Доброго дня.
Сьогодні 3 жовтня 2025 року.
Запрошую на урок географії учнів 8-10 класів.
Географія 8 клас
Тема: Як визначити географічні, прямокутні координати, за топографічною картою. Практична робота 7.
Пропоную переглянути:
Щоб визначити географічні координати точки на карті, потрібно провести від неї перпендикулярні лінії до найближчих сторін рамки карти (меридіанів і паралелей) та визначити положення точки за допомогою мінутної рамки, яка містить градусні відмітки. Географічну широту визначають за відстанню від екватора, а географічну довготу – за відстанню від початкового (Гринвіцького) меридіана.
- Знайдіть найближчу до об'єкта паралель, яка розташована ближче до екватора.
- Визначте широту цієї паралелі: згідно з мінутною рамкою на карті.
- Виміряйте відстань: (у градусах) від цієї паралелі до точки за допомогою лінійки або іншого вимірювального приладу.
- Додайте: ці градуси до широти паралелі, якщо точка знаходиться ближче до Північного полюса (тоді це широта північна), або відніміть, якщо ближче до екватора (тоді це широта південна).
- (східній або західній) відносно нульового (Гринвіцького) меридіана розташована точка.
- і визначте його довготу з мінутної рамки.
- від цього меридіана до точки.
- отримані градуси до довготи меридіана, якщо точка знаходиться ближче до Гринвіцького меридіана, або відніміть, якщо далі від нього.
- – це кут між прямовисною лінією та площиною екватора, що вимірюється від 0° (екватор) до 90° (полюси).
- – це кут між площиною нульового меридіана та площиною меридіана точки спостереження, що вимірюється від 0° до 180°.
- на карті показує градуси, хвилини та секунди, що дозволяє визначити точні координати точки.
Домашнє завдання:
1. Опрацюйте матеріала п. 10.
2. Виконайте Практичну роботу 7.
Географія 9 клас
Тема: Просторова структура світового господарства.
Багаторівневість світового господарства, його просторова
структура за концепцією « Центр-периферія». Регіональна економічна інтеграція.
Пропоную переглянути:
БАГАТОРІВНЕВІСТЬ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА.
Сучасний світ — складна соціально-економічна система. Національні господарства, які входять до його складу, належать до різних типів таких систем.
За просторовим охопленням і суб’єктами господарювання розрізняють кілька рівнів організації світового господарства (мал.). Відносини між державами — це міжнародний рівень, регульований міжнародними правилами та нормами. Відносини потоків, що виходять за межі національних кордонів, утворюють транснаціональний рівень — сферу діяльності фірм та організацій. Він дедалі більше стає автономним, менше піддається регулюванню.
Мал. Рівні просторової структури світового господарства
Просторова структура господарства — це сукупність елементів національної економіки (підприємств і організацій), які між собою взаємодіють в економічному просторі. До них належать регіони світу, економічні райони, промислові райони, центри, вузли тощо.
Виділяють кілька ієрархічних рівнів і відповідних їм видів просторових утворень. Міжнародний рівень охоплює континенти, їхні окремі частини й країни. Цьому рівню організації господарства відповідають регіон світу та країна.
Регіон світу є найбільшим територіальним утворенням у господарстві світу. У складі світового господарства виділяють такі регіони: Австралія і Океанія, Азія, Америка, Африка, Європа.
Другий рівень територіальної структури господарства світу — районний. У межах великих індустріальних країн виділяють економічні райони.
Світові можливості
Наймогутніше ядро світового господарства склалось у Північній Америці. Його основу становить економіка США, з нею тісно пов’язані економіки Канади й Мексики, які разом утворюють НАФТА. На цю трійку припадає 7 % населення, 22 % ВВП, 23 % виробленої промислової та 13 % сільськогосподарської продукції світу.
Економічний район — це територія, яка вирізняється спеціалізацією та структурою виробництва й має міцні внутрішні економічні зв’язки. У його складі виділяють як окремі територіальні елементи промислові пункти, центри, вузли .
Утворення районів пов’язано з розвитком територіального поділу праці. У сучасному світі великий вплив на цей процес має міжнародний поділ праці.
В економічно розвинених країнах сформувалась просторова структура господарства, яка відрізняється високим рівнем «зрілості». Тут склалась система економічних районів чотирьох типів: високорозвинені райони, старопромислові, аграрні, райони нового освоєння (наприклад, Канада).
Основні ознаки просторової структури господарства країн, що розвиваються, склалися ще в період, коли вони перебували в колоніальній залежності. Роль головного центру всієї території виконує її столиця. Роль допоміжних центрів — райони експортної спеціалізації (гірничодобувна промисловість та плантаційне сільське господарство). Роль периферії виконують великі внутрішні території традиційного нетоварного сільського господарства (наприклад, Бразилія).
ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА ЗА КОНЦЕПЦІЄЮ «ЦЕНТР — ПЕРИФЕРІЯ».
У світі виділяють центр — розвинені країни світу, які оточені напівпериферією, де одночасно розвинені окремі види послуг і промислового виробництва (наприклад, видобування нафти та послуги авіаперевезень в ОАЕ). У розвинених країнах світу розташовані переважно штаб-квартири міжнародних організацій і транснаціональних корпорацій (ТНК). У цих країнах досягнуто найвищих показників соціально-економічного розвитку. Найчисленнішою є група країн світу периферії. Ці країни переважно мають міжнародну спеціалізацію на одному-двох видах економічної діяльності (наприклад, Еквадор вирощує й постачає банани).
ПРОСТОРОВІ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА.
Незважаючи на те, що світове господарство є єдиним організмом, окремі його складові різко відрізняються одна від одної. У географії набула поширення концепція «центр — периферія» — модель взаємодії центральних і периферійних районів у процесі їхнього розвитку .
Модель світового господарства «центр — периферія»
У світі сформувалась багаторівнева структура світового господарства. Центральну його частину («центр») становлять постіндустріальні країни Північної Америки, Західної Європи та Японія, які контролюють науково-технічний прогрес, рух капіталу й стан світових ринків. Між країнами «центру» досягнуто високого рівня єдності виробничих, торговельних і фінансових відносин.
Дізнайтеся більше
На сучасному етапі розвитку світового господарства глобальна ринкова економіка охоплює лише порівняно невелике коло постіндустріальних і найбільш «просунутих» індустріальних країн (таких, як Канада) та ще нових індустріальних країн з великим експортом (Республіка Корея). Разом вони утворюють «золотий мільярд» людства, який споживає майже 80 % світового ВВП.
У ході історичного розвитку центральні економічні райони змінюють свою спеціалізацію й географічне положення. Вони передають інновації іншим регіонам світу. А ті ніби «підтягуються» центром на новий якісний рівень розвитку економіки. У результаті цього центр світового господарства починає поступово розширюватися. Так, наприклад, до центру світу свого часу було включено США.
Центр і периферія на будь-якому просторовому рівні пов’язані між собою потоками інформації, капіталу, товарів, робочої сили. Поширення інформації відбувається на трьох рівнях: від провідних економічних районів і центрів до регіональних центрів і периферійних територій; від центрів вищого ієрархічного рівня до центрів нижчого порядку; з великих і середніх міст — у прилеглі райони (наприклад, сільську місцевість). Інноваційна діяльність центру, де найбільш інтенсивні ділові та наукові контакти й кращий доступ до інформації, забезпечує його перевагу над периферією.
Таким чином, залежно від перерозподілу профільних функцій центру та периферії змінюється й економічна ефективність розміщення й розвитку різних підприємств, фірм та організацій.
Невеликий за територією центр, який об’єднує найбільш передові технічні, технологічні та соціальні інновації, оточено великою периферією — сукупністю територій з уповільненою модернізацією, що є джерелом ресурсів і споживачем інновацій.
Периферійна частина світу («периферія») — країни, розташовані здебільшого у тропіках. Периферія живе переважно за рахунок використання власних природних ресурсів, деякі її регіони перенаселені, у багатьох місцях зберігаються зони політичної нестабільності та конфліктів.
Виділяють різні види периферії світу (мал. 20). Інтегрована тісно пов’язана із центром, який має безпосередній вплив на її розвиток (наприклад, Республіка Корея). У віддаленій і покинутій — навпаки вплив центру майже відсутній. У таких країнах спостерігається нестабільна політична обстановка, міжнаціональні та релігійні конфлікти (наприклад, Південний Судан). Окреме місце займають країни частково автономної периферії, які є регіональними лідерами (наприклад, Індія).
Виокремлюють також залучену у світові процеси периферію. Це переважно постсоціалістичні країни Євразії, серед них й Україна (мал. 20). За умови проведення економічних реформ наша країна має всі передумови наздогнати своїх західних сусідів та стати інтегрованою у світові економічні процеси.
Отже, у цьому разі просторову структуру господарства розглядають як двоярусну за концепцією «центр — периферія». Інші вчені виділяють триярусну — «центр — напівпериферія — периферія». Напівпериферія перебуває між центром і периферією, вона дуже неоднорідна. Це достатньо розвинені країни, які продають на світовому ринку багато промислових і непромислових товарів, адже їхні економіки є індустріальними і працюють переважно з використанням іноземних технологій. Однак ці країни мало впливають на світові економічні й політичні процеси. До напівпериферії належать індустріально розвинені країни Євразії та Латинської Америки, нові індустріальні країни, країни-експортери нафти та окремі країни з перехідною економікою.
Слід зазначити, що в центрі та напівпериферії світового господарства сконцентрована величезна частка світового виробництва. 2/3 населення Земної кулі, 90 % ВВП світу та 80 % світової торгівлі припадає на так звану «Велику двадцятку» (G-20), з якою ви ознайомилися під час виконання попередньої практичної роботи.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ:
• Сучасне світове господарство — сукупність національних економік, що взаємодіють між собою за допомогою зовнішньої торгівлі та потоків капіталу й фінансів.
• Під просторовою структурою господарства розуміють її поділ за просторовими формами розвитку, а саме: на регіони, економічні райони, центри, вузли тощо.
• У географії набула поширення концепція «центр — периферія» — модель взаємодії центральних і периферійних районів різного просторового рівня у процесі їхнього розвитку.
• За концепцією «центр — периферія» нерівномірність економічного зростання регіону і процес просторової поляризації неминуче породжують диспропорції між центром і периферією. Виникають ці контрасти завдяки природно-ресурсному, економічному та соціальному чинникам.
• Центр і периферія пов’язані між собою потоками інформації, капіталу, товарів, робочої сили.
• Значна частка світового виробництва сконцентрована у центрі та напівпериферії.
Домашнє завдання:
1. Опрацюйте матеріал п. 9 та мою для вас підбірку.
2. Дайте письмову відповідь на наступні запитання:
- 1. Поясніть значення поняття «просторова структура економіки».
- 2. Назвіть три найважливіші складові сучасної світової економіки.
- 3. За якою ознакою країни відносять до центру?
- 4. Скільки країн належать до периферії?
- 5. Якій стадії розвитку економіки відповідає господарство країн периферії?
- 6. Яка найхарактерніша ознака сучасної просторової структури світового господарства?
- 7. Сформулюйте найважливіші й найгостріші суперечності сучасного світового господарства та запропонуйте можливі шляхи їхнього розв’язання.
- 8. Знайдіть на карті навчального атласу та позначте на контурній карті основні регіони світового господарства.
Географія 10 клас
Тема: Німеччина. Модель економічного розвитку, що визначає місце країни у міжнародному поділі праці (МГПП). Система розселення і роль федеральних земель в її розвитку.
Пропоную переглянути:
МІСЦЕ В РЕГІОНІ ТА СВІТІ.
За розміром території Німеччина є сьомою в Європі (після Росії, України, Франції, Іспанії, Швеції та Норвегії) та другою за кількістю населення (після Росії). Вона є однією з найрозвиненіших країн Європи та світу. Країна посідає п’яте місце у світі як за розміром ВВП, так і за обсягом промислового виробництва, поступаючись лише Китаю, США, Індії та Японії . Німеччина — головний економічний локомотив Євросоюзу та одна з найбільш політично впливових держав у ньому. Після Другої світової війни німецька економіка була майже повністю зруйнована, її відбудовували в другій половині ХХ ст. Тоді країну було переділено на дві частини — Федеративну Республіку Німеччину (ФРН) і Німецьку Демократичну Республіку (НДР). Місто Берлін, що опинилося у межах НДР, переділили на дві частини — східну частину та Західний Берлін (зона під контролем окупаційних військ США, Великої Британії та Франції), що був частиною ФРН на території НДР. Цілісність Німецької держави було відновлено лише у 1990 р. Нині Німеччина — федеративна парламентська республіка, у складі якої — 16 федеральних земель, кожна з яких має свою конституцію і достатньо широку автономію у вирішенні внутрішніх питань. Формально главою держави є президент, проте він наділений лише представницькими функціями. Фактично державу очолює федеральний канцлер.
Таблиця
Німеччина у регіоні та світі
Показники | Значення | Місце в Європі | Місце у світі |
Площа території | 357 тис. км2 | 7 | 64 |
Населення | 82,6 млн осіб | 2 | 19 |
ВВП | 4,15 трлн дол. США | 1 | 5 |
ВВП на душу населення (ПкС*) | 50,2 тис. дол. США* | 12 | 27 |
Обсяг промислового виробництва | 982 млрд дол. США | 1 | 4 |
Індекс розвитку людського потенціалу | 0,926 | 3 | 4 |
* За паритетом купівельної спроможності.
Німеччина лежить у межах помірного кліматичного поясу і перебуває під впливом вологих західних вітрів, що обумовлюють у її західній частині морський клімат, а в східній — помірно континентальний з прохолодними, хмарними, вологими зимою і літом. Рельєф здебільшого рівнинний: на півночі — низовина, в центрі — височина. На півдні височать Баварські Альпи. Більшість великих річок — Рейн, Везер, Одер, Ельба — течуть на північ; Дунай — на схід. Час від часу країна потерпає від повеней і паводків.
Світ у просторі й часі
Федеральний канцлер
З 2005 р. посаду федерального канцлера Німеччини обіймає Ангела Меркель. Вона має науковий ступінь у галузі квантової хімії. Політичну кар’єру розпочала у 1989 р. на хвилі об’єднавчих процесів у Німеччині. Нині А. Меркель може слугувати взірцем успіху жінки в міжнародній політиці — її вважають однією з найвпливовіших політичних фігур у Європі та світі.
Загалом Німеччина має сприятливі агрокліматичні ресурси для розвитку сільського господарства. Різноманітні поклади мінеральної сировини (вугілля, залізної руди, міді, нікелю, урану, калійних солей) значною мірою вичерпані. Лісові ресурси відновлюються за рахунок збільшення лісом вкритих площ.
НАСЕЛЕННЯ.
Територію Німеччини добре освоєно і щільно заселено. Рівень урбанізації високий — понад 76 %. Середня густота населення становить 237 осіб/км2, проте його розміщення по території країни нерівномірне. Найбільш щільно заселено райони — міські агломерації — Берлін-Бранденбурзьку (майже 3900 осіб/км2), Мюнхенську та Гамбурзьку. Найменш заселені — північно-східні райони (80 осіб/км2), в яких переважає сільський тип розселення . Рейн-Рурська агломерація (Кельн, Дюссельдорф, Бонн, Дортмунд, Гессен) з населенням близько 10 млн осіб є одним із ядер європейського мегаполісу «Блакитний банан».
Берлін — столиця і найбільше місто Німеччини
Розселення населення Німеччини
Особливістю Німеччини є те, що за доволі високих показників урбанізації та щільності населення, там немає таких величезних міст, як Токіо, Нью-Йорк або Лондон. У країні є лише чотири міста з населенням понад 1 млн осіб — Берлін (3,6 млн), Гамбург, Мюнхен, Кельн. Натомість у густозаселених районах переважають скупчення з десятків міст із населенням понад 100 тис. мешканців. Такий характер розселення пояснюють тим, що Німеччина утворилася за рахунок об’єднання 39 державних утворень, кожне з яких мало свою столицю.
Статево-вікова піраміда Німеччини
У Німеччині, починаючи з 1970-х рр., коли смертність перевищила народжуваність, дуже загострилося проблема депопуляції населення (—3 %). Але демографічну політику в країні було змінено. Так, якщо раніше найбільшу соціальну допомогу за народження дитини отримували найменш забезпечені родини, то тепер уряд стимулював народжуваність серед жінок, які мають високий рівень освіти, і спрямовував значну допомогу родинам середнього класу. Нині демографічна ситуація покращилася за рахунок зростання рівня народжуваності та притоку іммігрантів (+4 %). Німеччина має одні з найвищих у світі стандарти життя. Там дуже добре розвинена медицина, а уряд дбає, щоб базові соціальні послуги, зокрема освіта та охорона здоров’я, були доступні усім громадянам. Очікувана тривалість життя — 81 рік. Німеччина є однонаціональною країною — етнічні німці становлять понад 90 % населення. Великою за кількістю спільнотою є вихідці з Туреччини та Польщі (2,4 %). Також на теренах Німеччини проживають інші етнічні групи.
Домашнє завдання:
1. Опрацюйте матеріал вашого підручника та мою для вас підбірку.
2. Дайте письмову відповідь на наступні завдання:
1. Німеччина є однією з найрозвиненіших країн Європи та світу. Доведіть або спростуйте це твердження.
2. Назвіть і покажіть на карті країни, що є сусідами Німеччини. З’ясуйте: а) до якого типу країн за рівнем економічного розвитку вони належать; б) чи всі вони є членами ЄС; в) чи всі вони входять до Шенгенської зони.
3. У чому полягають особливості розміщення населення в Німеччині? Яку роль відіграють федеральні землі в розвитку системи розселення?
4. Покажіть на карті найбільші міські агломерації. Які міста-мільйонники вони охоплюють?
5. Яку роль відіграла демографічна політика у розв’язанні проблеми депопуляції населення в Німеччині?
6. Опишіть статевий і віковий склад населення Німеччин. Які припущення щодо забезпеченості трудовими ресурсами в майбутньому можна зробити за її даними?
Немає коментарів:
Дописати коментар