Доброго дня.

Сьогодні 16 грудня 2025 року.

Запрошую на урок географії учнів 8-11 класів.

Географія 8 клас

Тема: На які ще водні об'єкти багата територія України.

Пропоную переглянути:

Озеро — це “око” природи, що відображає не лише небо, а й внутрішній світ людини. Споглядаючи водну гладь, людина замислюється, порівнюючи глибину озера з глибиною власних почуттів.

Що таке озеро? Як виникають озера?

Озеро — це природна водойма в заглибленні суходолу. Вони виникають різними шляхами, що залежить від походження їхніх улоговин.

Чим низинні болота відрізняються від верхових?

Низинні та верхові болота різняться живленням, рослинністю й розташуванням.

• Низинні утворюються в долинах річок, живляться багатими на мінерали ґрунтовими водами. Тут ростуть вільха, очерет, зелені мохи.
• Верхові розташовані на вододілах, живляться бідною на мінерали дощовою водою. Рослинність тут — сосна, багно, журавлина, сфагнові мохи.

Які водні об’єкти, крім річок, є на території вашої області?

Окрім річок, в Україні є озера, болота (особливо на Поліссі), лимани (на узбережжі Чорного моря), ставки, водосховища та канали. Важливим ресурсом є також підземні води.

Озеро Світязь розташоване на північному заході України у Волинській області та є частиною Шацьких озер. Велика глибина (майже 60 м) пояснюється його подвійним походженням. Вважається, що улоговина утворилася під час відступу льодовика, а згодом поглибилася через карстові процеси — розчинення підземними водами м’яких порід.

Озеро Синевир

1. Гідрологічні особливості:
   • Походження: загатне (утворилося через зсув, що перегородив річку).
   • Розташування: Українські Карпати.
   • Максимальна глибина: 24 м.
   • Вода: прісна, чиста і холодна.
2. Рекреація та туризм:
   • Є “візитівкою” Карпат і популярним туристичним об’єктом.
   • Мальовничі краєвиди приваблюють туристів; є оглядові майданчики та стежки.
   • Має культурне значення завдяки легенді про Синь і Вира, на честь яких встановлено дерев’яні скульптури.

• Посушливий клімат: випаровування перевищує кількість опадів, що підвищує концентрацію солей.
• Географічне положення: багато з цих озер є лиманами або залишками морських заток, що пояснює їхню початкову солоність.

• Заплавні озера поширені в долинах річок, найбільше — на Поліссі та в пониззі Дунаю.
• Лиманні та залишкові — на Причорноморській низовині та в Криму.
• Карстові — на Поліссі (Шацькі озера), Донбасі та в Кримських горах.
• Льодовикові, загатні, вулканічні — в Українських Карпатах.

• Найбільша концентрація озер спостерігається на Поліссі (заплавні та карстові).
• У вологіших регіонах озера численніші, у посушливих — менші й солоніші.
• Багато українських озер є мілководними через їхнє переважно заплавне походження.

Як керівник господарства, я розумію потребу в розширенні земель, але мушу врахувати екологічні наслідки осушення болота. Можливі негативні зміни:

• Зниження рівня ґрунтових вод, що призведе до обміління річок і колодязів.
• Втрата біорізноманіття: зникнуть цінні рослини та місця проживання тварин.
• Зміна мікроклімату через зменшення вологості повітря.
• Погіршення стану ґрунтів: ризик ерозії та торф’яних пожеж.Отже, короткострокова вигода може призвести до значної довгострокової шкоди екосистемі.

Чому важливе збереження боліт в Україні?

Збереження боліт важливе, бо вони регулюють рівень води, впливають на мікроклімат, накопичують воду та є домівкою для багатьох видів тварин і цінних рослин, зокрема рідкісних.

Болота на Поліссі утворилися через рівнинний рельєф, високий рівень ґрунтових вод і надмірне зволоження.

Масштабне осушення призвело до негативних наслідків: зникнення видів флори та фауни, обміління річок, зростання ризику торф’яних пожеж.

Як безпечно поводитися в болотистій місцевості?

• Надійно зафіксуйте взуття, щоб не втратити його.
• Підготуйте речі: ослабте лямки рюкзака, речі запакуйте в пакети.
• Використовуйте жердину (2,5–3 м) для перевірки шляху.
• Йдіть обережно по купинах чи чагарниках, не стрибайте.
• Уникайте яскраво-зелених ділянок і місць без рослинності («вікон»).
• Знайте, де небезпека: у низинному болоті — в центрі, у верховому — на узбіччі.
• Не ходіть на болото наодинці та повідомляйте про свій маршрут.

Пригадайте назви і покажіть на карті водосховища річки Дніпро

На Дніпрі створено каскад із шести великих водосховищ (з півночі на південь):

• Київське
• Канівське
• Кременчуцьке
• Кам’янське
• Дніпровське (Запорізьке)
• Каховське (зруйноване у 2023 році)

Озера є середовищем існування для організмів. Болота регулюють водний баланс, впливають на мікроклімат і є домівкою для унікальних видів.

Озера використовують для водопостачання, зрошення, рибальства, туризму. На болотах збирають ягоди, лікарські рослини, добувають торф.

На прикладі Кременчуцького водосховища можна виділити такі напрями використання:

• Забезпечення водою міст і промисловості.
• Зрошення сільськогосподарських угідь.
• Промислове рибне господарство.
• Водний транспорт.

1. Чому на території України багато ставків? Як їх використовують?

Ставки створюють штучно, перегороджуючи греблями малі річки та балки, особливо в лісостепу. Їх використовують для розведення риби, зрошення, відпочинку та напування худоби.

2. Які озера та штучні водойми є у вашій місцевості?

Це залежить від місцевості:

• На Поліссі — заплавні або карстові озера (напр., Шацькі).
• У Карпатах — невеликі гірські озера (Несамовите, Марічейка).
• У лісостепу — численні ставки.
• На півдні — лимани (Тилігульський, Молочний).
• Біля Дніпра — великі водосховища (Київське, Кременчуцьке).

• Болота поширені переважно на Поліссі та в долинах річок.
• Основні артезіанські басейни: Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільський та Причорноморський.

3. Які ви знаєте курорти України, що працюють на мінеральних водах? Які з них розміщені найближче до вашого населеного пункту? Які цілющі властивості цих вод?

• Трускавець, Моршин (Львівська обл.): води для лікування нирок, печінки.
• Миргород (Полтавська обл.): води для лікування травлення.
• Свалява, Поляна (Закарпаття): лужні води при захворюваннях шлунка.

Найближчий курорт залежить від місця проживання.

Болота є “водними акумуляторами”: накопичують воду, живлять річки, запобігають посухам. Вони є унікальними екосистемами з цінними рослинами та рідкісними тваринами. Причиною їх виникнення, наприклад на Поліссі, є поєднання рівнинного рельєфу, близького залягання ґрунтових вод та надмірних опадів.

На території Шацького парку є багато видів із Червоної книги України.

• Рідкісні рослини: береза низька, зозулині черевички справжні, росичка англійська.
• Рідкісні тварини: горностай, рись, лелека чорний, журавель сірий, мідянка.

Особливість місцевих озер:

• Утворюють одну з найбільших озерних систем Європи (23 озера).
• Більшість озер мають карстове походження.
• Озеро Світязь — найглибше природне озеро України (до 58,4 м).
• Вода в озерах дуже чиста, прісна та питна.
• Озера належать до басейну Балтійського моря.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал з вашого підручника та мою для вас підбірку.

2. Виконайте наступні завдання:

Які географічні чинники зумовили поширення в південній частині України озер з назвами, які перекладаються з тюркської як «сіль» чи «гірке»?

У яких регіонах України розташовані різні за походженням озерні улоговини.

Яке значення озер та боліт для природи та господарської діяльності населення?

 Нанесіть на карту болота й основні артезіанські басейни України.

 Підготуйте повідомлення про користь боліт України. Якщо у вашій місцевості є болота, проаналізуйте причини їх виникнення.

Географія 9  клас

Тема: Хімічне виробництво в Україні. Виробництво деревини і паперу.

Пропоную переглянути:

ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. 

На території України найдавнішим виробництвом, яке сьогодні належить до хімічної промисловості, було виготовлення барвників і фарб. За часів Київської Русі їх виробляли шляхом переробки мінералів і рослин, а з XIV ст. — природних смол. У ХVІІІ ст. з’явилися промисли з виробництва пороху. Заводська хімічна промисловість постала у середині ХІХ ст. із лакофарбових й сірчанокислотних виробництв. Протягом наступного століття на території України розпочали діяльність низка великих хімічних підприємств з різними видами виробництва. Цьому сприяли, насамперед, різноманітна сировинна база і наявність споживача продукції.

Сировиною для розвитку хімічної промисловості в Україні є мінеральні ресурси, деревина, відходи і побічна продукція інших виробництв, продукція сільського господарства, вторинна сировина.

Гірничо-хімічна промисловість в Україні тривалий час була потужною: калійні солі та сірку видобували на Прикарпатті, кам’яну сіль — на Донбасі та в Криму. Сьогодні продовжують видобувати лише кам’яну сіль. Натомість затоплені водою шахти і переповнені виробничими відходами сховища у місцях видобутку калійних солей (Калуші Івано-Франківської області та Стебнику Львівської області) перетворилися на місця екологічного лиха.

Виробництва основної хімії дають мінеральні добрива, кислоти, соду та іншу продукцію. Вони базуються на переробці місцевої сировини (кам’яна сіль, відходи і побічна продукція коксохімічного, металургійного й нафтопереробного виробництв) та привізних ресурсів (фосфорити, природний газ тощо).

Провідним в основній хімії є виробництво мінеральних добрив. В Україні виготовляють різні їх види: азотні, фосфорні, комбіновані. Азотні добрива виробляють на основі аміаку, який отримують із природного газу та відходів коксохімічного виробництва. Тому підприємства з виробництва азотних добрив розміщені вздовж газопроводів (Рівне, Черкаси, Сєвєродонецьк), у центрах коксохімії (Кам’янське, Горлівка), а також у портовому місті Южне (Одеський припортовий завод). Вони забезпечували внутрішні потреби держави і постачали продукцію на експорт. Однак унаслідок підняття цін на природний газ азотні добрива українського виробництва стали неконкурентними за вартістю не лише на зовнішніх, але й на внутрішньому ринках. Робота майже всіх підприємств неодноразово призупинялася, а в Горлівці внаслідок воєнних дій виробництво «законсервували» на невизначений час.

Виробництво фосфорних добрив, яке орієнтується на потужного споживача — сільське господарство, в Україні зосереджувалося на кількох заводах, розміщених у різних регіонах. Вони працювали здебільшого на російській сировині й відходах місцевого доменного виробництва. Тепер фосфорні добрива виробляють лише у Сумах і Кам’янському на основі переробки фосфоритів з Північної Африки і Близького Сходу. Повністю припинено виробництво калійних добрив на Прикарпатті.

Щоб краще забезпечити сільське господарство мінеральними добривами, віднедавна в Україні почали створювати відносно невеликі сучасні заводи з виробництва комплексних, змішаних і мікродобрив. Вони побудовані в Новій Любомирці (Рівненська область), Кременці (Тернопільська область), Білій Церкві (Київська область).

У виробництві кислот провідне місце належить сірчанокислотному, бо його продукція має широке застосування в різних галузях господарства. Розвивалося це виробництво на основі переробки природної сірки з родовищ Львівської області, тепер працює на сірчистих газах коксохімічного, нафтопереробного виробництв, кольорової металургії. Місця виробництва кислот здебільшого збігаються з центрами виробництва мінеральних добрив, оскільки останні є найбільшими споживачами кислот.

Виробництво соди матеріаломістке, тому його підприємства розташовані поблизу родовищ сировини — кам’яної солі. В Україні виробляють кальциновану, каустичну та харчову соду. Основні підприємства — у Лисичанську (Луганська область), Яни Капу (колишній Красноперекопськ, АР Крим).

Промисловість органічного синтезу охоплює заводи, що виробляють напівпродукти для отримання полімерів і власне полімери — синтетичні смоли, пластмаси, синтетичний каучук, хімічні волокна. Полімери переробляють на кінцеву продукцію: зі смол і пластмас отримують різноманітні вироби побутового, промислового, будівельного, науково-технічного призначення (пляшки, тару, мішки, пакети, упакування, плівки, покриття, меблі, іграшки, штучну шкіру, труби, автомобільне обладнання, лінолеум, шпалери, профілі для віконних рам, диски тощо); синтетичний каучук переробляють на гуму, з якої отримують шини, гумотехнічні вироби, взуття; хімічні волокна спрямовують у текстильну промисловість. На сьогодні в Україні найбільший розвиток дістало виробництво синтетичних смол і пластмас. Натомість виробництво синтетичного каучуку незначне, а хімічних волокон — практично перестало функціонувати.

Сировиною для виробництва полімерних напівпродуктів і полімерів є переважно нафта і природний газ, а також відходи коксування вугілля. Підприємства нафтохімічного виробництва створені в місцях переробки нафти й газу чи поблизу них, а коксохімічного — у Придніпров’ї та на Донбасі. Найбільшими центрами промисловості органічного синтезу в Україні є Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Кременчук, Одеса, Запоріжжя, Кам’янське, Донецьк. Доволі значне розповсюдження має виробництво кінцевої продукції з полімерів. На підприємствах різної потужності, що діють у великих містах та менших населених пунктах, виготовляють кінцевий продукт із полімерів та шляхом переробки вторинної сировини — побутового чи промислового пластику. Виробництво шин представлене заводами у Дніпрі та Білій Церкві.

Рекорди України

Фармацевтична фірма «Дарниця» — лідер в Україні за обсягом виробництва (понад 25 % випуску української фармацевтики) і продажу готових лікарських засобів (250 найменувань). Її продукцію імпортують понад десяток країн світу.

Добре розвинені в Україні лакофарбова (Дніпро, Одеса, Суми, Вінниця, Чернівці, Дрогобич) і фармацевтична промисловість. Виробництво ліків представлене підприємствами, які розміщені у Києві (фірма «Дарниця», Борщагівський завод), у багатьох обласних центрах (Львові, Харкові, Одесі, Запоріжжі, Житомирі, Тернополі), а також в Умані (Черкаська область), Прилуках (Чернігівська область), Лубнах (Полтавська область).

Швидко розвиваються парфумерно-косметична промисловість та виробництво продукції побутової хімії. У цьому секторі на українському ринку працюють міжнародні компанії. Зокрема, американській ТНК Procter & Gamble («Проктер енд Гембл») в Україні належать заводи в Борисполі (Київська область) та Покрові (Дніпропетровська область), що випускають мийні та гігієнічні засоби торгових марок Gala, Dax, Shandy, Safeguard, Camay. Понад 80 % цієї продукції експортують до країн Європи та Америки. Працюють також спільні підприємства: українсько-болгарське «Pirana» (Харків) — найбільший виробник шампунів, косметичних засобів, зубних паст і побутової хімії в Україні; українсько-ізраїльське «Вельта-Косметік» (Дніпро), яке спеціалізується на косметичних засобах і побутовій хімії, використовуючи для виробництва вітчизняну та імпортну сировину німецьких, італійських і французьких виробників. Компанія «Ельфа» (Коростень, Житомирська область) випускає низку парфумерно-косметичної і побутової продукції під торговими марками «Зелена аптека», «Біоформула», «Біоняня» тощо.

Більшість підприємств хімічної промисловості зосереджено у трьох районах: Придніпров'ї, Донбасі та Прикарпатті.

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. 

Головними проблемами розвитку вітчизняної хімічної промисловості є відсутність важливих сировинних ресурсів (фосфатів, калійних солей, нафти, природного газу, віскозної целюлози, каучуку, спеціальних основ для ліків тощо) чи недостатнє їх виробництво; низький технічний і технологічний рівень заводів; неповне завантаження виробничих потужностей. Продукція багатьох підприємств є неконкурентоспроможною через високу матеріало- та енергомісткість виробництва. Низьким є рівень наукомістких технологій і виробництв.

У зв’язку із скороченням виробництва чи припиненням діяльності хімічні підприємства не задовольняють потреб країни у продукції основної хімії (насамперед у мінеральних добривах) та хімії органічного синтезу. Значні їх обсяги доводиться ввозити з-за кордону.

Щільна концентрація підприємств у Придніпров'ї, на Прикарпатті та Донбасі спричиняє надмірне забруднення довкілля хімічними речовинами, що негативно позначається на здоров’ї людей. Щоб розв’язати проблему, необхідно здійснювати заходи з очищення від забруднень, використання маловідходних і безвідходних технологій на підприємствах хімічної промисловості. Надзвичайно проблематичною є робота підприємств на окупованій частині Донбасу — у Донецьку, Макіївці, Горлівці, Єнакієвому, Алчевську та ін. Експерти ООН попереджають про можливу хімічну загрозу, що можуть спричинити бойові дії в Донецькій і Луганській областях.

Перспективи розвитку хімічної промисловості в Україні пов’язані з упровадженням новітніх технологій, що дасть змогу підвищити якість продукції та звести до мінімуму промислові відходи; забезпеченням максимального очищення стічних вод і викидів в атмосферу; деконцентрацією хімічних підприємств у районах великої щільності населення.

ВИРОБНИЦТВО ДЕРЕВИНИ І ПАПЕРУ.

 Виробництво деревини й паперу не задовольняє потреб національної економіки і населення у багатьох важливих видах продукції: його частка в господарстві України доволі низька. Це пов’язано, насамперед, з обмеженою сировинною базою: низькою лісистістю, невеликими обсягами заготівлі лісу. Значну кількість сировини та готової продукції доводиться завозити з інших країн.

Лісозаготівельна діяльність охоплює вирубування, вивіз і первинну обробку деревини (здебільшого в Карпатах і на Поліссі). Її продукція — ділова деревина, яку використовують у деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості, будівництві. Останніми роками споживання деревини у промисловості й будівництві зменшилося, хоч обсяги заготівлі лісу дещо зросли. Ліс-кругляк почали вивозити за кордон, хоча значно вигідніше експортувати продукцію, отриману в результаті його переробки.

Деревообробна промисловість охоплює лісопильне, фанерне, меблеве виробництва, виготовлення деревостружкових плит, будматеріалів. Лісопильне виробництво постачає пиломатеріали і тяжіє до районів лісозаготівель. Найбільше лісопильних підприємств зосереджено в карпатських (Івано-Франківській, Закарпатській, Чернівецькій, Львівській) і поліських (Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській) областях. Для виробництва фанери використовують деревину берези, підприємства тяжіють до місць заготівлі сировини (Львів, Костопіль, Оржів). Деревостружкові плити виготовляють для потреб меблевої промисловості переважно в лісових районах, найбільші центри — Свалява, Тересва, Костопіль, Київ. Меблева промисловість виробляє майже половину продукції деревообробної промисловості. Центрами виробництва меблів є практично всі великі міста країни та низка середніх і малих міст. Найбільші підприємства розміщені в Києві, Харкові, Львові, Ужгороді, Сваляві, Чернівцях, Дніпрі, Тернополі.

Мал.Заготівля деревини в Карпатах (Закарпатська область)

Рекорди світу

Київський картонно-паперовий комбінат, який є частиною австрійської компанії Pulp Mill Holding, — один з найбільших в Європі. У загальному випуску целюлозно-паперової продукції в Україні частка комбінату становить близько 30 %. Основною сировиною для виробництва є макулатура. Потужність переробки вторинної сировини становить понад 1500 тонн на добу.

Виробництво картону й паперу розвивається насамперед у лісових районах, орієнтуючись на сировину. Водночас, споживаючи привізні напівфабрикати і вторинну сировину (макулатуру), воно може функціонувати також в інших місцях. Найбільшими підприємствами є Київський картонно-паперовий комбінат (м. Обухів), Понінківська (Хмельницька область), Малинська (Житомирська область), Дрогобицька і Зміївська (Харківська область) паперові фабрики. До найбільших виробників належав також Жидачівський картонно-паперовий комбінат (Львівська область), який тепер має значні проблеми в діяльності. Підприємства з виробництва паперу задовольняють потреби України в ньому тільки частково (Львівська область).

Мал.  Продукція Понінківської картонно-паперової фабрики (Хмельницька область)

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал п. 27 та мою для вас підбірку.

2. Дайте письмову відповідь на наступні запитання:

1. Які виробництва хімічної промисловості розвивалися в Україні?

2. Охарактеризуйте особливості виробництва мінеральних добрив та його географію в Україні. Які чинники впливають на розміщення його підприємств?

3. На якій сировині базується розвиток хімії органічного синтезу в Україні? Де виникли найбільші центри її виробництва?

4. Розкажіть про розвиток в Україні виробництв побутової хімії та парфумерії й косметики.

5. Як забезпечене сировиною виробництво паперу в нашій країні?

Дізнайтеся, які підприємства хімічної та деревообробної промисловості працюють у вашому регіоні. Яку продукцію вони виробляють? Чи виникають екологічні проблеми, пов'язані з їх функціонуванням? Як їх розв'язують?

Географія 10  клас

Тема: Китай

Пропоную переглянути:

МІСЦЕ У СВІТІ ТА РЕГІОНІ. 

Китай — країна, історія державності якої сягає кількох тисячоліть. Її народ зробив вагомий внесок у матеріальну та духовну культуру людства. Китай має велику територію, величезні трудові та багаті природні ресурси, потенційно місткий внутрішній ринок. На початку XXI ст. за розмірами ВВП та економічним потенціалом Китай став однією з провідних країн світу.

Китай — осередок однієї з найдавніших цивілізацій Землі. У VI тис. до н. е. на китайських рівнинах уже вирощували рис, близько IV тис. до н. е. там утворилася рільницька цивілізація. До II ст. до н. е. у пониззі Хуанхе виникла імперія династії Шан. До І тис. до н. е. склалася етнічна спільнота древніх китайців та була винайдена ієрогліфічна писемність, яка існує і донині. Основу нації становили народи, які згодом почали називати себе хань. Вони від II ст. до н. е. поступово асимілювали народи тангутів, відгородилися від степових кочівників (сюнну, аварів, монголів) на півночі тисячокілометровою Великою Китайською стіною і продовжили просування на захід, північний схід і південь. Назва династії Цінь у транскрипції інших східних мов увічнилась як Чайна (Китай). А самі китайці почали називати себе «людьми Хань», і ця самоназва існує і до сьогодні.

Симбіоз конфуціанства, даосизму та буддизму склали духовну та філософську основу формування китайської цивілізації. Головне, що віддавна характеризувало систему влади в Китаї — прагматичний підхід до суспільства як об’єкта управління; благо держави прирівнювалось до блага суспільства в цілому. Тому чимало сил, а часом і жорстокості, докладалося задля забезпечення стабільності й порядку. Упродовж тисячоліть, аж до XX ст., Китай існував в умовах стабільності: стабільної території; постійної чисельності населення у відповідних межах, усталеності життєвих устоїв.

Аж до XV ст. рівень знань і рівень культури жителів Китаю був вищий, ніж в Європі. Поливне рисівництво давало змогу збирати до трьох урожаїв рису на рік. Добре були розвинені різні мануфактури — особливо ткацтво, виробництво порцеляни, різноманітних механічних пристроїв, ковальство. Сталеливарний процес (із V ст.) був відомий китайцям задовго до його появи в Європі. Китайці прославились як перші у світі творці паперу і паперових грошей, пороху й ракети, компаса та математичних картографічних проекцій (X ст.), сейсмографа, парасольки, сірників і т. ін. Глибокі традиції мали китайські література, мистецтво, архітектура.

За чотири тисячоліття цивілізація в Китаї зазнавала піднесень і спадів. Але китайський народ створив етнічну спільноту з міцними традиціями, цінностями та філософією. У різні часи країна опинялася то під владою кочівників, то монголів, то маньчжурів, але їхнє правління не могло вплинути на самобутню культуру народу. Більший за територією і населенням від Європи Китай тисячі років виживав під черговими імперськими династіями (своїми чи чужими) як єдине ціле.

Китайська держава в межах етнічної території китайців уперше утворилася у II ст. до н. е. (династія Цінь, 221—206 рр. до н. е., та династія Хань починаючи від 206 р. до н. е.).

Від дня проголошення в 1949 р. Китайської Народної Республіки країна пройшла складний шлях соціального і економічного розвитку, що привів до утворення сучасної моделі централізовано керованої економіки Китаю, в якій поєднуються елементи соціалістичного господарства й ринкового.

Мал.  Великий Китайський мур (VII—II ст. до н. е.)

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ. 

Китай — третя за площею країна світу — має значний земельний фонд, великі запаси корисних копалин, потужні гідроресурси, а також широкі можливості для освоєння ресурсів океану. Природа Китаю, багата й різноманітна. На рівнинах Східного Китаю, що перебуває під впливом теплих мусонів із Тихого океану, розкинулись родючі поля, на заході — безводні простори найбільших азійських пустель і найвищі у світі гори. На півночі простягаються посушливі рівнини та гірські хребти, вкриті лісами, що прилягають до холодних просторів Сибіру, а на півдні — гори з вічнозеленими тропічними лісами.

Площа сільськогосподарських угідь у КНР становить більше половини території країни. Ще 16% території зайнято лісами. Орні землі становлять так само 16 % земельного фонду. Але якщо врахувати, що в окремих районах можна збирати два-три врожаї на рік, посівна площа Китаю буде набагато більшою, ніж площа ріллі. Основна частина орних земель припадає на східні райони країни.

Китай надзвичайно багатий на мінеральні ресурси. Промислові запаси вугілля становлять майже 20 % світових. Вугілля є практично по всій країні, але найбільші вугільні басейни розташовані на півночі, північному заході і північному сході (Північно-Східний басейн). Більш як третина території Китаю перспективна на нафту і газ. Найкраще розвідані нафтоносні площі на півночі Великої Китайської рівнини, на північному сході та північному заході.

Перспективний на нафту шельф китайських морів. У країні є значні поклади урану, особливо на заході та півдні. Можливості енергетики істотно доповнюються великим гідропотенціалом. Особливо потужний гідропотенціал мають річки південного заходу, які беруть початок у найвищих гірських системах світу. Великі запаси залізної руди є в більшості провінцій, зокрема на північному сході, у Північному Китаї та на півдні. Особливо багаті родовища руд поліметалів, марганцю, олова, сурми, вольфраму, ртуті у провінціях Південного та Південно-Західного Китаю. Є також великі поклади фосфоритів, плавикового шпату, азбесту, різноманітних будівельних матеріалів.

НАСЕЛЕННЯ. 

Кожний четвертий житель Землі — китаєць. Для природного руху населення Китаю за останні десятиліття є характерними зниження коефіцієнтів народжуваності та смертності. Природний приріст населення знизився до 4 % за рік, і тепер щороку населення Китаю збільшується лише на 5 млн осіб. Для структури трудових ресурсів є характерною висока частка молоді, яка є наймобільнішим їх елементом. Майже половину населення і трудових ресурсів зосереджено в сільській місцевості.

Розміщене населення Китаю нерівномірно. У Східному Китаї на 20 % території проживає понад 65 % населення країни. Половину його зосереджено у приморських районах. Особливо велика густота населення у приморських провінціях — понад 300 осіб/км2. Західні та північно-західні райони країни з несприятливими природними умовами заселено доволі слабко — там 1—4 особи/км2. Упродовж останніх десятиліть у результаті активізації економічного життя країни посилилися міграційні потоки робочої сили. Попервах вони були планомірно спрямовані із густозаселених районів Великої Китайської рівнини у провінції Північного, Північно-Східного, Північно-Західного й Південно-Західного Китаю, тобто освоювались території прикордоння, де проводилась асиміляція некитайських народів. Хвилю міграції стихійно спрямовано до південних і східних приморських виняткових економічних зон.

Мал.  Статево-вікова піраміда населення Китаю, 2017

Рівень урбанізації становить 59 %. Найбільшими містами Китаю є Шанхай (27 млн осіб), Чунцін (понад 15 млн), Пекін (20 млн), Тяньцзінь (13 млн), Гуанчжоу (15 млн) та ін. Особливе місце посідають Сянган з населенням 7 млн осіб, Шеньчжень. У Китаї утворилися одні з найбільших мегаполісів світу — дельта річки Янцзи та Сянган-Гуанчжоу.

Китайці (хань) становлять 92 % населення. Крім них, у країні проживає понад 80 народів, які належать до різних мовних сімей і груп. Державною мовою є китайська — мандаринський діалект.

Мал.  Шанхай — найбільше місто Китаю

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ. 

У 1978 р. було проголошено курс на економічні реформи. Селяни одержали землю в оренду, було впроваджено систему сімейного підряду. Як результат — різко зросло виробництво сільськогосподарської продукції. Розпочалися реформи і в промисловості. Розширилася самостійність підприємств, було встановлено раціональну систему цін, запроваджено науково-технічні досягнення. У зовнішньоекономічній діяльності Китай перейшов до політики «відчинених дверей», тобто до політики співробітництва з усіма державами, використання іноземного капіталу, створення спеціальних вільних економічних зон та відкритих економічних районів. Темпи економічного зростання становили на той час 12—18 % щорічно.

Наприкінці XX ст. було взято курс на перехід до «соціалістичної ринкової економіки» та інтеграцію у світовий ринок. За збереження за державою панівних позицій у стратегічних виробництвах підтримувалися подальше розширення недержавних форм власності, пом’якшення умов для зовнішньої торгівлі та прискорення науково-технічного прогресу. Нині за обсягом ВВП Китай перебуває серед провідних країн світу. Метою економічного розвитку КНР визначено побудову «суспільства середнього достатку», яке ще давньокитайські мислителі вважали моделлю ідеального суспільства, що поступається лише суспільству вільних і рівних.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал вашого підручника та мою для вас підбірку.

2. Дайте письмову відповідь на наступні запитання:

1. Охарактеризуйте природні умови Китаю. Чи сприятливі вони для життя і розвитку господарства населення?

2. За якими показниками Китай належить до світових лідерів?

3. Які чинники визначають місце країни у міжнародному поділі праці?

4. Розкажіть про особливості розміщення населення в Китаї. Покажіть на карті найбільші міста сучасного економічного розвитку країни.

5. Поміркуйте, як історія розвитку Китаю позначилася на сучасних економіці й культурі країни.

6*. Охарактеризуйте особливості населення Китаю за статево-віковою пірамідою.

Географія 11  клас

Тема: Води суходолу. Дослідження 9,10.

Пропоную переглянути:

Чинники нерівномірного розподілу вод суходолу на материках і території України. 

Води суходолу (гідрографічні об'єкти) розміщено в світі вкрай нерівномірно передусім через відмінності в кліматі. Поширення озер пов'язане з наявністю на земній поверхні улоговин, які утворилися під дією різних геологічних процесів. На поширення боліт окрім клімату суттєво впливає глибина залягання ґрунтових вод. Наявність або відсутність льодовиків пов'язана з абсолютною висотою снігової лінії - уявної межі, вище від якої снігу випадає більше, ніж встигає розтанути. В екваторіальних і тропічних широтах існують лише гірські льодовики, в полярних широтах - покривні льодовики суцільним панциром вкривають практично всю територію.

Україна має широку мережу вод суходолу, які через відмінності у кліматі розміщені по території нерівномірно. Так, Карпати та Поліська низовина відчувають надлишок води. Водночас південь та схід України зазнають дефіциту води, тому там створено численні штучні водойми: канали, водосховища, ставки.

Взаємозв'язок геологічної будови, рельєфу та річкової мережі території. У природі простежується тісний взаємозв'язок між річками та характером земної поверхні, якою вони протікають. Річки виконують велику геологічну роботу: руйнівну (річкова ерозія), транспортну та акумулятивну. Річки течуть у створених ними на поверхні земної кори річкових долинах, що складено річковими наносами (алювієм) . Основними елементами долин рівнинних річок є річище, або русло, заплава (періодично затоплюється водами) та надзаплавні тераси (вода з річки вже не заходить, але була в минулому). У швидких і бурхливих гірських річок долини вузькі й мають круті схили. Русло мілке, кам'янисте, загромаджене уламками твердих гірських порід, а терас немає.

Наслідком річкової ерозії є твердий стік - маса гірських порід (у тоннах), що переносить річка протягом року. Його найбільший показник у світі має річка Хуанхе, яка щороку виносить у Жовте море 1,3 млрд тонн гірських порід. Річки України мають високі показники твердого стоку, зокрема в Дніпра - 85 тис. тонн. Якщо річка відкладає багато наносів у гирлі, то утворюється дельта. На ній річище розгалужується на окремі рукави та протоки, які розрізають створений річкою суходіл на острови. Найбільші дельти в світі сформували Ґанґ  та Амазонка (близько 100 тис. км2), в Україні - Дунай (5,6 тис. км2).

Мал.Дельта Ґанґа

Площа суходолу, з якої річка збирає воду, називається басейном річки. Сусідні річкові басейни відокремлено один від одного вододілами, які представлено в рельєфі горами або підвищеними рівнинами (височинами або плоскогір'ями). Найбільші в світі річкові басейни мають Амазонка та Конго, в Європі - Волга, Дунай та Дніпро. Всі річки розподілено вододілами між басейнами стоку чотирьох океанів та басейном внутрішнього стоку.

ТЕМИ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕНЬ 

• 9. Просторові закономірності формування у Світовому океані акваторій з високим рівнем забруднення.
• 10. Система протидії паводкам, повеням, селям і лавинам в окремих районах України.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал вашого підручника та мою для вас підбірку.

2. Виконайте дослідження в довільній формі і не забудьте взяти до ліцею на наступний урок.