Добрий день.

Сьогодні 18 листопада 2024 року.

Запрошую на урок геогррафії учнів 8, 10 та 11 класів.

Географія 8 клас

Тема:Форми земної поверхні. Простягання низовин, височин. Карта «Фізична поверхня». Практична робота № 4 «б». Встановлення за картами (тектонічною і фізичною) зв’язків між тектонічними структурами і рельєфом території.

Пропоную переглянути:

Форми земної поверхні. 

Неоднакові абсолютні висоти земної поверхні зумовлюють наявність на нашій планеті різних форм рельєфу.

Основні форми рельєфу України

Форми рельєфу — нерівності земної поверхні, сукупність яких утворює рельєф. За розмірами розрізняють форми рельєфу: планетарні (найбільші), основні (великі) та дрібні.

Планетарними формами рельєфу Землі є материки та западини океанів. Вони сформувалися під впливом внутрішніх процесів.

У їх межах виділяють основні форми рельєфу. На суходолі це рівнини і гори. Основні форми рельєфу виникли переважно завдяки дії внутрішніх процесів, іноді й за участю зовнішніх. Основні форми рельєфу нашої планети показані на фізичній карті.

Дрібні форми рельєфу формують зовнішні процеси. До них належать зокрема яри, балки, зсуви, бархани, дюни тощо.

Рельєф земної поверхні вивчає наука геоморфологія (від грецьких гео — земля та морфо — форма). Складовою цієї науки є орографія (від грецьк. орос — гора та графів — пишу), яка вивчає розташування форм рельєфу, їх розміри та висоту. На підставі даних орографії складають фізичні карти.

Загальний план будови поверхні України. 

Сучасний рельєф України неодноразово змінювався та сформувався під впливом взаємодії внутрішніх і зовнішніх процесів протягом кількох мільярдів років. Рельєф — важлива природна умова, яка впливає на освоєння території людиною. Рівнинна поверхня сприяє сільськогосподарському освоєнню земель, будівництву, прокладанню доріг. Гори ж спричиняють певні перепони для розвитку господарства.

95 % поверхні нашої країни становлять рівнини. Україна більшою своєю частиною розташована на південному заході Східноєвропейської рівнини. Середня висота рівнинної частини нашої держави становить 175 м над рівнем моря, найвища її точка — гора Берда (515 м) — північніше м. Чернівці. Мінімальні позначки висоти зафіксовані на морських узбережжях: 10-15 м. Східноєвропейська — горбиста рівнина. На її поверхні виділяються великі за площею низовини та височини.

Низовини.

 70 % площі України припадає на низовини. Найбільші з них знаходяться на півдні, сході та півночі нашої держави.

На півдні простягається Причорноморська низовина. Її пересічні висоти становлять 120-150 м. Вона має загальний ухил у бік Чорного моря. Тут знаходиться найнижча точка поверхні України — Куяльницький лиман, дуже солона мілководна водойма, що лежить на 5 м нижче рівня Світового океану. Поступово Причорноморська низовина переходить у невисоку Північнокримську рівнину, яка ледь досягає 40 м над рівнем моря. Її поверхня нахилена у бік затоки Сиваш Азовського моря.

Лівий берег Дніпра займає велика Придніпровська низовина. Середні висоти тут коливаються від 50 до 170 м. Поверхня має ухил у бік русла Дніпра. Низовина має пологу хвилясту поверхню. Вона зазнала значного впливу роботи давнього льодовика та річок. Частиною Придніпровської низовини є Полтавська рівнина, поверхня якої порита старими балками.

У північній частині України простягається заболочена Поліська низовина. Її середні висоти становлять 150-200 м. Поверхня має слабкий ухил із заходу на схід у бік долини Дніпра. Поверхня переважно пласка, сформована наносами талих вод льодовика й ерозійно-акумулятивною діяльністю річки Прип’ять та її приток. В окремих місцях рівнинність поверхні порушують підвищення. Вони являють собою виступи твердих кристалічних гірських порід щита. Найбільший з них — Словечансько-Овруцький кряж, що сягає висоти 315 м.

На крайньому заході України лежить невелика за площею Закарпатська низовина, яка є частиною Середньодунайської рівнини. Поверхня її пласка, з незначним ухилом у бік річки Тиси. Пересічні висоти становлять 100-120 м. Окремі підвищення зустрічаються в районі міста Берегова. Тут пагорби досягають висоти 369 м. Вони за своєю природою є згаслими вулканами.

Височини.

 Центральні, західні та східні частини України займають височини, які становлять 25 % площі нашої країни. Височини є вододілами між найбільшими річковими басейнами України.

Найбільшою за площею є Придніпровська височина. Вона розташована у центральній частині України на правому березі Дніпра, високими урвистими уступами обриваючись до нього. Середні позначки висот сильно коливаються. Найвищі частини на півночі — 220-240 м, а на північному заході позначки досягають максимального значення — 322 м. На півдні висоти зменшуються до 150-170 м. Поверхня височини має ухил на південний схід. Вона порізана річковими долинами, погорбована. Високі пагорби на дніпровських кручах Черкащини образно називають Канівськими горами, на одній із яких поховано Тараса Шевченка.

Продовженням Придніпровської височини у Приазов’ї є невелика за площею Приазовська височина з пересічними висотами 150-300 м. Тут часто з-під землі підіймаються гранітні скелі, які в народі називають горами, або могилами. Вони становлять найвищі точки височини, з поміж яких вирізняється висотою г. Бельмак-Могила (324 м). Ущелини та урвища, печери та гроти, стрімкі підйоми та спуски, — все це притаманне рельєфу Приазовської височини.

Продовженням Придніпровської височини на захід є Подільська височина. Пересічні висоти Подільської височини коливаються від 150 м на півдні до 320 м на півночі. Поверхня сильно розчленована долинами річок і балками. На височині виокремлюють навіть цілі пасма горбів: Кременецькі гори, Вороняки, Розточчя, Опілля, Товтри. Найвищою частиною Поділля є Гологори з максимальною позначкою г. Камула (471 м) — східніше Львова. Все це створює ілюзію присутності у справжній гірській країні. За це називають Подільську височину Українською Швейцарією. Подекуди серед гірських порід на Поділлі трапляються рештки давніх коралів. У гіпсових породах є численні печери.

На північному заході України знаходиться Волинська височина. Середні висоти тут становлять 220-250 м, а у найвищій частині — Мізоцький кряж — сягають 342 м.

Південніше, у міжріччі Дністра та Прута, лежить невелика за площею, але найвища у рівнинній частині України Хотинська височина. Її поверхня підіймається до висоти 350-400 м, а гора Берда — до 515 м.

Дещо західніше розкинулася Передкарпатська височина, яка здіймається убік гір на висоту 650-800 м.

На сході України виділяється Донецька височина, яка має пересічні висоти 175-300 м. Її основною частиною якої є Донецький кряж. Кряжем називають лінійно витягнуту горбисту височину без різких абрисів гребеню та вершин. Найвища точка Донецького кряжу — г. Могила-Мечетна (367 м).

На крайній північний схід України своїми відрогами заходить Середньоруська височина, сильно розчленована ярами та балками. В межах України її середні висоти становлять 190-200 м, найбільша — 234 м.

Гори.

На заході та крайньому півдні України знаходяться молоді гірські системи Українських Карпат і Кримських гір. На них припадає лише 5 % площі нашої держави.

Українські Карпати є частиною великої Карпатської гірської країни. Це середньовисотні гори з округлими вершинами та полого-хвилястими схилами. Вони складаються з кількох різних за висотою хребтів. Пересічні висоти коливаються від 600 до 1700 м. Однак 20 вершин в Українських Карпатах мають висоту понад 1700 м, а шість долають позначку 2000 м. Серед них і найвища точка України — г. Говерла (2061 м). У Карпатах час від часу трапляються землетруси силою до 6-7 балів, що свідчить про те, що процеси горотворення тут не завершилися. Є в Українських Карпатах згаслі вулкани, які утворюють суцільний Вулканічний хребет.

Кримські гори — унікальний куточок природи. Хоча ці гори молоді, їх пересічні висоти становлять лише 440 м. Тобто це низькі гори. Вони складаються з трьох паралельних пасом, висота яких зростає з півночі на південь. Найвище Головне пасмо має плоскі вершини, вкриті гірськими луками. їх називають яйлами. Найвища точка Кримських гір — г. Роман-Кош (1545 м). Про активні процеси горотворення у Кримських горах свідчать періодичні землетруси силою до 8 балів, осередки яких зароджуються на дні Чорного моря. Південний Берег Криму — вузька смуга рівнини, шириною від 2 до 8 км. На сході над нею здіймається згаслий вулканічний масив Карадаг (577 м), а на заході — гора Аюдаг, або Ведмідь-гора (577 м).

Практична робота № 4 «б».

Тема: Встановлення за картами (тектонічною і фізичною) зв’язків між тектонічними структурами і рельєфом території.

Відкриваємо підручник на стор. 95, тема і завдання розміщені там.

Виконуємо і надсилаємо мені на перевірку.

Виконану роботу чекаю ДО наступного уроку.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте п. 17 та мою для вас підбірку.

2. Виконайте пр.р. 4 "б".

Географія 10 клас

Тема:Природні умови та ресурси Азії. Населення. Дослідження№ 8. Екологічні виміри економічного зростання в країнах Азії.

Природні умови регіону. Господарська оцінка мінеральних, водних, земельних, біологічних ресурсів регіону. Рекреаційні ресурси. Населення Азії: демографічні процеси, природний та механічний рух. Демографічна політика. Статево-вікова, етнічна, релігійна структура населення регіону. Урбанізаційні процеси. Світові міста, міські агломерації в Азії, мегаполіси Японії та Китаю.Працересурсний потенціал.

Пропоную переглянути:

 Природні умови і ресурси регіону. 

Азія лежить у межах усіх кліматичних поясів і характеризується великим розмаїттям природних ландшафтів і природних зон. Значна частина території регіону має екстремальні природні умови.

Порівняно з іншими регіонами земної кулі Азія цілком забезпечена всіма видами природних ресурсів. Проте розміщені вони нерівномірно, що зумовлює і нерівномірність у розміщенні населення і господарства.

Країни Азії мають великі і різноманітні поклади корисних копалин. Тут зосереджена велика частина світових запасів нафти і природного газу (понад 40 % світових запасів паливно-енергетичних ресурсів). Також на країни Азії припадає майже 2/3 світових ресурсів олова і вольфраму і понад 1/3 кобальту, 1/4 нікелю, основні запаси графіту, сурми, калійних солей. А втім, значні території ще майже не досліджені з геологічного погляду.

Найважливішими на сьогодні корисними копалинами країн Азії є: нафта і природний газ, переважна частина родовищ яких пов’язана з найбільшим у світі нафтогазоносним басейном Перської затоки і Месопотамського прогину (Іран, Ірак, Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Бахрейн, Катар), а також Центральноазійським (Казахстан, Туркменістан і Узбекистан), Зондським (Індонезія) басейнами і шельфовою зоною околичних морів Східної і Південно-Східної Азії; кам’яне вугілля, найбільші родовища якого сконцентровані в Карагандинському (Казахстан), Північно-Східному (Китай) і Східному (Індія) басейнах; залізна і марганцеві руди (Китай, Індія, Казахстан); хромові руди (Туреччина, Індія, Філіппіни); олов’яні руди (Китай, Малайзія); вольфрамові руди (Китай); мідні руди (Казахстан, Монголія, Іран).

Нерудні копалини представлені багатими родовищами кам’яної солі (Туреччина, Іран, Пакистан), калійних солей. На Іранському нагір’ї знаходиться найбільше у світі родовище сірки. В Індії і Шрі-Ланці є поклади дорогоцінного каміння.

Азія загалом багата на водні ресурси. Проте розміщені вони вкрай нерівномірно. Найгустіша річкова мережа в Південній і Південно-Східній Азії. А величезні простори Центральної, Східної і Західної Азії бідні на водні ресурси.

 Непал є популярним центром міжнародного туризму

Агрокліматичні ресурси регіону характеризуються великими запасами тепла з нестачею вологи в багатьох районах, тому тут поширене штучне зрошування.

Азія має значну частину світових земельних ресурсів: 31 % орних земель, 20 % пасовищ, 65 % зрошуваних площ. Проте ґрунти не вирізняються високою родючістю. Виняток становлять лише алювіальні ґрунти річкових долин.

Лісові ресурси представлені волого-тропічними лісами Південно-Східної Азії. Тут є цінні породи дерев: червоне, залізне, сандалове, камфорне. Загалом же лісові ресурси Азії становлять усього 12 % світових.

Багато країн мають значні рекреаційні ресурси. Загалом Азійсько-Тихоокеанський регіон є одним із найдинамічніших щодо розвитку туризму регіоном світу. До найпопулярніших серед міжнародних туристів країн Азії належать Туреччина, Кіпр, Ізраїль, ОАЕ, Китай, Японія, Індонезія, Таїланд, Індія, Мальдівські острови, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Непал (мал. 34).

• Населення Азії. 

Чисельність населення Азії - 4 млрд 117 млн осіб, з них близько 2,5 млрд осіб проживає лише у двох країнах - Китаї та Індії. У першу десятку країн світу за кількістю населення входять шість азійських країн: Китай, Індія, Індонезія, Пакистан, Японія і Бангладеш.

РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ

На думку експертів, у найближчі 50 років кількість населення на заході Азії збільшиться на 105 %, а на сході - лише на 5 %. У найближчі 15 років зростання кількості населення Китаю загальмується. До 2025 р. китайців стане на 198 млн більше, ніж нині. Темпи зростання кількості населення Індії, навпаки, прискоряться, і до 2025 р. ця країна майже вирівняється з Китаєм за кількістю населення. Очікується значне зменшення кількості населення Японії.

Етнічний склад населення Азії вирізняється великою різноманітністю: тут мешкає понад 1000 націй і народностей, які розмовляють 600 мовами.

Природний приріст у країнах Азії, за винятком Японії, дуже високий (понад 15 осіб на 1000 мешканців). Це хоч і створює величезний працересурсний потенціал, однак породжує в багатьох країнах соціальні проблеми. Проте період «демографічного вибуху» залишився в минулому, адже річні темпи приросту населення становлять 1,4 % (приблизно на рівні середньосвітових показників). У Китаї внаслідок жорсткої обмежувальної демографічної політики приріст населення вдвічі нижчий середнього в регіоні показника, а Японія вже перейшла до звуженого типу відтворення населення. Утім населення Західної Азії продовжує зростати вкрай швидкими темпами. З 13 найнаселеніших країн світу 8 розташовані в Азії.

Загалом Азія - досить молодий регіон: у Західній і Південній Азії понад 40 % населення - діти до 16 років. При цьому «найлітніша» країна світу розташована теж в Азії - це Японія. У країнах Східної і Південно-Східної Азії переважає населення в працездатному віці. У статевій структурі населення регіону переважають чоловіки, їх майже на 100 млн більше, ніж жінок. На 1000 жінок в Азії припадає 1049 чоловіків. Це більше, ніж у будь-якому іншому регіоні світу.

Східна Азія - один із найзаселеніших регіонів Землі. Проте більшість населення зосереджена на тихоокеанському узбережжі. Найчисленнішим і найдавнішим народом регіону є китайці. Іншими великими народами Східної Азії є японці, айни, корейці, монголи. Так звані малі народи і народності представлені тибетцями, іцзу, тайцями, мяо, яо й ін.

Південно-Східна Азія. Етнічний склад населення регіону відрізняється складністю і строкатістю. Найбільшим народом тут є в’єти - в’єтнамці. Велику групу становлять тайські народи. Численними є також тибето-бірманці, яванці, малайці, філіппінці й ін. Для країн Південно-Східної Азії характерне нерівномірне розміщення населення. Південно-Східна Азія є одним із найменш урбанізованих регіонів світу (середній рівень урбанізації сягає 43 %). Сінгапур знову є винятком: рівень урбанізації становить 100 %.

Панівними релігіями в регіоні є буддизм та іслам. Цікавою є вікова і статева структури населення. На відміну від багатьох інших субрегіонів Азії, тут переважають молодь і жінки.

Західна Азія. Однією з рис регіону є те, що більшість населення - це араби-мусульмани. Так, у Саудівській Аравії, ОАЕ, Кувейті, Омані, Катарі, Ємені арабське населення становить 96-100 %. Виняток щодо віросповідання становлять Грузія, Вірменія й Ізраїль. До того ж Західна Азія є історичним центром ісламу.

Середній природний приріст населення становить 1,8 %, середня густота населення — близько 30 осіб/км2. Економічно активне населення становить лише 30 % населення регіону. Стрімке зростання економіки, що спостерігалося у більшості країн субрегіону останні кілька десятиліть, супроводжувалося й збільшенням чисельності населення і рівня урбанізації.

Південна Азія. За кількістю населення Південна Азія дещо перевищує Східну Азію і посідає перше місце у світі. Цей субрегіон є й найгустозаселенішим. Середня густота населення перевищує 250 осіб/км2 (у Бангладеш - близько 1000 осіб/км2), що вшестеро більше від пересічного світового показника.

У регіоні налічують 33 основні етноси. Найчисленніші народи - це хіндустанці, бенгальці, пенджабці. Найстрокатіший етнічний склад населення в Індії, де налічують кілька сотень націй, народностей, етнічних груп.

У країнах Південної Азії поширені різні релігії. Так, індуїзм переважає в Індії і Непалі, іслам - у Пакистані, Бангладеш і в Мальдівській Республіці, буддизм є головною релігією в Бутані й у Шрі-Ланці. Серед інших релігій, що трапляються у Південній Азії, найпоширеніші християнство, сикхізм, джайнізм та анімізм.

Центральна Азія. Зважаючи на географічне положення цього регіону, розташованого здебільшого в пустельній і напівпустельній зонах, населення тут пристосувалося жити в долинах, на узбережжях річок і в оазисах (наприклад, Ташкентський оазис або Ферганська долина).

На сьогодні населення регіону становить понад 90 млн осіб. Воно розміщується дуже нерівномірно: в оазисах і міжгірських долинах густота населення сягає 500 осіб/км2, а в пустельних (Каракуми і Кизилкум) і високогірних (Памір) районах постійне населення практично відсутнє.

Корінними мешканцями регіону є казахи, узбеки, таджики, киргизи, туркмени, афганці, перси (іранці). У всіх країнах регіону значну частину населення становлять українці, росіяни, татари, євреї. Усі корінні народи Середньої Азії традиційно сповідують іслам.

• Урбанізаційні процеси.

 Азія є одним із найменш урбанізованих регіонів світу (в містах проживає лише 42 % населення), проте це відставання від інших макрорегіонів стрімко скорочується. Особливо це відчутно на півдні і сході, де розташовані деякі з найбільших і швидко зростаючих мегаполісів планети.

Більшості країн Азії притаманні середній рівень урбанізації і високі темпи приросту міського населення. У деяких країнах темпи урбанізації випереджають темпи зростання промисловості, будівництва і сфери послуг, тому виникає явище хибної урбанізацїі.

Особливо стрімке зростання міського населення стосується країн Перської затоки. Середньорічний приріст міського населення тут сягнув 6 %, що удвічі перевищувало природний приріст.

Високим рівнем урбанізації вирізняються Сінгапур (100 %), Ізраїль (91 %), Республіка Корея (81 %), Японія (80 %), КНДР (61 %), Монголія (61 %), Казахстан (60 %), а також арабські країни (зокрема, Кувейт - 97 %) і держави Закавказзя. Низький рівень урбанізації спостерігається в Афганістані (20 %), Бангладеш (18 %), Непалі (13 %) і Бутані (6 %).

• Світові міста, міські агломерації в Азії, мегаполіси Японії і Китаю. 

Специфічною рисою урбанізації країн Азії є зосередження більшої частини містян у дуже великих містах, тому Азія є світовим лідером за кількістю міст-мільйонерів. Тільки в Китаї та Індії налічується понад 90 таких міст-мільйонерів.

Міста, що є важливими елементами світової економічної системи і мають сильний політичний, економічний і культурний вплив на увесь регіон, називають світовими містами. Прикладом в Азії таких міст є Токіо, Сінгапур , Сянган, Дубай, Шанхай, Сеул, Пекін, Стамбул, Нью-Делі, Мумбаї, Бангкок.

Сінгапур. Центральний діловий район міста і контейнерний термінал одного з найбільших портів світу

 Токіо - найбільше у світі місто-агломерація

Найбільшим містом-агломерацією є Токіо з населенням понад 37 млн мешканців . Тут сформувався найбільший у світі мегаполіс Токайдо, в якому проживає понад 70 млн осіб.

На другому місці перебуває агломерація міста Сеул (понад 22 млн осіб).

Третє місце в цьому рейтингу належить індійському місту-агломерації Мумбаї (близько 22 млн мешканців).

Іншими великими агломераціями регіону є: філіппінська столиця Маніла (20,7 млн мешканців), столиця Індонезії Джакарта (19,2 млн), міста Делі (Індія) (19 млн) і Шанхай (Китай). Кількість осіб, які проживають на цій території, становить 18,6 мільйона.

Історія географії

До середини XX ст. дві провідні економіки світу - США і Японія - стали основою виникнення феномену урбанізації - мегаполіса. Першими мегаполісами стали Нью-Йорк і Токіо. На початку 1980-х рр. у Токіо замешкувало майже 30 млн осіб. У 1990-ті рр. Мумбаї став першим мегаполісом Азії поза Японією, а за кількістю мегаполісів Азія порівнялася з Америкою. Їх стало 5 (Токіо, Осака-Кобе, Мумбаї, Калькутта, Сеул). До 2000 р. Азія отримала ще чотири мегаполіси, зокрема Делі, Шанхай, Карачі в Пакистані і Дакки в Бангладеш.

До 2010 р. у світі налічувався 21 мегаполіс. На початку десятиліття населення Делі росло такими темпами, що додавало півтора мільйона осіб що два роки. Дуже скоро Делі став другим найзаселенішим містом світу після Токіо.

• Працересурсний потенціал. 

Роль Азії у світовій економіці визначається величезним працересурсним потенціалом регіону. Наразі в Азії мешкає понад половину населення Землі. Упродовж 2009-2050 рр. населення регіону, згідно з прогнозами, має зрости ще на понад 1 млрд осіб (табл. 1). З 20 найзаселеніших країн світу 11 розташовані в Азії (табл. 2).

Таблиця 1. Населення найбільших країн Азії у 2009 і 2050 рр.

2009 p. (млн осіб)		2050 р. (прогноз) (млн осіб)
Китай	1353	Індія	1618
Індія	1198	Китай	1426
Індонезія	230	Пакистан	335
Пакистан	182	Індонезія	288
Бангладеш	162	Бангладеш	222
Японія	127	Японія	102
Усього	4045	Усього	5136

Джерело: World Population 2008. United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division, 2009.

Таблиця 2. ТОП-20 країн за кількістю населення

1	Китай	1 411 143 956	11	Японія	127 396 251
2	Індія	1 343 544 559	12	Ефіопія	105 710 314
3	США	325 137 534	13	Філіппіни	105 385 212
4	Індонезія	264 814 296	14	Єгипет	98 086 618
5	Бразилія	209 752 446	15	В’єтнам	95 819 813
6	Пакистан	198 127 350	16	Німеччина	82 166 989
7	Нігерія	192 342 790	17	ДР Конго	82 116 239
8	Бангладеш	165 168 321	18	Іран	81 411 986
9	Росія	143 982 375	19	Туреччина	81 088 516
10	Мексика	129 631 393	20	Таїланд	69 080 395

Джерело: http://www.worldometers.info/world-population/

ГОЛОВНЕ

Азія міститься в межах усіх кліматичних поясів і характеризується великим розмаїттям природних ландшафтів і зон.

Країни Азії багаті різноманітними ресурсами корисних копалин.

Багато країн Азії мають значні рекреаційні ресурси: як природні, так і антропогенні. Чисельність населення Азії - 4 млрд 117 млн осіб, з них майже 2,5 млрд осіб проживає лише у двох країнах - Китаї та Індії.

До першої десятки країн світу за кількістю населення входять шість азіатських країн: Китай, Індія, Індонезія, Пакистан, Японія і Бангладеш.

Азія є одним із найменш урбанізованих регіонів світу (в містах проживає лише 42 % населення). Світовими містами є Токіо, Сінгапур, Сянган, Дубай, Шанхай, Сеул, Пекін, Стамбул, Нью-Делі, Мумбаї, Бангкок.

Дослідження№ 8. Екологічні виміри економічного зростання в країнах Азії.

Завдання:

1. Визначте, які особливості має вікова структура населення більшості азіатських країн.

2. Чому в багатьох країнах регіону стрімко зросла чисельність міського населення?

3. За допомогою карти атласу «Густота населення» знайдіть і назвіть території Азії з максимальною і мінімальною густотою населення. Установіть чинники, що визначають такі показники.

4. Порівняйте за особливостями населення два (на вибір) субрегіони Азії.

5. Складіть презентацію «Корисні копалини Азії».

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте мою для вас підбірку.

2. Виконайте дослідження 8 і надішліть на перевірку ДО наступного уроку.

Географія 11 клас

Тема:Ресурсні властивості літосфери. Гірські породи та закономірності їх поширення. Мінеральні ресурси як чинник розташування видобувних і матеріало-, паливомістких виробництв. Забезпеченість мінеральними ресурсами.Вплив людини на літосферу. Глобальна ресурсна проблема людства.

Пропоную переглянути:

РЕСУРСНА ФУНКЦІЯ 

літосфери полягає в її здатності забезпечувати потреби біоти (екосистем) в абіотичних ресурсах, зокрема потреби людини в корисних копалинах. При цьому потреби людини не повинні суперечити потребам біоти.

Ресурсна функція є базовою в системі «літосфера — біота», адже з нею пов'язані не тільки умови життя й еволюції біоти, а й можливість її існування. Вона відображає роль мінеральних, органічних, органічно-мінеральних ресурсів літосфери, а також її геологічного простору для життя й діяльності біоти як біоценозу, і людського співтовариства як соціальної структури. Ресурсна функція охоплює: ресурси, необхідні для життя й діяльності біоти; ресурси, необхідні для життя й діяльності людського суспільства; ресурси як геологічне середовище, необхідні для розселення та існування біоти, у т. ч. й людського суспільства.

Ресурси геологічного простору під сільськогосподарське та лісогосподарське освоєння можна розглядати і як ресурси для господарського освоєння, і як ресурси для розселення біоти. Один з методів оцінювання ресурсного потенціалу літосфери є створення карт поширення ресурсів.

ГІРСЬКІ ПОРОДИ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ ЇХ ПОШИРЕННЯ. 

Протягом усієї історії розвитку нашої планети на її поверхні й у надрах утворилися різні гірські породи. Ті з них, які використовує людина, називають корисними копалинами. Їх, як і гірські породи, поділяють за походженням на осадові, магматичні та метаморфічні .

Мал.  Основні види гірських порід

Корисні копалини видобувають переважно з невеликих глибин (до 1000 м). Отже, вони тісно пов'язані з будовою верхніх шарів земної кори.

Корисні копалини осадового походження поширені переважно в межах тектонічних западин і платформних плит, а також передгірських крайових прогинів. Тобто вони характерні для структур, які в минулому були басейнами нагромадження осадового матеріалу, нанесеного з прилеглих територій. Частина з них утворилася внаслідок руйнування гірських порід. Це уламкові породи. Величина уламків варіює від валунів і гальки до пилуватих частинок, що дає змогу розрізняти серед них породи різного гранулометричного складу — валунники, галечники, конгломерати, піски, пісковики тощо. Органогенні породи утворюються з участю організмів (вапняки, крейда, нафта). Значне місце посідають хемогенні породи, що утворилися шляхом хімічного осадонакопичення з вод або розчинів без участі біологічних процесів.

Дізнайтеся більше

Майже 90 % об'єму земної кори становлять кристалічні породи магматичного та метаморфічного походження.

Магматичні й метаморфічні корисні копалини поширені в горах зі слідами вулканічних процесів, а також у кристалічних щитах, де близько до поверхні залягають давні магматичні й метаморфічні породи. Їхні родовища формуються, як правило, на стиках літосферних плит. Зокрема, на континентах, у місцях розвитку рифтових зон, утворюються родовища марганцю, заліза та міді. У зоні сходження материкових літосферних плит виникають поклади міді, сірки, урану.

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ ЯК ЧИННИК РОЗТАШУВАННЯ ДОБУВНИХ, МАТЕРІАЛО- Й ПАЛИВОМІСТКИХ ВИРОБНИЦТВ. 

Безпосередній вплив на розміщення виробництва має співвідношення його основних техніко-економічних показників — праце-, матеріало-, капітало-, енерго- та ресурсомісткість із обов'язковим урахуванням споживчого чинника.

Виробництва, у яких більше половини витрат становлять сировина й матеріали, називають матеріаломісткими. Їх розміщують поблизу джерел сировини. До виробництв із високою матеріаломісткістю належать: важке машинобудування, окремі види хімічного виробництва, промисловість будівельних матеріалів тощо. Наприклад, видобування нафти в Полтавській області. Показовий приклад — кольорова металургія, де обов'язково збагачують руди. Руди кольорових металів, як правило, полікомпонентні, тому їх переробка передбачає складні технологічні цикли для отримання різних металічних сполук. Оскільки вміст основного компоненту в таких рудах є мінімальним (0,5-5,0 %), вони потребують обов'язкового збагачення в місцях видобування.

Типовими ознаками енергомісткості виробництва є частка паливно-енергетичних витрат у собівартості продукції та питомі витрати палива й енергії на їхнє виробництво. У технологічних процесах різних видів діяльності може переважати споживання електроенергії, палива, тепла. До електромістких виробництв належать: виплавка легких металів (алюміній, титан, магній), електролітична виплавка міді, нікелю, феросплавів тощо. Високоелектромісткі виробництва розміщують біля гідроелектростанцій або в центрах з потужною тепловою енергетикою.

Усі види паливомістких виробництв розміщують поблизу баз палива або на шляхах його перевезення. Особливо це характерно для теплових електростанцій.

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ МІНЕРАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ. 

Хоча наша Земля має великі й різноманітні природні ресурси, запаси різних їхніх видів неоднакові й розташовані вони нерівномірно. Тому окремі країни та регіони мають різну ресурсозабезпеченість.

Показник ресурсозабезпеченості — це співвідношення між величиною запасів і масштабами їх використання. Забезпеченість мінеральними ресурсами виражається кількістю років, на які вистачить розвіданих запасів за їх сучасного рівня використання.

Забезпеченість лісовими, земельними, водними ресурсами визначається розрахунком їхніх запасів на душу населення.

Гостродефіцитними є мінеральні ресурси, період забезпеченості якими становить 10-20 років. Це золото, свинець, кобальт, цинк, алмази. До мінеральних ресурсів, забезпеченість якими розрахована на століття, належать нафта, молібден, азбест, мідь, природний газ, титан, вольфрам і ванадій. Умовно обмеженими мінеральними ресурсами, яких вистачить на кілька сотень років, визнають кам'яну й калійну солі, марганець, залізо, фосфати, хром, уран, вугілля, алюміній та інші корисні копалини.

Забезпеченість усього світу окремими видами ресурсів, за оцінками вчених, становить від кількох до сотень років. Ресурсозабезпеченість одних країн (або регіонів) може бути низькою, а інших — досить високою.

Показники ресурсозабезпеченості є приблизними, оскільки є можливість відкриття нових родовищ, джерел надходження тощо. Наприклад, геологічна вивченість Африки, Латинської Америки, Азії ще незначна, тому тут можливі відкриття великих родовищ найрізноманітніших корисних копалин.

Мал.Чинники, які впливають на зміну ресурсозабезпеченості

Цілісний світ

«Прокляття ресурсів» — явище, пов'язане з тим, що країни, які володіють значними природними ресурсами, є, як часто вважають, менш економічно розвиненими, ніж країни з невеликими їх запасами або із запасами, які відсутні зовсім. Наведіть приклади таких країн та поясніть причини цього явища.

За ресурсозабезпеченістю країни поділяють на кілька груп. Країни зі значними запасами різноманітних мінеральних ресурсів: Росія, США, Китай, Бразилія, Казахстан, Індія, Австралія, ПАР, Канада.

Більшість країн мають середню ресурсозабезпеченість. Країни, які дуже багаті на будь-який один важливий вид ресурсів, називають спеціалізованими. Наприклад, країни-експортери нафти, хоча можлива спеціалізація на інших видах ресурсів.

Цілісний світ

Оцінка кількості палива у світі: вугілля вистачить на 600 років, нафти — на 90, природного газу — на 50, урану — на 27 років. Іншими словами, усі види палива будуть спалені за 800 років. Передбачають, що попит на мінеральну сировину у світі збільшиться втричі порівняно із сьогоднішнім рівнем.

Нафтогазоносних басейнів у світі розвідано понад 600, розробляють — 450. Найбільші запаси нафти відкрито в країнах Перської затоки, у Росії, Азербайджані, США, Алжирі, Канаді, Мексиці, Венесуелі, Нігерії, Індонезії та Брунеї. У Європі виділяють Велику Британію та Норвегію, які видобувають нафту в акваторії Північного моря.

Значні запаси природного газу мають: Росія, Катар, Узбекистан, США.

Великими запасами кам'яного вугілля володіють: Росія, Україна, США, Китай, Австралія, ПАР.

Таким чином, за забезпеченістю нафтою і газом переважають країни, що розвиваються, а за запасами кам'яного вугілля — розвинені країни.

Мідний пояс простягнувся по Кордильєрах й Андах, охопивши Канаду, США, Мексику, країни Центральної Америки, Колумбію, Еквадор, Чилі та Перу. На Африканському континенті мідний пояс протягнувся від озера Танганьїка до річки Оранжева, охопивши південь ДР Конго, Замбію, Зімбабве, Ботсвану та ПАР. Великі запаси мідних руд розташовані також в Австралії. 

Мал. Центр видобування та переплавки міді Маунт Іза в австралії

Олов'яний пояс пролягає по Тихоокеанському узбережжю Євразії від Росії до Індонезії та Австралії. Великі родовища олов'яних руд є також у Болівії й Нігерії.

Алюмінієві руди видобувають в Австралії, Росії, Гвіані, Бразилії, на Ямайці, у Суринамі й Гайані.

Поширені й нерудні корисні копалини: різні солі (Росія, Україна, США, Канада), апатити й фосфорити видобувають у США, Росії, В'єтнамі. Сірку видобувають у Мексиці, Росії, Таджикистані.

ВПЛИВ ЛЮДИНИ НА ЛІТОСФЕРУ. 

Минуле століття ознаменувалося небувалим наступом людини на природне, зокрема на геологічне, середовище. Технічні й технологічні досягнення дали змогу залучати до використання значно більшу частину земної кори на суходолі й в океанах, ніж це було раніше.

Розрізняють кілька видів антропогенного впливу на геологічне середовище.

Мал. Техногенний вплив на геологічне середовище

Фізичний вплив визначається гірничотехнічною, інженерно-будівельною, сільськогосподарською та військовою діяльністю. Гігантські гірничо-збагачувальні комбінати або комплекси з видобування палива здатні за короткий час змінити геологічне середовище так, що відновити його вже не вдасться. Техногенного впливу зазнають і глибші горизонти земної кори через величезну кількість нафтових і газових свердловин, підземне будівництво в містах, прокладання трубопроводів, тунелів тощо.

Сьогодні майже 15 % суходолу (майже 1/6 всієї його площі) вкрита інженерними спорудами — дорогами, каналами, водосховищами, промисловими комплексами, будівлями тощо. Ця діяльність змінює рельєф, властивості порід (ущільнення, руйнування), режим і рівень ґрунтових вод тощо.

Хімічний вплив на земну кору здійснюють звалища твердих побутових відходів, промислові й комунальні стоки вод, забруднюючи запаси питної води. Одна людина виробляє майже тонну комунальних відходів за рік. Великі площі відводять під складування різноманітних відходів від гірничого виробництва й інших видів господарської діяльності людини. Сюди належать і не утилізовані токсичні відходи. Усе це руйнує верхню частину земної кори — геологічне середовище — і призводить до незворотних змін.

У першій половині XXI ст. людство наблизиться до небезпечної межі «обурення» біосфери, якщо рівень споживання не зміниться, а чисельність населення не зменшиться до такого показника, за якого може зберігатися стійкий, збалансований розвиток.

Упродовж історії людства ми тільки споживали, не замислюючись про наслідки. Завдання геологів саме й полягає в тому, щоб мінеральні ресурси Землі стали доступними кожному й людство у своєму пізнанні Землі досягло рівня, який дозволить йому усвідомити, що воно стоїть на межі такого стану планети, за яким немає майбутнього.

ГЛОБАЛЬНА РЕСУРСНА ПРОБЛЕМА ЛЮДСТВА. 

Розвиток людського суспільства в усі часи був пов'язаний з використанням різноманітних ресурсів. Природне середовище є місцем проживання людини й джерелом усіх благ, необхідних для його життя та виробничої діяльності. Ступінь використання ресурсів визначається соціально-економічними потребами суспільства.

Цілісний світ

За ХХ століття з надр Землі вилучено корисних копалин більше, ніж за всю історію цивілізації. Тільки за останнє сторіччя споживання викопного палива зросло майже в 30 разів.

Для задоволення своїх потреб сучасна людина потребує значно більшої кількості ресурсів, ніж раніше. І перед людством постають серйозні та складні проблеми.

Відкриваємо Україну

В Україні найбільшого техногенного впливу зазнала територія Донбасу. Тут найдавніші в державі шахти з видобування кам'яного вугілля, шламосховища, відвали пустих порід. Навколо найбільших міст «виросли» справжні пагорби — терикони заввишки кілька сотень метрів.

У складній системі світового господарства й міжнародного поділу праці економічно розвинені країни є переважно споживачами, а країни, що розвиваються, — виробниками й експортерами природних ресурсів. Така «спеціалізація» пояснюється як рівнем історичного та соціально-економічного розвитку країн світу, так і особливостями розміщення багатьох видів ресурсів на земній кулі.

Дізнайтеся більше

Використання літію в акумуляторних батареях активізувало попит на цей вид металу. Світ збільшує споживання смартфонів та інших електронних ґаджетів, а майже всі вони працюють на літієво-іонних батареях. В Україні літій не видобувають, хоча геологи стверджують, що наша країна є лідером у Європі за його запасами. Зважаючи на той факт, що у світі справжній бум на електромобілі, можна лише уявити, які перспективи матиме Україна, розпочавши освоєння родовища літію.

Якими ж можуть бути шляхи розв'язання ресурсної проблеми? На думку вчених, це, окрім здійснення природоохоронних і природовідтворювальних заходів, — створення безвідходного виробництва і зниження матеріаломісткості продукції. Перспективним вважають освоєння ресурсів Світового океану та космічного простору. Ця проблема має глобальне значення. Надзвичайна важливість проблеми нестачі ресурсів для всього людства потребує об'єднання зусиль різних країн для її розв'язання.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: 

• Співвідношення між величиною запасів і масштабами використання природних ресурсів є показником ресурсозабезпеченості. Він виражається кількістю років, на які вистачить розвіданих запасів корисних копалин за їх сучасного використання. У різних країнах ці показники різняться.
• Розрізняють кілька видів впливу на геологічне середовище: фізичний, хімічний і біологічний.
• Ресурсна проблема має глобальний характер. Розв'язати її можна, об'єднавши зусилля різних країн.

Шукаю в Інтернеті

Підготуйте повідомлення про мінеральні ресурси дна Світового океану й виступіть перед однокласниками й однокласницями.

Генерую ідеї

Катар є унікальною державою у світі, адже майже вся його територія — одне надвелике родовище природного газу. Видобувають його в морських водах Перської затоки з огляду на неглибоке його залягання. Країна є світовим лідером з експорту скрапленого природного газу. Проаналізуйте відомості з мережі Інтернет про запаси та поширення покладів природного газу в цій країні. Визначте її ресурсозабезпеченість і запропонуйте заходи, які слід впровадити для підтримки соціально-економічного розвитку цієї країни після завершення періоду видобування.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Тема: Встановлення за тематичними картами материків та України зв'язку між тектонічними структурами, рельєфом, мінеральними ресурсами й густотою населення, розташуванням добувних, матеріало-, паливомістких виробництв

1. Розгляньте карти шкільного атласу й визначте, який існує взаємозв'язок між тектонічними структурами, формами рельєфу, мінеральними ресурсами, густотою населення та розташуванням добувних, матеріало-, паливомістких виробництв.

2.Чому більшість гранітних кар'єрів України приурочені саме до Українського щита? Чи можна знайти кам'яне вугілля у відкладах докембрію?

3. Назвіть екологічні функції літосфери. Що вони відображають. 

4.Поясніть, чому ресурсна функція є базовою в системі «літосфера — біота».

5.Яка літосферна плита лежить у межах території України? Які великі тектонічні структури розміщені в її межах? Якими формами вони представлені в рельєфі?

6. Поясніть, які гірські породи мають магматичне або метаморфічне походження, а які — осадове походження.

7.Наведіть приклади зміни забезпеченості мінеральними ресурсами.

8. До яких країн за рівнем забезпеченості мінеральними ресурсами належить Україна?

9. Чому найгострішою сьогодні є проблема забезпеченості людства паливом?

10. За допомогою карт шкільного атласу знайдіть країни, які за забезпеченістю мінеральними ресурсами можна віднести до найбільш забезпечених.

11. Відповідь оформіть у вигляді таблиці 4.

Таблиця 4

Тектонічна структура	Форма рельєфу	Мінеральні ресурси	Густота населення	Добувні, матеріало-, паливомісткі виробництва

12. Сформулюйте висновок.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте мою для вас підбірку.

2. Виконайте практичну роботу і надішліть на перевірку ДО наступного уроку.