Добрий день.

Сьогодні 6 березня 2023 року.

Запрошую на урок географії учнів 6, 7, 8 та 11 класів.

Географія 6 клас

Тема: Властивості вод Світового океану. Практична робота № 6" б".

Пропоную переглянути: 

Практична робота № 6" б".

Тема: Позначення на к.к. 

Завдання 1. 

• океанів - Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий;
• морів - Чорне, Азовське, Середземне, Червоне, Балтійське; заток - Біскайська, Бенгальська, Мексиканська, Гвінейська;
• проток - Керченська, Гібралтарська, Магелланова, Берингова, Дрейка;
• півостровів - Кримський, Аравійський, Скандинавський, Індостан, Лабрадор, Сомалі;
• островів - Великобританія, Гренландія, Мадагаскар, Нова Гвінея;
• западини - Маріанська (11022 м).
Завдання 2. Зазначте на контурній карті України (с. 15) назви:
• Чорне море;
• Азовське море;
• Керченська протока;
• Кримський півострів.

Завдання 3. Підпишіть на контурній карті світу назви:

• річок - Дніпро, Дунай, Волга, Янцзи, Ніл, Амазонка, Міссісіпі;
• озер - Каспійське, Байкал, Вікторія, Великі озера;
• водоспаду - Ніагарський.
Завдання 4. Зазначте на контурній карті України (с. 15) назви вод суходолу:
• річок - Дніпро, Дунай, Дністер,
• озеро Світязьке.

Завдання5. Висновок.

Географія 7 клас

Тема: Тектонічна будова Євразії.

Пропоную переглянути: 

Із-поміж інших материків Євразія вирізняється найбільш складним і різноманітним рельєфом. Євразія — єдиний материк, де гірські вершини здіймаються на висоту понад 7000 м над рівнем моря. Чотирнадцять із них навіть перевищують позначку 8000 м! Поряд із найвищими вершинами тут розташоване найбільше за площею та найвище нагір’я світу — Тибет. У Євразії є й найглибша западина суходолу: береги Мертвого моря лежать на 395 м нижче від рівня моря. Надзвичайно різноманітний і контрастний рельєф материка сформувався в результаті тривалих геологічних процесів, що відбувалися в надрах Землі та на її поверхні.

Тектонічна будова.

На відміну від інших материків, основу Євразії складають декілька давніх платформ, сполучених між собою різновіковими складчастими поясами. Образно кажучи, Євразія складається з кількох континентів, з’єднаних в одне ціле. Давні платформи — Східноєвропейська, Сибірська, Китайська — разом із Північною Америкою формували єдиний материк — Лавразію. До них пізніше приєдналися Аравійська й Індостанська платформи — уламки давньої Гондвани.

На карті будови земної кори  видно, що Євразія займає не тільки всю Євразійську літосферну плиту, але й частини Індо-Австралійської та Африкано-Аравійської. Уздовж лінії їхнього зіткнення земна кора зім’ята у складки — там в альпійську епоху утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. Тому гори, що виникли в цьому поясі, розташовуються не на окраїнах уздовж узбережжя, як на інших материках, а у внутрішніх і південних частинах Євразії. Уздовж східного узбережжя материка на стику з Тихоокеанською літосферною плитою простягнувся ще один пояс альпійської складчастості — Тихоокеанський.

У поясах складчастості складкоутворення ще не завершилося, тривають активні тектонічні процеси. У зв’язку з цим у таких місцях спостерігаються висока сейсмічність і вулканізм. Найбільшими діючими вулканами в Європі в межах Середземноморського сейсмічного поясу є Етна ( і Везувій. Діючі вулкани Азії — Ключевська Сопка, Фудзіяма, Кракатау та інші — входять до Тихоокеанського сейсмічного поясу.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал з вашого підручника та мою для вас підбірку.

2. Дайте письмову відповідь на наступні запитання:

1. Які платформи лежать в основі материка Євразія? 

2. Назвіть їх. Як вони відрізняються за віком? Які рівнини відповідають цим платформам?

 3. У яких районах Євразії розташовані області складчастості? Утворення яких гірських систем із ними пов'язано?

 4. Чим рельєф Євразії відрізняється від рельєфу інших материків?

 5. У чому полягають основні причини різноманіття форм поверхні Євразії?

 6. Якими причинами обумовлене утворення поясів складчастості на території Євразії? Яким чином виявляється їхня активність? 

7. За запасами яких корисних копалин Євразія посідає провідні місця у світі?

8.Які зовнішні сили вплинули на формування рельєфу Євразії? Наведіть конкретні приклади результатів зовнішніх рельєфоутворюючих процесів.

Географія 8 клас

Тема: Гірські ландшафти Кримських гір, особливості їх змін з висотою, використання і охорона.

Пропоную переглянути:

Чарівним раєм, природним музеєм, перлиною на березі Чорного моря називають Кримські гори та Південний берег Криму. Це територія, на якій поєднуються степові та гірські ландшафти, круті скелі й піщані пляжі, унікальні печери та казкові гроти, звичайні дуби й берези із середземноморськими кипарисами та магноліями.

1. Географічне положення та розміри.

Кримська гірська фізико-географічна країна розташована на півдні Кримського півострова (мал. 1). Вона простягається вздовж узбережжя Чорного моря приблизно на 180 км від мису Фіолент на південному заході до мису Іллі на сході. Її максимальна ширина в середній частині становить 45—50 км; площа — близько 10 тис. км2 (менше 1 % площі України). На півночі гірська система межує зі степовою зоною, а на півдні майже безпосередньо прилягає до Чорного моря, залишаючи вздовж узбережжя вузеньку смугу — Південний берег Криму (ПБК).

Мал. 1. Кримські гори.

2. Геологічна будова та рельєф.

Геологічна будова Кримських гір суттєво відрізняється від Карпат. Кримські гори — мезозойська складчаста споруда, яку активізувало альпійське горотворення. У її будові чітко простежуються два яруси. Нижчий складений інтенсивно дислокованими (порушеними, зім’ятими) пісковиками та сланцями, а верхній — переважно вапняками та піщаниками, які залягають майже горизонтально.

Мал. 2. Карадаг (у перекладі з тюркської мови — «чорна гора»). Це давній згаслий вулкан, що діяв 120—160 млн років тому.

Утворення гір у мезозої супроводжувалося вулканічними процесами. Про їх прояви свідчить наявність вулканічного масиву Карадаг на крайньому сході гір (мал. 2). У будові Кримських гір також беруть участь магматичні породи, які остигали біля поверхні в надрах Землі. Виходом таких порід, наприклад, є гора Аюдаг поблизу Ялти (мал. 3).

Мал. 3. Гора Аюдаг (у перекладі з тюркської мови — «ведмідь-гора»). Ця гора могла бути вулканом: близько 150 млн років тому в розломі земної кори піднялася магма, але пробитися на поверхню Землі не змогла та застигла під товщею осадових порід.

Сучасного вигляду Кримські гори набули в епоху альпійської складчастості.

Кримські гори складаються із трьох паралельних пасом: Зовнішнього, Внутрішнього та Головного. Середня висота Зовнішнього пасма становить 250 м, Внутрішнього — близько 500 м, причому південні схили обох пасом крутіші за північні. Вони ніби нагадують застиглі хвилі перед обрушенням на берег. Такі асиметричні форми рельєфу мають назву куести.

Південні схили найвищого (900—1500 м) Головного пасма круто зриваються до Чорного моря, а саме пасмо розділене тектонічними розломами на яйли — столоподібні масиви зі згладженими вершинами (мал. 4).

Мал. 4. Гурзуфська яйла (у перекладі з тюркської мови «яйла» означає високогірне літнє пасовище).

На Бабуган-яйлі розташована найвища вершина Кримських гір — гора Роман-Кош (1545 м). Поверхня яйл утворена вапняками, що сприяє розвитку карстових форм рельєфу — печер, шахт, улоговин тощо. Найбільш відомою є Кристальна печера на Ай-Петринській яйлі, довжина якої становить 200 м, а глибина — 113 м.

На корисні копалини Кримські гори небагаті, найбільше значення мають різні види вапняків.

3. Клімат, ґрунти, внутрішні води.

Клімат Кримських гір помірно континентальний. Температура повітря становить у січні -8...-9 °С, у липні — +15...+16 °С. Кількість опадів різна й залежить від висоти: у передгір’ях — 400—500 мм, на Головному пасмі — 900—1200 мм. Гори виконують роль кліматичного бар’єра: взимку вони захищають узбережжя від холодних північних вітрів, а влітку «притримують» тепло тропічних повітряних мас, тому клімат Південного берега Криму субтропічний середземноморський. Тут цілий рік панують додатні температури повітря. Річна кількість опадів — 350—550 мм, максимум яких припадає на зимові місяці, а літо спекотне й посушливе.

Ґрунтовий покрив Кримських гір, як і Карпат, досить різноманітний і змінюється з висотою. Проте склад ґрунтів дещо інший: у передгір’ях переважають чорноземи, на схилах поширені бурі гірсько-лісові, а на Південному березі Криму — коричневі ґрунти. На яйлах сформувалися гірсько-лучні чорноземи.

На відміну від Карпат, ресурси внутрішніх вод Кримських гір обмежені. Найбільші річки — Салгир, Альма, Бельбек, Чорна. Вони короткі, із нерівномірним стоком. На окремих ділянках річки утворюють водоспади. Найвідоміші з них — Учан-Су, Джур-Джур. Влітку багато річок пересихають, а водоспади перетворюються на «краплепади». Проте під час короткочасних літніх злив у долинах річок, балках та ярах південного схилу можуть утворюватися селеві потоки великої руйнівної сили.

4. Органічний світ.

Рослинний світ Кримських гір налічує понад 3000 видів, із них близько 240 є ендеміками та реліктами. До таких належать, наприклад, тис ягідний, сосна кримська (мал. 5), кизильник кримський, підсніжник складчастий тощо.

Мал. 5. «Сосна-літак» на схилі гори Ай-Петрі. Обхват її стовбура — більше 3 м, вік — понад 200 років, висота — 10 м.

Тут росте багато вічнозелених рослин — плющ, лавр кримський, мирт звичайний, суничник дрібноплодий, розмарин, жасмин, а також магнолія, гліцинія, кипарис, мигдаль, інжир, хурма та інші. Гори вкриті дубовими, сосновими та буковими лісами. На плоских вершинах Кримських гір розкинулися гірські луки.

У горах мешкають 34 види ссавців і 135 видів птахів. Найбільш поширені: олень кримський, козуля, муфлон, борсук, кам’яна куниця, дика свиня, білка, ящірка скельна, полоз, орлан-білохвіст, чорний гриф, сип білоголовий.

5. Вертикальна поясність ландшафтів.

Передгірний пояс (до 350 м) — це смуга кримського лісостепу, яка являє собою чергування степу з ділянками лісу. Тут ростуть три види дуба — пухнастий, скельний і звичайний, клен польовий, берест. Із чагарників поширені дерен, граб східний, глід, шипшина, із трав — ковила, типчак. На північному схилі Головного пасма в низькогірному поясі (до 700 м) переважають дуб скельний, клен, ясен, липа, граб. Вище, у середньогір’ї (до 1300 м), — букові ліси з домішками граба, берези, липи. Біля верхньої межі зустрічаються невеликі ділянки соснових лісів. На гірських плато — яйлах — збереглися лише невеликі ділянки лісу з бука й сосни. Основна площа яйл зайнята гірськими луками та лучними степами.

6. Фізико-географічні області.

За просторовими відмінностями в Кримській гірській ландшафтній країні виділяють три фізико-географічні області: Кримська передгірна лісостепова, Головне гірсько-лучно-лісове пасмо, Кримська південнобережна. 

Головне

• Кримські гори є невисокими та невеликими за розміром. Вони складаються із трьох паралельних пасом: Зовнішнього, Внутрішнього та Головного.

• Клімат гірської країни помірно континентальний зі значною кількістю опадів. Південний берег Криму має риси субтропічного середземноморського клімату.

• Для Головного пасма характерна вертикальна поясність ландшафтів.

• У системі фізико-географічного районування в Кримських горах виділяють три природні області.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал з вашого підручника  п. 43 та мою для вас підбірку.

2. Дайте письмову відповідь на наступні запитання:

1. Охарактеризуйте географічне положення Кримських гір. Порівняйте його з географічним положенням Українських Карпат.

 2. Коли утворилися Кримські гори? Чим історія геологічного розвитку та будова Кримських гір відрізняються від Карпат? 

3. Назвіть головні особливості рельєфу Кримських гір. 

4. Яку роль відіграють Кримські гори у формуванні клімату південного узбережжя? 

5. Які вертикальні пояси виділяють у Кримських горах? Порівняйте їх із вертикальними поясами Карпат.

Географія 11 клас

Тема: Демографічні процеси у світосистемі. Практична робота №7.

Пропоную переглянути:

Динаміка чисельності населення світу . 

За оцінками ООН, населення світу становить близько 7,6 млрд осіб. У 1820 р. цей показник був 1 млрд. Протягом ХХ ст. вона збільшилася майже у чотири рази. З 1990 р. почалося уповільнення темпів приросту. За оцінками, 2024 р. 

Населення Землі становитиме 8 млрд, а 2100 р. — 11. 

Природні, соціальні, економічні й екологічні чинники та просторові особливості природного руху населення у світі. 

Основним «постачальником» населення світу є країни «периферії». Висока народжуваність характерна для країн з високою дитячою смертністю. 

Релігійно-історичні традиції багатодітності існують в ісламських країнах та в індуїстів. У містах народжуваність нижче, ніж у сільській місцевості. 

У разі підвищення загального рівня життя народжуваність скорочується. Залучення жінок в активне громадське життя веде до зниження народжуваності. Смертність у світі зміщується у бік старшого віку; дитяча смертність суттєво зменшилася (окрім відсталих країн — Ангола, Афганістан, Ліберія та ін.). Рівень смертності залежить від рівня розвитку держав та економічних показників на душу населення. 

Статево-вікова, шлюбно-сімейна структура населення. 

Демографічне старіння населення  Хлопчиків народжується більше, ніж дівчаток. До шлюбного періоду співвідношення чоловіків та жінок зрівнюється, а потім кількісна перевага жінок постійно зростає. В країнах, що розвиваються (в Азії та Африці), переважають чоловіки (50,4 %). 

 Шлюбно-сімейна структура — розподіл населення за шлюбним статусом (визначається нормами держави) та сімейним (повні, неповні, нуклеарні, складні). 

 Кількість літніх людей (понад 60 років) зараз більша, ніж дітей у віці до 5 років. Демографічне старіння характерне для країн «центру» й тих, що займають вищі позиції у «напівпериферії». Характеристика демографічної ситуації в країнах за статевовіковими пірамідами Статево-вікові піраміди наочно демонструють один з трьох видів відтворення:

1) Прогресивний — доля дітей близько 40 %, літніх — близько 10 % (високий рівень народжуваності й смертності); піраміда має форму трикутника; притаманний найменш розвиненим країнам; за дуже стрімкого росту природного приросту — демографічний вибух. 

2) Стаціонарний — доля дітей близько 27 %, літніх — близько 20 % (зниження рівнів народжуваності й смертності); піраміда у формі дзвоника. 

3) Регресивний — доля дітей близько 20 %, літніх — близько 30 % (низькі рівні народжуваності й смертності — старіння нації); піраміда у формі урни; за від’ємного природного приросту — демографічна криза (депопуляція).

 Особливості демографічної політики у країнах з різним типом відтворення . 

Напрями демографічної політики: обмеження чи заохочення. 

Засоби: контроль народжуваності, планування сім’ї (міграція певної статі), сімейна політика (захист сімей, створення суспільного «ідеалу» сім’ї).

 Заходи: економічні, адміністративно- правові (регламентування шлюбних відносин, медичні обмеження, статус матерів, міграційна політика тощо), пропагандистсько-виховні (громадська думка, норми поведінки, суспільний клімат). 

Практична робота 7.

Тема:  Обчислення показників народжуваності, смертності, природного та механічного приросту населення країни за статистичними даними .

Завдання1. Розрахуйте природний приріст населення кількох країн, що вас цікавлять. 

Завдання 2. Порівняйте результати. 

Завдання 3. Зробіть висновок.

 Домашнє завдання: 

 1. Опрацювати § 20 -21 та мою для вас підбірку.

2. Виконайте та надішліть на перевірку практичну роботу №7.