Добрий день.
Сьогодні 5 травня 2023 року.
Запрошую на урок географії учнів 7 та 9 класів.
Географія 7 клас
Тема:Органічний світ і природні ресурси Тихого океану. Практична робота №12 "б".
Пропоную переглянути:
Планету, де ми мешкаємо, можна назвати «планетою-океаном». Адже океани займають майже 3/4 її поверхні. Вода — це дорогоцінний мінерал. У такій кількості, як на Землі, її немає ніде в Сонячній системі .
Співвідношення площі суходолу н океану: а) у цілому на Землі; б) у Північній півкулі; в) у Південній півкулі
Світовий океан відіграє важливу роль у розвитку життя на Землі, у формуванні погоди й клімату, управляє кисневим балансом планети, забезпечує продуктами харчування значну частину людства. Неозорі простори океанів з’єднують материки та країни зручними й дешевими морськими шляхами. Океани відіграли велику роль у відкритті й дослідженні материків. На нинішньому етапі інтенсивного освоєння океанів виникла необхідність комплексного вивчення природи Світового океану з метою раціонального використання його природних ресурсів, їх відновлення та охорони . Материки й океани — єдина природна система, пізнання закономірностей якої є основним завданням цього розділу.
ТИХИЙ ОКЕАН — найбільший за величиною, найглибший і найдавніший з океанів. Його площа становить 178,7 млн км2. Це майже половина площі Світового океану. Середня глибина — 3976 м, а максимальна — 11 022 м. Основні його особливості — великі глибини, часті рухи земної кори, безліч вулканів на дні, величезний запас тепла, найсильніші вітри, найвищі й найдовші хвилі, найбільші антарктичні айсберги, найруйнівніші хвилі цунамі, виняткове різноманіття органічного світу. Тихий океан має ще одну назву — Великий.
Географічне положення.
Тихий океан розташований по обидва боки від екватора та 180° меридіана. Займає Північну, Південну, Західну й Східну півкулі й має витягнуту форму з північного заходу на південний схід. Океан розділяє й одночасно з’єднує береги п’яти континентів. Значну протяжність він має біля екватора, тому тут поверхневі води найтепліші.
На сході океану берегова лінія розчленована слабо, виокремлюється кілька півостровів і заток. На заході береги дуже порізані. Тут багато морів. Серед них є шельфові, розташовані на материковій відмілині, з глибинами не більше 100 м. Деякі моря знаходяться в зоні взаємодії літосферних плит. Вони глибокі й відокремлені від океану острівними дугами.
У Тихому океані понад 10 тис. островів різного походження. За їхньою кількістю він займає перше місце.
З історії дослідження океану.
Багато народів, які населяли тихоокеанське узбережжя й острови, з давніх часів здійснювали подорожі по океану, освоювали його багатства. Початок проникнення європейців у Тихий океан збігся з епохою великих географічних відкриттів. Кораблі Фернана Магеллана за кілька місяців плавання перетнули величезний водний простір із сходу на захід. У цей час вода була дуже спокійною, що дало підставу назвати океан Тихим.
Іван Крузенштерн
Багато відомостей про природу океану було отримано під час експедицій Джеймса Кука. Великий внесок у дослідження океану й островів у ньому зробили російські експедиції, які очолили Іван Крузенштерн, Михайло Лазарев, Василь Головнін, Юрій Лисянський. У XIX ст. комплексні дослідження також проводив Степан Макаров на судні «Витязь». Регулярні наукові рейси з 1949 р. здійснювали радянські експедиційні судна.
Новий етап дослідження було започатковано в 1968 р., коли з американського судна «Гломар Челленджер» розпочали глибоководне буріння. Вивченням Тихого океану займається спеціальна міжнародна організація.
Рельєф дна.
Рельєф дна Тихого океану складний. Шельф добре простежується тільки біля берегів Азії й Австралії. Материкові схили круті. Великі підняття й хребти поділяють ложе океану на улоговини. Поблизу Америки розташоване Східнотихоокеанське підняття, що входить до системи серединно-океанічних хребтів. На дні океану — понад 10 тис. окремих підводних гір, переважно вулканічного походження .
Рельєф дна Тихого океану
Океан майже повністю розміщений у межах однієї океанічної Тихоокеанської літосферної плити, яка взаємодіє з іншими материковими плитами. Краї Тихоокеанської плити занурюються в тісний простір жолобів, які кільцем оточують океан. Ці рухи породжують землетруси й виверження вулканів. Тут знаходяться відоме Тихоокеанське вогняне кільце планети й найглибша западина — Маріанська (11 022 м).
У Тихому океані розміщено більшість глибоководних жолобів Світового океану (25 із 35), що мають глибину понад 5000 м.
Клімат океану різноманітний.
Тихий океан найтепліший. Завдяки великій кількості сонячного тепла, яке потрапляє на поверхню, середня температура поверхневих вод досягає +19 °С. В екваторіальних широтах упродовж року вона становить від +25 до +30 °С, на півночі — від +5 до +8 °С, а поблизу Антарктиди опускається нижче 0 °С.
Над океаном повітря насичене вологою. В області екватора випадає до 2000 мм опадів. Від Північного Льодовитого океану Тихий захищений суходолом і підводними хребтами, тому його північна частина тепліша за південну.
Тихий океан дуже неспокійний. У центральних його частинах дмуть пасати, у західній — мусони. Узимку холодний і сухий мусон істотно впливає на клімат океану; частина морів покривається льодом. Нерідко над західною частиною океану проносяться спустошливі тропічні урагани — тайфуни (сильні вітри). У помірних широтах упродовж усієї холодної половини року вирують шторми. Тут переважає західне перенесення повітря. Найвищі хвилі (висотою до 30 м) характерні для півночі й півдня Тихого океану. Урагани піднімають у ньому цілі водяні гори.
Властивості водних мас визначаються особливостями клімату. Через велику протяжність океану з півночі на південь середньорічна температура води на поверхні змінюється від -1 до +29 °С. Кількість опадів в океані переважає випаровування, тому солоність поверхневих вод у ньому трохи нижча, ніж в інших океанах, і становить 34,6 %о.
На формування течій океану впливають система вітрів, особливості рельєфу дна, положення й обриси берегів. Найпотужніша течія Світового океану — течія Західних Вітрів. Оскільки Тихий океан сильно витягнутий із заходу на схід, у ньому переважають широтні потоки вод. І в північній, і в південній частинах океану утворюються кільцеподібні рухи поверхневих вод.
Органічний світ. Органічний світ океану відрізняється надзвичайним багатством і різноманітністю видів рослин і тварин. У ньому мешкає половина всіх живих організмів Світового океану. Цю особливість океану зумовлюють його величина, різноманітність природних умов і вік. Особливо багате життя в тропічних і екваторіальних широтах біля коралових рифів. У північній частині океану водяться лососеві риби. На південному сході поблизу берегів Південної Америки утворюються величезні скупчення риби. У водних масах тут розвивається багато рослинного та тваринного планктону, яким харчуються анчоуси, ставриди, масляні, скумбрії та інші види риб. Багато риби поїдають птахи: баклани, пелікани, пінгвіни. В океані мешкають кити, морські котики, морські бобри (ці ластоногі живуть тільки в Тихому океані). Є багато й безхребетних тварин — корали, морські їжаки, молюски (восьминоги, кальмари). Тут прижився найбільший молюск — тридакна, масою до 250 кг.
Кожен із поясів Тихого океану має свої особливості.
Уплив Тихого океану на природу материків. Неозорі водні простори Тихого океану істотно впливають на клімат узбережжя. Його теплі й холодні течії коригують температуру прибережних територій.
На кількість опадів значний вплив мають течії океану. Над теплою течією температура повітря більш висока, унаслідок чого інтенсивніше відбувається процес випаровування вологи, яка потім переноситься повітряними масами на суходіл і випадає у вигляді опадів. Уплив холодних течій — протилежний. Вони призводять до того, що опади на узбережжі не випадають і, як наслідок, утворюються пустелі. Наприклад, на заході Південної Америки розташована найсухіша пустеля Атакама.
Теплі морські течії впливають на замерзання морів, змушуючи холодні або теплі маси води перемішуватися, що має значення для замерзання поверхневого шару води в морях або океанах. Важливою особливістю впливу течій є те, що вони порушують широтну зональність у процесі розподілу тепла на земній поверхні.
Морські котики
Морські бобри
Роль Тихого океану в житті людини.
Води Тихого океану омивають узбережжя понад 50 країн, де проживає майже половина населення світу.
Тихий океан відчутно впливає на господарську діяльність людини. Він багатий на різноманітні ресурси. Використання природних багатств океану розпочалося ще в давнину. Виникло кілька центрів мореплавання — у Китаї, Океанії, Південній Америці, на Алеутських островах.
Тихий океан відіграє важливу роль у житті багатьох народів. Половину світового вилову риби здійснюють саме в ньому. Крім риби, є різні молюски, краби, креветки, криль. У Японії на морському дні вирощують водорості й молюсків. У деяких країнах із морської води вилучають сіль та інші хімічні речовини, опріснюють її. На шельфі ведуть розробки розсипів металів. Біля берегів Каліфорнії та Австралії видобувають нафту. На дні океану виявлено залізо, марганцеві руди.
Через найбільший океан нашої планети проходять важливі транспортні шляхи. Добре розвинене судноплавство, в основному вздовж узбережжя материків.
Господарська діяльність людини в Тихому океані призвела до забруднення його вод, виснаження деяких видів біологічних ресурсів. Так, до кінця XVIII ст. були винищені морські корови, відкриті одним з учасників експедиції В. Беринга. На межі винищення на початку XX ст. перебували котики, зменшилася чисельність китів. Нині китовий промисел обмежений. Велику небезпеку в океані становить забруднення вод нафтою, важкими металами та відходами атомної промисловості. Шкідливі речовини розносяться течіями по всьому океану. Навіть біля берегів Антарктиди в складі морських організмів виявлені ці речовини.
Практична робота 12 "б".
Тема: Позначення на контурній карті географічних об’єктів і течій Тихого океану.
Завдання:
1. Позначте на контурній карті, користуючись атласом:
Рельєф: Східнотихоокеанське підняття; Північно-Західна, Північно-Східна улоговини;
течії: Північна Пасатна та Південна Пасатна, Куросіо, Західних Вітрів, Каліфорнійська, Перуанська, Північнотихоокеанська, Східноавстралійська.
глибоководні жолоби : Маріанський і Філіппінський. Укажіть їх найбільші глибини.
2. Визначте найбільш характерні ознаки природи Тихого океану.
3. Назвіть види господарської діяльності в океані. Укажіть райони рибних та інших промислів.
4. У чому виявляється негативний вплив людини на природу Тихого океану й океану на людину?
5. Прокладіть по карті маршрут туристського судна або науково-дослідного корабля. Поясніть напрямок маршрутів плавання.
6.Дослідіть, використовуючи різноманітні джерела інформації та карти атласу, як змінюється органічний світ Тихого океану залежно від кліматичного поясу.
7. Висновок.
Домашнє завдання:
1. Опрацюйте тему у вашому підручнику та мою для вас підбірку.
2. Виконайте та надішліть на перевірку практичну роботу №12 "б".
Географія 9 клас
Тема: Наукова і освітня діяльність. Освіта. Охорона здоров'я.
Пропоную переглянути:
РОЛЬ НАУКИ Й ОСВІТИ В СУСПІЛЬСТВІ.
Наука та освіта є важливою складовою розвитку будь-якої держави. Вони є невід’ємною частиною діяльності людини, допомагають їй розвиватися і знаходити нові шляхи у вирішенні багатьох питань і розв’язанні проблем. Будь-яке відкриття прямо чи опосередковано формується через науку й освіту.
У сучасному суспільстві дуже важлива роль науки. Наука — особлива сфера людської діяльності, основне завдання якої — отримання й систематизація різноманітних знань. Головна роль у науці належить науковим кадрам — ученим, творча праця яких дозволяє здобути нові знання.
Завдяки розвитку науки і техніки до кінця XX ст. розвинулись високі технології, розпочато перехід до постіндустріальної економіки. Рівень розвитку науки є одним з основних показників суспільно-економічного, культурного, освітнього розвитку держави.
Розвиток науки відбувається нерівномірно. Це обумовлено багатьма економічними, технічними, освітніми, культурними чинниками.
Структура освіти України
Освіта — це система установ, організацій та підприємств, що здійснюють освітню діяльність, спрямовану на задоволення різноманітних потреб населення в освітніх послугах і підготовку кваліфікованих працівників.
Рівень освіти населення є одним з головних показників добробуту країни. Освіта сама для себе готує професійних працівників — викладачів і вчителів. Освітянська праця стала однією з наймасовіших видів людської діяльності. У світі в освітньому процесі беруть участь одночасно майже 1 млрд учнів і 50 млн педагогів.
Освіта України
В Україні недостатнім є охоплення дітей дошкільними закладами. Спостерігається постійне скорочення чисельності учнів ліцеїв і коледжів. Проблемою є велика кількість ВНЗ, які не здатні якісно підготувати нові кадри (лише 10 вищих начальних закладів України з 846 відзначають у міжнародних рейтингах). Здобутий фах не забезпечує конкурентоспроможність на ринку праці. Унаслідок цього молоді фахівці наймаються на роботу не за спеціальністю або стають безробітними.
ОСОБЛИВОСТІ ОСВІТНЬОЇ Й НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
Основним продуктом цієї сфери є освітні послуги — система знань, інформації, умінь і навичок, які використовують для задоволення різноманітних освітніх потреб особистості, суспільства й держави. До особливостей освітніх послуг належать їхня невідчутність, невіддільність від їхнього безпосереднього виробника, неможливість їхнього зберігання і транспортування, мінливість. Послуги за своїм економічним змістом не відрізняються від матеріально-речових продуктів. Вони, як і товари, слугують задоволенню потреб людини й мають споживчу вартість. Вартість освітньої послуги визначають за витратами на її надання.
Головними в навчально-виховному процесі є викладачі. Отже, характерна ознака сфери освіти — це висока частка витрат їхньої кваліфікованої праці.
Організаційна структура науки специфічна. Її дослідницькі підрозділи представлені установами різного типу. Найдавніші за часом виникнення центри науки — ВНЗ з їхніми дослідницькими лабораторіями (університети, різного профілю інститути, коледжі тощо). На сучасному етапі численними стали дослідницькі центри окремих компаній, об’єднань, корпорацій. Їхні інститути й лабораторії забезпечують передусім потреби виробництва. Крім того, у сфері наукоємних виробництв виникли безліч невеликих приватних дослідницьких фірм.
Наукові дослідження потребують величезних інтелектуальних зусиль для здобуття нових знань. Праця в науці оцінюється як один з найскладніших видів творчої діяльності. Тому головні критерії для відбору зайнятих — високий рівень освіти та наукової кваліфікації, оригінальний, нестандартний підхід до дослідницької проблеми, здатність «генерувати» нові ідеї. Підготовка та виявлення таких кадрів потребує значних коштів і багато часу. Наукові дослідження — основа розвитку суспільства.
Відмітна ознака науки — міжвидове спрямування діяльності, можливість використання отриманих результатів досліджень, розробок у різних сферах господарства. Вона перетворилась у потужний міжвидовий комплекс, що стимулює розвиток усієї економіки.
Наука включає фундаментальні та прикладні дослідження, а також дослідно-конструкторські розробки.
Фундаментальні дослідження мають пошукове спрямування, у процесі їхнього проведення зростає обсяг об’єктивних знань. Наприкінці XIX ст. велика увага приділялась вивченню суспільних явищ і людини, що визначає особливу роль відповідних напрямків науки. Результати фундаментальних досліджень зазвичай не можна відразу застосувати в техніці, економіці та інших сферах життєдіяльності.
Прикладні дослідження мають певне чітке цільове призначення. Вони ґрунтуються на фундаментальних дослідженнях, поглиблюють їх у конкретних напрямках.
Дослідно-конструкторські розробки спрямовані на реалізацію конкретних технічних проектів, практичне впровадження запропонованих фундаментальною й прикладною наукою технологій у виробничі процеси.
У всіх розвинених країнах світу наука — пріоритетний вид діяльності економіки. У світі в ньому зайнято майже 7 млн осіб.
ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ НАУКИ Й ОСВІТИ.
Технічна оснащеність праці наукових співробітників розвинених країн така сама висока, як і в промисловості, що потребує значних інвестицій. У провідних країнах світу загальні асигнування (сума грошей, виділена на ті чи інші потреби) на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи становлять 2 %, рідше 3 % ВВП.
Частка витрат на наукові дослідження у ВВП окремих країн Європи у 2015 р., %
Користуючись малюнком 139, назвіть країни, у яких витрати на наукові дослідження у ВВП є найвищими.
В Україні в середньому 60 % видатків надходить до сфери технічних наук, 30 % — природничих наук, 5% — суспільних наук, 2% — гуманітарних наук.
Великі витрати на науку можуть дозволити собі лише найбільш економічно сильні держави. Приріст національного доходу від інвестицій у науку в чотири рази вищий, ніж у всіх інших секторах економіки. Так, у США кожен вкладений у космонавтику 1 дол. дає в підсумку 13 дол. США прибутку.
Основні витрати на наукові дослідження здійснюється за рахунок бізнесу. Другим за обсягом джерелом фінансування є державний сектор .
Світові можливості
Республіка Корея спрямовує на наукові дослідження майже 58, Японія — 143, Китай — 226, США — 497 млрд дол. США.
Джерела фінансування освіти та науки в Україні та Республіці Корея.
КРАЇНИ З ВИСОКОРОЗВИНЕНИМ НАУКОВО-ОСВІТНІМ СЕКТОРОМ.
Отримані в прикладних дослідженнях і проектно-конструкторських розробках нові знання, винаходи та вперше освоєні високотехнологічні процеси також стають товаром. Вони фіксуються патентами, що засвідчують авторство та виключне право на них. Їхнє використання здійснюється шляхом продажу ліцензій, покупка яких може обійтися дешевше від виконання відповідних наукових розробок власними силами. У результаті формується єдиний світовий науково-технічний простір.
У загальносвітовому масштабі лише кілька країн здійснюють суттєвий вплив на світову науку й володіють потужною та добре фінансованою науково-технічною базою, у т.ч. й Україна. Водночас висока частка населення світу не має доступу до шкільної освіти й ще більша не має вищої освіти, що зумовлює їхнє соціально-економічне відставання в розвитку.
Найрозвиненіші в науково-освітньому відношенні країни світу — США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія. На них припадає більш як 80% патентів у найсучасніших напрямах досліджень. Безперечним лідером є США. Тому в США науковий персонал за чисельністю перевищує кількість зайнятих у виробництві автомобілів.
До цієї групи належать також Австралія, Австрія, Бельгія, Данія, Ізраїль, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Норвегія, Нідерланди, Республіка Південна Корея, Сингапур, Фінляндія, Швейцарія, Швеція. Спільним для цих країн є високі витрати на освіту та науку, велика частка експорту високих технологій, надходжень і виплат за ліцензійними платежами, провідні позиції з новаторства та патентування.
Країни зі значним потенціалом розвитку науково-освітньої сфери можна поділити на три підгрупи. До першої належать, зокрема, постсоціалістичні країни. Для них характерний високі рівень освіти та науково-технічний потенціал. Тут зайнято 14 % науковців світу, з них 8,5 % — у Росії та 1,5 % — в Україні. Через низький рівень фінансування ці країни не можуть повною мірою використати свій науковий потенціал. При цьому в окремих постсоціалістичних країнах є високий рівень витрат на науку (Словенія, Чехія, Угорщина).
НАЙВІДОМІШІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ У СВІТІ ТА УКРАЇНІ.
Наукові дослідження в Україні вперше почали набувати систематичного характеру зі створенням і розвитком Львівського університету (1661 р.). Значного розвитку наука в Україні набула в XIX ст., коли було засновано Харківський (1804 р.), Київський (1834 р.) і Одеський (1865 р.) університети, які стали науковими центрами України. Визначальним етапом у розвитку науки стало створення в 1918 р. Української академії наук (згодом ВУАН, АН УРСР, нині НАН України).
Найбільшою науковою організацією в України є НАН України з її 160 науковими установами (2016 р.). Потужними науковими центрами є національні університети.
В Україні також створено технопарки. Більшість із них засновано на базі науково-дослідницьких установ НАН України та зосереджено в головному науковому центрі держави — м. Києві. Харківський технопарк «Інститут монокристалів» створено в червні 2000 р. на базі однойменного науково-технічного концерну НАН України, технопарк «Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона», технопарк «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка і сенсорна техніка» — на базі Інституту фізики напівпровідників НАН України в Києві та ін.
Технопарки України
Фундаментальні дослідження зосереджено на 60 % у ВНЗ розвинених країн світу. Особливу роль серед них відіграють університети США. Серед них всесвітньо відомі Массачусетський технологічний інститут та Стенфордський, Колумбійський, Гарвардський, Єльський, Принстонський університети.
ФОРМИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ОСВІТИ. ТЕХНОПОЛІСИ.
Є три типи науково-виробничих центрів: технопарки, міста науки й технополіси. Для технопарків характерна дослідно-виробнича спрямованість, тобто їхня особливість — експериментальне, дрібносерійне виробництво . Технопарки набули значного розвитку в ЄС, де вони відіграють важливу роль у модернізації промисловості.
Міст науки у світі дуже багато. Найбільш відомі з них — Рейлі в США, Цукуба в Японії, Софія-Антиполіс у Франції.
ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ ТА СВІТІ.
Охорона здоров’я — вид економічної діяльності держави, метою якої є організація та забезпечення доступного медичного обслуговування населення. Охорона здоров’я — це ключовий елемент національної безпеки держави.
Споживаючи економічні ресурси, охорона здоров’я надає медичні послуги, які сприяють відтворенню населення та його довголіттю. Відтак виробництво є джерелом ресурсів для охорони здоров’я.
Залежно від джерел фінансування, системи охорони здоров’я країн світу поділяють на три форми.
Переважно державна (суспільна) система охорони здоров’я найбільш розвинена у Великій Британії, Данії, Італії, Норвегії, Бельгії, Канаді тощо. У них велика частина всіх коштів на охорону здоров’я йде з державного бюджету, який формується за рахунок обов’язкових спеціальних податків з населення і підприємців.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ:
- Наука та освіта є важливою складовою розвитку будь-якої держави. Рівень освіти населення — одним з основних показників добробуту народу країни.
- Наука включає фундаментальні та прикладні дослідження, а також дослідно-конструкторські розробки.
- Основними джерелами фінансування освіти й науки є держава та бізнес.
- Фундаментальні й прикладні дослідження фінансуються зазвичай державою, а практичні й прикладні — приватним капіталом.
- Є три типи науково-виробничих центрів: технопарки, міста науки й технополіси. Найбільше їх у Західній Європі, Північній Америці та Північно-Східній Азії.
- 1. Яка роль освіти й науки в економіці країни?
- 2. Поясніть, яка роль патентів у формуванні єдиного світового науково-технічного простору.
- 3. Назвіть країни із значним потенціалом розвитку науково-освітньої сфери. Покажіть їх на карті.
- 4. Що таке технополіси? Яка їхня основна функція? Назвіть найбільші технополіси світу.
- 5. Поясніть відмінність між технополісами й технопарками. Яка мета створення технопарків в Україні?
- 6. Нині часто можна почути, що наука має самоокупатися, держава не повинна вкладати в неї кошти, особливо в кризових умовах, коли потрібно розв’язувати чимало соціальних і політичних проблем. Як вважаєте ви?
- 7. Схарактеризуйте особливості розвитку охорони здоров’я в Україні та світі.
4. Користуючись текстом підручника та ресурсами Інтернет, позначте на контурній карті найбільші наукові центри України та світу.
Немає коментарів:
Дописати коментар