Добрий день.

Сьогодні 5 квітня 2024 року.

Запрошую на урок географії учнів 7 та 9 класів.

Географія 7 клас

Тема: Природні зони Євразії.

Пропоную переглянути:

В Євразії представлені всі природні зони Північної півкулі. У західній частині материка переважаючий вплив Атлантичного океану зумовив зміну природних зон у напрямку з північного заходу на південний схід. У східній частині Євразії природні зони мають меридіональне простягання, що обумовлене мусонною циркуляцією повітряних мас на притихоокеанській території. Природні зони внутрішньої частини материка змінюються у широтному напрямі завдяки зміні температури та режиму зволоження в напрямку з півночі на південь.

Зона арктичних пустель із вкрай суворими природно-кліматичними умовами займає арктичні острови. Тут відсутній суцільний ґрунтовий покрив, а бідна рослинність представлена невибагливими до тепла видами, що виживають в умовах багаторічної мерзлоти. З тварин тут поширені білі ведмеді, моржі, тюлені, північні олені.

Завдяки пом'якшуючому впливу Північноатлантичної течії зони тундри і лісотундри мають відмінності у своїх західних і східних частинах. Біля європейського узбережжя материка клімат помірно холодний, а тундра тут простягається на північ далі, ніж будь-де на планеті. З просуванням на схід природно-кліматичні умови стають більш суворими, а тундра та лісотундра займають більші площі. По гірських пасмах Сибіру тундрова рослинність проникає далеко на південь. Серед рослин тут переважають мохи і лишайники, які ростуть на тундрово-глейових ґрунтах. Через багаторічну мерзлоту волога тут не проходить углиб, тому тут багато боліт. Основні тварини: північні олені, песці, деякі види птахів.

Далі на південь лісотундра переходить у тайгу. В умовах більш теплого і волого клімату тут на підзолистих ґрунтах сформувалися величезні масиви хвойних лісів з ялини, сосни та модрини (єдине хвойне дерево, що на зиму скидає хвою). Остання переважає в азійській тайзі, в умовах холоднішого різко континентального клімату. Місцями тайга дуже заболочена, багато тут торфових та осокових боліт. Надзвичайно різноманітний тут тваринний світ (бурий ведмідь, лось, тетерук, вовк, глухар).

Зони мішаних і широколистих лісів найбільш поширені в західній частині Євразії. Тут в умовах значного зволоження на дерново-підзолистих ґрунтах ростуть ялиново-дубові та сосново-дубові ліси, в Західному Сибіру – хвойні і березово-осикові ліси. Далі на схід мішані ліси зникають і з'являються знову тільки на узбережжі Тихого океану. Широколисті ліси сформовані, переважно, з дуба та бука, а також із граба, клена, липи.

Для зони лісостепів і степів характерні певні зональні відмінності, що обумовлені суттєвою зміною клімату з просуванням із заходу на схід материка. В умовах теплого клімату та недостатнього зволоження півдня Східноєвропейської рівнини сформувались родючі чорноземи, а також сірі лісові ґрунти. Рослинний світ тут представлений невеликими ділянками лісу (дуб, береза, липа, клен). У східній частині материка за умови збільшення амплітуди температур та зростаючої сухості клімату ґрунти часто засолені. Рослинний світ тут бідніший і представлений переважно травами та чагарниками. Найбільш характерними представниками тваринного світу степів та лісостепів є вовки, лисиці, ховрахи, полівки, тушканчики та степові птахи.  Лісостепи та степи майже повністю розорані, а природна рослинність збереглась тільки в природоохоронних територіях та місцях, непридатних для оранки.

Великі території центральної та південно-західної частини материка займають зони напівпустель та пустель. Зона пустель простягається через три географічні пояси. Спільним для всіх пустель є незначна кількість опадів, бідні ґрунти та рослинність, що добре пристосована до суворих умов. Пустелі Аравійського півострова виділяються високими впродовж року температурами, незначною (до 100 мм на рік) кількістю опадів та переважно рівнинною поверхнею. Пустелі субтропіків (Іранське нагір'я, Центральна Азія, частина пустелі Ґобі) характеризуються значним перепадом температур, багатшою рослинністю, значною кількістю видів тварин. Вкриті пісками або камінням пустелі помірного поясу Каракуми, Такла-Макан, частина Ґобі виділяються великою спекою влітку та сильними морозами взимку.

Зона саван і рідколісся займає більшу частину півострова Індостан, а також значні території півострова Індокитай. У сформованих в умовах мусонного клімату саванах серед високих трав ростуть поодинокі пальми та акації, що місцями змінюються ділянками лісів. Деякі дерева в сухий сезон на декілька місяців скидають листя. Тваринний світ тут представлений слонами, тиграми, носорогами, великою кількістю плазунів.

Зона вічнозелених твердолистих лісів і чагарників (середземноморська) займає район Середземномор'я. В умовах теплої і вологої зими та жаркого літа тут ростуть вічнозелені дерева і чагарники, найтиповішими серед яких є корковий та кам'яний дуби, лаврове та суничне дерево, сосни. Проте, внаслідок інтенсивного господарського освоєння цієї території первинний рослинний покрив тут сильно змінений. Звичайними елементами тутешніх ландшафтів є виноградники, маслинові насадження, поля пшениці та інших сільськогосподарських культур, що розкинулись на місці колишніх середземноморських лісів.

Зона перемінно вологих (у тому числі мусонних) лісів простягається на сході та півдні Євразії. Рослинність тут представлена як хвойними та листяними деревами (кедр, сосна, дуб, горіх, гінгко), так і вічнозеленими (пальмами, фікусами, бамбуком та магноліями), що ростуть переважно на червоно-жовтих ґрунтах. Тваринний світ також характеризується значним видовим різноманіттям: мавпи, тигри, леопарди, а також ендеміки – бамбуковий ведмідь (панда), гібон тощо.

Багатство флори та фауни характерне для зони вологих екваторіальних лісів Євразії. Лише пальм тут налічується до 300 видів, багато видів бамбука, який широко використовується в роботі та побуті. Ліси формують високі (до 70 м) дерева, деякі з яких мають цінну деревину. Серед непрохідних хащів тут можна зустріти орангутангів, леопардів, тапірів. Багато плазунів і рептилій, а також різних комах.

Через значну кількість гірських систем, що мають різну висоту та віддаленість від океанів, висотна поясність Євразії характеризується різною кількістю поясів. У горах північної частини материка тільки чотири пояси змінюють один одного. Далі на південь кількість поясів зростає до п'яти в Альпах і семи на південних схилах Гімалаїв. Велика кількість поясів тут пояснюється найбільшою висотою Гімалаїв, хоча на північних схилах цих гір через надзвичайну сухість клімату сформувалось тільки два пояси.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте тему у вашому підручнику та мою для вас підбірку.

2. Нанесіть на к.к. природні зони материка.

Географія 9 клас

Тема: Виробництво продуктів харчування у світі. Дослідження 4.

Пропоную переглянути:

ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ. 

Харчова промисловість належить до провідних за кількістю зайнятих та обсягом виробленої продукції. Найбільше харчових продуктів виробляють у густозаселених районах, а різноманітність і якість продуктів вища в країнах з розвиненою економікою.

За вартістю виробленої продукції харчова промисловість належить до важливіших видів економічної діяльності в більшості країн світу.

Харчова промисловість у менш розвинених країнах повторює тенденції розвитку, характерні для високорозвинених країн. Зростає виробництво напівфабрикатів через збільшення статків населення, яке не бажає витрачати свій час на тривалий процес первинної підготовки їжі. Саме ці виробництва сьогодні є лідерами в її розвитку у світі. Проте це призводить до збіднення різноманіття страв та їхньої стандартизації, що суттєво впливає на якість продуктів харчування. У багатьох країнах світу набув розвитку рух за здоровий спосіб життя, що зумовлює скорочення споживання та виробництва таких традиційних виробництв у харчовій промисловості, як виноробство й цукрова промисловість.

Найбільші регіони сучасної харчової промисловості — Європа та Північна Америка мають складну структуру. При цьому значну частину сировини вони імпортують з усього світу. Водночас низка традиційних видів виробництва харчової промислової, такі як м’ясна промисловість Данії, маслоробна Нідерландів, виноробна Франції, працюють винятково на місцевій сировині. При цьому вони вивозять за кордон значну частину виробленої продукції, знану в усьому світі завдяки її високій якості та смаковим властивостям. З імпортної сировини у країнах Європи виробляють каву, шоколад та багато інших продуктів харчування.

У США й Канаді, які володіють величезними ресурсами для виробництва сільськогосподарської продукції, харчова промисловість розвивається переважно на місцевій сировині. Водночас вони завозять значну частину продуктів харчування з інших країн світу, наприклад банани.

У більшості країн, що розвиваються, промислову переробку проходить незначна частина сільськогосподарської продукції. Високий рівень розвитку харчової промисловості є в небагатьох країнах, що розвиваються: Аргентині, Бразилії, Уругваї, Індії тощо. В інших країнах є тільки первинні стадії переробки, часто — не промислової, а ручної, завершальні стадії розташовано в розвинених країнах світу.

СТРУКТУРА ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ. 

М’ясна промисловість світу дуже різноманітна. Обсяг виробництва визначається культурними, історичними й релігійними переконаннями населення різних країн. Так, країни Перської затоки визначаються на тлі інших країн Азії високим обсягом споживання яловичини. М’ясні продукти є основним джерелом високоцінних тваринних білків, тому зростання їхнього споживання є одним з основних показників підвищення добробуту населення.

Виробництво м’яса на душу населення в середньому у світі становить лише 36 кг на рік, тоді як у Данії воно сягає 365 кг проти 4,6 кг в Індії.

Збільшення споживання м’яса птиці (особливо курятини) у світі зумовлено такими чинниками, як:

• впровадження промислових інтенсивних методів відгодівлі птиці;
• зосередження більшості виробництва товарної продукції в рамках великих вертикальних холдингів;
• швидкий обіг коштів та високий рівень рентабельності виробництва м’яса птиці;
• курятина має найнижчу ціну серед усіх видів м’яса на ринку, тому вона може задовольнити постійно зростаючий споживчий попит у країнах, що розвиваються.

У світі більш ніж половину м’яса птиці виробляють птахофабрики з вирощування курей-бройлерів. Вони розміщенні в переважній кількості країн світу, адже щодо її споживання відсутні релігійні чи культурні обмеження. Найбільше виробляють і споживають курятину в США. Друге місце з виробництва та споживання займають Китай і Бразилія, яка є найбільшим її експортером у світі.

Лідерами зі споживання курятини на душу населення є ОАЕ, Кувейт, Бразилія й Гонконг/Сянган (CAP Китаю).

Розміщення виробництва м’яса у світі має певні особливості:

• більш ніж половину світового виробництва м’яса зосереджено в країнах, що розвиваються;
• головним регіоном з виробництва м’яса є Азія, де триває зростання обсягів його виробництва та споживання;
• майже вдвічі зменшилася його частка у Східній Європі;
• провідним експортером м’яса у світі (47 %) є Західна Європа;
• Північна Америка зберегла друге місце за обсягами експорту м’яса у світі (20 %), а Австралія й Нова Зеландія — третє (12 %).

Рибна промисловість виробляє удвічі менше товарної продукції, ніж м’ясна промисловість. Риболовецький флот і спеціалізовані порти з підприємствами з глибокої переробки морепродуктів дозволяють забезпечувати необхідний рівень їхнього споживання. На країни басейну Тихого океану припадає більше 70 % усіх рибо- та морепродуктів світу. Лідерами за уловом є Китай, Перу, Чилі.

Одне з перших місць у виробництві товарної продукції рибної промисловості зайняла аквакультура. У Норвегії, наприклад, лосося вирощують більше, ніж виловлюють у відкритому морі. Провідні відповідні рибницькі господарства не лише виловлюють, а й здійснюють переробку риби. Впровадження сучасних індустріальних технологій інтенсивного рибництва зумовило концентрацію виробництва окремих видів ставкових риб у малих країнах Європи. Наприклад, Данія постачає на експорт більшу частину форелі, яку вирощено та перероблено в її рибницьких господарствах.

Маслосироробна промисловість нині переважно експортує сир, тоді як вершкове масло й казеїн здебільшого виробляють для місцевих потреб. Найбільше сиру постачають на експорт країни Європи. Лідером є Франція, де в промислових масштабах виробляють 365 сортів сиру. Сир — здебільшого продукт споживання населення розвинених країн світу північної півкулі. Також у значних обсягах виробляють сир у США, Німеччині, Швейцарії, Італії тощо.

Виробництво вершкового масла скоротилось у США та країнах Західної Європи через зміни у структурі харчування населення. Проте воно зросло у країнах Азії, особливо в Індії. Значною мірою це пов’язано з необхідністю переробки молока, адже ця країна — третій у світі його виробник. Зростає також маргаринове виробництво у країнах, що розвиваються, через значно меншу його вартість.

Основними виробниками цукру у світі є такі країни: Бразилія, Індія, Франція, Таїланд, США, Австралія, Куба. Основні імпортери — Республіка Корея, США, Малайзія, Японія, Канада.

Олійне виробництво світу виробляє 13 основних видів рослинних олій, до яких належить соєва, ріпакова, пальмова, бавовняна, арахісова, оливкова, соняшникова та інші олії. Рослинні олії використовують у їжу в чистому вигляді, вони є сировиною для виробництва кулінарних жирів, маргаринів, спредів та інших харчових продуктів. Крім того, їх використовують у хімічній та косметичній промисловості.

Соняшникова олія є одним з основних рослинних жирів, попит на який постійно зростає. Сьогодні на неї припадає до 95 % світового ринку рослинних олій. Лідерами з її експорту є Україна, Аргентина, Росія. Найбільше споживають рослинних олій розвинені країни Європи та Північної Америки.

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА ХАРЧОВУ ПРОМИСЛОВІСТЬ. 

У процесі глобалізації світової економіки дедалі більший сектор світового ринку стає підконтрольним ТНК (мал. 104). Вони є дуже потужними виробниками харчових продуктів, які контролюють окремі сегменти світового ринку продовольства. Найбільшими компаніями є:

• «Бунге» із США (виробництво рослинної олії, маргарину, майонезу та цукру);
• «ІнБев» з Бельгії (виробництво пива);
• «Кока-Кола» із США (виробництво сокових концентратів, сиропів і безалкогольних напоїв);
• «Крафт Фудс» із США (виробництво виробів із шоколаду, кави, солоних снеків і печива);
• «Нестле» зі Швейцарії (виробництво розчинної кави, мінеральної води, морозива, бульйонів, молочних продуктів, кондитерських виробів, дитячого харчування);
• «САБМіллер» з Великої Британії (виробництво пива);
• «Юнілевер» з Великої Британії (виробництво морозива, сирів і чаю).

• Харчова промисловість є в усіх країнах світу.
• Зі зростанням добробуту населення збільшується різноманіття та якість вироблених продуктів харчування.
• Провідними виробниками продукції харчової промисловості є США, Франція, Німеччина, Китай.
• Природні умови визначили міжнародну спеціалізацію країн на переважному виробництві окремих видів продукції харчової промисловості.
• Панівну роль у міжнародній торгівлі продуктами харчування займають ТНК.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал п.36 та мою для вас підбірку.

2. Виконайте дослідження 4.

Завдання до дослідження:

• 1. Назвіть особливості розвитку харчової промисловості в розвинених країнах та країнах, що розвиваються.
• 2. Які зрушення в м’ясному виробництві світу відбулись в останні роки?
• 3. Схарактеризуйте вплив глобалізації на харчову промисловість.
• 4. Поясніть китайське прислів’я: «Живе біля гір — харчується від гір, живе біля річки — харчується від річки».
• 5. На прикладі корпорації «Кока-Кола» поясніть особливості споживання безалкогольних напоїв цієї ТНК.
• 6. Висновок.