Добрий день.

Сьогодні 30 квітня 2024 року.

Запрошую на урок ОЗ учнів 7 класу та на урок географії учнів 9, 10 класів.

ОЗ 7 клас

Тема: Наркотична залежність.

Пропоную переглянути: 

Фізична залежність

Фізична залежність характеризується звиканням до наркотику і наявністю абстинентного синдрому («ломки») за відсутності наступної його дози.

Першим прокляттям наркотиків є швидке звикання до них. Для досягнення попереднього ефекту людина мусить щоразу збільшувати дозу. Але, незважаючи на це, ефект вживання поступово знижується, виникає так звана толерантність до наркотику. Прозріння зазвичай настає тоді, коли людина вже не отримує задоволення від наркотику, але мусить вживати величезні дози, щоб почуватися більш-менш нормально, тобто так, як до першої дози.

Інакше їй загрожує друге прокляття — абстинентний синдром. Він настає уже через 10—14 годин після останньої дози і може бути надзвичайно болісним, супроводжуватися діареєю (проносом), неконтрольованим тремтінням, судомами, підвищенням температури тіла. В деяких випадках без медичної допомоги його наслідком є самогубство або смерть.

Абстинентний синдром — це період адаптації організму до життя без наркотиків. Він триває в середньому тиждень. За кожен день «ломки» людина втрачає декілька кілограмів. Вона не може спати і їсти.

Ті, хто вживає наркотики, кажуть: «Якби все починалося з ломки, у світі не було б жодного наркомана». Ось як один наркозалежний описує абстинентний синдром: «Біль нелюдський... Неначе всередину потрапила ціла ватага садистів — одні розтрощують кістки, другі вивертають суглоби, треті всюди забивають цвяхи. Кишки розриваються, і все тече з мене. Далі, ніж на два кроки, від туалету краще не відходити, мабуть, півсотні разів на день, не менше».

Психологічна залежність

Чому ж ті, хто знайшов у собі сили відмовитися від наркотиків, переживши пекельні муки абстинентного синдрому, знову беруться за старе? Річ у тому, що, на відміну від фізичної залежності, яка зникає після періоду адаптації, психологічна залежність зберігається роками. Саме вона може змусити людину знову повернутися до згубної пристрасті, оскільки психологічна залежність виникає на рівні почуттів і підсвідомих поведінкових стереотипів.

На рівні почуттів психологічна залежність виявляється в тому, що людину перестає цікавити все, що не пов’язано з наркотиками: навчання, робота, спілкування з рідними і друзями, книжки і кінофільми, спорт і мистецтво. Без наркотиків життя для неї стає безрадісним, втрачає сенс, можуть з’явитися думки про самогубство. Тож коли тобі запропонують спробувати навіть так званий «легкий» наркотик (мовляв, покуримо «травичку», відчуємо «кайф», багато хто так робить — і нічого), насамперед подумай: «Якщо я зараз погоджусь, то зроблю перший крок до залежності, а завтра, післязавтра неминуче буде другий, третій... Це кроки до прірви».

Через деякий час у підсвідомості формується тісний зв’язок (асоціація) між певною ситуацією і вживанням наркотику — так званий поведінковий стереотип. Прикладами поширених поведінкових стереотипів є: «Новий рік — шампанське», «футбол — пиво», «кава — сигарети».

Ось типовий приклад. У компанії давніх друзів людина, яка вирішила відмовитися чи навіть давно відмовилася від наркотику, може вжити його автоматично, схаменувшись уже з сигаретою чи голкою в руках. Це поширене явище, і не лише з наркотиками, а й з пивом, сигаретами чи, скажімо, з шоколадом. Наприклад, людина вирішила відмовитися від солодощів, щоб схуднути. Та якщо тістечка й цукерки не прибрати зі звичного місця (столу, холодильника), то під час чаювання рука потягнеться до них. Потім людина дивується, як сама мимоволі порушила дану собі обіцянку.

Ознаки наркотичної залежності

Наркотична залежність не виникає за одну ніч. Це відбувається поступово, крок за кроком, часто непомітно для людини. Пригадай слова Семюела Джексона: «Пута звички є надто слабкими, аби їх можна було помітити до того моменту, коли вони стають надто міцними, щоб їх можна було розірвати».

Іноді людина сама не знає, може вона ще контролювати себе чи вже потрапила в тенета залежності.

Фахівці виділяють ознаки, які свідчать про наявність наркотичної залежності:

• вживання психоактивних речовин з метою відволіктися від проблем;
• настирливі думки про те, щоб дістати чергову дозу;
• продаж речей чи крадіжки, аби роздобути гроші;
• провали в пам’яті, коли неможливо пригадати, що робив напередодні;
• поява нових друзів, які вживають психоактивні речовини;
• відсторонення від родини і давніх друзів;
• втрата інтересу до всього, що раніше цікавило;
• напади тривоги, депресії, люті;
• постійні обіцянки не вживати наркотики, невдалі спроби зупинитися;
• вживання психоактивних речовин наодинці;
• виникнення абстинентного синдрому через відсутність наступної дози;
• потреба вживати більшу дозу, щоб відчути той самий ефект.

Куди звертатися по допомогу

Лікарі кажуть, що у наркозалежного лише два шляхи: широка пряма дорога на кладовище і ледь помітна вузенька, вибоїста й поросла чагарником стежечка до життя. Це справді так, оскільки наркотичної залежності дуже важко позбавитися. ЕІерідко людина, яку начебто вилікували, знову й знову береться за старе. Це не означає, що треба скласти руки і припинити боротьбу. Але якщо виникла проблема з наркотиками, потрібна кваліфікована медична і психологічна допомога, неабияка сила волі, підтримка родичів і друзів.

Першим кроком на шляху до подолання проблеми є визнання того, що вона існує. Та річ у тому, що багато людей, які тривалий час зловживають наркотиками чи іншими психоактивними речовинами, не зізнаються в цьому навіть собі, сподіваючись, що можуть відмовитись від наркотиків будь-коли. Та це не так.

Детоксикацію (позбавлення від фізичної залежності) здійснюють державні та приватні медичні заклади. У разі потреби слід звернутися в наркологічні клініки і диспансери за місцем проживання. Добровільне лікування від алкогольної чи наркотичної залежності в державних медичних закладах анонімне і безкоштовне.

Після періоду детоксикації хворий має пройти тривалу реабілітацію - отримати допомогу психологів, переосмислити життєві цінності, налаштуватися на життя без наркотиків. Найбільші шанси вилікуватися мають ті, хто відчуває підтримку родини і друзів, які, до речі, теж потребують психологічної допомоги і реабілітації.

Наркотична залежність — неконтрольоване вживання однієї або кількох психоактивних речовин.

Фізична залежність характеризується виникненням толерантності до наркотику і наявністю абстинентного синдрому за відсутності наступної його дози.

Психологічна залежність виникає на рівні почуттів і підсвідомих поведінкових стереотипів. У разі виявлення симптомів наркотичної залежності слід звернутися по допомогу до фахівців. Передозування — найпоширеніша причина смерті серед тих, хто вживає наркотики.

У багатьох випадках таких людей можна врятувати, якщо вчасно доправити їх до лікарні.

Проєкт.

Тема: Наркотична залежність.

Завдання:

1. Детоксикація.

2. Залежність від наркотиків.

3. Висновок.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати п. 27 та мою для вас підбірку.

2. Знати класифікацію.

Географія 9 клас

Тема: Туризм, як складова національної економіки, його види. Туризм в Україні.

Пропоную переглянути:

Міні - проєкт.

Тема: Туризм в Україні.

Завдання:

1. Розробіть план дій щодо створення туристичної бази.

2. Чи є можливість створення туристичної бази на території рідного краю.

3. Схематично зобразьте туристичні стоянки , які ви б створили в нашому селі.

Домашнє завдання:

1. Проведіть уявну туристичну мандрівку Україною. Визначте об'єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні та прорекламуйте один з них.

2. Опрацюйте матеріали п. 40 та мою для вас підбірку.

3. Вивчіть класифікацію.

Географія 10 клас

Тема:ПАР. Дослідження 28-29.

Пропоную переглянути:

 Загальні відомості й ЕГП країни. 

Південно-Африканська Республіка (ПАР) займає велику територію на півдні Африки. Країна отримала сучасну назву з набуттям повного суверенітету від Великої Британії 1961 р. «Сусідське положення» має такі риси: наявність анклаву (Лесото) та напіванклаву (Есватіні); сусідство із одними з найбідніших країн Африки та світу в цілому (Мозамбік і Зімбабве).

Важливою подією в історії та політиці ПАР був расовий конфлікт між «чорною» більшістю й «білою» меншістю. З 1948 р. офіційною політикою країни став апартеїд, що передбачав окреме мешкання, навчання, відпочинок та інші види життєдіяльності для расових верств населення. Система апартеїду перестала існувати лише з 1990 р. під тиском ООН.

• Офіційна назва - Південно-Африканська Республіка

• Столиця - Преторія

• Площа - 1,21 млн км2

• Населення - 55,9 млн осіб (на 2017 р.)

• Мови — англійська, африкаанс і 9 місцевих мов

• Форма державного правління - президентсько-парламентська республіка

• Форма державного устрою - унітарна держава

• Адміністративний поділ - 9 провінцій

• Найбільші міста - Йоганнесбург, Кейптаун, Дурбан, Преторія

• ВВП на душу населення - 5261 дол. (2017 р.)

Офіційно Преторія вважається «основною» столицею, в якій розташований уряд країни. Дві інші столиці - Кейптаун (місце розташування парламенту) і Блумфонтейн (резиденція Верховного суду).

Природно-ресурсний потенціал.

 Природні умови ПАР характеризуються виходом до Атлантичного й Індійського океанів і впливом морських течій (теплої Мозамбіцької і холодної Бенгельської); характером рельєфу (ніби гігантський амфітеатр заввишки в середньому понад 1000 м над рівнем моря: на сході й півдні - Драконові й Капські гори, решта території - високі плато); сильно диференційованим кліматом, що впливає на контрасти в рослинності (вологі субтропіки - 2 % площі, сухі субтропіки, субтропічні і тропічні степи, рідколісся), пустелі - Калахарі та напівпустелі.

ПАР посідає І місце в Африці за вартістю мінеральної сировини, зокрема країна багата на платину (82 % від світових запасів), марганцеві руди (80 %), хром (58 %), золото (53 %), ванадій (50 %), алмази (40 %), є лідером в Африці за запасами кам’яного вугілля (80 %), урану, залізної руди, титану, сурми, свинцю, рідких і рідкоземельних металів та ін. Головна вада - відсутність запасів нафти та природного газу.

Водними ресурсами країна забезпечена недостатньо, більшість постійних річок належить до басейнів Індійського (Лімпопо, Тугела тощо) й Атлантичного (Оранжева) океанів.

Лісами зайнято всього 8 % території ПАР. Невеликі лісові ділянки з папським самшитом, червоним і залізним деревом збереглися на південному та східному узбережжях.

Населення.

 Демографічну ситуацію в ПАР характеризують: високий природний приріст (0,99 % у 2017 р.), масова еміграція білого населення, висока смертність серед темношкірого населення (зокрема й через СНІД) і зростання імміграції з сусідніх бідних держав.

У ПАР мешкають представники різних расово-етнічних груп. Серед європеоїдів переважають африканери (або бури - нащадки голландців, французьких протестантів (гугенотів) і німецьких переселенців, які з 1652 р. почали заселяти цю територію) й англо-африканці (13 %). Частка негрів становить 79 % і представлена такими народами, як зулуси , сото, тсвана, свазі, коса, тсонга. Інші (близько 8 %) - це мулати й метиси, які в ПАР іменуються «кольоровими», або клерингами. Строкатий і релігійний склад населення.

Середня густота населення становить 41 особу/км2. Густозаселені зволожені східні й південні території, узбережжя океанів, гірничопромислові райони; малозаселені - північні пустельні території . Африканці становлять більшість населення в багатьох великих містах і міських районах. Для країни характерний високий рівень урбанізації (66 %), найбільшими містами є: Йоганнесбург (мал. 188), Кейптаун, Дурбан, Порт-Елізабет, Преторія та ін.

Сучасний стан господарства.

ПАР - економічно найрозвинутіша індустріально-аграрна країна Африки, якій притаманні як показники, що характерні для промислово розвинутих держав, так і риси економіки, типові для країн «третього світу».

Народ зулуси

 Густота населення ПАР (осіб/км2)

Завдяки розвинутій інфраструктурі (особливо після проведення Чемпіонату світу з футболу-2010) і широкомасштабній діяльності фондової біржі, ПАР зараховують до двадцяти найрозвинутіших країн світу (G-20). ПАР - це економічний гігант у масштабах Африканського континенту.

Багатюща сировинна база зумовила високий рівень розвитку гірничодобувної промисловості. У країні видобувають понад 40 видів корисних копалин (за винятком нафти, природного газу й бокситів), 2/з - на експорт у 80 країн світу. Найдавнішими видами діяльності є золотовидобуток (165 т - VII місце у світі у 2016 р.) й алмазовидобуток (7,5 млн каратів на рік, експорт - 85 %).

De Beers - найбільша у світі алмазодобувна компанія, заснована 1888 р. у Йоганнесбурзі. Переважаюча частка (92 %) усієї електроенергії виробляється на ТЕС, що працюють на місцевому антрациті. Є кілька ГЕС, поблизу Кейптауна збудована єдина в Африці АЕС Коберг.

Головними ланками обробної промисловості стали хімічна, машинобудівна та металургійна. Важливого експортного значення набула чорна (виплавка сталі, ферохрому й феромарганцю в Преторії і Ньюкаслі - заводи приватної корпорації Iscor) і кольорова металургія (найбільшим світовим центром із виплавки золота є м. Джермістон). Сучасне автомобілебудування стало однією з передових галузей. У портах ПАР на німецьких, французьких, італійських, американських та японських філіях виробляють 335 тис. авто щороку. Судноремонт розвинутий у Дурбані та Кейптауні. Ще наприкінці 1980-х рр. у країні був створений потужний військово-промисловий комплекс. Серед основних хімічних товарів визначаються мінеральні добрива, пластмаси, синтетичні смоли, фармацевтичні препарати тощо. Важливе експортне значення має виробництво консервованих овочів і фруктів, джемів, цукру, рибних консервів. ПАР - визнаний у світі центр виноробства, яке зародилося тут ще в XVII ст. завдяки французьким і німецьким переселенцям.

Йоганнесбург - найбільше місто ПАР

Панорама гавані міста Порт-Елізабет

ПАР має високорозвинуте сільське господарство. Основними культурами рослинництва є кукурудза, пшениця, сорго, бавовник, цукрова тростина, картопля, тютюн. Традиційно розвинені овочівництво й садівництво, які поширені переважно на південному заході країни, де вирощують ананаси, цитрусові, банани. Тваринництво характеризується значним поголів’ям великої рогатої худоби м’ясо-молочних порід , свиней, овець і кіз. У ПАР помітну роль у забезпеченні продуктами харчування відіграє рибальство.

Третинний сектор - сфера, що розвивається в ПАР найдинамічніше, 2016 р. у ньому задіяно 72 % працюючих. Транспортна мережа ПАР - одна з найрозгалуженіших і найрозвинутіших у світі. Через відсутність у країні судноплавних річок, внутрішнє транспортне сполучення здійснюється залізницею (21 тис. км) й автошляхами (747 тис. км), а також літаками транспортної авіації. ПАР має потужний морський флот, із сімох морських портів три - Кейптаун, Дурбан і Порт-Елізабет  - здатні приймати океанські судна. Флагманська авіакомпанія South African Airways забезпечує внутрішні та міжнародні авіаперевезення.

Туризм у ПАР розвинутий на достатньо високому рівні. У країні розбудовано туристичну інфраструктуру, чому сприяло проведення 2010 р. першого на Африканському континенті Чемпіонату світу з футболу. Туристам (10 млн у 2016 р.) у ПАР цікава, першою чергою, незвично багата природа, велика кількість національних парків . Приваблюють туристів і славнозвісна Столова гора поблизу Кейптауна, що розташована біля не менш відомого мису Доброї Надії . Цікава ПАР і з етнічного погляду. До списку Світової спадщини ЮНЕСКО занесені 9 об’єктів країни.

Місцеві породи корів

 Сафарі в ПАР

Кейптаун - найкрасивіше місто ПАР

 Зовнішньоекономічні зв’язки. Відносини з Україною.

 Сучасний розвиток економіки ПАР неможливий без розвитку і розширення зовнішньоекономічних зв’язків. Основні статті експорту - золото (29 % експортного прибутку), алмази, хром, платина, автомобілі й транспортне устаткування тощо; імпорту - автомобілі й транспортне обладнання, мінеральне паливо, продовольчі товари, алкогольні напої, тютюн. Основні торговельні партнери - країни ЄС, США та Японія.

Рівень торговельних відносин між Україною та ПАР характеризується певною нестабільністю, різким коливанням обсягів товарообігу, спонтанним характером розвитку. Упродовж 2017 р. Україна законтрактувала і налагодила постачання антрациту з ПАР. Значну частину експорту до ПАР з України становлять вироби з чорних металів, особливо гаряче- і холоднокатаний прокат.

ДОСЛІДЖЕННЯ 28.

Тема:«Різні люди об’єднуються» - девіз Південно-Африканської Республіки.

Завдання:

1. Дослідіть, яке місце посідає ПАР у світі (в африканському регіоні)?

2. ЕГП, історія країни, природно- і працересурсний потенціал - основні чинники, що визначають участь ПАР у МПП. Охарактеризуйте їхній вплив на конкретних прикладах.

3. Висновок.

ДОСЛІДЖЕННЯ 29.

Тема: Південно-Африканська Республіка: три столиці однієї держави.

Завдання:

1. Поясніть наявність такого протиріччя в ПАР: високий рівень економічного розвитку (єдина розвинена країна Африки та член G-20 і БРІКС) і гострі соціальні проблеми в країні.

2. Які риси властиві розвитку третинного сектору економіки ПАР? Чим відрізняється туризм у ПАР від туризму в Єгипті чи Нігерії?

3. Які виробництва визначають «географічний образ» ПАР?

4. Висновок.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати п. 41 та мою для вас підбірку.

2. Виконати дослідження 28-29.

 Добрий день.

Сьогодні 29 квітня 2024 року.

Запрошую на урок географії учнів 7, 8 та 11-Б класів.

Географія 7 клас

Тема: Тихий океан. Географічне положення і рельєф дна. Клімат і води. Практична робота № 12"а".

Пропоную переглянути:

Практична робота № 12"а". 

Тема:Позначення на контурній карті назви географічних об’єктів Тихого океану.

Завдання:

1. За картами атласу визначте:

- Береги яких материків омиває Тихий океан? 
- Якими протоками Тихий океан сполучається з іншими океанами? Де проходять межі між ними? 
- Назвіть найбільші моря Тихого океану. Якими островами вони відокремлені від Тихого океану?
- Знайдіть на карті та назвіть найбільші серединно-океанічні хребти та океанічні улоговини.
- Де розташована найглибша западина океану? Яка її глибина?

2. Закінчіть речення:

1) Тихий океан омиває Північну Америку із ... .
2) Тихий океан не омиває материк ... .
3) Тихий океан омиває Австралію із ... .
4) До найбільших морів Тихого океану належать ... .
5) У західній частині Тихого океану берегова лінія ... .
6) Найпотужнішими холодними течіями Тихого океану вважаються ...

3. Висновок.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати тему з вашого підручника та мою для вас підбірку.

2. Виконати практичну роботу.

Географія 8 клас

Тема: Національний склад населення України. 

Пропоную переглянути:

Корінним народом на території України є українці. Детально питання раціонального складу населення дізнаються з результатів переписів. Тому для того, щоб скласти собі певне уявлення з цього питання, порівняємо статистичні дані перепису населення 1989 та 2001 років. Отже, на кінець 80-х XX ст. частка українців у населенні держави становила 73 %, а станом на 2001 р. - 77,8 %. Вони є більшістю в усіх областях України.

Серед областей найменша частка українського населення у Донецькій, Луганській і Одеській (52-58 %) областях, а в Автономній Республіці Крим вона становить менше 25 %. Найбільша частка українців у Тернопільській, Івано-Франківській, Волинській областях (96-97 %).

Чисельність українського населення помітно змінювалася протягом різних етапів історичного розвитку. Колоніальний статус України в XVIII-XX ст. мав трагічні наслідки для корінного населення. Вони проявлялися як у цілеспрямованій боротьбі метрополії проти української мови і культури (етноциді), так і фізичному винищенні українців (геноциді).

Нищення колонізаторськими режимами української культури, створення атмосфери непрестижності і безперспективності української мови призвели до того, що частина українців втратила свою мову, записувалася росіянами в паспортах тощо. Так, під час перепису населення у 1989 році 4,6 млн. українців (12 %), які проживають в Україні, назвали в анкеті рідною російську мову, а 2 млн. відповіли, що не володіють українською навіть зі словником. Причому порівняно з 1959 роком кількість таких українців практично подвоїлася, що було наслідком жорсткої русифікаторської політики у 70-80-х роках XX ст.

За підсумки Всеукраїнського перепису населення 2001 року рідною назвали українську мову 67,5 % громадян України (на 2,8 % більше, ніж у 1989 р.), але частка українців, які назвали в анкеті рідною російську мову, зросла з 12,2 % до 14,8 %.

Представників інших народів, які проживають на території даної країни, називають національними меншинами. В Україні їх понад 100. Найчисельнішими серед них є росіяни, білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї, вірмени, греки та ін.

Росіян в Україні проживає понад 8,3 млн. осіб, або 17,3% від усього населення. Міграційна політика метрополії, яка була спрямована на збільшення їхньої чисельності, призвела до того, що кількість росіян тільки за 1926-1989 рр. зросла більше, ніж у 3,5 рази. Підвищилася також їхня частка у населенні країни, а в окремих областях вона становила понад третину: Донецькій, Луганській, Харківській, Автономній Республіці Крим. Заселяти українські землі росіяни почали ще з XV ст. Зараз більшість росіян (88 %) проживає в містах.

Представники інших національностей проживають переважно в районах України, прилеглих до їхніх національних держав. Білоруси живуть на Поліссі, поблизу кордону з Білоруссю, а також у містах Донбасу й Придніпров'я, селах Миколаївщини й Криму. Молдавани проживають, в основному, в селах Одеської та Чернівецької, а також Кіровоградської і Миколаївської областей. Поляки найбільшу частку становлять у населенні міст Житомирської, Львівської, Тернопільської, Хмельницької областей. Болгари проживають в селах південно-західних районів Одеської області та у Приазов'ї.

У західних областях (особливо Закарпатській) поряд з українцями живуть чехи, угорці, румуни, словаки. У Донецькій області проживають греки, у Запорізькій - албанці.

На теренах України є і три корінні національні меншини, тобто ті народи, що проживають на своїй етнічній території. Найбільші серед них кримські татари, що проживають у Криму й повертаються зараз на свою батьківщину після депортації 1944 р. Корінними національними меншинами є також караїми у Криму та гагаузи в Одеській області.

У процесі становлення незалежної Української держави, демократизації всіх сфер життя в країні виникають національні культурні товариства, створюються умови для духовного розвитку представників національних меншин.

Поряд з єдиними загальнонаціональними ознаками серед певних груп українського населення зберігаються деякі особливості у побуті, мові, традиціях, матеріальній та духовній культурі. Формувалися вони в умовах певної територіальної відособленості, під впливом природного середовища, взаємозв'язків з іншими народами, специфіки історичного розвитку. Такі   складові   частини  народу  називають  етнографічними групами. Території, які заселені окремими етнографічними групами чи відрізняються певними культурно-побутовими ознаками населення, називаються етнографічними землями (районами).

Етнографічні групи українців, що найкраще зберегли свою самобутність, проживають у Карпатському районі. Це гуцули, бойки, лемки, які утворюють у гірській місцевості своєрідні етнографічні підрайони.

Гуцульщина займає східну частину Карпат на південь від річки Лімниці в Івано-Франківській та Чернівецькій областях, а також Рахівський район Закарпатської області. Бойки проживають у гірських районах Івано-Франківської, Львівської та Закарпатської областей між річками Лімницею і Сяном. Землі Лемківщини знаходяться в межах Словаччини і Польщі, а на Закарпатті - території між річкою Уж і державним кордоном. Лемки в результаті етноциду, який проводився у 40-х рр. XX ст. на теренах Польщі, змушені були залишити свої батьківські землі. Проживають вони зараз переважно на землях, які до Другої світової війни належали Німеччині. Переселені в Україну лемки живуть у західній її частині. На рівнинних просторах Карпатського району проживають покутяни (в межиріччі Прута і Дністра в Івано-Франківській та Чернівецькій областях), а також українське населення, на традиційно-побутовій культурі яких позначився вплив інших народів (румунів і молдаван на Буковині; угорців, румунів, словаків, німців на Закарпатті).

До другого етнографічного району - Поділля - входять Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, а також прилеглі частини сусідніх областей. Жителів цього району називають подолянами.

У Поліському етнографічному районі (Волинська, Рівненська Житомирська, Київська, Чернігівська, Сумська області) за деякими рисами культури і побуту виділяють дві етнографічні групи українців: литвини, що проживають у середньому Придесенні (північ Чернігівської та Сумської областей) та поліщуки (північні райони Волинської, Рівненської областей).

До Центрального, або Середньонаддніпрянського району входять південні частини Київської та Чернігівської, а також більшість територій Полтавської, Черкаської, Кіровоградської та Дніпропетровської областей. Це регіон, де проходив процес зародження і формування української нації. Мовний діалект його мешканців покладений в основу української літературної мови.

Слобожанщина охоплює східну частину території України: повністю Харківську й Луганську області, а також прилеглі райони Сумської, Полтавської, Дніпропетровської та Донецької областей. У культурі й побуті населення тут поєднуються особливості українців з різних місць переселенім, а також росіян.

Південний етнографічний район, який охоплює більшість території українського степу разом із Кримським півостровом, характеризується специфічними рисами культури, що сформувалися в останні століття, коли тривало заселення "Дикого поля". Вони зумовлені як взаємодією культур поселенців різних національностей (українців, росіян, білорусів, болгар, сербів, греків), так і особливо жорсткою русифікаторською політикою у цьому регіоні.

Проєкт.

Тема: Особливості національних меншин.

Завдання:

1. Особливості та регіональні відмінності.

2. Етнічні групи.

3. Основні райони розміщення.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати тему п. 56 та мою для вас підбірку.

2. Підготувати повідомлення.

3. Виписати та вивчити терміни.

Географія 11 - Б клас

Тема: Місце України в глобальних ланцюгах доданої вартості виробництва й реалізації електронної продукції. Виробництво фармацевтичної продукції та побутової хімії. Дослідження 20.

МІСЦЕ УКРАЇНИ В ГЛОБАЛЬНИХ ЛАНЦЮГАХ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ЕЛЕКТРОННОЇ ПРОДУКЦІЇ.

 Підприємства електронної промисловості у своєму розміщенні тяжіють до промислових центрів, де є кваліфіковані кадри, вищі навчальні заклади та науково-дослідні інститути відповідного профілю, а також виробнича та невиробнича інфраструктура. Україна належить до країн, що володіють мікроелектронними технологіями, а майже 48% української електронної продукції сьогодні йде на експорт у понад 100 країн світу. Відновлення та розширення української електронної промисловості має відбуватися шляхом створення технопарків і технополісів, малих інноваційних фірм, які б підтримували тісні зв’язки з великими вітчизняними та іноземними підприємствами.

Мал. Фармацевтика в економіці України.

В Україні є підприємства електронної промисловості, які в глобальних ланцюгах доданої вартості виробництва є переважно розробниками та кінцевими виробниками готової продукції. Ці підприємства не матеріаломісткі, не потребують великих площ, не дуже забруднюють довкілля й майже всі працюють у кооперації з підприємствами Китаю, Японії, Тайваню, Південної Кореї, Сингапуру, Малайзії. Наприклад, підприємство ЕКТА (Житомир) — один із найбільших східноєвропейських розробників і виробників світлодіодних екранів. Воно було засноване в 1992 р. групою інженерів із багаторічним досвідом у галузі розробки відеоапаратури для бізнесу. Головний офіс компанії, що підтримує ділові відносини з партнерами в усьому світі, розташований у Києві, а зарубіжне представництво — у Німеччині. ЕКТА співпрацює з колегами із Франції, Естонії, Швеції, Норвегії. Компанія «Infomir» — виробник широкого спектра електроніки: від систем обліку ресурсів до світлодіодних пристроїв та систем повного циклу виробництва. Компанія має власні виробничі потужності в Одесі та користується площами контрактних виробників. Її продукція імпортується в понад 150 кран світу, а представництва працюють у США, ОАЕ, Німеччині, Естонії.

Україна є відомим у світі виробником систем управління в космосі та на Землі. Публічне акціонерне товариство «Хартрон», що складається з десяти підприємств, виробляє широкий спектр електронних систем управління для АЕС, транспортних та космічних систем тощо.

Мал. Інвестиції у фармацевтичну галузь.

Із Центру космічних польотів НАСА на острові Воллопс (штат Віргінія, США) 17 листопада 2018 р. було здійснено успішний запуск ракети-носія «Антарес». Основну конструкцію першого ступеня ракети-носія розробило Державне підприємство «Конструкторське бюро "Південне"» та виготовило Державне підприємство Виробниче об'єднання «Південмаш» у кооперації з українськими підприємствами «Хартрон-АРКОС» (Харків), «Київприлад», «Хартрон-ЮКОМ» (Запоріжжя), «ЧЕ- ЗАРА», «РАПІД» (Чернігів) тощо. Це був дев'ятий пуск «Антарес», здійснений за контрактом із НАСА. 17 квітня 2019 р. о 23 год 46 хв за києвським часом відбувся десятий вдалий запуск «Антареса», підтримка якого відбувалася з території КБ «Південне» в режимі реального часу. Проект є вдалим прикладом кооперації підприємств космічної галузі України в міжнародних космічних проектах, сталої зовнішньоекономічної діяльності та успішної присутності української ракетно-космічної галузі на світовому космічному ринку.

ВИРОБНИЦТВА ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ПОБУТОВОЇ ХІМІЇ: ЧИННИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗТАШУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ. 

Виробництво ліків і виробів медичного призначення розвивається досить динамічно. В Україні діє 49 великих підприємств фармацевтичної промисловості, але вони не забезпечують потреб внутрішнього ринку. Отже, фармацевтична промисловість має перспективи для розвитку .

Таблиця

НАЙБІЛЬШІ КОМПАНІЇ НА ФАРМАЦЕВТИЧНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ (2018 р.)

Місце	Компанія	Частка на фармацевтичному ринку України, %
1	Фармак (Україна)	5,33
2	Корпорація Артеріум (Україна)	3,60
3	Teva (Ізраїль)	3,42
4	Дарниця (Україна)	3,27
5	Sanofi (Франція)	3,13
6	Berlin-Chemie (Німеччина)	3,10
7	Юрія-Фарм (Україна)	2,39
8	Група компаній «Здоров'я» (Україна)	2,38
9	Київський вітамінний завод (Україна)	2,34
10	KRKA (Словенія)	2,26
11	Дельта Медікел (Україна)	2,07
12	Кусум Фарм (Україна)	2,01
13	Асісо (Швейцарія)	1,97
14	Sandoz (Швейцарія)	1,93
15	Bayer Consumer Health (Швейцарія)	1,46
16	Servier (Франція)	1,45
17	Takeda (Японія)	1,42
18	Reckitt Benckiser Healthcare International (Велика Британія)	1,39
19	Борщагівський ХФЗ (Україна)	1,34
20	Gedeon Richter (Угорщина)	1,30

Головним фармацевтичним центром країни, який демонструє найвищі темпи розвитку галузі, залишається Київ. Найбільшими фармацевтичними підприємствами України є «Фармак», «Артеріум», «Дарниця», «Здоров’я», «Київський вітамінний завод» тощо.

На українському ринку побутової хімії поки що панують товари зарубіжного виробництва. Проте Україна володіє екологічно безпечною сировиною світового значення для виготовлення миючих засобів найвищої якості: чорноморська сіль та грязі солоних лиманів. Основними виробниками миючих засобів є підприємства у Дніпропетровській (Покровськ) та Харківській (Первомайськ) областях і Вінниці.

 УКРАЇНСЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА ПРОДУКЦІЯ ТА ПОБУТОВА ХІМІЯ НА СВІТОВОМУ РИНКУ. 

Майже 93% експорту української фармацевтичної продукції припадає на країни СНД. Імпорт ледве перевищує 4%. Причина такого явища в тому, що у структурі продукції галузі все ще недостатньо наукоємної, високотехнологічної продукції, яка б відповідала сучасним міжнародним стандартам. Для цього слід виділяти значні кошти на інноваційні дослідження, як роблять західні фармацевтичні компанії. Тож найбільшим фармацевтичним компаніям України слід об’єднуватися в корпорації та концерни для концентрації капіталу.

Для виходу на міжнародні ринки, перш за все розвинених країн, Україна вступила до міжнародних фармацевтичних організацій. Для нашої продукції також мають бути запроваджені вимоги міжнародних фармацевтичних стандартів.

Поясніть, чому для України так важливо бути серед постачальників фармацевтичної продукції на світовий ринок.

Зростають обсяги та розширюється географія поставок продукції побутової хімії на світовий ринок, зокрема мила (у тому числі рідкого). Виникають нові, порівняно невеликі, але добре технічно оснащені підприємства, що виготовляють конкурентоспроможну продукцію. Так, херсонське підприємство «Інтерсклад» випускає продукцію побутової хімії та експортує до понад 20 розвинених країн Європи. Споживачів у цих країнах приваблює не лише висока якість продукції, але й те, що вона є екологічно чистою.

ОТЖЕ:

• Україна належить до 17 держав, які володіють мікроелектронними технологіями.
• Фармацевтична промисловість України швидко й стабільно розвивається та має значний простір для розширення цієї діяльності.
• Майже 93% усього імпорту української фармацевтичної промисловості припадає на країни СНД.
• Україна успішно виходить на ринки розвинених країн Європи із продукцією побутової хімії.

Дослідження 20.

Тема: Давальницька сировина  у швейній індустрії України.

1. Позитивні аспекти для виробництва.

2. Негативні риси  і споживачі.

3. Висновок.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати тему п. 31 та мою для вас підбірку.

2. Дати письмову відповідь на наступні запитання:

• 1. Доведіть участь України в розвитку фармацевтики світу.
• 2. Обґрунтуйте необхідність розширення наукових досліджень у фармацевтичних компаніях України.
• 3. Спрогнозуйте подальше зростання виробництва ліків у нашій державі.
• 4. Проаналізуйте походження товарів побутової хімії, якими ви користуєтеся. Зробіть висновки.

 Добрий день.

Сьогодні 26 квітня 2024 року.

Запрошую на урок ЗБД учнів 5 класів та на урок географії учнів 6 класу.

ЗБД 5 клас

Тема: Земля - наш спільний дім.

Пропоную переглянути:

Єдине відоме нам місце у Всесвіті, де існує життя, це наша планета — Земля. Можна скільки завгодно мріяти про міжзоряні подорожі, та поки що не знаємо планети, на яку людство могло б переселитися, вичерпавши багатства своєї . Земля — спільний дім усіх народів, які її населяють. Нам не байдуже, як ставляться до природи в інших країнах, адже забруднення не має кордонів. Воно поширюється з вітром, дощами, річками і морськими течіями. Земля — спільний дім не лише людей, а й рослин і тварин, усього живого. Через споживацьке ставлення до природи вже зникло багато їх видів. Деякі види занесено до Червоної книги. Це означає, що вони перебувають на межі вимирання. Перед загрозою знищення опинилися тропічні ліси — «легені планети». Щороку дедалі більше територій перетворюються на пустелю, зокрема через надмірне випасання худоби.

У прадавні часи, коли на Землі з’явилися перші люди, на ній неподільно панувала матінка-природа. Вона давала все необхідне для життя: повітря, воду, харчі, одяг. Та водночас була джерелом багатьох небезпек: холоду, голоду, стихійних лих. Від самого початку люди намагалися зробити своє довкілля безпечнішим і комфортнішим. Будь-які зміни в навколишньому середовищі можуть негативно вплинути на якість життя людини.Природні катастрофи та стихійні лиха завдають величезних збитків економіці,щороку забирають багато людських життів. Однак найбільша небезпека для нашої планети криється у наслідках господарської діяльності самої людини

Найпотужніші джерела забруднення повітря- це вихлопні гази автомобілів,промислові викиди заводів та фабрик,спалювання побутового сміття. Величезною проблемою сьогодення є нестача чистої питної води. На сьогоднішній день величезні об єми промислових та каналізаційних стоків потрапляють у річки,озера та підводні води - основні джерела питної води. А внаслідок цього отруюється риба,розмножуються хвороботворні бактерії,а вода стає непридатною для пиття. Через забруднену воду в організм людини можуть потрапити збудники тяжких інфекційних захворювань.

Промислові відходи,хімічні добрива та засоби боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин забруднюють родючий грунт.Через нього забруднюються продукти харчування людини. Шумове забруднення довкілля- гуркіт і гул промислових підприємств, автомобілів, літаків, залізничних потягів-не лише заважає людині,а й завдає великої шкоди її здоров ю. Потрапляючи в організм людини з повітрям ,водою, їжею, радіоактивні речовини порушують його захисні організми. Людина стає вразливою до багатьох хвороб.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати п. 30 та мою для вас підбірку.

2. Вивчити чинники забруднення.

Географія 6 клас.

Тема:  Уявна екскурсія.Чим цікаве природне середовище. 

Пропоную переглянути:

Уявна екскурсія.

Тема:Чим цікаве природне середовище. 

Завдання:

1. Чи є у вашій місцевості унікальні природні комплекси.

2. Опишіть один з них та зробіть замальовку.

3. Висновок.

Домашнє завдання:

1. Ознайомтеся з правилами ведення екскурсїї, що розміщені в п. 56  та мою для вас підбірку.

2. Проведіть уявну екскурсію за планом, що я розмістила вище.

3. Скласти кросворд " Природа".

 Добрий день.

Сьогодні 22 квітня 2024 року.

Запрошую на урок географії  та ЗБД учнів 6 класу.

Географія 6 клас

Тема: Які бувають природні комплекси. Дослідження 12.

Пропоную переглянути:

Дослідження 12.

Тема: Природні комплекси своєї місцевості.

Завдання:

1. Назвіть природні комплекси рідного краю.

2. Опишіть природу рідного краю.

3. Створіть малюнок краєвиду рідного краю.

4. Зробіть відповідні висновки.

Результати дослідження чекаю СЬОГОДНІ.

ЗБД 6 клас

Тема: Дорожна безпека велосипедиста.

Пропоную переглянути:

Велосипедні прогулянки — приємний і корисний для здоров’я вид дозвілля. Їзда на велосипеді сприяє зміцненню серця, судин, м’язів, легенів, зниженню маси тіла. Розвиває увагу, швидкість реакції. Такі прогулянки не завдають шкоди довкіллю.

26 травня в усьому світі відзначається Міжнародний день велосипедиста. У цей день навіть той, хто щодня користується автомобілем, пересідає на двоколісний транспорт.

Елементи конструкції велосипеда, що впливають на безпеку руху

Щоб поїздка на новому велосипеді була безпечною, слід, насамперед, уважно прочитати інструкцію.

Велосипед повинен мати:

Заборонено керувати велосипедом з несправним гальмом, звуковим сигналом, а в умовах недостатньої видимості — з вимкненим ліхтарем і без світлоповертачів.

Щоб їздити було зручно, регулюють висоту сидіння. Вона має бути такою, щоб, крутячи педалі, можна було повністю випрямити ноги.

Коли вчишся їздити на велосипеді, починай з повільної їзди на відстань до 2 км. На прогулянку варто взяти пляшку з водою та засоби для надання допомоги в разі травмування. Їздити тільки у світлу пору доби. Не можна їздити в дощову погоду, у туман, під час сильного вітру.

Одяг і засоби безпеки для велосипедиста

Для поїздок на велосипеді одяг має бути зручним та яскравого кольору. Адже яскравий одяг привертає увагу, і водії машин здалеку помічають велосипедиста на дорозі.

Правила дорожнього руху для велосипедистів

Велосипедист на дорозі — водій. Тому він має додержуватися Правил дорожнього руху, як і водії інших транспортних засобів. І обов’язково знати дорожні знаки для велосипедистів.

Велосипедна доріжка

Доріжка для пішоходів і велосипедистів

Рух на велосипедах заборонено

Виїзд велосипедистів

За Правилами дорожнього руху:

• до 14 років на велосипеді можна їздити лише по спеціальних велосипедних доріжках, на стадіонах, майданчиках, на подвір’ї. Якщо велосипедної доріжки немає і треба рухатися дорогою, то їхати тільки узбіччям. Виїжджати на проїзну частину дороги велосипедист має право тільки після 14 років;
• якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу поза перехрестям, водій велосипеда зобов’язаний дати дорогу іншим транспортним засобам, що рухаються по дорозі;
• рухаючись групами, велосипедисти повинні їхати один за одним, щоб не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Не забувай, що користуватися мобільним телефоном під час руху заборонено. А порушення правил безпечного руху на велосипеді може призвести до ДТП.

Правила перевезення вантажів і пасажирів

Хоч як добре їздить велосипедист, стійкість велосипеда обмежена. На слизькій дорозі, під час наїзду на перешкоду велосипедист може втратити рівновагу, упасти і травмуватися. Стійкість двоколісного транспортного засобу ще менша, якщо на велосипеді вантаж. Перевозити вантаж треба на спеціальному багажнику або у велорюкзаку. Якщо під час поїздки трапляються ділянки дороги, де їхати велосипедом з вантажем небезпечно, вантаж переносять вручну або ведуть велосипед, як при переході дороги.

Велосипедистам забороняється:

Правила виконання маневрів на велосипеді

Маневр — зміна напрямку руху транспортного засобу. За 50 м до місця виконання маневру велосипедист зобов’язаний подавати попереджувальні сигнали рукою.

Перед початком руху велосипедист має переконатися, що поблизу немає автомобілів. Потім попередити сигналом інших учасників транспортного руху.

Якщо велосипедист упав з велосипеда, слід обробити подряпину дезінфікуючими засобами, у разі потреби покликати на допомогу дорослих, завести постраждалого до дому, викликати «швидку допомогу».

Висновок

Велосипедист на дорогах повинен додержуватися Правил дорожнього руху. Уміти подавати сигнали про маневри. Щоб убезпечитися від травмування, слід обладнати велосипед світлоповертачами і дзвоником, додержуватися правил добору одягу для поїздок. Не можна порушувати правил перевезення вантажів і пасажирів на велосипеді. Додержання Правил дорожнього руху та безпеки велосипедиста — запорука здоров’я.

Міні-дослідження:

Завдання:

• 1. Розкажи, які елементи конструкції велосипеда сприяють безпеці руху.
• 2. Назви засоби безпеки велосипедиста.
• 3. Розглянь фотоілюстрації. Чи безпечно одягнені велосипедисти?

• 4. Назви Правила дорожнього руху для велосипедистів.
• 5. Розглянь фотоілюстрації. У якому напрямку поїдуть велосипедисти?

• 6. Який одяг і взуття треба одягати для велосипедних прогулянок? Відповідь обґрунтуй.
• 7. Чому не можна порушувати правил перевезення вантажів і пасажирів на велосипеді?
• 8. Поміркуй, чому велосипедисту на дорозі заборонено поворот ліворуч і розворот.
• 9. За 50 м до місця виконання маневру велосипедист повинен подавати попереджувальні сигнали. Чому?
• 10. Обговори з дорослими, які веломаршрути безпечні там, де ти живеш.