Доброго дня.
Сьогодні 14 лютого 2025 року.
Запрошую на урок географії учнів 9 та 10 класів.
Географія 9 клас
Тема: Кольорова металургія.
Розміщення кольорової металургії України.
В господарстві України представлені титанова, алюмінієва, феронікелева, цинкова, мідна та ртутна промисловість. Через економічну кризу частина підприємств скоротила обсяги та асортимент товарів. На відміну від чорної металургії, внаслідок потужного розвитку якої сформувалися великі металургійні райони, кольорова металургія представлена в Україні окремими центрами .
Кольорова металургія України
У великих промислових містах (Харків, Київ, Одеса) для потреб місцевого виробництва існує переробна кольорова металургія, яка одержує вторинні метали з металобрухту. Це сприяє не лише економії мінеральної сировини, а й суттєво скорочує використання електроенергії у виробничому процесі, а також зменшує викиди шкідливих речовин в атмосферу та водойми.
Титанова промисловість.
В Україні виробництво титану розпочато у 1956 р. Цей тугоплавкий метал використовують для виробництва фарб (60 %), пластику (20 %), паперу (13 %), а також у машинобудуванні (6 %) та електродній промисловості (1%). Титан вирізняється високою стійкістю до зношування. Його використовують для одержання сплавів з алюмінієм, як добавку до чавуну та сталі, щоб підвищити якість цих речовин. Оскільки титан легший за сталь та дуже міцний, його застосовують у аерокосмічній промисловості, а також для виготовлення спортивного інвентарю, зокрема велосипедних рам. Зростає попит на титан у будівництві. У медицині з нього виробляють інструменти, внутрішні та зовнішні протези.
Нині у світі лише Україна, Китай і США мають повний цикл виробництва титанового прокату: ільменіт - титанова губка (порожнистий титан з домішками заліза, кремнію, вуглецю) - зливки - прокат. В Україні титанова промисловість повністю контролюється групою приватних компаній Group DF. Найбільше з підприємств - Запорізький титано-магнієвий комбінат. Підприємство одержує титановий концентрат з Іршанського та Вільногірського ГЗК. Це єдиний виробник титанової губки в Європі. Освоєно також виробництво титанових зливків, які широко застосовуються як конструкційний матеріал в атомній енергетиці, хімічному машинобудуванні, суднобудуванні та в багатьох інших промислових галузях.
Окрім прокату титанові руди з Іршанського родовища йдуть на виробництво якісного барвника титан діоксиду, який використовується у лакофарбовій, гумовій, пластмасовій промисловості. На Півночі Криму, у місті Армянську, працює підприємство «Кримський Титан». Після зміни політичної ситуації в Криму завод відмовився реєструватися як юридична особа в Росії і платити податки на території Криму. Виробництво пігменту титан діоксиду також здійснює ВАТ «Сумихімпром», розміщене у південній частині м. Суми.
Понад 80% продукції титанової промисловості України експортується до країн Європи та Азії.
Алюмінієва промисловість.
Алюміній є важливою стратегічною сировиною. Цей легкий метал широко застосовується в авіаційній, автомобільній, електротехнічній промисловості, приладобудуванні, будівництві та інших галузях господарства. В Україні виробництво алюмінію складається з двох територіально роз’єднаних стадій: матеріаломісткого виробництва глинозему та енергомісткого плавлення металевого алюмінію методом електролізу.
Через брак власних алюмінієвих руд в Україні працює єдиний глиноземний завод у Миколаєві з орієнтуванням на транспортний чинник. До морського порту міста привозять боксити з африканської країни Гвінеї та окремих країн Європи.
У Запоріжжі алюмінієвий комбінат почав працювати у 1933 р., використовуючи електроенергію Дніпрогесу - найбільшої та той час електростанції країни. Відбудований та модернізований завод у повоєнні роки значно збільшив випуск продукції. А відкриті місцеві незначні родовища бокситів дали змогу перевести підприємство на певний час на власну сировину. В Україні комбінат був єдиним виробником первинного алюмінію, який працював на миколаївському глиноземі з використанням потужної електроенергетики Придніпров’я. Після приватизації у 1994 р. підприємство було продано працівникам комбінату, а з початку 2000-х рр. постійно перебувало у власності різних російських компаній. У 2007 р. більшою частиною акцій комбінату заволоділа компанія «РУСАЛ», яка не виконала інвестиційних зобов’язань та довела підприємство до вкрай негативного стану і реалізувала план по знищенню українського конкурента на світовому ринку. З цією метою було виведено з експлуатації обладнання електролізного цеху, а також зі складу комбінату - Глухівський кар’єр кварцитів. Виробництво алюмінію стало економічно невигідним через високу вартість електроенергії та падіння світових цін на алюміній. У результаті собівартість українського алюмінію виявилася вищою, ніж його ціна на Лондонській біржі металів. Тому в 2014 р. всі електролізери було законсервовано, а випуск металевого алюмінію повністю припинений.
Згортання алюмінієвого виробництва має для нашої держави неоднозначні наслідки. З одного боку, Україна позбулася енергозатратного і екологічно «брудного» виробництва, орієнтованого лише на експорт. З іншого боку, наша держава для внутрішнього споживання потребує алюмінієвої фольги. Тому, після повернення 68,01% акцій у державну власність та дворічного простою, Запорізький алюмінієвий комбінат відновив випуск катанки.
Нікелева промисловість.
Побузький феронікелевий комбінат - єдине в Україні підприємство, що виробляє в промисловому масштабі феронікель в однойменному селищі. Підприємство почало давати продукцію у 1972 р. - нікель, споживачем якого є машинобудування та електроніка, використовуючи місцеву сировину. Але згодом замість дорогого і дефіцитного нікелю освоїли виробництво більш дешевого феронікелю. Він являє собою сплав нікелю із залізом, який використовують у чорній металургії для легування (добавляння до складу домішок для поліпшення якості) сталі і сплавів. Добавляння нікелю підвищує міцність, в’язкість і пластичність сталі. Крім цього, нікель широко використовується у виробництві нержавіючих, жароміцних, кислотостійких та інших сталей і сплавів.
Через економічну кризу 90-х рр. XX ст. підприємство тривалий час не працювало. У 2003 р. після тривалого простою виробничих потужностей за рахунок іноземних інвестицій виробництво феронікелю було відновлене.
Нині підприємство є базовим у селищі Побузьке, забезпечуючи роботою третину його населення. Електроенергією підприємство забезпечує Південноукраїнська АЕС. Власником комбінату є іноземна компанія Solway Investment Group. Підприємство приділяє багато уваги модернізації виробництва: розвитку енергозбережувальних технологій та екологічного обладнання на основі впровадження новітніх технологій. Сприятливе географічне розташування та розвинута мережа комунікацій сприяють успішній роботі комбінату на світовому ринку металу. Феронікель на ринку має відповідати світовим нормам. Існує 5 марок даного сплаву залежно від вмісту у ньому нікелю: від 2 до 70%. Через особливості хімічного складу місцевих руд на Побузькому комбінаті виробляють феронікель із вмістом від 3,5 до 12% суми нікелю.
Інші галузі кольорової металургії.
На імпортній сировині працюють в Україні свинцево-цинкова та мідна промисловість. У м. Костянтинівці Донецької області з 1930 р. працює завод «Укрцинк». Окрім цинку завод одержує свинець та кадмій. Майже половина виробленого цинку йде на захист металоконструкцій від корозії (оцинкування) та на одержання високоякісних цинкових білил і сплавів.
З готової імпортної міді, що надходить з Казахстану, у м. Бахмуті виробляють плоский і круглий прокат (лист, стрічку, труби, прутки), а також сплав міді з цинком - латунь. Цим відоме місцеве підприємство з обробки кольорових металів. 80-85% продукції, що виробляється на заводі, поставляється на внутрішній ринок для підприємств з виробництва силових кабелів та кольорових сплавів. Важливим завданням є одержання вторинної міді з металобрухту.
Понад століття в Україні існувала потужна ртутна промисловість на основі Микитівського родовища в м. Горлівці на Донбасі. З часом, у зв’язку з відпрацюванням багатих руд у верхніх горизонтах, видобуток різко зменшився. Водночас низька якість залишкових ртутних руд Микитівського родовища, невеликі потреби України у ртуті, високозатратне виробництво зумовили недоцільність подальшої розробки ртутних руд і роботи Микитівського комбінату. З 1995 р. видобувні роботи припинено. Нині роботу підприємства під назвою «Микитртуть» частково відновлено. Воно займається виробництвом вторинної металевої ртуті в результаті переробки та утилізації люмінесцентних ртутних ламп, ртутьвмісних приладів та відходів, а також знезараженням приміщень від ртуті.
Домашнє завдання:
1. Опрацюйте матеріал п. 25 та мою для вас підбірку.
2.Підготуйте відповіді на наступні запитання:
1. Порівняйте рівень розвитку кольорової та чорної металургії України.
2. Оцініть сировинну базу для розвитку кольорової металургії в нашій державі. Покажіть на карті основні родовища руд кольорових металів.
3. Порівняйте чинники розміщення підприємств важких та легких кольорових металів в Україні. 4. Поясніть, чому в розміщенні підприємств алюмінієвої промисловості не поєднуються центри виробництва глинозему та плавлення металевого алюмінію?
5. Які причини призвели до скорочення виробництва кольорових металів в Україні?
6. Окресліть основні екологічні, соціальні та економічні проблеми, що виникли у зв’язку з розвитком кольорової металургії в Україні. Запропонуйте шляхи їх подолання.
7. Чи існують перспективи та необхідність нарощування обсягів виробництва кольорової металургії в нашій державі?
Географія 10 клас
Особливості економіки країн Америки.
ВВП більшості країн регіону формується за рахунок сфери послуг. Однак в Америці існує суттєва відмінність між рівнем розвитку економіки у Північній і Латинській Америці. Провідні країни Північної Америки - США і Канада належать до економічно розвинутих країн і входять до «Великої сімки» (G-7). Натомість Латинська Америка - це країни, що розвиваються, де спостерігаються найвищі у світі показники нерівності, зокрема в розподілі доходів.
Латинська Америка неоднорідна. Такі держави, як Чилі, Панама, Уругвай, Аргентина, Мексика, а також низка карибських острівних країн (Аруба, Багамські Острови, Антигуа і Барбуда тощо) мають високі доходи на душу населення (від 20 до 30 тис. дол. і більше). Крім того, чимало країн регіону мають середні доходи. Єдина найменш розвинута країна - це Гаїті, де на душу населення припадає менше ніж 2 тис. дол.
Із 2004 по 2013 р. у країнах Латинської Америки спостерігалися відносно високі темпи економічного зростання. Особливих успіхів досягли країни, що експортують енергоресурси і мінеральну сировину, - Венесуела, Чилі, Болівія, Перу, Колумбія й Еквадор, а також великі експортери сільськогосподарської продукції - Аргентина і Бразилія.
Проте у 2014 р. швидке економічне зростання загальмувалось. Серед причин цього було й зниження цін на основну продукцію, яку постачають на світовий ринок країни Латинської Америки, і загальне уповільнення міжнародної торгівлі. Нині це єдиний регіон у світі країн, що розвиваються, який демонструє темпи приросту ВВП, нижчі за середньосвітові.
• Первинний сектор економіки.
Роль первинного сектору досить помітна. Адже Америка традиційно є одним із провідних сировинних регіонів світу, і чимало американських держав є великими виробниками й експортерами природних ресурсів.
Видобувна промисловість від початку свого існування була орієнтована на експорт. Нині серед провідних експортерів вугілля - США, Колумбія і Канада, що входять до світової десятки країн-експортерів. Канада, Венесуела і Мексика - одні з найбільших у світі експортерів нафти. Так само до провідних експортерів світу щодо залізної руди належать Бразилія, Канада, Чилі і США. Чилі є найбільшим у світі експортером міді, Мексика - срібла, а Ямайка - бокситів. Крім того, США, Канада, Перу, Мексика і Бразилія вирізняються як одні з найбільших експортерів золота. Розміщення більшості промислових виробництв збігається з місцями видобутку сировини.
За останні десятиліття Америка перетворилася на одного з головних міжнародних постачальників продовольчих товарів. За оцінками експертів, Аргентина з населенням 43 млн здатна «прогодувати» до 400 млн осіб, а 207-мільйонна Бразилія - близько 1 млрд.
Нині з регіону надходить більшість бананів, в експорті яких особливо вирізняються світові лідери - Еквадор, Гватемала і Коста-Рика. Саме американські країни - США, Бразилія та Аргентина - є найбільшими у світі експортерами сої і кукурудзи.
Вирощування ананасів - напрям спеціалізації рослинництва Коста-Рики
Найбільший у світі експортер кави — Бразилія, але відомими експортерами є також Колумбія, США, Гондурас, Гватемала і Перу.
Разом із Бразилією, що постачає найбільші у світі обсяги цукру, вирізняються також Мексика, Гватемала, Куба, Колумбія і Аргентина.
США - лідер за експортом пшениці, рафінованої олії, мигдалю і один з найбільших експортерів какао. За експортом пшениці серед світових лідерів і Канада з Аргентиною. Мексика нікому не поступається за експортом томатів, солодкого перцю, кавунів, авокадо і гарбузів, Чилі - винограду, а Коста-Рика - ананасів .
До того ж американські країни є серед світових лідерів і за експортом тваринницької продукції: США, Бразилія, Канада, Уругвай, Парагвай і Аргентина — яловичини; США — курятини.
Запаси деревини в Америці вважаються найбільшими у світі, особливо це стосується тропічних порід, що розглядаються як коштовна «кольорова» деревина для меблевої промисловості. У Північній Америці найбільшими експортерами є Канада і США, а в Латинській Америці - Бразилія. Проте якщо на півночі Америки вирубана деревина має товарне значення, то дуже часто причиною вирубки в тропічних лісах є звільнення місць для поголів’я великої рогатої худоби і для плантацій. Як наслідок, перелік країн світу, в яких найбільші втрати лісу, нині очолює Бразилія. Значні аналогічні проблеми мають також Венесуела, Болівія, Мексика й Аргентина.
Історія географії
Експорт природних ресурсів розпочався ще за часів колоній в Америці, коли все життя було підпорядковане інтересам метрополій. Дорогоцінні та кольорові метали, барвники, бавовна, тютюн, тростинний цукор і рис - усе це у великій кількості вивозилося в країни Європи, і не тільки. Велика частина сільськогосподарських продуктів також ішла на експорт.
ГОЛОВНЕ
Особливість економіки країн Америки - величезні контрасти у рівні розвитку, особливо між Північною і Латинською Америкою.
Первинний сектор економіки Америки представлений експортною продукцією - видобувної промисловості та сільського господарства.
Вторинний сектор економіки Америки впродовж останніх десятиліть був розширений за участю іноземного капіталу, техніки й технологій.
Дослідження 19.
Тема: Бананові республіки: типові ознаки та сучасний розвиток.
Завдання:
1. У чому особливість економічного розвитку країн Латинської Америки?
2. Назвіть основну експортну продукцію первинного сектору економіки Америки.
3. Поясніть роль Америки в забезпеченні світової продовольчої безпеки.
4. Які, на вашу думку, позитивні і негативні явища спостерігаються в структурі вторинного сектору економіки країн Америки?
5. Висновок.
Домашнє завдання:
1. Опрацювати п. 28 та мою для вас підбірку.
2. Підготувати інформацію " Бананові республіки".
3. Виконати дослідження 19 та надіслати на перевірку.
Немає коментарів:
Дописати коментар