Доброго дня.

Сьогодні 5 грудня 2025 року.

Запрошую на урок географії учнів 8-10 класів.

Географія 8 клас

Тема: Якою є річкова система України.  Практична робота 16.

Пропоную переглянути:

• Поверхневі води. Річки. Будова річкової долини. 

Поверхневі води України - це понад 63 тис. річок і понад 20 тис. природних озер, а також близько 40 тис. ставків, які створила людина. Це видовжені на сотні кілометрів штучні канали і водосховища, які за їхні великі розміри називають морями. До водних об’єктів належать також численні болотні масиви загальною площею понад 12 тис. км2 і басейни підземних вод. Усі разом водні об’єкти вкривають понад 24 тис. км2, що становить 4 % загальної площі України.

Заглиблення в річковій долині, яким постійно течуть води, називають річищем, або руслом. Ту частину долини, що затоплюється водою під час повеней, паводків, називають заплавою. З часом річка поглиблює своє русло, формуючи нову заплаву, а стара заплава перетворюється на терасу.

• Основні річкові басейни і системи. 

Більшість великих і малих річок належить до басейнів Чорного і Азовського морів, і лише 4 % з них несуть свої води до Балтійського моря. У західній частині України, на території Волинської та Львівської областей, проходить головний європейський вододіл, який відокремлює басейни Балтійського та Чорного й Азовського морів. Середні й малі річки, перш ніж донести свої води до моря, зазвичай впадають у більші ріки. Загалом річки України належать до кількох основних річкових басейнів (мал. ).

Мал. . Басейни річок, морів в Україні

В Україні найбільший серед річкових басейнів - басейн Дніпра, який за площею (504 тис. км2) посідає третє місце в Європі. Частина басейну річки (20 %) розташована на території Російської Федерації, 25 % - у Білорусі, а найбільша частина (55 %) - в Україні.

Дніпро - одна з найбільших річок світу. В Європі він поступається за довжиною лише Волзі й Дунаю, прокладаючи собі шлях Східноєвропейською рівниною протягом 2200 км (в Україні - 981 км). Витоки Дніпра перебувають далеко за межами України, у болоті на Валдайській височині. Свій шлях він починає непримітним струмочком. Однак із кожним кілометром річка набирає сили завдяки численним притокам. Так поступово формується річкова система, яка загалом налічує близько 32 тис. приток (мал. ).

На північ від Києва в головну ріку України несуть свої води понад 400 річок, серед яких - Прип’ять, Десна, Тетерів, Ірпінь та ін. Води потужної Прип’яті добре виділяються на тлі чистих дніпрових вод завдяки бурому через частинки торфу кольору води, немов утворюють «річку в річці». Найбільшою серед лівих приток Дніпра є Десна - одна з найкрасивіших річок України. Саме вона разом з Прип’яттю значною мірою перетворює Дніпро на широку (до 1200 м) й повноводну ріку. Тепер ширина долини Дніпра - пониження, у якому тече річка, - сягає подекуди 18 км. При цьому заплава - частина долини, що затоплюється водами Дніпра під час повені, - стає місцями до 12 км завширшки. Тут дніпровські води нерідко утворюють меандри - плавні, колоподібні вигини, іноді навіть на 180°. Про масштаби долини Дніпра свідчать і розміри його терас - колишніх заплав, що подекуди завширшки 10-12 км.

Мал. . Річкова система Дніпра (космічний знімок)

Загалом південніше Києва в Дніпро несуть води ще понад 600 річок, серед яких найбільші Рось, Сула, Тясьмин, Псел тощо. Після того як ріка долає увесь каскад водосховищ, вона завершує останній відрізок довгого шляху до Чорного моря. Однак ще не досягши Херсона, ріка розгалужується на ряд проток, кількість яких у напрямку до гирла значно зростає. Тому в Дніпровський лиман (у перекладі з грецької - «гавань», «бухта») річка впадає не єдиним потоком, як це виглядає на географічній карті дрібного масштабу, а багатьма рукавами.

Басейн Сіверського Дінця охоплює південно-східну частину території України. Його загальна площа становить майже 99 тис. км2. Сіверський Донець - четверта за розмірами ріка України і найбільша права притока Дону. Назву річка отримала через те, що текла із Сіверського князівства, яке існувало за часів Київської Русі в ХІ-ХІІ ст.

Початок бере на південних схилах Середньоросійської височини, звідки вона протягом 1053 км тече до Дону. Отже, витоки й гирло Сіверського Дінця перебувають за межами України.

Річище Сіверського Дінця майже по всій довжині звивисте, а долина широка. У верхній течії долина річки прорізає крейдові породи, завдяки яким береги набувають мальовничого вигляду. У середній течії береги річки асиметричні: правий берег високий і стрімкий, а лівий - низький і пологий. Долаючи Донецький кряж, ріка звужується, обидва схили її стають крутими й скелястими. Річкова система Сіверського Дінця налічує 270 річок. Основні з-поміж них - Оскіл, Айдар, Казенний Торець тощо.

Басейн Дністра площею 72,1 тис. км2 охоплює південно-західну частину території України (мал. ). Річкова система Дністра - це кілька сотень річок, серед яких найбільшою притокою є річка Стрий. Дністер бере початок із джерел у Карпатах і прямує широкими ланами Поділля (частково територією Молдови, утворюючи подекуди природний кордон) і Причорномор’я до Дністровського лиману Чорного моря. Цей шлях завдовжки 1362 км, з яких 705 км припадає на територію України.

У верхів’ях Дністер тече глибокою вузькою долиною і має вигляд типової гірської річки. Лише в нижній течії, на Причорноморській низовині, долина Дністра помітно розширюється, сягаючи 16-22 км. Течія стає повільнішою, і Дністер набуває типових рис рівнинної річки.

Басейн Південного Бугу площею майже 64 тис. км2 також поширюється на південно-західну частину території України. Південний Буг бере початок у болотах на Подільській височині, звідки, виправдовуючи свою назву (від слов’янського «зігнутий», «кривий»), звивисто тече впродовж 806 км до Бузького лиману Чорного моря. На цьому шляху характер річки помітно змінюється. Заболочена з пологими й низькими схилами у верхів’ях долина річки в середній течії різко звужується і перетворюється на каньйон з берегами заввишки до 50 м. Перетинаючи міцні породи Українського щита, ріка утворює мальовничі пороги, нагадуючи гірські річки. Річкова система Південного Бугу налічує близько 300 річок. Найголовніші з них - Рів, Соб, Синюха з Гірським Тікичем і Гнилим Тікичем та ін.

Мал. Дністер

Басейн Дунаю сформований річковими системами передусім Пруту й Тиси, а також іншими кількома сотнями річок Закарпатської області, схилів Українських Карпат, а також тих, що безпосередньо впадають у Дунай біля його гирла.

Дунай є однією з найбільших річок Європи. Його верхів’я перебувають далеко за межами України. По території країни Дунай протікає лише своєю нижньою течією, де повноводна ріка розпадається на численні рукави і глибокі протоки. Трьома такими рукавами (гирлами) Дунай впадає в Чорне море. Два з них - Сулінське та Георгіївське гирла - розташовані поза межами України, лише одне Кілійське гирло є частиною території нашої країни.

Серед рукавів і проток з низькими заболоченими берегами утворилися знамениті дунайські плавні (мал. ). Так називають зарості очерету, рогози, осоки, верби та інших рослин, які пристосувалися до життя на заплавах, що регулярно затоплюються під час повені. Тут, де дуже багато риби і водоплавних птахів, створено заповідник.

НАУКОВІ ДИСКУСІЇ

Дунайські плавні є заповідною територією міжнародного значення. Однак попри це 2004 р. тут розпочалося спорудження судноплавного каналу Дунай-Чорне море, а з початку 2007 р. по ньому розпочато судноплавство. До того ж у заповідній зоні нині дозволено промисловий вилов риби. Більшість фахівців природоохоронної справи вважає, що цей канал завдасть великої шкоди заповіднику.

Мал. Дунайські плавні - заповідна територія міжнародного значення

Поряд з річковими басейнами, що сформувалися на теренах України, слід назвати також басейн Вісли, що на північному заході країни. Це єдиний в Україні басейн, ріки якого несуть свої води до Балтійського моря. Річкова система Вісли - це 120 річок, найбільшими серед яких є Західний Буг і Сан.

Окремо слід розглядати й річки Кримського півострова, де налічують понад 1500 річок. Більшість із них має довжину лише близько 10 км. Тільки р. Салгир сягає завдовжки понад 200 км. Серед найбільших річок Криму також Альта, Кача, Бельбек. Початок річки Криму беруть здебільшого в гірських масивах, де річкова мережа найгустіша.

Загалом формування річкових систем на теренах України, безумовно, залежить від клімату, зокрема від зволоження території. Саме тому найгустіші річкові системи в Карпатах, а найрідші - на півдні України.

ГОЛОВНЕ

• Більшість річок України належить до басейнів Чорного й Азовського морів.

• Основні річкові басейни і системи України - Дніпра, Сіверського Дінця, Дністра, Південного Бугу, Дунаю.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал вашого підручника по темі та мою для вас підбірку.

2. Практична робота 16.

Завдання:

1. Назвіть басейни морів, до яких належать річки України. Які річкові басейни є найбільшими в Україні?

2. За фізичною картою покажіть межі найбільшого річкового басейну України.

3. До якого моря несуть свої води річки, що належать до найменшого на території України океанічного басейну?

4. Опишіть річкову систему Дніпра.

5. Визначте, до якого річкового і океанічного басейну належать річки вашої місцевості.

Виконану роботу принесіть на перевірку на наступний урок.

Географія 9 клас

Тема: Металургійне виробництво в Україні. Практична робота 6.

Пропоную переглянути:

Нині в світі виробляють більш як 1,5 млрд т сталі понад 3500 сортів. 

Можна впевнено сказати, що ми є металевою цивілізацією.  Металургія – це група галузей, що виробляють чорні та кольорові метали, та їх сплави. Чорна металургія Європи орієнтується в розміщенні на басейни вугілля, залізної  та марганцевої руд, вторинну й імпортну сировину та паливо. 

  Чорна металургія  України  є однією з основних видів промислового виробництва й товарного  експорту, орієнтована на вітчизняні родовища сировини та палива.  Україна входить у десятку провідних виробників сталі у світі. Понад 20 млн тон української сталі кожного року йде на експорт. Серед галузей кольорової металургії в Європі домінують алюмінієва та мідна. 

Перша орієнтована на джерела дешевої електроенергії, а мідна – на дешеву сировину з країн, що розвиваються. Сталеві концерни все більше диверсифікують  діяльність, переходячи з випуску сталі на виробництво труб, машин та обладнання.

 

    Диверсифікація – це корпоративна стратегія вступу на новий ринок чи галузь, у якій бізнес ще працює, створення нового продукту для цього нового ринку.

   Мартенівський спосіб – найстаріший спосіб виробництва сталі, який опирається на послідовну обробку залізорудної сировини: руда - чавун-сталь-прокат. Такий спосіб зберігся в Україні, Росії, Індії.

    Більшу частину сталі в Україні отримують конверторним способом – 71%. На частку мартенівського способу припадає 20%, на частку електроплавильного -9%.

      

   На підприємствах чорної металургії головною формою організації виробництва є комбінування: поєднання в ланцюжок різних технологічних процесів: повного циклу – комбінатів; неповного – переробні – у вигляді окремих виробництв (сталь – прокат, виробництво феросплавів, електрометалургія).

Найбільшими виробниками залізорудного концетрату є такі гірничозбагачувальні комбінати: Інгулецький, Південний, Північнний, “ Криворіжсталь”( Дніпропетровська обл.), Полтавська обл.

Найбільші виробники коксу- Авдіївський коксохімічний завод (Донецька обл.) та гірничо-металургійний комбінат “Арселор Міттал Кривий Ріг”(Дніпропетровська обл.), Азовсталь завод цинку, Алчевський, Донецький, Єнакієвський, Краматорськ, Констянтинів – виробники сталі. Серед найбільших виробників труб – Нікопольський, Новомосковський, Нижньодніпровський заводи.

У Запоріжжі, Дніпропетровську, Броварах,(Київська обл.) працюють електорометалургійні комбінати.. Місце займає Україна по експорту товару.

 Кольорова металургія – комплексна складова промисловості, яка включає видобуток руди, її збагачення й виробництво різноманітних кольоровиї металів та їх сплавів.

Лідер мідної промисловості України – завод їз виробництва кольорових металів м. Бахмут ( Артемівськ), Донецька обл..

Великі запаси титанових руд видобувається Іршанському гірничозбагачувальному комбінаті Житомирська обл., високий вміст титану й цирконію вирізняють руди Самотканського родовища ( Дніпропетровська обл.) Єдиний у світі Інститут  титану Запорізький титановий інститут.

Сировину для виплавки якісної сталі виробляє Побузький феронікелевий комбінат( смт. Побузьке, Кіровоградська обл.)

Центрами виробництва кольорових металів є Запоріжжя, Миколаїв, Бахмут, Іршанськ, Київ, Побузьке.

 

 

На розміщення виробництв чорної металургії впливають декілька чинників: сировинний, паливний, транспортний, енергетичний, екологічний, споживчий. За сучасних умов в Європі вирішальним стає екологічний чинник розміщення виробництва. Приклад: кожна тонна сталевого брухту дозволяє зекономити 1,4 т залізної руди, 740 кг вугілля і 120 кг флюсового вапняку у виробництві чорних металів. Сталий розвиток суспільства – обов’язкова передумова розвитку металургії.

Практична робота №6. Позначення на контурній карті сировинної юази та основних центрів, виробництво чорних металів в Україні

 

 

 Домашнє завдання:

1. Опрацювати матеріал вашого підручника та мою для вас підбірку.

2. Виконати практичну роботу  6.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 6 

Тема: Позначення на контурній карті сировинної бази та основних центрів виробництва чорних металів в Україні.

Завдання:

1. Позначити на контурній карті України сировинну базу чорної металургії

(Кременчуцький, Криворізький басейн, Великотокмацьке, Нікопольське родовище, Білозерський район) використовуючи необхідність пози позначення об’єктів.

2. Позначити  на контурній карті основні центри чорної металургії України

( Кривий Ріг, Нікополь, Запоріжжя, Маріуполь, Дніпро, Кам’янське, Новомосковськ, Марганець, Макіївка, Донецьк, Луганськ, Харцизьк).

3. Висновок.

Виконану роботу візміть із собою на перевірку до ліцею.

Географія 10 клас

Тема: Японія.

Пропоную переглянути:

Японію часто називають країною XXI століття. Країна за кілька десятиліть перетворилася на економічного гіганта, що зумів завоювати і втримати значні сегменти ринку в основних господарських комплексах світу — США і Західній Європі. Але Японія — це не тільки «економічне диво», це країна найдавнішої високорозвиненої цивілізації, традиції якої часто абсолютно незрозумілі європейцеві.

Англійка Еліза Скідмор у книзі «Дні рикші в Японії» написала: «Японія — загадка нашого століття, японці — це найнезбагненніший, найпарадоксальніший з народів. Разом з їх зовнішнім оточенням вони такі мальовничі, театральні і артистичні, увесь їх світ — ніби сцена, на якій вони грають».

Офіційна назва — Японія.

Площа — 377,7 тис. км2.

Населення — 127 млн осіб.

Столиця — Токіо.

Тип країни — економічно високорозвинена держава, країна «Великої сімки».

Державний устрій — конституційна монархія, унітарна держава.

Склад території — 47 префектур.

Член міжнародної організації — ООН, АТЕС.

Офіційна мова — японська.

Релігії — буддизм, синтоїзм.

Валюта — єна.

 

2. Історичний розвиток

Японія тривалий час залишалась для європейців закритою країною, що, можливо, врятувало її від колонізації і насильницької європеїзації самобутньої культури. І лише в XIX ст. вона поступово почала відкриватися для іноземців, брати участь у торгівлі, на якій наполягали США, що зміцнювали свої позиції. У ХХ ст. Японія брала участь у трьох великих війнах — російсько-японській і двох світових. Беззастережна капітуляція у Другій світовій війні, підписана Японією в серпні 1945 р., поклала початок повній реорганізації як політичного, так і економічного життя країни. Результатом цієї перебудови стало те, що прийнято називати «японським дивом».

На момент закінчення Другої світової війни японська економіка була повністю зруйнована, більшість підприємств закрита, у країні лютували інфляція і безробіття.

З 1946 до 1949 рр. було проведено низку реформ: земельну, що майже повністю ліквідувала поміщицьке землевласництво; знищено великі монополістичні концерни, а їх акції продані службовцям; грошову реформу — на зразок реформування німецької марки, що дозволило різко скоротити грошову масу, яка перебувала в обігу, і зупинити інфляцію.

Військовий японський режим був ліквідований на початку 1946 р. Прийнята в 1947 р. нова конституція, що зберегла монархію, але позбавила імператора влади, поклала початок демократичним перетворенням. Війна, що почалася в червні 1950 р. у Кореї, перетворила Японію на своєрідний тил американської армії, що обумовило військово-промисловий бум в японській економіці. ВНП Японії під час війни зростав щорічно на 10 %.

У 1968 р. Японія стала третьою державою світу, впритул наблизившись за рядом показників до США і СРСР.

Зовнішньоторговельна стратегія Японії засновується на максимальному використанні порівняльних переваг — основному законі міжнародного поділу праці. Як тільки певна галузь японської економіки досягає високих якісно-кількісних показників, вона починає посилено працювати на експорт. Саме тому п’ять видів продукції, що користуються найбільшим попитом на зовнішньому ринку (легкові автомобілі, побутова електроніка, сталевий прокат, автомобілі промислового призначення і мотори), до кінця 1970-х рр. мали в японському експорті частку, що перевищувала 50 %.

Надзвичайно важливу роль в японській економіці відіграє держава: її втручання в економіку можна визначити як «продумане планування».

Отримавши самостійність від американської окупаційної адміністрації, японський уряд у найкоротші терміни успішно вирішив задачу щодо вибору шляху подальшого економічного розвитку. Структурна перебудова японської економіки набула особливої масштабності на початку 1980-х рр., коли в ході нового етапу НТР з’явився цілий спектр виробництв і галузей.

 

3. ЕГП

Японія — це країна-архіпелаг у Східній Азії, що включає чотири великих острови та 4 тис. островів і острівців, які простягнулися майже на 3400 км із північного сходу на південний схід. Найменша відстань до «великої землі» складає близько 200 км (Республіка Корея). Берегова лінія Японських островів сильно порізана й складає майже 30 тис. км. Держава має дуже значну площу виключної економічної зони.

В 1952р. пiдписання Сан-Франциського мирного договору вiдновило суверенiтет Японiї. За цим договором Японiя вiдмовлялася вiд своїх колонiальних володiнь, Пiвденного Сахалiну, Курильських островiв, Пiвденного Тихоокеанського мандату, претензiй на Антарктиду, островiв Спратлi, Парасельських i Пескадорських островiв. В той же час, згiдно з договором, Японiя не втрачала острова Лiанкур (пiзнiше оголошенi Пiвденною Кореєю своєю територiєю), через що японський уряд вважає їх своєю територiєю.

 

4. Природні умови і ресурси

Більш ніж 70 % території Японії займають молоді гори, в основному поздовжнього простягання. Рівнини розташовуються лише на окраїнах островів, серед гір і горбкуватих місцевостей. Для Японських островів і прилеглих ділянок океанічного дна характерна висока сейсмічність. Із рухами земної кори пов’язані цунамі й вулканічна діяльність (близько 200 вулканів). Особливе місце серед них посідає найвища вершина країни — вулкан Фудзіяма — символ країни.

Більша частина Японії розташована в субтропічних широтах, у зоні дії мусонів, тільки північ островів Хонсю й Хоккайдо лежить у межах помірного поясу. У Японії випадає від 1000 до 2500 мм опадів на рік. Для країни характерне спекотливе літо із затяжними до­щами й похмурою погодою, тепла осінь, що затьмарюється дією тайфунів, м’яка й малосніжна зима, провесна з мінливою погодою.

У країні дуже густа водна мережа. У рослинному світі Японських островів переважають ліси, вони вкривають близько 70 % поверхні Японії. Це один із найвищих показників у світі.

Тут мало корисних копалин, є родовища вугілля, сірки, будівельної сировини.

 

5. Населення

Одним із головних критеріїв неухильного економічного зростання Японії багато вчених вважають властиві японському народу риси, на перше місце серед яких ставлять вражаючу працьовитість, сумлінність, високий рівень освіченості і професійної кваліфікації.

За прогнозами японських демографів, кількість населення країни в 2010 р. стабілізується на рівні 130 млн осіб. Зараз природний приріст становить 2,6 ‰. Визначною проблемою для Японії стало швидке зростання кількості людей старшої вікової групи за найвищої середньої тривалості життя у світі (чоловіки — 76 років, жінки — 84 роки).

Населення Японії відрізняється національною однорідністю (майже 100 % — японці). Серед представників інших національностей найбільша кількість корейців і китайців.

Населення розміщене на території країни нерівномірно. За високої середньої густоти — понад 340 осіб/км2 — райони Тихоокеанського узбережжя, де мешкає 2/3 населення Японії, суперничають з найбільш густонаселеними районами світу.

Майже 4/5 японців — міські жителі. Міст-мільйонерів 11, найбільша міська аґломерація — Кейхін (Токіо — Йокагама), де в 150 населених пунктах мешкає 25 млн осіб. Разом з двома іншими найбільшими аґломераціями — Хансін (Осака — Кобе — Кіото) і Тюкьо (Наґоя та ін.) — вони утворюють єдину систему — Токійський мегалополіс Токайдо із загальною кількістю населення понад 60 млн осіб.

У складі трудових ресурсів переважають кваліфіковані кадри: в Японії безкоштовна середня освіта, а сімейні традиції наказують прищеплювати дітям трудові навички з наймолодшого віку. Чималу роль відіграють також курси, що створюються на підприємствах для підвищення робочої кваліфікації.

Державною мовою є японська. Основні релігії — синтоїзм (культ божеств природи і предків) і буддизм. Буддизм (дзен-буддизм — японське звучання слова чайн-буддизм, від China — Китай) був запозичений передусім середньовічною японською знаттю на противагу синтоїзму, який деякий час сприймався як релігія простолюдинів.

Японія не пережила релігійних війн, оскільки дві досить різних релігії утворили щось схоже на союз. Більшість японців прираховує себе до прихильників і тієї, й іншої релігії.

Культура Японії є унікальною. До сьогодні в Японії зберігаються багато традиційних видів: складання неримованих віршів, класичний театр Кабукі, оригамі, ікебана тощо.

 

6. Господарство

На думку експертів, сучасний стан господарства Японії визначається як «постіндустріальне суспільство». Хоча промисловість продовжує залишатися важливою сферою економіки (29 % ВНП), неухильно зростає значення невиробничого сектору (сфера послуг, фінанси, науково-дослідна діяльність). Пріоритетним напрямом розвитку країни японський уряд вважає зростання науково-технічного потенціалу.

Сьогоднішня Японія є, на думку багатьох фахівців, діючою моделлю екологічної ситуації, яка в майбутньому може сформуватися в будь-якій країні. Для розв’язання задачі «від технології очищення — до чистої технології» ще в 1981 р. була прийнята велика програма під назвою «Базова технологія промисловості наступного покоління». Програма містить три розділи: нові матеріали, біотехнологія, нові електронні прилади, що забезпечують науковими розробками промисловість. На сьогодні наукових робітників в Японії більше, ніж у Німеччині, Франції та Великої Британії разом узятих. Загалом на сучасну Японію надходить близько 1/3 продаж наукомісткої продукції на світовому ринку.

Основна задача майбутнього — навчитися працювати в замкненому циклі, як природа. За даними центру «Чиста Японія» 50 % відходів переробної промисловості можуть ефективно використовуватися як ресурси. Наприклад, фірма «Денсо», постачальник електронної «начинки» для «Тойоти», заявила, що у її виробах немає деталей, які не могли б використовуватися повторно.

На Японію припадає близько 12 % промислового виробництва світу.

В енергетиці країни домінує нафта й газ, хоча останнім часом їх трохи потіснили «мирний атом» (третина виробленої електроенергії) й «енергія падаючої води».

Унікальною галуззю в господарському комплексі Японії є чорна металургія. Не маючи значних запасів руд і палива, галузь виробляє близько 100 млн т сталі на рік.

Лідером промисловості та й усієї сучасної японської економіки є машинобудування, насамперед наукомістке. На машинобудування припадає більш ніж 70 % експорту й 40 % промислової продукції, причому майже половина — це продукція радіоелектроніки.

Японія виробляє 8 млн легкових автомобілів і 4 млн вантажівок. За цим показником вона посідає 2-е місце у світі. Найважливіші центри автомобілебудування тяжіють до портів, найбільше заводів побудовано в Наґої, Хіросімі й Токіо.

Світове значення має й багато інших галузей і виробництв, серед яких целюлозно-паперова й поліграфічна, особливо значні обсяги виробництва паперу й картону.

7. Сільське господарство

На сільське господарство припадає 1 % ВВП. Японському фермерові вдається нагодувати населення власними овочами, фруктами та ягодами, а своєї м’ясо-молочної продукції не вистачає. Рису збирають до 15 млн т на рік, урожайність сягає 65 ц/га, а собівартість у кілька разів вища, ніж, наприклад, у Таїланді.

Японці виловлюють до 12 млн т риби й інших морепродуктів. Досягнуто значних успіхів і в аквакультурі: значна кількість риби й молюсків розводиться й вирощується в штучних водоймах і на плантаціях, спеціально створених у морських прибережних водах.

 

8. Транспорт

Транспортна інфраструктура в Японії високо розвинена. Її основою є мережа автомобільних доріг загальною протяжністю понад 800 тис. км. Успішно працює система тунелів, естакад, мостів, які з’єднали чотири головні японські острови. Основну частину внутрішніх перевезень вантажів і пасажирів забезпечують залізничний і автомобільний транспорт. Широко відомі швидкісні пасажирські лінії Японії. У зовнішньоторговельних зв’язках країни помітно зростає частка авіаційного транспорту. Морський транспорт пов’язує країну з усіма регіонами світу.

 

9. Зовнішньоекономічні відносини

Ставши економічною наддержавою, Японія дедалі відчутніше впливає на світову господарську систему. У центрі цих зв’язків — економічні відносини між Японією і США, на частку яких припадає 40 % світового ВВП і понад 20 % світового експорту.

Основними торговими партнерами Японії також є ФРН, Австралія, Канада, Південна Корея і Китай. Збільшуються обсяги торгівлі з країнами Південно-Східної Азії (29 % зовнішньоторговельного обігу).

За вартістю експорту готових промислових виробів 64 % припадає на машини та обладнання. Міжнародною спеціалізацією Японії є продукція наукомістких високотехнологічних виробництв. Істотно змінюється структура імпорту Японії: зменшується частка сировинних товарів, і збільшується частка готової продукції, особливо виробів з НІК Азії: кольорових телевізорів, відеокасет, магнітофонів, запасних частин тощо.

Найважливішим напрямом зовнішньоекономічної діяльності Японії є експорт капіталу. За обсягом інвестицій (близько 50 млрд дол. на рік) країна є одним зі світових лідерів нарівні з США і Великою Британією. Японські інвестиції в іноземні продуктивні потуж­ності насамперед сконцентровані в США і нових індустріальних країнах Азії.

Зовнішньоторговельні зв’язки Японії з Україною перебувають на стадії розвитку. Зовнішньоторговельний обіг між двома країнами наблизився до 250 млн дол. Японія імпортує з України продукцію чорної металургії, експортує продукцію хімічної промисловості, електронну техніку, автомобілі, виявляє зацікавленість українською наукою і наукомісткими виробництвами.

Загалом у міжнародному поділі праці Японія є одним зі світових фінансових центрів і «науково-виробничою лабораторією світу».

 Домашнє завдання:

1. Опрацювати матеріал вашого підручника та мою для підбірку.

2. Скласти схему зовнішньоекономічних зв’язків Японії.

 3. Позначити на контурній карті найбільші міста Японії та їх промислову спеціалізацію.

4. Дайте письмову відповідь на наступні запитання:

1. Які чинники сприяли перетворенню Японії на високорозвинену державу?

2. Якими головними особливостями характеризується галузева структура японської промисловості?

3. Чим пояснюється висока концентрація населення і виробництва на східному узбережжі Японії? Які зміни в розміщенні підприємств відбуваються зараз?

4. Чому японська промисловість спеціалізується саме на виробництві наукомісткої продукції?

5. Чому в Японії не має трубопровідного і річкового транспорту?