Добрий день.

Сьогодні 5 грудня 2023 року.

Запрошую на урок ОЗ учнів 7 класу та на урок географії учнів 9 та 10 класів.

ОЗ 7 клас

Пропоную переглянути:

Шкіра — зовнішнє покриття організму людини, його найбільший орган. Площа шкіри дорослої людини — більш як 2 м2, її вага — близько 5 кг. Вона така еластична, що дає змогу вільно рухатись, і настільки міцна, що надійно захищає внутрішні органи.

Шкіра виконує безліч функцій, зокрема підтримує сталу температуру тіла, захищає від сонячної радіації та мікробів. Шкіра пронизана рецепторами, за допомогою яких ми відчуваємо дотик, температуру, біль.

Будова шкіри

Шкіра складається з трьох шарів . Верхній шар — епідерміс. Активні клітини в основі епідермісу розмножуються, а коли відмирають, то піднімаються на поверхню шкіри і відлущуються. Зазвичай повне оновлення верхнього шару шкіри триває від 21 до 41 дня. З віком цей процес уповільнюється.

Середній шар — дерма. Він містить кровоносні судини, больові і теплові рецептори, потові та сальні залози, волосяні фолікули.

Під дермою міститься підшкірна жирова клітковина, що складається з жирових клітин і великої кількості кровоносних судин.

 Будова шкіри

Що впливає на здоров’я шкіри

Люди витрачають чимало коштів і часу на догляд за шкірою, однак іноді забувають, що шкіра — дзеркало всього організму. На шкірі відображається все, що шкодить здоров’ю: неправильне харчування, порушення травлення, недосипання, куріння, вживання алкоголю. Повноцінний сон, велика кількість води, овочів і фруктів у щоденному раціоні поліпшують стан шкіри і загальне самопочуття.

Отже, стан і зовнішній вигляд шкіри насамперед залежать від способу життя людини та умов навколишнього середовища.

Бідний на поживні речовини раціон зменшує приплив крові до шкіри, робить її уразливішою до інфекцій, порушує структуру шкіри, погіршує її здатність до відновлення.

У людини з підвищеною чутливістю до деяких продуктів харчування (зокрема таких як мед, яйця, молоко, полуниці, томати, цитрусові, а також деякі ліки) їх вживання може спричинити алергію — висипання на шкірі. У разі появи алергічної реакції треба звернутися до лікаря.

Фізичні вправи

Завдяки фізичним вправам шкіра стає свіжою, з’являється здоровий рум’янець на обличчі. Це тому, що активізується кровообіг і всі клітини краще насичуються киснем та поживними речовинами. Потовиділення звільняє шкіру від токсинів.

Однак заняття спортом можуть породити і деякі проблеми. Неправильно підібране спортивне взуття може натерти шкіру, спричинити виникнення мозолів.

Унаслідок інтенсивного пітніння організм втрачає багато води. Щоб запобігти зневодненню, до і після занять треба більше пити.

Якщо після занять не змити з тіла піт і бруд, на шкірі починають розмножуватися мікроби. Як наслідок — неприємний запах і висипання (так звана пітниця).

У душі чи басейні існує ризик інфікування грибком. Особливо часто він уражує шкіру ніг (так звана «стопа атлета»). Якщо його не лікувати, є небезпека занесення інфекції з ніг на інші ділянки тіла.

Тому у громадських душових і біля басейну не слід ходити босоніж. Оскільки грибок інтенсивно розмножується у теплому вологому середовищі, після миття треба ретельно витирати ноги, особливо між пальцями. Для тіла і ніг найкраще мати окремі рушники (щоразу чисті).

У разі зараження грибком необхідно порадитися з лікарем і використати один із багатьох лікарських засобів, які випускають у вигляді кремів, лосьйонів чи присипок.

Куріння і алкоголь

Негативний вплив на шкіру куріння і зловживання алкоголем

Сон і стрес

Здоровий сон забезпечує свіжість і здоров’я шкіри. Під час сну прискорюються обмін речовин, відновлення і ріст клітин шкіри. Якщо ми недосипаємо, ці процеси відбуваються недостатньо швидко. Недосипання одразу позначається на зовнішньому вигляді шкіри. Вона втрачає свіжість, пружність, стає блідою, плямистою, під очима з’являються темні кола, набряки.

Відомо також про негативний вплив стресів. Коли людина переживає сильний стрес, судини звужуються, погіршується кровообіг, дихання стає поверхневим. Унаслідок цього погіршується живлення клітин, їм бракує кисню і поживних речовин. Тому шкіра стає блідою, сірою, загострюються деякі її захворювання.

Кліматичні умови

Несприятливі погодні умови (спека, холод, підвищена вологість або надмірна сухість повітря, сильний вітер) можуть негативно впливати на стан і зовнішній вигляд шкіри.

Спека. Під дією сонячних променів організм людини виробляє вітамін D, необхідний для профілактики рахіту і формування міцних кісток. Однак тривале «підсмажування» на пляжі шкідливе для людини, передусім для її шкіри. Сонячне проміння руйнує структуру шкіри, спричиняє опіки, алергічну реакцію, передчасне старіння, підвищує ризик виникнення злоякісних захворювань. Тому у спеку необхідно обмежувати час перебування на сонці.

 Для захисту шкіри від сонця треба носити головний убір і легкий одяг з натуральних тканин. Відкриті ділянки тіла можна захищати спеціальними кремами чи лосьйонами.

Холод. Низькі температури і вітер роблять шкіру сухою і надміру чутливою. В холодну погоду важливо захищати губи, їх слід змащувати гігієнічною помадою. У сильні морози треба носити рукавички, інакше шкіра на руках стане сухою і шорсткою.

Шкіра — зовнішній покрив організму людини. Стан і зовнішній вигляд шкіри залежать насамперед від способу життя людини.

На шкірі відображається все, що шкодить здоров’ю: неправильне харчування, порушення травлення, недосипання, куріння, вживання алкоголю.Повноцінний сон, фізичні вправи на свіжому повітрі, велика кількість води, овочів і фруктів у раціоні поліпшують стан шкіри і загальне самопочуття.Тривале перебування на сонці руйнує структуру шкіри, спричиняє опіки, алергічну реакцію, передчасне старіння, підвищує ризик виникнення злоякісних захворювань.

Низькі температури і сильний вітер роблять шкіру сухою і надміру чутливою.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте п. 12 та мою для вас підбірку.

2. Знати  будову шкіри і таблицю 4 з вашого підручника.

Чекаю на  наступному уроці.

Географія 9 клас

Тема:Сільське господарство світу. Рослинництво.

Пропоную переглянути:

ОСОБЛИВОСТІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА СВІТУ.

 Порівняно з іншими видами економічної діяльності сільському господарству властиве освоєння значних земельних площ, тривалий термін виробничого процесу, велика трудомісткість. Його роль в економіці різних країн і регіонів має значні відмінності.

Розрізняють товарне й споживче сільське господарство. Для товарного характерна велика продуктивність, інтенсивність розвитку, високий рівень спеціалізації. Для споживчого — низька продуктивність, екстенсивність розвитку, відсутність спеціалізації.

У розвинених країнах переважає товарне сільське господарство. Воно розвивається на основі механізації, хімізації, застосування біотехнологій, новітніх методів селекції. У країнах, що розвиваються, сільське господарство неоднорідне. Воно включає в себе традиційний сектор дрібних приватних селянських господарств і плантаційний експортооєрінтований сектор, що складається з великих господарств, які збувають свою продукцію за кордон.

У структурі світового сільського господарства частки землеробства і тваринництва приблизно рівні. Тваринництво переважає в розвинених країнах, а рослинництво — у країнах, що розвиваються.

Є два основні типи рослинництва — неполивне та зрошувальне. Останнє поширене у тропіках, сухих субтропіках і субекваторіальних широтах. Найбільші площі зрошуваних земель у Китаї, Індії, Мексиці, Пакистані, Єгипті.

ГЕОГРАФІЯ ОСНОВНИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР. Основа рослинництва — зернове господарство. Під зерновими культурами зайнята майже половина оброблюваних земель світу. Вони є основним джерелом рослинних білків у харчуванні та відгодівлі худоби. У розвинених країнах велика частина зерна згодовується худобі (до 75 %), а в країнах, що розвиваються, навпаки, іде на продовольчі потреби (до 90 %). Майже 4/5 світового виробництва припадає на три основні «хліби людства» — пшеницю, рис і кукурудзу (мал. 38). За площею посівів й експорту першість серед зернових культур належить пшениці. Також значні площі зайняті під посівами жита, ячменю та інших зернових культур.

Найбільшу врожайність пшениці в 2015 р. зафіксовано в Нортумберленді (Англія) — 16,5 т/га.

Японські фермери, щоб привабити якнайбільше туристів і мандрівників у свої краї, засівають поля рисом різних кольорів. Після проростання, його паростки утворюють красиві картини .

Картина на рисовому полі в Японії

Пшениця дає найбільші врожаї на чорноземах. За природними умовами найсприятливіші регіони її вирощування — Степ і Лісостеп, де вона є головною серед продовольчих зернових культур. В областях континентального клімату з холодними зимами (степові провінції Канади, азіатська частина Росії та Північний Казахстан) вирощують яру пшеницю, а помірно-континентального, з м’якими зимами (США, країни Європи та ін.) — більш урожайну озиму. Найбільші у світі виробники пшениці: Китай, Індія, Росія, США, Франція.

Рис вимогливий до ґрунту, теплолюбний і вологолюбний. Поля, на яких вирощують цю культуру, на час вегетації зазвичай затоплюють водою. Без зрошення рис можна вирощувати лише в районах зі значною кількістю опадів (1500-2000 мм). Найбільш сприятливі для рису природні умови — у тропіках і субтропіках. Рис широко культивують у країнах Східної, Південно-Східної та Південної Азії (Китай, КНДР, Республіка Корея, Японія, Таїланд, М’янма, В’єтнам, Лаос, Індія, Пакистан, Індонезія, Філіппіни),де він є основним продуктом харчування. Розвитку рисосіяння тут, крім відповідних природних умов, сприяє висока забезпеченість робочою силою (рис — культура трудомістка). Крім азіатських країн, рис вирощують у США, Бразилії, Єгипті. Головні виробники рису — Китай (понад 1/3 світового виробництва), Індія (1/5), Індонезія, Бангладеш, В’єтнам — є одночасно й великими його споживачами.

Кукурудза — рослина теплолюбна, досить вимоглива до ґрунтів. Серед зернових культур посідає друге місце у світовій торгівлі та відрізняється найбільшою врожайністю. Кукурудза є одночасно продовольчою та кормовою культурою. Тому в країнах розвиненого тваринництва під неї відводять значну частину посівної площі. Переважна частина світового виробництва цієї культури припадає на США, Китай, Бразилію, Аргентину та Мексику. Для власних продовольчих потреб і фуражної бази кукурудзу вирощують також у багатьох європейських (Франція, Угорщина, Румунія, Молдова, Україна, Росія та ін.) й африканських країнах (ПАР, Кенія, Ангола, Мозамбік, Малаві та ін.).

З інших зернових культур найбільш важливі: жито, ячмінь, овес, просо та сорго. Жито добре росте на лісових ґрунтах помірного поясу. Тому 90 % його світового збору припадає на країни Західної та Східної Європи. Ячмінь й овес, як найменш теплолюбні зернові культури, здебільшого вирощують у країнах лісової зони Північної Америки (Канада, США) і Європи (Велика Британія, Франція, Німеччина, Польща, Естонія, Латвія, Литва, Росія та ін.). Просо й сорго — теплолюбні й посухостійкі, вирощують їх переважно в США (1/4 світового виробництва), у степових і напівпустельних районах Азії (Індія та Китай) й Африки (Північний Судан, Малі, Нігер).

ГЕОГРАФІЯ ОСНОВНИХ ТЕХНІЧНИХ КУЛЬТУР. 

Цукрова тростина й цукровий буряк — найважливіші цукроноси; бавовник і льон — основні прядильні культури; соя та соняшник — олійні культури; чай, кава й какао — стимулюючі рослини; гевея — каучуконос тощо.

Цукрова тростина — багаторічна теплолюбна й вологолюбна рослина, яку культивують у тропіках і субтропіках. Головні виробники цукрової тростини — країни Латинської Америки (Бразилія, Куба, Мексика та ін.), Східної й Південної Азії (Індія, Китай, Філіппіни, Таїланд, В’єтнам та ін.), а також Австралія.

Цукровий буряк — культура менш теплолюбна, ніж цукрова тростина, поширена в помірному поясі. За збором цукрових буряків попереду європейські країни (Польща, Німеччина, Росія, Туреччина, Україна, Франція) і США.

Більшу частину цукру, виробленого у світі, отримують із цукрової тростини. Основні виробники: Бразилія, Індія, Китай, Таїланд.

З волокнистих культур, крім бавовнику й льону, в текстильній промисловості світу використовують джут і сизаль. Бавовник потребує багато тепла, сонячного світла й добре зволожених, багатих на поживні речовини ґрунтів. Найбільше підходять для нього природні умови тропіків і субтропіків. Основні виробники бавовни: Індія, Китай, США, Пакистан, Бразилія та ін.

Льон-довгунець — культура помірного поясу зони широколистих лісів. Основні виробники: Канада, Казахстан, Китай, Росія, США, Індія.

Джут — трав’яниста рослина субекваторіального й екваторіального клімату, його волокна використовують для виготовлення грубих тканин, мотузок, канатів. Виробництво сконцентровано в Китаї, Індії, Бангладеші.

Сизаль — волокно, вироблене з листя трав’янистої тропічної рослини агави. Вирощують у Бразилії та окремих африканських країнах (Танзанія, Кенія та ін.).

Чай, кава, какао — тепло- й вологолюбні рослини, їх переважно вирощують у тропіках і субтропіках, де випадає багато опадів. Найбільші у світі виробники й експортери чаю — Індія, Китай, Шрі-Ланка, Індонезія, Туреччина; кави — Бразилія, Колумбія, Мексика, Ефіопія; какао-бобів — Кот-д’Івуар, Гана, Нігерія, Камерун, Бразилія.

Соя — найважливіша олійна культура, найбільшого поширення набула у США (майже 40 % світового виробництва й експорту соєвих бобів), Бразилії, Аргентині . Велике значення мають інші олійні культури — соняшник (Україна, Аргентина), оливкове дерево (країни Середземномор’я), олійна пальма (країни Західної й Екваторіальної Африки, Індонезія, Малайзія), арахіс (тропічні країни Америки, Азії та Африки), ріпак (Канада, Індія, Аргентина).

Світові можливості

На нашій планеті вирощують понад 6000 сортів яблунь. За кількістю вирощених яблук перше місце посідає Китай.

Із соку гевеї виробляють натуральний каучук. Найбільші у світі плантації гевеї розташовано в Малайзії, Індонезії, Таїланді, Бразилії.

Землеробство поділяється на овочівництво, садівництво, виноградарство. Великі врожаї картоплі збирають у Китаї, Індії, Росії, Україні та США. Найбільші райони світового виробництва цитрусових, інших плодів й овочів — штати Каліфорнія та Флорида в США та країни Середземномор’я.

Велику групу непродовольчих технічних культур становлять ефіроолійні й фарбувальні рослини. Це троянда, герань, лаванда, коріандр, мальва, шафран та ін. Їх використовують як цінну промислову сировину в парфумерній промисловості. До технічних культур належать також тютюн і хміль. За збором тютюну першими є Туреччина, Куба, США, Болгарія, хмелю — Німеччина та Чехія.

Квітникарство спрямоване на задоволення власних потреб країни й на експорт. Провідними у світі «квітникарями» й експортерами квітів є Нідерланди, Колумбія, Філіппіни.

Луківництво є основою для кормової бази тваринництва. Серед кормових культур виділяють багаторічні й однорічні трави — конюшину, люцерну, вику, тимофіївку та ін. Вирощують також кормові коренеплоди — буряк, моркву, брукву, турнепс, топінамбур тощо. Є і кормові баштанні культури. Луківництво розвинене в багатьох країнах світу.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: 

• Географія сільського господарства характеризується різноманіттям форм виробництва й аграрних відносин.
• Розрізняють товарне й споживче сільське господарство.
• У розвинених країнах переважає товарне сільське господарство. Воно розвивається на основі механізації, хімізації, застосуванні біотехнологій.
• Основа світового сільського господарства — виробництво зерна.
• Значна частина продовольчих культур надходить на світовий ринок і забезпечує людство продуктами харчування.
• Технічні культури дуже вимогливі до природних умов, їх вирощування трудомістке, а поширення обмежене.
• Технічні культури — сировина для легкої та харчової промисловості. Найбільш важливі з них — волокнисті. Луківництво є основою для кормової бази тваринництва.

• Домашнє завдання:

1. Опрацюйте відповідний матеріал вашого підручника та мою для вас підбірку.

2. Дайте письмово відповіді на наступні запитання:

• 1. Поясніть, чим відрізняється товарне сільське господарство від споживчого.
• 2. Протягом тривалого часу основною зерновою культурою у світі був мал. Як можна пояснити втрату ним чільної позиції в сучасних умовах?
• 3. Назвіть райони вирощування ярої й озимої пшениці. Покажіть їх на карті. Поясніть, чому їхні межі не збігаються.
• 4. Схарактеризуйте особливості поширення цукроносних й олійних культур. Установіть чинники, які обумовили розміщення кожної групи культур.

3. Нанесіть на к.к. центри галузей спеціалізації.

Виконане д.з. чекаю до наступного уроку.

Географія 10 клас

Тема: Японія. Особливості постіндустріального розвитку країни.Дослідження 10. 

Пропоную переглянути:

Японія – постіндустріальна країна «Великої сімки», тому структура її господарства подібна до Німеччини, Франції, Великої Британії: у структурі ВВП й експорту домінують послуги й високотехнологічні товари, тобто третинний і вторинний сектори.

Третинний сектор Японії – це передусім послуги високої вартості. Науково-виробничу діяльність в Японії переорієнтовано від запозичення знань на активізацію власної наукової творчості. На агломерацію Токіо-Йокогама припадає 60 % наукових розробок в країні. Перспективним напрямком є створення системи технополісів (функціонує перше “наукове місто” − Цукуба, створюється ще 19). Японія − третій у світі експортер капіталу. Токіо поряд з Нью-Йорком  і Лондоном входить до трійки найпотужніших фінансових центрів світу. Не зважаючи на те, що країна є архіпелагом, мережа високошвидкісних залізниць і автодоріг з’єднує всі основні економічні центри. Сінкансен − «потяг-куля» − розвиває швидкість понад 300 км/год. 
Розвиток виробництв вторинного сектора залежить від імпорту сировини й палива з інших країн. Водночас обробна промисловість виробляє продукцію з високою доданою вартістю. 

Міжнародну спеціалізацію країни визначає передусім виробництво електроніки. Японія першою почала виробляти роботи й роботизувати виробничі процеси. Проте виробництво комплектуючих для електронної продукції, супутніх товарів винесено японськими корпораціями до інших країн Азії, де дешевші робоча сила, земельні ділянки, транспортні послуги, електроенергія. На світовому ринку автомобілі японських брендів традиційно користуються високим попитом. Крім того, успішно конкурують з компаніями США, Китаю, країн Європи японські виробники аерокосмічної техніки, морських суден, швидкісних локомотивів тощо.

Японія залишається великим гравцем на світовому ринку чорних і кольорових металів, хімічної продукції. Тут сформувалися потужні портово-промислові комплекси, зорієнтовані на імпорт сировини. Якщо масове виробництво тканин японські компанії перемістили до інших країн, то виробництво харчових продуктів — рибних, м’ясних, молочних, хлібних, кондитерських виробів, соусів досі зберігає свої позиції. Японія вирізняється особливою просторовою структурою виробництва: у межах Тихоокеанського промислового поясу (25% площі країни) виробляється 75 % промислової продукції країни.

Зважаючи на те, що придатних для рільництва земель в Японії вкрай мало, збережено традиційні виробництва первинного сектора – вирощування фруктів, овочів, рису, картоплі, квітів. Сільське господарство забезпечує близько половини потреб країни у продовольстві, але якщо додати продукцію морських промислів (а морепродукти – винятково важливий компонент японської національної кухні), то рівень самозабезпечення продовольством перевищує 60 %. 

Сучасна Японія у міжнародному поділі праці є експортером капіталу, наукових розробок, високих технологій, високовартісного обладнання, електроніки, автомобілів, суден тощо.

Дослідження 10.

Тема: . Острови Кюсю і Хоккайдо: контрасти Японії.

Завдання:

1. Загальні відомості про острови Хоккайдо та Кюсю.

2. Географічне положення, природні умови островів.

3. Внутрішні води.

4. Флора і фауна.

5. Екофактор.

6. Висновок.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте тему у вашому підручнику ( п.24) та мою для вас підбірку.

2. Підготувати експре - інформацію " Особливості Японії".

3. Виконати дослідження 10.

Виконане д.з. чекаю до наступного уроку географії.