/широколистих лісів/степів). Проаналізуйте, чим зумовлені подібності та відмінності у видовому складі рослин і тварин цих природних зон.
3. Висновок.Географія 8 клас
Тема: Урбанізація.
Пропоную переглянути:
Урбанізація як всесвітній процес: стадії розвитку.
Справжнім феноменом суспільного розвитку ХІХ-ХХІ ст. стало швидке зростання міст. Нині щороку міське населення збільшується приблизно на 50 млн осіб, тобто більше, ніж становить населення України. Тут люди живуть, навчаються, працюють, проводять своє дозвілля. Паралельно з принадами міського способу життя виник ряд гострих проблем, які фахівці називають «хворобами міста»: катастрофічне забруднення довкілля, тони неутилізованого сміття, шум і стреси, значне скупчення людей. Усе це наслідки явища урбанізації.
Урбанізація (від латинського urbanus — міський) — процес швидкого зростання міського населення, поширення міського способу життя та підвищення ролі міст у розвитку суспільства.
Вважають, що процес урбанізації пройшов кілька стадій. Перша — охопила період від появи перших міст у IV-III тисячолітті до н. е. до початку XIX ст. Друга пов’язана зі швидкими темпами зростання кількості міст та їх жителів протягом XIX - першої половини XX ст. Якщо в XIX ст. урбанізація охопила лише розвинені країни Європи та Північної Америки, то у ХХ-ХХІ ст. вона набула всесвітнього характеру, тобто охопила всі регіони земної кулі. Третя стадія полягає у посиленні ролі міст у житті суспільства: відбувається концентрація людей, інтелектуальних сил, фінансових і матеріальних благ, політичних, економічних та культурних установ у містах. Наприкінці XX — початку XXI ст. почалася четверта стадія урбанізації. Стомлене від міського способу життя людство взяло курс на дезурбанізацію, ознаками якої є розселення людей поза містом, зростання передмість, малих містечок, куди людині можна втекти від міських проблем і міської метушні. Розвинені країни світу пройшли вже всі чотири стадії. Країни, що розвиваються, перебувають на другій-третій стадіях. Але урбанізація є глобальним, тобто повсюдним процесом.
Зростання частки міського населення світу
Загальні риси урбанізації.
Як глобальний процес урбанізація має загальні риси, властиві усім країнам світу.
Загальні риси урбанізації
Відбувається швидке зростання міського населення. Якщо на початку XIX ст. у містах проживало 3 % населення світу, то через 100 років цей показник зріс до 14 %, а на початку XXI ст. становить уже 51 %. До 2030 р. очікується, що частка міських жителів становитиме 60 %. Які причини зумовили такі стрімкі темпи зростання міського населення? Насамперед, це міграція людей із села до міста. Крім того, межі міст розширюються, і вони поглинають передмістя. Виникають і нові міста, а у Зв’язку з розвитком промисловості та сфери послуг деякі села перетворюються на міста. Зрештою, природний приріст у самих містах більший, ніж у селах, що веде до швидкого зростання їхньої людності.
Відбувається концентрація населення та господарства у великих містах. Саме такі міста найбільше відповідають економічним і духовним запитам людей. Тут є чимало робочих місць, особливо сучасних наукомістких виробництв, добре розвинена сфера послуг: заклади освіти, культури, побутового обслуговування, місця відпочинку, а це приваблює людей. Якщо на початку XX ст. великих міст у світі налічувалося близько 360, то тепер їх понад 2500. Серед великих міст найшвидше зростає населення міст-мільйонників. Ще 100 років тому в світі їх було всього 10, нині ж їх 412. А міст-мультимільйонників уже налічується 44, серед яких 29 міст мають населення 5-10 млн осіб, 12 міст — 10-20 млн осіб, а 3 міста — понад 20 млн осіб. Ви вже знаєте, що найбільшим містом світу є китайський Шанхай, в якому проживає 24,2 млн осіб.
Великі міста обростають містами-супутниками, залучаючи їх у зону свого впливу. Міста-супутники знаходяться на відстані не більше 30 км від головного міста і тісно пов’язані з ним економічними відносинами. Водночас у сферу впливу великих Міст потрапляють також найближчі селища та сільські населені пункти. Так відбувається перехід до міських агломерацій.
Міська агломерація (з латини — приєдную) — група населених пунктів, між якими існують тісні зв’язки (транспортні, виробничі, трудові, культурно-побутові) та частими є «маятникові» міграції населення. Це більша за місто форма розселення. Вона є основною формою міського розселення у розвинених країнах.
Кожна міська агломерація формується навколо великого міста або кількох близько розташованих міст, які називають ядром (ядрами) агломерації. Якщо ядро одне, міська агломерація називається моноцентричною, наприклад: Лондонська, Паризька, Нью-Иоркська, Сан-Паулу, Київська та ін. Якщо зростаються передміськими зонами два міста, агломерація називається біцентричною. Зокрема, такою є найбільша в світі за кількістю мешканців Токійсько-Йокогамська агломерація в Японії, населення якої становить 37,7 млн осіб. Якщо ж ядер агломерації кілька, її називають поліцентричною. Такими є Рурська агломерація на заході Німеччини (зростається близько 100 міст) і Верхньосілезька на півдні Польщі (близько 20 міст). Найбільші агломерації з’єднані транспортними комунікаціями та формують опорний каркас розселення.
Але в наш час подекуди навіть міські агломерації зростаються між собою й утворюють суцільні урбанізовані зони, що є найбільшими формами розселення та називаються мегаполісами.
Мегаполіс (з грецької — велике місто) — це група міських агломерацій, які майже зливаються забудовою та мають єдину інфраструктуру. Мегаполіси складаються стихійно. їх поява пояснюється надмірною концентрацією міського населення. Однак мегаполіс не являє собою суцільну забудову. 90 % його території становлять відкриті простори. Але складові мегаполісу пов’язані між собою економічно. Всі мегаполіси мають лінійний характер забудови, витягнутої уздовж транспортних магістралей. На відміну від міських агломерацій, у них проживають десятки мільйонів людей.
Нині у світі сформувалося вісім мегаполісів. На території США виникли три мегаполіси: Приатлантичний (або Бос-Ваш, тобто від Бостона до Вашингтона, 50 млн осіб), Приозерний (або Чи-Піттс, від Чикаго до Піттсбурга, 35 млн осіб) і Каліфорнійський (або Сан-Сан, від Сан-Франциско до Сан-Дієго, 20 млн осіб). У Японії існує мегаполіс То найдо (від Токіо на південь до міста Кобе), в якому проживає майже половина населення держави (70 млн осіб). У Західній Європі сформувалися мегаполіси Прирейнський (Рандстад) та Англійський, які часто об’єднують в один — Європейський хребет, населення якого становить 89,8 млн осіб. Він тягнеться від півночі Італії до півдня Великої Британії. Два мегаполіси виникли в Китаї: Дельта річки Янцзи (де зливається близько 20 міських агломерацій із загальною кількістю населення 80 млн осіб) і Дельта Перлинної річки (в районі Сянгану, охоплює 11 агломерацій, 47,3 млн осіб). Іноді мегаполісом називають Москву із однойменною областю в Росії, де мешкає близько 20 млн осіб. Формується Бразильський мегаполіс між Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу з населенням близько 38 млн осіб.
Відмінності урбанізації в різних країнах світу.
Явище урбанізації має свої особливості в країнах різних типів. Основними ознаками, якими різниться цей процес у розвинених країнах і тих, що розвиваються, є рівень і темпи урбанізації.
Рівень урбанізації свідчить, яка частка загальної кількості людей країни проживає в містах. Високим вважається рівень урбанізації понад 50 %, середнім — 20-50 %, низьким — менше 20 %. Темпи урбанізації — це швидкість зростання міського населення.
Для розвинених країн характерні переважно високий рівень і низькі темпи урбанізації. Більше того, з кінця XX ст. населення великих міст Західної Європи почало зменшуватися. Щороку в середньому на 1 млн осіб скорочується кількість міських жителів у США. Зменшується й населення Токіо. Це результат процесу субурбанізації.
Субурбанізація відплив міського населення у передмістя, що супроводжується зростанням і розвитком приміської зони. Унаслідок цього розвивається приміська зона та формуються великі міські агломерації. Причому в ядрі такої агломерації живе лише 1/3-1/4 частина населення, основна маса людей мешкає в передмістях і містах-супутниках. Це явище пов’язують із напруженою екологічною ситуацією в місті, дешевшою землею для будівництва власного будинку в приміській зоні та високим розвитком транспорту, що дає можливість жити ближче до природи та щоденно їздити на роботу до міста.
Для країн, що розвиваються, характерний середній або низький рівень урбанізації. Щоправда, у більшості країн Латинської Америки, країнах Перської затоки, Північної Африки, нових індустріальних країнах Азії він уже високий. Темпи урбанізації дуже високі — в 4,5 разу вищі, ніж у розвинених країнах, що дає підстави говорити про «міський вибух». Із перенаселених сіл, у яких немає роботи й елементарних умов проживання, люди їдуть до міст шукати кращої долі. При цьому швидко зростає частка міського населення країн. Але всіх переселенців місто не в змозі забезпечити житлом і роботою. Це явище отримало назву хибна урбанізація.
Хибна урбанізація — зростання міського населення, що не супроводжується формуванням міського способу життя. За хибної урбанізації околиці величезних міст перетворюються на перенаселені нетрі з антисанітарними умовами, де люди живуть у наметах, картонних коробках, дерев’яних ящиках. Такі квартали є розсадниками хвороб і злочинності. У Бразилії їх називають «фавелами», у Перу та Колумбії — «барріос кландестінос», в Індії — «басті», в Африці — «бідонвілями».
За умов хибної урбанізації у промисловому виробництві країни зазвичай домінує одне місто, яке часто є столицею. Приміром, Монтевідео дає 3/4 всієї промислової продукції Уругваю, Буенос-Айрес — 2/3 продукції Аргентини, Ліма — понад 1/2 товарів Перу.
Останні роки за умов науково-технічного прогресу в розвинених державах змінюються функції сільських поселень. Для них притаманним стає явище рурбанізації (з англійської — сільський і латини — міський) — процес поширення міського способу життя в селі. При цьому в село переносяться міські галузі господарської діяльності: сфера послуг і промисловість. У селі зростає кількість котеджів міських жителів. Найбільш рурбанізованою є місцевість навколо Парижа. Тут проживає понад 400 тис. селян, серед яких лише 15 % працюють у сільському господарстві, інші працюють у столиці або передмістях чи обслуговують туристів.
Отже, розселення є складною системою розміщення людей по території, яка склалася історично та постійно змінюється.
Урбанізація в Україні.
Процес урбанізації в Україні розпочався у XIX ст. Особливо він прискорився після скасування кріпацтва 1861 р. та початку швидкого темпу розвитку промисловості. Але міське населення тривалий час становило незначну частку населення.
Починаючи з 1930-х рр. у зв’язку зі спланованим радянською владою голодомором у селі та форсуванням процесів розвитку промисловості процес урбанізації прискорився. Він був керованим державою: будувалися нові міста, розширювалися старі. З сіл прибуло населення, утворюючи клас робітників. У 1940 р. в Україні вже було 255 міст і 459 селищ міського типу, рівень урбанізації становив 36,2 %. Лідером урбанізації став Донбас, де дорівнював 74 %. За ним ішли Харківщина та Дніпропетровщина.
Після Другої світової війни темпи урбанізації зросли ще більше. Наприкінці 50-х рр, XX ст. в Україні вже було 332 міста та 744 смт, а рівень урбанізації збільшився до 45,7 %. У 60-70-х рр. почали формуватися міські агломерації навколо таких ядер, як Київ, Харків, Дніпро (Дніпропетровськ), Донецьк, Одеса, Львів. Рівень урбанізації вже був високим і досяг 60,8%.
Зростання частки міського населення в Україні
На початку 1990-х рр. рівень урбанізації майже досяг сучасного, що засвідчило перетворення України на високоурбанізовану країну. Кількість міст зросла до 437, а п’ять із них були містами-мільйонниками. Сформувалися 19 міських агломерацій. Темпи урбанізації уповільнилися. Розпочалися процеси субурбанізації. Разом із тим процеси урбанізації мали однобічний характер, спрямований на промисловий розвиток, і другорядним вважалося удосконалення соціальної сфери. Якість міського життя була невисокою, наростали екологічні проблеми, сфера послуг не відповідала нормам міського способу життя, особливо у малих і середніх містах.
На сучасному етапі для України притаманні високий рівень (68,7 %) та низькі темпи урбанізації. У результаті субурбанізацїі сформувалися міські агломерації — найбільша форма міського розселення в Україні. У них проживає близько 36 % населення країни. До моноцентричних агломерацій належать, зокрема, Київська (5,2 млн осіб), Харківська (2,2 млн осіб), Одеська (1,5 млн осіб), Львівська (1,5 млн осіб), Запорізька (1,1 млн осіб) та інші. Біцентричними є Дніпровсько-Кам’янська (2,4 млн осіб), Донецько-Макіївська (2 млн осіб), Горлівсько-Єнакіївська (783 тис. осіб), Ужгородсько-Мукачівська (469 тис. осіб), Лисичансько-Сєверодонецька (360 тис. осіб), Калуш-Долинська (298 тис. осіб) агломерації. Поліцентрична агломерація сформувалася на Донбасі (4,7 млн осіб).
Домашнє завдання:
1. Опрацювати п.53-54 та мою для вас підбірку.
2. Вивчити терміни.
3. Підготувати " цікавинку" по темі.
Доброго дня.
Сьогодні 24 квітня 2025 року.
Запрошую на урок ЗБД та на урок географії учнів 6 класів.
ЗБД 6 клас
Тема:Дорожня бедпека велосипедиста.
Пропоную переглянути:
Неабияку роль у безпеці дорожнього руху відіграє колір одягу велосипедиста/велосипедистки. Яскравий одяг велосипедиста/велосипедистки та світловідбивні наклейки на ньому допоможуть водіям вчасно помітити його сигнали та маневри на дорозі.
ПРАВИЛА РУХУ ВЕЛОСИПЕДИСТІВ
Хоч вам ще не можна їздити проїзною частиною, але потрібно вивчити правила руху велосипедистів. Ви маєте їх дотримуватися навіть під час велопрогулянок у скверах, парках тощо.
Правила для велосипедистів
ВИКОНАННЯ МАНЕВРІВ НА ВЕЛОСИПЕДІ
Маневр — це зміна напрямку руху відносно осьової лінії дороги. Хоч на дорозі велосипедистам дозволяється їхати якомога правіше, інколи треба повернути або об’їхати перешкоду.
Перед виконанням маневру велосипедист має переконатися, що поблизу немає автомобілів, і попередити про маневр інших учасників дорожнього руху. Водії автомобілів роблять це за допомогою сигнальних вогнів. А велосипедист?
Подавати сигнал повороту рукою треба за 50 м до місця виконання маневру, а закінчити можна безпосередньо перед його виконанням. Попереджувальний сигнал не надає велосипедисту переваг у русі й не звільняє його від необхідності уважно стежити за дорожньою ситуацією.
Повороти ліворуч і розвороти на дорозі для велосипедиста заборонені. Якщо йому треба повернути ліворуч або розвернутись у зворотному напрямку, він повинен доїхати до перехрестя чи пішохідного переходу, зійти з велосипеда і перевести його на другий бік дороги.
Сигнали велосипедистів про виконання маневрів
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ ТА ПАСАЖИРІВ
Завжди слід пам’ятати, що ваш персональний транспорт має два колеса. Він може впасти на слизькій дорозі, під час наїзду на перешкоду. Стійкість іще менша, якщо на велосипеді вантаж. Загалом на велосипеді можна перевозити не більш як 20-30 кг вантажу. На ділянках дороги, де їхати або вести навантажений велосипед важко чи небезпечно, вантаж переносять вручну. Існують два зручних способи перевезення вантажу .
Домашнє завдання:
1. Опрацюйте матеріал п. 26, мою для вас підбірку.
2. Вивчіть правила для велосипедиста.
Географія 6 клас
Тема: Урок - екскурсія. Чим цікаве природнє середовище.
Відкриваємо підручни- сторінка 228 - виконуємо завдання ( письмово).
Результат роботи чекаю на наступний урок.
Доброго дня.
Сьогодні 22 квітня 2025 року.
Запрошую на урок ЗБД учнів 5 класів та на урок географії учнів 6-7 класи.
ЗБД 5 клас
Тема: Відпочинок на природі.
Пропоную переглянути:
БЕЗПЕЧНИЙ ПЛЯЖ
Закінчується навчальний рік, попереду довгі літні канікули. Береги річок, морів, озер, ставків — чудові місця для відпочинку, а плавання — один із найкорисніших видів фізичної активності. Однак не забувайте, що відпочинок біля води потребує особливої обережності.
Передусім слід обрати безпечне місце для купання. Адже не кожна водойма чи ділянка берега підійде для цього.
ЧОТИРИ «НАДТО НЕБЕЗПЕЧНО» НА ВОДІ
Ось чотири правила «надто небезпечно», які Міжнародний комітет Червоного Хреста радить добре пам’ятати всім, хто збирається купатися. Небезпечно плавати, коли:
Коли діти не вміють добре плавати, вони використовують надувні круги, матраци й автомобільні камери .
Але вітер, хвилі та течія можуть підхопити надувний матрац і віднести далеко від берега, а відтак перекинути його.
Необачна поведінка на воді
Дії на воді:
На воді трапляються ситуації, з якими непросто впоратися навіть досвідченому плавцеві. Особливо небезпечна судома. Якщо зсудомило ногу, треба на кілька секунд зануритися з головою у воду, випрямити ногу й сильно потягнути рукою ступню за великий палець на себе.
У водоймах, де багато рослин, пливіть на самій поверхні води, намагаючись не робити різких рухів . Коли руки або ноги заплутались у водоростях, прийміть положення «медуза» і звільніться.
Дії під час судоми та у водоймах з водоростями
Біля берегів морів і океанів часто виникають розривні (зворотні) течії, які віддаляють усе від берега. Якщо вас захопило такою течією, то не намагайтеся боротися з нею. Рухайтеся паралельно берегу, тому що такі течії зазвичай вузькі . Небезпечна течія має такі ознаки:
ПОРЯТУНОК НА ВОДІ
На жаль, тонуть не лише плавці-початківці. Найбільший ворог того, хто почав тонути, — паніка. Тому думайте про те, що боятися пізно, треба діяти. Покличте на допомогу.
Намагайтеся не піднімати голову та руки над водою. Пам’ятайте, що вага тіла у воді набагато менша, ніж у повітрі. Не бійтеся занурити голову — з’явиться додаткова сила, що виштовхуватиме вас із води. Подивіться на досвідчених плавців. Вони пливуть, тримаючи голову у воді, й лише на мить повертають її вбік, щоб зробити вдих. Верблюд не такий вправний плавець. Але коли йому доводиться перепливати річку, він лягає на бік, щоб «потопити» свої горби й набути додаткової плавучості.
Якщо ви побачили, що людина тоне, допоможіть їй. Простягніть руку (тільки у тому разі, якщо стоїте на мілині або вас хтось міцно тримає). Киньте їй надувний матрац або іграшку чи рятувальний круг. Сповістіть рятувальників або покличте на допомогу дорослих.
Є ТАКА ПРОФЕСІЯ
Рятувальник(ця) на воді
Рятувальник/рятувальниця на воді — це людина, відповідальна за безпеку людей, які перебувають у воді (плавальний басейн, аквапарк, пляж).
Ця професія досить складна, потребує певних навичок. Однією з найважливіших вимог до рятувальників на воді є вміння добре плавати.
Рятувальники/рятувальниці проходять спеціальний тренінг із порятунку та надання першої допомоги.
У деяких країнах рятувальники належать до служби екстреної медичної допомоги.
Домашнє завдання:
1. Опрацювати матеріал п. 29 та мою для вас підбірку.
2. Розкажіть, як треба надавати допомогу потерпілому в разі теплового чи сонячного удару.
3. Чи є у вашій місцевості пляж? Якщо так, опишіть його.
Проаналізуйте, чи безпечний він. Надайте ідеї, як можна покращити пляж.
Географія 6 клас.
Тема: Які бувають природні комплекси. Дослідження 9.
Пропоную переглянути:
Дослідження 9.
Тема: Дослідження природного комплексу своєї місцевості.
Завдання:
Географія 7 клас.
Тема: Природна зональність.
Пропоную переглянути:
1. Природні зони Євразії
Велика площа та протяжність материка з півночі на південь, різноманітність клімату та рельєфу зумовили формування на території Євразії всіх природних зон Північної півкулі . На рівнинах природні зони змінюються згідно закону широтної зональності, в горах їх зміна підпорядкована закону висотної (вертикальної) поясності.
Природні зони Євразії
На півночі материка простягається природна зона полярних широт — зона арктичних пустель, для якої характерні суворий клімат з низькими температурами повітря та малою кількістю опадів (200 мм на рік). Органічний світ зони бідний. З рослин зустрічаються мохи, лишайники, полярний мак, куріпкова трава, у щілинах скель — ломикамінь. На берегах Північного Льодовитого океану живуть білі ведмеді, тюлені, моржі, песці, лемінги . Влітку на високих прибережних скелях гніздяться чайки, кулики, гаги, чорнодзьобі казарки, утворюючи численні «пташині базари».
Мал. 282. Тварини зони арктичних пустель
З просуванням на південь зону арктичних пустель змінює зона тундри та лісотундри. Тундра — безліса зона, що сформувалася в умовах субарктичного клімату. У тундрі тривала холодна зима і коротке прохолодне літо, опадів випадає 300-400 мм на рік. Тундрові глейові ґрунти бідні на перегній. Рослини зони тундри низькорослі, стеляться землею, схиляючись від сильних вітрів. Тут ростуть мохи, лишайники, осока, карликова береза і карликова верба з викривленими стовбурами і гілками, низькорослі чагарники, багато ягідних рослин (брусниця, журавлина, морошка). Через недостатню кількість тепла і вологи дерева у зоні тундри не ростуть. Характерна багаторічна мерзлота, яка не пропускає вглиб вологу, що сприяє формуванню боліт. Тундра — одна з найбільш заболочених природних зон. Основні жителі зони тундри — північний олень, песець, полярний вовк, лемінг, біла куріпка, полярна сова. Багато водоплавних птахів: качки, гуси, гагари, лебеді. Лісотундра — перехідна зона між тундрою і тайгою, що представляє собою чергування рідколісь, де ростуть низькорослі дерева — береза, ялина, модрина, і безлісих територій, вкритих мохами, лишайниками, чагарниками.
Пізнаймо більше
З давніх пір народи Півночі одомашнили північних оленів, отримуючи від них молоко, м’ясо, сир, матеріал для чумів, одягу, взуття — практично все необхідне для життя. Жирність молока цих тварин вчетверо вища від коров’ячого. Північні олені дуже витривалі: один олень може везти вантаж вагою 200 кг, проходячи в день до 70 км .
Північні олені
Південніше лісотундри суцільною смугою із заходу на схід простягається зона тайги з більш теплим і вологим, порівняно з тундрою, кліматом. На підзолистих ґрунтах ростуть хвойні породи дерев — ялина, ялиця, сосна, кедр, модрина (єдине хвойне дерево, що скидає хвою на зиму). Тваринний світ тайги багатий і різноманітний: бурий ведмідь, вовк, лисиця, рись, лось, заєць, куниця, соболь, ласка, з птахів — глухар, тетерук, дятел, кедрівка, сова. Територія тайги теж значно заболочена. Європейська і азіатська тайга дещо відрізняються. Зона тайги змінюється зоною мішаних лісів, яка не має в межах Євразії суцільного простягання із заходу на схід. Мішані ліси розташовані лише в Європі й Східній Азії, тому утворюють дві окремі області: західну (мішані ліси, що розташовані на Східноєвропейській рівнині) і східну (ліси узбережжя Тихого океану, що ростуть в умовах помірного мусонного клімату). Поряд з хвойними породами на дерново-підзолистих ґрунтах у зоні мішаних лісів зростають листяні дерева. Мішані ліси відрізняються добре помітною ярусністю: верхній деревний ярус утворюють високі сосни і ялини, нижче ростуть дуби, липи, клени, берези, в’язи. Під чагарниковим ярусом, що представлений малиною, калиною, шипшиною, глодом, є трави, мохи й лишайники. Широколисті ліси материка також не утворюють суцільної смуги. Для широколистих лісів, що ростуть на сірих лісових ґрунтах, найбільш характерні бук, дуб, граб, липа, клен. З просуванням на схід темні букові ліси змінюються більш світлими дубовими. З тварин, що живуть у зоні мішаних та широколистих лісів, поширені вовк, лисиця, кабан, лось, козуля, олень, заєць, борсук. У Карпатах і Альпах зустрічається бурий ведмідь. З птахів характерні — дятел, тетерук, дрізд, синиці.
Пізнаймо більше
В тайзі та мішаних кедрово-листяних лісах на берегах річок Амур та Уссурі на сході Євразії живуть амурські (сибірські) тигри . Вони мають менше смуг, ніж інші види тигрів. У природі через надмірне полювання і браконьєрство їх залишилося менше, ніж у зоопарках світу. Амурський тигр тепер вкрай рідкісний, тому полювання на нього суворо заборонене.
Амурський тигр
У зв’язку зі зростанням континентальності клімату вглиб материка, зона широколистих лісів змінюється в центральній частині Євразії зонами лісостепів, степів, напівпустель та пустель. В умовах помірного теплого клімату та недостатнього зволоження сформувалися зони лісостепів та степів. Лісостеп — перехідна зона, де невеликі ліси, що зростають на сірих лісових ґрунтах, чергуються зі степовими ділянками . У степах переважає трав’яниста рослинність , під якою сформувались родючі чорноземи та каштанові ґрунти. Зі степових трав найбільш поширені злаки — ковила, типчак, тонконіг. Серед тварин степу переважають гризуни — ховрахи, бабаки, тушканчики, польові миші. Також є лисиці, степовий тхір, з птахів — жайворонки, дрохви, степовий орел. Природна рослинність степів через їхню значну розораність збереглася лише у заповідниках та місцях, непридатних для оранки.
Лісостепова зона
Степова зона
Вздовж узбережжя Середземного моря розташована зона твердолистих вічнозелених лісів та чагарників. На коричневих ґрунтах в умовах сухого жаркого літа та теплої вологої зими ростуть кам’яний і корковий дуби, лаврове та суничне дерева, дика маслина, середземноморська сосна пінія, кипарис . Ліси значно вирубані. Тепер тут ростуть зарості вічнозелених чагарників і невисоких дерев. На місці колишніх лісів розкинулись виноградники. Серед тварин Середземномор’я є ящірки, змії, черепахи, шакали.
Мал. 287. Рослини зони твердолистих вічнозелених лісів та чагарників
На півдні Китаю і Японських островів простягається зона перемінно-вологих (у тому числі мусонних) лісів. У лісах на червоноземах і жовтоземах ростуть магнолії, пальми, фікуси, камелія, камфорний лавр, зустрічається бамбук. Також ростуть хвойні та листяні дерева — сосна, кедр, дуб, горіх, гінгко.
Тваринний світ відзначається різноманіттям: зустрічаються тигри, леопарди, мавпи, гібон, панда.
Пізнаймо більше
Бамбук — це велика порожниста трава з потужною кореневою системою (мал. 288). Майже всім бамбукам притаманне пришвидшене зростання. Бамбук може вирости за добу на 80 см. Рослина відома своєю здатністю виростати дуже високою — до 40 м. Раз на 40 чи 120 років (залежно від виду) бамбук цвіте, дає насіння й масово гине. Молоді пагони їстівні, зі стебел роблять папір, меблі. Бамбуки мають велику життєздатність, деякі види ростуть у горах на висоті до 4 км над рівнем моря і витримують морози до -24°С. Бамбук становить 99% раціону великих панд, яких називають бамбуковий ведмідь . За день доросла панда з’їдає до 30 кг бамбука і пагонів. Проживає велика панда на кількох гірських хребтах Китаю, де населяє гірські мішані й широколисті ліси. Внаслідок землеробства та вирубки лісів бамбуковий ведмідь був змушений перебратися із низинних районів у гірські. Зображення панди є емблемою Всесвітнього фонду охорони природи.
Бамбук
Велика панда
Великі території центральної та південно-західної частин Євразії займають зони напівпустель та пустель. Напівпустелі та пустелі на материку розміщені в трьох кліматичних поясах: помірному, субтропічному та тропічному. Спільним для всіх пустель є незначна кількість опадів, бідні ґрунти та рослинність, що пристосувалася до посушливих умов. У напівпустелях і пустелях помірного поясу клімат континентальний, відзначається великою спекою влітку та сильними морозами взимку. Напівпустелі є перехідною зоною між степами та пустелями, тому трав’янистої рослинності в напівпустелях більше, ніж в пустелях. Ростуть злаки, полин, солянки, саксаул, під якими формуються світло-каштанові, бурі, сіро-коричневі ґрунти. Пустелі мають розріджений рослинний покрив, який не сприяє формуванню шару перегною. Найбільшими пустелями помірного поясу є: Кизилкум, Каракуми, Такла-Макан, Гобі. Серед великих пустель субтропічного та тропічного поясів — Руб-ель-Халі, Великий Нефуд, Тара. Пустелі субтропіків характеризуються багатшою рослинністю, значною кількістю видів тварин. У пустелях помірного поясу поширені сіро-бурі ґрунти, бідні на гумус. Часто вони бувають засолені. В пустелях тропічного поясу утворюються червоно-бурі примітивні ґрунти, на яких ростуть саксаул, ефедра, солянка, полин. В оазисах вирощують фінікову пальму. Тваринний світ напівпустель — це сайгаки, джейрани , що здатні пробігати великі відстані в пошуках води, верблюди, які запасають жир як джерело води в організмі. Ще збереглися кінь Пржевальського, дикі осли кулани. З дрібних тварин водяться ховрахи, тушканчики, хом’яки, багато змій. У пустелях з тварин зустрічаються газелі, шакали, гієни, пустельна кішка, ящірки, змії, павукоподібні.
Тварини зони напівпустель
У зоні саван та рідколісь Євразії, що займає значні території півостровів Індостан та Індокитай, серед високих злакових трав ростуть пальми, акації, тикове дерево. Ліси субекваторіального поясу нагадують вологі екваторіальні ліси, проте деякі дерева цих лісів в сухий зимовий період скидають листя. Тваринний світ саван і субекваторіальних лісів різноманітний: багато копитних, особливо антилоп, мавп, зустрічаються тигри та леопарди; на півострові Індостан і на острові Шрі-Ланка живуть дикі слони .
Тварини зони саван та рідколісь
Вологі екваторіальні ліси (гілеї) у Євразії займають значні території і відзначаються великою різноманітністю видового складу рослин і тварин. Важко прохідні вічнозелені багатоярусні ліси формують високі (до 70 м) дерева, що ростуть на червоно-жовтих фералітних ґрунтах. Тут нараховується понад 300 видів пальм, ростуть численні види бамбуків. В лісах зустрічаються леопарди, пантери, носороги, орангутанги, тапіри. Багато плазунів, рептилій, різних комах, а також птахів — папуги-какаду, райські птахи тощо. Площа гілей в результаті діяльності людини скорочується.
Пізнаймо більше
Маленький острів Комодо у групі Малих Зондських островів відомий на весь світ завдяки комодським драконам . Ці гігантські варани є найбільшими за розмірами серед сучасних ящірок — сягають у довжину до 3 м і важать близько 200 кг. Аборигени називають його ора — «наземний крокодил». Вчені вважають їх прямими нащадками ящерів, що населяли Землю в кінці юрського періоду. Комодські варани перебувають під охороною, а острів Комодо занесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Комодський дракон
2. Висотна поясність Євразії
Для Євразії характерне значне поширення висотної поясності. Висотна поясність гірських систем материка характеризується різною кількістю поясів, що пояснюється відмінностями у висоті та розташуванні гір. Кількість і послідовність висотних поясів залежить від того, яка природна зона біля підніжжя гір, їх висоти та віддаленості від океанів. Чим вищі гори, тим більше висотних поясів у них виділяється. Тому найбільша кількість висотних поясів характерна для Гімалаїв, що зумовлено їхньою найбільшою висотою. Північні схили Альп, Піренеїв, Тянь-Шаню, Гімалаїв та інших гір за своєю природою відрізняються від південних схилів, відрізняється й набір висотних поясів. На крайній півночі материка лише чотири пояси змінюють у горах один одного. До висоти 700 м піднімаються ліси, вище розташований пояс кедрового стелюха, який поступово змінюється гірською тундрою. Вершини гір зайняті поясом вічних снігів. З просуванням на південь набір висотних поясів збільшується, особливо на зволожених схилах.
У європейській частині материка висотна поясність найбільш чітко виявляється в Альпах. П’ять висотних поясів закономірно змінюють один одного: приблизно до 800 м піднімаються букові, дубові, каштанові ліси, твердолисті ліси та чагарники; другий пояс, що простягається до висоти майже 2000 м, — ліси, в яких переважають бук, сосна, ялина тощо. Вище — пояс альпійських лук, де зустрічаються високогірні чагарники — рододендрон, ялівець, кедровий стелюх. Луки в Альпах є пасовищами. Ще вище, майже до снігової лінії, знаходиться альпійський пояс, в межах якого значна частина поверхні гір позбавлена рослинності або вкрита накипними лишайниками. Верхній пояс — пояс вічних снігів і льодовикових пустель. Найбільш змінений людиною нижній пояс, у ньому майже не збереглася природна рослинність. Схили Карпат теж вкриті лісами: нижній пояс — це широколисті букові ліси, вище — мішані ліси, а у верхньому поясі — хвойні ліси з ялини та модрини. На найвищих вершинах розташовані субальпійські луки і чагарники . У Карпатах льодовий пояс відсутній.
Висотна поясність Альп
Природа Альп
Природа Карпат
Найбільш чітко виражена висотна поясність на південних схилах Гімалаїв . Біля підніжжя і в передгір’ях Гімалаїв розкинулися тераї — густі заболочені тропічні лісові зарості. Тут ростуть пальми, акації, ліани, бамбук, салове дерево. Живуть слони, носороги, буйволи, тигри, плямисті і чорні леопарди, багато мавп, змій. Вище, приблизно до висоти 1000 м, росте тропічний ліс. Ще вище він поступається місцем субтропічним лісам, де ростуть мімози, магнолії, цитруси, клен, камфорний лавр тощо. На висоті 2200-2500 м панують капітан, черемха, дуб, вишня, вище — хвойні ліси з модрини, смереки, ялівцю. З 3500 м починаються чагарникові зарості, які поступово змінюються високогірними луками з великим різнотрав’ям. Вище — вічні сніги та льодовики.
Природа Гімалаїв
На північних схилах Гімалаїв через надзвичайну посушливість клімату сформувалося лише два висотних пояси .
Висотна поясність Альп та Гімалаїв
Знаймо і вміймо
Євразія знаходиться в усіх кліматичних поясах північної півкулі, тому на її території представлені всі природні зони земної кулі.
Деякі природні зони материка утворюють суцільні смуги, які простягаються із заходу на схід через весь материк. На заході та сході Євразії спостерігається порушення широтної зональності в розміщенні природних зон.
Велику площу на континенті займає лісова зона, в межах якої ростуть хвойні, мішані, широколисті, перемінно-вологі ліси.
Напівпустелі і пустелі на території Євразії розміщені в трьох кліматичних поясах, тому між пустелями різних поясів існують відмінності в кліматі, ґрунтах, рослинності і тваринному світі.
На півдні материка значні території займають зони саван та рідколісь і вологих екваторіальних лісів, для яких притаманна велика різноманітність видового складу рослин та тварин.
Для Євразії характерне поширення висотної поясності, яка відзначається різною кількістю поясів.
Домашнє завдання:
1. Опрацювати п. 57 та мою для вас підбірку.
2. Дайте письмову відповідь на наступні завдання:
