Добрий день.
Сьогодні 4 травня 2023 року.
Запрошую на урок ОЗ учнів 5 класу та на урок географії учнів 6, 8 та 9 класів.
ОЗ 5 клас
Тема:Культура споживання.
Пропоную переглянути:
Про землю піклуйся — золотим зерном милуйся.
Як дбаєш про природу, так і маєш.
Що таке середовище життя людини
Пригадаймо раніше вивчений матеріал. Навколишнє середовище — уся жива та нежива природа, що оточує людину. Це: ґрунт, повітря, водойми, рослини, тварини, мікроорганізми. Це також природне середовище, у якому відбуваються різноманітні явища: бурі, грози, дощі, землетруси, виверження вулканів.
Прагнучи задовольнити свої життєві потреби, людина створила навколо себе штучне середовище. Це: житло, транспорт, знаряддя праці, засоби зв’язку, промислові й енергетичні об’єкти.
Людину оточують інші люди. Вони спілкуються, між ними встановлюються певні стосунки. Це соціальне середовище людини.
Таким є навколишнє середовище. Воно впливає на здоров’я, безпеку та добробут людини, однак і людина постійно змінює середовище свого життя.
Взаємозв’язок між потребами людини й обмеженістю ресурсів
Будь-які зміни в навколишньому середовищі, природні чи штучні, можуть негативно вплинути на якість життя людини та її потреби. Природні катастрофи й стихійні лиха (землетруси, повені, пожежі, виверження вулканів, бурі та ін.) завдають величезних збитків економіці, щороку забирають багато людських життів. Однак найбільша небезпека для нашої планети — це обмеженість ресурсів унаслідок господарської діяльності людини. За останні 100 років забруднення навколишнього природного середовища дуже прогресує.
Обмеженість ресурсів чистого повітря. Найпотужнішими джерелами забруднення повітря є вихлопні гази автомобілів, промислові викиди заводів і фабрик , спалювання побутового сміття. Деякі шкідливі речовини затримуються в атмосфері протягом років. Вони подразнюють очі, вражають шкіру, утруднюють дихання, спричиняють алергії. Людина стає сприйнятливішою до грипу й інших респіраторних захворювань.
Забруднення повітря
Величезною проблемою сьогодення є нестача чистої питної води. Нині колосальні об’єми промислових і каналізаційних стоків потрапляють у річки, озера та підземні води — основні джерела питної води. Унаслідок цього отруюється риба, розмножуються хвороботворні бактерії, вода стає непридатною для пиття. Через забруднену воду в організм людини можуть потрапити збудники тяжких інфекційних захворювань.
Забруднення води
Промислові відходи, хімічні добрива та засоби боротьби зі шкідниками сільськогосподарських рослин забруднюють родючий ґрунт. Через нього забруднюються і продукти харчування людини.
Шумове забруднення довкілля — це гуркіт і гул промислових підприємств, автомобілів, літаків і залізничних потягів. Вони не тільки заважають людині, а й завдають великої шкоди її здоров’ю.
Унаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції в 1986 р. відбувся потужний викид в атмосферу радіоактивного пилу та пари. Вони поширилися на великі відстані, спричинили радіоактивне забруднення повітря, ґрунту та води. Потрапляючи в організм людини з повітрям, водою і їжею, радіоактивні речовини порушують його захисні механізми. Людина стає вразливою до багатьох хвороб.
Культура споживання та ощадливе використання ресурсів
Нині в усьому світі ухвалюють закони, які обмежують викиди в повітря та забруднення водойм виробничими відходами, контролюють склад вихлопних газів автомобілів, рівень радіації, підвищують техніку безпеки на різних підприємствах.
Ощадливе використання ресурсів та уникнення негативного впливу діяльності людини на природу, а отже, і на її здоров’я дають змогу раціонально використовувати ресурси та дотримуватися розвитку країни. Що це означає? Вирубавши ділянку лісу, потрібно висадити неподалік молоді дерева. Забравши з річки воду для поливу, на питні чи господарські цілі, треба очистити використану воду й повернути її у водойму. Розорюючи ділянку степу, необхідно потурбуватися про захисну лісосмугу, щоб запобігти видуванню ґрунту вітром. Але рівень усвідомлення бережливого ставлення до ресурсів та культури споживання залишається недостатнім. Результатом цього є величезні звалища відходів виробництва й споживання, нерозбірливе споживання продукції та послуг, що можуть шкодити здоров’ю людини та довкіллю, бездумне виснаження природних ресурсів тощо.
Запам’ятайте!
Сталий розвиток — це розвиток, який дає змогу задовольнити потреби теперішніх поколінь і залишає можливість майбутнім поколінням задовольнити їхні потреби. Це збалансований розвиток країни та регіонів, при якому відбуваються економічне зростання, матеріальне виробництво й споживання, а також інші види діяльності суспільства в межах, що визначаються здатністю екосистем відновлюватися, поглинати забруднення та підтримувати життєдіяльність теперішнього й майбутніх поколінь.
Повторне перероблення вторинної сировини
Багато використаного матеріалу, наприклад папір, ганчір’я, металобрухт, відходи харчової промисловості тощо, можна застосувати як сировину в інших галузях виробництва .
Види перероблення вторинної сировини
• Макулатура є сировиною для різних видів паперу, тканин і картону.
• Пластикові пляшки після гранулювання переробляють на одяг, тканини, іграшки, нитки, дріт, нові пластикові пляшки. З пластикових відходів промисловості виробляють меблі, труби, різновиди тари, плівку, технічні та господарські вироби, корпуси побутових приладів тощо.
Автомобільні шини — сировина для виробництва господарських товарів, взуття, інгредієнт покриття автомобільних доріг і тенісних кортів, а також із них отримують кілька різновидів паливних матеріалів.
• Будівельне сміття після подрібнення стає сировиною для виробництва чималої кількості сучасних будівельних та оздоблювальних матеріалів, частиною суміші для дорожнього покриття.
• Скляну тару та склобій переробляють на нові скляні вироби — від різної тари до дизайнерських виробів, будівельних та оздоблювальних матеріалів.
• Алюмінієві банки й інші металеві відходи використовують для виробництва, цвяхів, меблів, побутової, промислової та іншої техніки, нової тари, дротів тощо.
Ощадливе використання ресурсів розпочинається з ресурсозбереження — економії води, електрики та повторного перероблення вторинної сировини.
Економія електроенергії.
Для зменшення витрат з електроенергії замініть звичайні лампочки на енергозберігаючі; не залишайте без потреби ввімкненими електроприлади (телевізор, комп’ютер тощо). Використовуйте по максимуму світловий день.
Економія води.
Щоб заощадити воду, не залишайте відкритим кран під час миття посуду, чищення зубів (наливайте воду в склянку). Мийте посуд не під проточною водою, а в раковині із закритим пробкою зливом. Установіть у душі економічний розсіювач. Використовуйте пральну машину при повністю завантаженому барабані. Вчасно викликайте сантехніка, якщо в будинку десь протікають труби або вода капає з крана.
Сортування сміття. Викидайте сміття тільки в спеціально відведені для цього місцях. Найоптимальнішим рішенням є сміттєві контейнери для різних видів відходів та укладання договору з комунальною службою про роздільне вивезення сміття.
Компостна яма. Компост — дешеве та корисне добриво для присадибної ділянки. Компостування — це прискорений процес розкладання органічних відходів, при якому створюється необхідна температура й вологість для активного розмноження бактерій. Вони переробляють відходи, перетворюючи їх на цінне добриво для квітів, овочів, ягід тощо.
Відпочинок на природі.
Залишаючи місце, де ви відпочивали, подбайте про чистоту. Зберіть сміття в пакет, заберіть непотрібну тару та викиньте на смітник. Відпочиваючи на пляжі або на березі річки, у жодному разі не кидайте у воду сміття та відходи.
Лісові пожежі.
Залишене вогнище може викликати лісову пожежу, а це неминуча загибель людей і тварин, випалені ділянки лісу, на яких ще тривалий час нічого не зможе рости, забруднення атмосфери.
Кожний/кожна з вас повинні мати активну громадянську позицію та підтримувати екосправи у своїй громаді, піклуватися про охорону навколишнього середовища на рівні громадських організацій.
Екологічна дитяча організація — об’єднання, діяльність якого спрямована на формування в дітей та підлітків екологічної свідомості, відчуття відповідальності за стан довкілля, навичок етичної поведінки в природі. Такі організації надають можливість кожній дитині брати участь у природоохоронних заходах. Серед них — рейди з охорони хвойних дерев, озеленення, закладання парків, садів, дослідження та очищення водойм тощо.
Якщо опрацювавши матеріал уроку, ви замислилися про те, наскільки великий або, навпаки, малий ваш внесок у турботу про природу та культуру споживання, — це вже добре. Хороший спосіб відволіктися та взяти участь у збереженні природи — звичайні толоки. Щоразу, як тільки ви дізнаєтеся про проведення такого заходу у власному дворі, одягніться та візьміть лопату. Фізична активність поліпшує настрій, а акуратний двір буде радувати вас і сусідів. Запобігти утворенню відходів можна завдяки свідомому споживанню, купуючи переважно необхідні речі в достатній кількості.
Домашнє завдання:
1. Опрацюйте матеріал п. 31 та мою для вас підбірку.
2. Знати 5 правил відповідального споживання.
3. Обговоріть із батьками та близькими людьми, що ви сьогодні дізналися на уроці. Порахуйте (приблизно), скільки «пластику» ви купуєте та викидаєте на тиждень, місяць і рік. Розробіть проєкт на тему: «Я — еколюдина»; «Корисні екосправи для громади».
Географія 6 клас
Тема:Практична робота №7"а".
Завдання:
1. Дайте визначення поняттю природний комплекс та наведіть конкретні приклади ( 2-3) тієї місцевості, де ви проживаєте.
2. Складіть опис одного з природних комплексів своєї місцевості.
3. Намалюйте малюнок " Природний комплекс рідного краю".
4. Висновок.
Домашнє завдання:
1. Повторити тему " Гідросфера" та терміни до неї.
2. Виконати та надіслати на перевірку практичну роботу № 7"а".
Географія 8 клас
Тема: Релігія як явище культури. Світові релігії. Найпоширеніші релігійні конфесії в Україні.
Пропоную переглянути:
1. РЕЛІГІЯ ЯК ЯВИЩЕ КУЛЬТУРИ.
Релігія — це унікальний продукт і феномен людської цивілізації, суперечливе, різнопланове та багатозначне явище людського життя.
Релігію вивчає багато наук: теологія, філософія, культурологія, соціологія, історія, психологія, літературо- й мистецтвознавство тощо.
Мал. 1. Класифікація релігій за рівнем їх організації.
Релігія тісно пов’язана зі світовим культурним процесом і свого часу була колискою багатьох наукових напрямів. Мусульманські вчені зробили вагомий внесок у розвиток суспільства, стали засновниками арифметики, геометрії, сферичної та площинної тригонометрії тощо. Відповідно до ісламських канонів кожен вірянин має прагнути знань, а ступінь оволодіння «наукою письма» (каліграфією) у мусульманському світі був критерієм освіченості та духовної краси особистості.
Психологія розглядає релігію як сферу духовного спілкування людини з природними та надприродними силами. Пов’язана релігія і з медициною. Релігійні приписи із часом переплелися з народними традиціями щодо здоров’я та життєзбережувальної поведінки людини, а кожен релігійний напрям напрацював способи лікування.
В історію української православної церкви увійшов чернець Києво-Печерського монастиря Блаженний Агапіт. Він зцілював духовні й тілесні хвороби молитвою і зіллям. Відомо, що Агапіт читав твори Гіппократа та Галена грецькою мовою.
Релігія як особлива складова системи духовного життя людини з давніх-давен відігравала важливу культурно-історичну роль: сприяла формуванню загальнолюдських моральних норм, культурно-освітньому розвитку народів, захисту національної мови, збереженню та впорядкуванню народних традицій і звичаїв, відродженню національно-духовних цінностей, формувала духовну єдність людей. Однак водночас вона була засобом духовного поневолення, перепоною наукового прогресу та поширенню освіти серед народу, підтримувала фанатизм, нетерпимість, ненависть до людей іншої світоглядної орієнтації.
2. РЕЛІГІЯ ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ТА КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ ФЕНОМЕН.
Зараз існує понад 300 тлумачень поняття «релігія» (від латин. religio — святиня, предмет культу, благочестя). У науковому світі немає спільної точки зору щодо того, що саме становить релігію. Найчастіше релігія розглядається як духовний і культурний феномен людської цивілізації. Релігія — це соціально-культурна система визначених способів людської поведінки та практики, моралі та етики, світогляду та організацій, пророцтв і текстів, освячених місць і реліквій, яка пов’язує людство з надприродними, духовними елементами.
Людство створило комплекс сакральних об’єктів і місць від культових споруд (православна каплиця, церква, католицький собор, буддійський храм, ісламська мечеть, юдаїстська синагога) до цілих священних міст: Мекка, Медина (іслам), Віфлеєм, Назарет (християнство), Єрусалим (юдаїзм, християнство, іслам), Варанасі (індуїзм, буддизм, джайнізм), Цюйфу (конфуціанство).
Духовна сфера людського буття забезпечується власною атрибутикою: релігійна література, засоби поширення релігійної інформації, підготовка служителів культу тощо.
3. ГЕОГРАФІЯ РЕЛІГІЙ ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА.
Географія релігій — це складова соціальної географії, яка вивчає географічні чинники задоволення духовних потреб людини, географію сфери надання і споживання релігійних послуг, географію релігійного способу життя та поведінки. Вона тісно пов’язана з географією культури, тому що протягом усього часу існування релігія була чи не найбільшим замовником у сфері матеріальної та духовної культури і створила глобальну культурну спадщину людства.
Географія релігій пов’язана з географією науки, освіти, торгівлі, охорони здоров’я, рекреаційною географією, тому що саме релігія та служителі культів надавали суспільству освітні й медичні послуги, а культові споруди залишаються місцями паломництва й туризму.
4. СВІТОВІ РЕЛІГІЇ.
Дослідники поділяють релігії за кількістю богів, яким поклоняються їхні прихильники. Якщо богів багато — це політеїзм, віра в одного бога — монотеїзм. Релігії поділяють на світові, які сповідують люди незалежно від мов, національностей та громадянства; національні (регіональні або локальні), які сповідують люди переважно однієї нації; місцеві (традиційні), які сповідують представники окремих етнічних груп, наприклад, пігмеї Конго, аборигени Австралії (мал. 2).
Буддизм («вчення Просвітленого») — це найстаріша світова релігія, що виникла в VI ст. до н. е. в Індії й поширена в більшості регіонів Азії. Вона має близько 1,6 млрд послідовників. Буддизм старший за християнство на п’ять, а мусульманство — на 12 століть. Проповідуючи прості ідеї — терпимість до інших вірувань, допомога й співчуття стражденним, плинність усього сущого на Землі та байдужість до смерті, буддизм чи не найбільше вплинув на формування цивілізації в Азії.
Мал. 2. Типологія (класифікація) релігійних рухів і організацій.
Виникнення буддизму пов’язують з іменем реальної історичної особи царського роду Шак’їв — Сіддгартха Гаутама («той, хто досяг мети»), він же Будда Шак’ямуні («мудрець», «просвітлений», «пробуджений» із роду Шак’я), який жив у період приблизно 563—483 рр. до н. е. і 45 років поширював своє вчення територією Індії. Буддизм найбільш поширений в країнах Південної, Південно-Східної, Центральної Азії та на Далекому Сході. Він є державною релігією Бутану, Камбоджі, Лаосу, М’янми і Таїланду.
Молодше за буддизм монотеїстичне християнство першим в історії людства стало світовою релігією та має найбільше послідовників — близько 2,4 млрд осіб. Зародилося християнство на території між східним берегом Середземного моря та Мертвим морем в Юдеї і до середини IV ст. зазнавала гонінь. Історичні події та особи сприяли виділенню в християнстві окремих напрямів. У 1054 р. відбувся остаточний розкол християнської церкви на православну й католицьку, а в 1517 р. через реформаційний рух у католицизмі з’явився протестантизм.
Іслам («покірність») виник на початку VII ст. і сформувався під значним впливом юдаїзму та християнства в Хіджазі на батьківщині пророка Мухаммада, серед арабських племен Західної Аравії на східному узбережжі Червоного моря. Це світова монотеїстична релігія, що налічує близько 1,8 млрд послідовників — мусульман у всіх країнах, де вони живуть. У країнах із переважно мусульманським населенням іслам став державною релігією і регламентує всі сторони життя суспільства. Кількість прихильників ісламу зростає як у традиційних районах поширення (Азія та Африка), так і в Європі, Америці, Австралії. В Україні проживають близько 1 млн мусульман, а в Німеччині — понад 4 млн (5 % від загальної кількості населення). Найбільша кількість мусульман проживає в Індонезії, Пакистані, Індії (понад 10% від загальної кількості мусульман світу в кожній країні). Такі країни, як Мавританія, Афганістан, Алжир, Туреччина, Ємен, Туніс, Іран, Марокко є лідерами за відсотком від загальної кількості населення (частка мусульман становить понад 99 %).
5. НАЦІОНАЛЬНІ РЕЛІГІЇ. Релігії, що зародилися та сформувалися в культурі одного народу, називаються національними (етнічними). Серед них виділяють язичницькі, у яких неможливо вказати засновника (пророка), наприклад, індуїзм (зародився на межі II—І тис. до н. е.), джайнізм (VI—V ст. до н. е.), синтоїзм (VI—VII ст.) та «вчительські», наприклад, юдаїзм (XV ст. — 621 р. до н. е.), конфуціанство (VI—V ст. до н. е.), даосизм (VI—V ст. до н. е.).
Індуїзм («вічна релігія») — третя релігія за кількістю вірян у світі (після християнства та ісламу), яку фахівці не відносять до світових. Крім Індії та Непалу, прихильники індуїзму переважають серед населення Бангладеш, Індонезії, Пакистану, Малайзії, Сінгапуру, Шрі-Ланки. До інших країн релігія мігрує разом з індусами, які її сповідують.
Основою джайнізму є віра в низку перероджень і самовдосконалення, у якому людина досягає нірвани. Джайнізм, поширений на півострові Індостан, вплинув на розвиток духовної культури та етичні погляди населення Індії, але не вийшов за її межі, як буддизм.
На межі XV—XVI ст. на території сучасного Пенджабу серед народу Пенджабі (північний-захід Індії) зародився сикхізм (сикх — «учень», сикхізм — «релігія учнів»). Заснований на рівноправ’ї чоловіка і жінки для повсюди сущого Бога, він завжди вирізнявся жорстокими методами боротьби за свободу й повним презирством до смерті. Тому сикхи завжди були бажаними солдатами у складі будь-якої армії.
У Китаї найбільш поширеними є конфуціанство, даосизм і буддизм — релігії (філософії), які виникли або потрапили на цю територію набагато пізніше, ніж сформувалися китайське етнокультурне суспільство й державність, на ґрунті давніх вірувань, що існували тут тисячоліттями.
Даосизм — це філософія, релігія та спосіб життя, зародження яких тяжіє до гори Лунхушань на південному сході Китаю. Філософія орієнтована на досягнення людиною духовної досконалості. Релігія — як сукупність вчень, вірувань і практик, виконання яких гарантує безсмертя. Коріння даосизму сягає давньої школи Дао мудреця Лао-Цзи («старий учитель»), легендарного сучасника Конфуція.
Учитель Куп (Конфуцій — це латинізоване Кун-Фуцзи («поважний учитель із роду Куп») — перший історично достовірний давньокитайський філософ. Конфуцій не вважав себе творцем чогось нового, він лише вивчав і систематизув досвід минулого. Отже, конфуціанство в культурі Китаю ніколи не було спадщиною лише одного мислителя.
Синтоїзм («шлях богів») — це поклоніння кільком тисячам божеств, духів і покровителів — камі, політеїстична язичницька релігія японців, коріння якої сягає XI тис. до н. е. Синтоїзм не має засновника і єдиного святого письма. Він сформувався під впливом конфуціанства, даосизму та буддизму і в 1870—1945 рр. навіть був державною релігією Японії. Визначити точне географічне місце зародження синтоїстських вірувань важко. Головним первосвященником синтоїзму був імператор, особу якого визнавали як живого бога.
- Об'єктом вивчення географії релігій є релігійні організації, релігійні громади, конфесії, культові місця, поведінка людини в навколишньому середовищі.
- Соціологи розглядають релігію як духовну основу, що здатна стимулювати або стримувати соціальну активність людини.
- Понад 5 тис. зафіксованих сьогодні релігій класифікують за кількістю богів, історичним типом, ступенем охоплення території, кількістю прихильників, географією поширення.
- Кожна релігія є самодостатньою, має власну історію розвитку, географію поширення, організацію, систему догматів, культових споруд, морально-етичних норм і цінностей, розвивається за певними внутрішніми законами, є самостійним компонентом у складі загальної системи релігій світу.
Домашнє завдання:
1. Опрацюйте матеріал п. 57 та мою для вас підбірку.
2. Вивчіть класифікацію.
3. Дайте письмову відповідь на наступні запитання:
- 1. Доведіть, що релігії вивчає багато наук.
- 2. Обґрунтуйте культурно-історичне значення релігій для розвитку людської цивілізації.
- 3. Спрогнозуйте подальше збільшення або зменшення кількості вірян на Землі.
- 4. Складіть мультимедійну презентацію однієї зі світових або національних релігій.
- 5. Проаналізуйте вплив релігій на розвиток світової культури.
Географія 9 клас
Тема: Міжнародний туризм.Основні туристичні регіони світу.
Пропоную переглянути:
1. Міжнародний туризм як важлива ланка світової економіки.
Про важливу роль туризму у світовій економіці свідчить його висока частка у світовому ВВП та експорті (мал. 1). За прибутками (понад 1 трлн дол.) туризм випередив такі провідні складові світового господарства, як автомобілебудування та хімічна промисловість.
Кількість туристів, що здійснюють подорожі до інших країн, у 2016 р. перевищила 1,2 млрд осіб і продовжує зростати на 4—5% щороку. Це впливає на збільшення зайнятості: у світі кожна ll-та особа, що належить до трудових ресурсів, працює в туризмі.
Основними чинниками, що зумовили швидке зростання туристичного руху та його все більший вплив на різні сфери життя сучасного суспільства, є міжнародна інтеграція та поглиблення міжнародного поділу праці, відкриття кордонів, що забезпечило більш легкий доступ до інших країн, розвиток транспорту та зв’язку, підвищення рівня життя населення.
Головним регулятором туристичної діяльності на міжнародному рівні виступає Всесвітня туристична організація (ВТО).
Мал. 1. Основні економічні показники туризму (за даними Всесвітньої туристичної організації).
2. Сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму.
Мал. 2. Туризм за метою здійснення подорожі.
Характерною особливістю сучасного туризму є збільшення частки рекреаційного (оздоровчого) туризму порівняно з іншими видами. Так, якщо у 1970—1980-х рр. на ринку туристичних послуг переважав діловий, науковий та освітній туризм, то тепер вподобання туристів змінилися в бік відпочинку та розваг (мал. 2).
Як і раніше, підвищеним попитом користуються поїздки до моря. Головними центрами пляжного туризму є середземноморські курорти Франції, Італії, Греції, Іспанії, країн Карибського басейну, островів Індонезії.
Водночас збільшується інтерес до поїздок у гори і подорожей з елементами пригоди й ризику. Найпопулярніші гірськолижні курорти розташовані в Альпах (Австрія, Швейцарія, Італія, Франція), Кордильєрах (США, Канада), Західних Карпатах (Словаччина, Польща).
Зростає кількість прихильників водного спорту — дайвінгу, скайсерфінгу (стрибки з парашутом і з лижею), віндсерфінгу (рух на вітрильній дошці), каякінгу (плавання на вузьких човнах), екзотичного полювання (наприклад полювання на крокодила), риболовлі тощо. Для любителів пригод організуються поїздки до місць катастроф (наприклад зона ЧАЕС в Україні) або в джунглі, мандрівки міськими нетрями та навіть подорожі на орбіту Землі.
Залишається стабільно високою частка пізнавального туризму, спрямованого на ознайомлення з видатними природними та історико-культурними об’єктами, відвідування музеїв, виставок, галерей тощо. Найбільш відвідувані об’єкти пізнавального туризму зосереджені в країнах Європи (Італія, Іспанія, Ватикан, Франція, Греція) та Північної Америки (США, Мексика) (мал. 3).
Мал. 3. Ейфелева вежа (Париж, Франція) — найбільш відвідуваний туристичний об'єкт світу. Щороку її сходами підіймаються близько 6,5 млн осіб.
Проблеми збереження живої природи у світі сприяють поширенню екологічного туризму. Він включає різноманітні походи горами й лісами, відпочинок на воді, у наметових містечках, спостереження за рідкісними птахами або метеликами. Провідну роль у розвитку екологічного туризму відіграють заповідні території. Світової популярності набули національні парки Плитвицькі озера (Хорватія), Лейк Дистрикт (Велика Британія), Гранд-Каньйон (США), Серенгеті (Танзанія), Ігуасу (Аргентина—Бразилія), Крюгера (ПАР).
Один із найдавніших видів туризму — релігійний — сьогодні перетворився на масштабне дійство. Щороку понад 600 млн осіб вирушають у подорож до релігійних святинь. Головним центром паломництва у світі є місто Єрусалим — колиска християнства, іудаїзму та ісламу. Православні віруючі подорожують святими місцями України (Києво-Печерська, Почаївська лаври), Болгарії (Велико-Тирново), Греції (Афон), Сербії (Введенський монастир) і Чорногорії (Цетинський монастир). Прихильники ісламу здійснюють паломництво до Медини та Мекки (Саудівська Аравія). Буддисти відвідують храмові комплекси в Лумбіні (Непал), Кушинагарі, Сарнатху (Індія), Лхасі (Тибет). Тисячі євреїв-хасидів щорічно приїздять на могилу свого духовного лідера Нахмана, щоб зустріти іудейський Новий рік в Умані (Україна).
3. Які країни є особливо привабливими для туристів.
Таблиця 1
ПРОВІДНІ КРАЇНИ ЗА КІЛЬКІСТЮ ТУРИСТИЧНИХ ВІДВІДУВАНЬ (2016 р.)
Місце | Країна | Міжнародних туристичних відвідувань, млн осіб |
1 | Франція | 83,7 |
2 | США | 74,8 |
3 | Іспанія | 65,0 |
4 | Китай | 55,6 |
5 | Італія | 48,6 |
6 | Туреччина | 39,8 |
7 | Німеччина | 33,0 |
8 | Велика Британія | 32,6 |
9 | Росія | 29,8 |
10 | Мексика | 29,1 |
За кількістю іноземних гостей світову першість утримують Франція, США, Іспанія (див. таблицю 1). Зміцнює свої позиції туристичної держави Китай. Якщо в 1980—1990 рр. Китай щороку відвідувало близько 250 тис. осіб, то у 2016 р. ця цифра перевищила 55 млн. Особливою популярністю серед туристів користуються міста Лондон, Бангкок, Париж, Сингапур, Дубаї, Нью-Йорк.
Найбільші доходи від надання послуг іноземним туристам отримують США, Іспанія, Франція (мал. 4). В окремих країнах туризм поповнює бюджет на 50% і більше. Це переважно невеликі острівні країни: Антигуа і Барбуда, Ангілья, Аруба, Мальдівські, Сейшельські та Багамські Острови тощо.
4. Основні туристичні регіони світу.
Відповідно до підходів, запропонованих Всесвітньою туристичною організацією, виділяють п’ять туристичних регіонів (мал. 5).
Мал. 4. Країни та міста, що отримують найбільші прибутки від іноземних туристів, млрд дол. (2016 р., за даними ВТО).
Мал. 5. Частка туристичних прибуттів за регіонами світу.
Європейський регіон (країни Західної, Північної, Південної, Центральної, Східної Європи, а також держави Східного Середземномор’я — Ізраїль, Кіпр, Туреччина) — безперечний лідер за міжнародним туристичним обміном. Популярність Європи серед туристів пояснюється безліччю різноманітних видів природних і культурних рекреаційних ресурсів (тут зосереджена найбільша кількість об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО) (див. таблицю 2), наявністю розвиненої інфраструктури та вигідним географічним положенням. Особливістю цього регіону є переважання внутрішньорегіонального туризму: 90 % європейських туристів — жителі самих європейських країн. Найбільше полюбляють подорожувати німці, британці, французи та данці.
Другу позицію займає Азіатсько-Тихоокеанський регіон (країни Східної, Південно-Східної та Південної Азії, Австралії та Океанії). Він приваблює туристів унікальними рекреаційними ресурсами, високим рівнем сервісу та низькими цінами (порівняно з Європою). Особливо швидкими темпами розвивається туризм у Китаї. Тут налічують 50 об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО (друге місце у світі після Італії). Серед них всесвітньо відомі Велика Китайська стіна, Храм Неба та Заборонене місто в Пекіні, Резервати гігантської панди в провінції Сичуань тощо.
Американський туристичний регіон (країни Північної і Латинської Америки, Карибського басейну) нині є третім за масштабами розвитку міжнародного туризму. Тут, як і в Європі, переважає внутрішньорегіональний туризм, а головними центрами залучення туристів були й залишаються три країни Північної Америки — США, Канада та Мексика.
Таблиця 2
КРАЇНИ З НАЙБІЛЬШОЮ КІЛЬКІСТЮ ОБ'ЄКТІВ СВІТОВОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО (2016 р.)
Місце | Країна | Кількість об'єктів |
1 | Італія | 51 |
2 | Китай | 50 |
3 | Іспанія | 45 |
4 | Франція | 42 |
5 | Німеччина | 41 |
6 | Індія | 36 |
7 | Мексика | 34 |
8 | Велика Британія | 30 |
9 | Росія | 26 |
10 | США | 23 |
11 | Іран | 21 |
Америка є світовим лідером за кількістю об’єктів природної спадщини ЮНЕСКО, зокрема, тут розташовані найвідоміші національні парки: Мамонтова печера, Єллоустонський, вулкани Гаваїв (США), Вуд-Буффало (Канада), Ігуасу (Бразилія), Галапагоські острови (Еквадор).
Африканський та Близькосхідний регіони поки що характеризуються порівняно меншим числом туристичних відвідувань. Однак темпи зростання міжнародного туризму там дуже високі. В Африці більше половини загальної кількості туристів приймають Туніс, Марокко, Кенія, Танзанія, Сейшельські Острови та Зімбабве. На Близькому Сході головними туристичними країнами стали Єгипет, Саудівська Аравія, ОАЕ, Бахрейн, Йорданія та Кувейт. Суттєвою перешкодою, що стримує розвиток туризму в цих двох регіонах, є політична нестабільність, загроза тероризму, періодичні військові конфлікти.
Головне
• Міжнародний туризм є однією з провідних сфер сучасного світового господарства. Його розвиток сприяє активному економічному зростанню багатьох країн світу. Основна частина міжнародного туристичного обміну припадає на подорожі з метою розваг і відпочинку.
• Світовими лідерами міжнародного туризму є європейські країни (Франція, Іспанія, Італія), США та Китай.
Міжнародний туризм розвинений у світі нерівномірно, що пояснюється в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку країн і регіонів, наявністю певних туристично-рекреаційних ресурсів.
Домашнє завдання:
1. Опрацюйте матеріал п. 42 та мою для вас підбірку.
2. Вивчіть терміни.
Поміркуйте
1. Чому туризм часто називають феноменом епохи глобалізації?
2. Чи існують негативні наслідки масового туризму для країн, що приймають іноземних туристів?
Немає коментарів:
Дописати коментар