Добрий день.

Сьогодні 25 квітня 2023 року.

Запрошую на урок ОЗ 6-7 класи та на урок географії учнів 10 класів.

ОЗ 6 клас

Тема: Безпека руху велосипедиста.

Пропоную переглянути:

Водій чи пішохід?

Озирнувшись довкола, побачиш велосипедистів скрізь. Дехто їде дорогою, дехто — узбіччям, а хтось — просто тротуаром. Складається враження, що їхати можна, де заманеться. Та насправді це не так. Правилами дорожнього руху встановлено спеціальні правила для велосипедистів. Однак знають їх, на жаль, не всі. Перевіримо, чи знаєш їх ти. Як ти гадаєш, ким вважають велосипедиста: водієм чи пішоходом?

Правила дорожнього руху визначають велосипедиста як водія транспортного засобу, та ще й такого, що ускладнює процес руху, оскільки їде повільніше, ніж автомобілі. Отже, якщо велосипедист — водій, а не пішохід, то чи порушують правила велосипедисти, що їздять тротуарами?

Ти вже знаєш, що дітям до 14 років заборонено їздити на велосипедах проїзною частиною дороги. Що ж робити тим, хто не досяг цього віку? Слід кататися на спеціально відведених для цього доріжках і майданчиках. На жаль, їх у містах і селах України дуже мало. Є села, де велосипед — чи не єдиний вид транспорту, яким підлітки можуть дістатися до школи або магазину. Їхати доводиться переважно узбіччям.

Велосипед і дорожньо-транспортні пригоди

Кожні шість годин у світі трапляється ДТП за участю велосипедиста.

На початку XX століття на дорогах з’явились автомобілі, а водночас сталися й перші поодинокі випадки дорожньо-транспортних пригод. За короткий час дорожньо-транспортні пригоди посіли перше місце за кількістю загиблих і друге — за кількістю травмованих осіб. Дорожньо-транспортні пригоди називають «ворогом № 1» або «вбивцею № 1».

Маневр — це зміна напрямку руху відносно осьової лінії дороги. Хоч на дорозі велосипедистам дозволяється їхати якомога правіше, інколи треба повернути або об’їхати перешкоду.

Перед виконанням маневру велосипедист повинен переконатися, що поблизу немає автомобілів, і попередити про маневр інших учасників дорожнього руху. Водії автомобілів роблять це за допомогою сигнальних вогнів.

Подавати сигнал повороту рукою треба за 50 м до місця виконання маневру, а закінчити можна безпосередньо перед його виконанням. Попереджувальний сигнал не надає велосипедисту переваг у русі й не звільняє його від необхідності уважно стежити за дорожньою ситуацією.

Повороти ліворуч і розвороти на дорозі для велосипедиста заборонені. Якщо йому треба повернути ліворуч або розвернутись у зворотний напрямок, він повинен доїхати до перехрестя чи пішохідного переходу, зійти з велосипеда і перевести його на інший бік дороги.

Велосипедист є водієм транспортного засобу.

Кожні шість годин у світі трапляється ДТП за участю велосипедиста.

Велосипед — нестійкий транспорт і тому має обмежені можливості для перевезення пасажирів та вантажу.

Перед виконанням повороту треба за 50 м подати сигнал рукою.

Повертати ліворуч і розвертатися на велосипеді заборонено. Щоб виконати ці маневри, велосипедист повинен зійти з велосипеда, перетнути дорогу як пішохід в установленому для цього місці, а відтак продовжити рух.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати п. 31 та мою для вас підбірку.

2. Вивчити сигнали велосипедиста.

3. Поміркуйте і дайте відповіді на наступні запитання:

• . Пригадай, де знаходяться аварійні виходи в салоні автобуса.
• 2. Як їх відкрити?
• 3. Якими підручними засобами можна розбити шибку в автомобілі чи автобусі?

ОЗ 7 клас

Тема: Причини і наслідки вживання наркотиків.

Пропоную переглянути:

Тютюн, алкоголь, деякі ліки, токсичні речовини, наркотики... Усі вони більшою чи меншою мірою впливають на мозок і психіку людини, її здатність тверезо мислити і відповідально діяти. Тому їх називають психоактивними речовинами (такими, що впливають на психіку людини).

Деякі з них є легальними, оскільки використовуються в медицині як знеболювальні чи снодійні препарати. Інші, хоч і дуже небезпечні для здоров’я, не заборонені законом. Це — тютюнові та алкогольні вироби, препарати побутової хімії.

Однак існує ще одна група речовин, вживання яких є особливо небезпечним. Це — нелегальні наркотики. Загалом наркотиками є всі психоактивні речовини, та власне наркотиками прийнято називати лише нелегальні препарати, розповсюдження яких заборонено законом.

Причини вживання наркотиків

Наркоманія — одна з найболючіших проблем сучасності. Щодня ми чуємо про злочини, скоєні через наркотики, про зруйновані долі та вкорочені життя. Під загрозою опинилися підлітки, які мало знають про небезпеку наркотиків і не вміють опиратися тиску з боку наркоділків та своїх друзів.

• 1. Не існує однієї причини, з якої люди починають вживати наркотики. Чому, на вашу думку, вони це роблять (їхні друзі вживають наркотики; вони не знають, що це небезпечно; вони вірять, що можуть спробувати і зупинитися...)?
• 2. Розділіть ці причини на зовнішні (соціальні впливи) і внутрішні (психологічні чинники).
• 3. Порівняйте те, що у вас вийшло, з причинами, які наводять фахівці.

Чому люди починають вживати наркотики

Соціальні чинники:

• наркотики є легкодоступними;
• реклама сигарет і алкоголю підступно створює позитивний імідж наркотикам і заохочує молодь;
• наркотики вживають друзі;
• деякі фільми і телепередачі романтизують наркотики.

Психологічні чинники:

• деякі люди не знають, як це небезпечно — курити, пити і вживати наркотики;
• їм цікаво, на що це схоже;
• вони не вірять, що вживання наркотиків є таким небезпечним, як про це кажуть експерти;
• знаючи про небезпеку наркотиків і довіряючи експертам, вони вірять, що можуть спробувати наркотики, а потім відмовитися від них, коли захочуть;
• вони думають, що більшість людей вживають наркотики;
• вони позитивно ставляться до вживання наркотиків;
• вони вірять, що наркотики допоможуть розв’язати їхні проблеми;
• деякі підлітки переконані, що, вживаючи наркотики, стають старшими на вигляд;
• за допомогою наркотиків вони намагаються відновити психологічну рівновагу (позбавитися тривоги, смутку, низької самооцінки);
• вони вважають, що це непоганий спосіб розважитися;
• вони переконані, що вживання наркотиків — це модно, круто і поліпшить їхній імідж;
• у них не розвинені соціальні навички, і вони не вміють казати «Ні».

Деякі з цих причин є міфами, які поширюють наркоділки. У жадобі надприбутків вони вдаються до надзвичайно підступних методів, щоб залучити молодь до вживання наркотиків.

Міфи і факти про наркотики

Міф. Наркотики — це модно.

Факт. Це — міф, який активно поширюють наркоділки. А сучасні актори, музиканти та інші законодавці молодіжної моди рішуче виступають проти алкоголю й наркотиків. Нині, навпаки, модно займатися спортом, вести здоровий і продуктивний спосіб життя.

Міф. Наркотики допомагають розв’язувати проблеми.

Факт. Наркотики не розв’язали ще жодної проблеми. Навпаки, вони лише поглиблюють існуючі проблеми і породжують нові.

Міф. У компанії, де всі курять, випивають чи вживають наркотики, не можна відмовлятися, тому що тебе вважатимуть дивним і нетовариським.

Факт. Ти здивуєшся, але до людей, які мають власну точку зору і вміють її відстояти, в усіх пристойних компаніях ставляться з повагою. А за «друзями», які змушують тебе порушувати власні принципи, навряд чи варто сумувати.

Міф. Легкі наркотики (наприклад, марихуана) нешкідливі. Вони недорогі й не спричиняють залежності.

Факт. Прочитай, що пише з цього приводу хлопець, який теж колись так вважав: «Коли мені було 19, вперше спробував марихуану. З тієї затяжки усе й почалося. Спочатку “травичка” була лише розвагою. Потім гроші скінчилися, а вони були потрібні — безплатно “травичку” ніхто вже не давав. Далі не стало й роботи — після кількох місяців вживання марихуани я вже не здатний був без неї обійтися. Мене звільнили. Тепер усе як по колу — крадіжка, до дилера по дозу, знову красти...»

Міф. «Наркоманія — це хвороба дурнів і слабаків. А я — розумний, і в мене сильна воля. Я можу покинути будь-коли».

Факт. Той, хто так думає, уже завис над прірвою, тому що будь-коли відмовитися від вживання наркотиків майже нікому не вдається. Дуже довгий список всесвітньо відомих музикантів — жертв наркотиків свідчить, що людина, яка потрапила в наркотичну залежність, зазвичай гине в молодому віці. Адже ці люди, безумовно, мали і розум, і великий талант, і волю (інакше не стали б тими, ким були), а крім того — гроші, найкращих лікарів і найсучасніші ліки. Та це їм не допомогло...

Негайні наслідки вживання наркотиків

Більшість наркотиків безпосередньо загрожують життю людини. Вони можуть спричинити смертельне отруєння, зупинку дихання чи серцевий напад. Найпоширенішою причиною смерті є передозування.

Наркотики послаблюють інстинкт самозбереження, руйнують здатність тверезо мислити і приймати рішення. Під їхнім впливом люди частіше потрапляють у небезпечні ситуації за кермом автомобіля, у човні, за верстатом — там, де потрібні підвищена увага, швидка реакція, обережність.

Віддалені наслідки

Вживання наркотиків має і віддалені наслідки для життя та здоров’я людини: безпліддя, тяжкі психічні захворювання. У споживачів «зі стажем», які користуються шприцами, зазвичай ціла низка смертельно небезпечних хвороб: сифіліс, гепатит В, ВІЛ-інфекція.

За регулярного вживання наркотиків руйнується соціальне оточення людини. Вона кидає навчання або втрачає роботу, змушує страждати свою родину, відштовхує друзів. Зазвичай її матеріальне становище погіршується, нерідко вона втрачає роботу, продає все, що має.

Той, хто вживає наркотики, потрапляє в залежність не лише від наркотиків, а й від наркоділків — людей з кримінального середовища. Він ніколи не знає напевно, що купує. Адже щоб отримати більше товару, в героїн чи кокаїн додають інші речовини, нерідко смертельно небезпечні.

Якщо у людини немає грошей, їй можуть запропонувати «заробіток»: схиляють до проституції, спонукають до крадіжок, пограбувань, розповсюдження наркотиків. Так вона неминуче вступає у конфлікт із законом, прокладає собі дорогу до в’язниці.

ютюн, алкоголь, деякі ліки, токсичні речовини і нелегальні наркотики змінюють сприйняття, мислення людини, її здатність приймати рішення. Тому їх називають психоактивними речовинами.

Нелегальні наркотики — особливо небезпечні психоактивні речовини, заборонені законом. Вони загрожують серцевим нападом, отруєнням, передозуванням, зараженням небезпечними інфекційними хворобами.

Їх вживання руйнує соціальне оточення людини, робить її залежною від злочинців, штовхає на протизаконні дії.

Не існує однієї причини, з якої люди починають вживати наркотики. Зазвичай це соціальні причини (наприклад, доступність наркотиків, реклама легальних психоактивних речовин), а також психологічні (занижена самооцінка, брак знань і життєвих навичок тощо).

Прилученню до наркотиків сприяють деякі міфи, які поширюють наркоділки.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати п. 26 та мою для вас підбірку.

2. Поміркуйте і дайте відповіді на наступні запитання:" Чому люди починають вживати наркотики?".

Географія 10 клас

Тема: Особливості економіки країн Африки. Практична робота №7. Дослідження 25-26.

Пропоную переглянути:

1. Особливості економіки країн Африки. Африка донині в економічному сенсі залишається найвідсталішим материком планети, ареною гострих міждержавних і внутрішньодержавних конфліктів. Низький освітній рівень населення, відсутність у нього політичної волі до прогресивних змін у суспільстві не сприяють розвиткові господарства. Особливо яскраво це проявляється в первинному секторі економіки.

Якщо «зелена» і «біотехнологічна» революції на інших материках дали змогу наприкінці XX ст. вперше вдосталь нагодувати місцеве населення, то в Африці все зовсім по-іншому. Уже з 80-х років XX ст. тут почала стрімко загострюватися продовольча проблема. Нині Африка є основним отримувачем продовольства від продовольчої й сільськогосподарської організації ООН (ФАО), штаб-квартира якої знаходиться в Римі. Причинами голоду в Африці наукова спільнота вважає війни, посухи та неконтрольоване зростання населення.

Знайдіть більше інформації про діяльність ФАО в країнах Африки на офіційному сайті організації: fao.org/home/en/.

2. Первинний сектор економіки. Сільське та лісове господарство. Добувна промисловість. У цілому сільське господарство Африки спрямоване на експорт, адже це — основа економіки більшості країн материка. В окремих із них у ньому задіяно до 2/3 економічно активного населення, яке виробляє значну частку ВВП країн (Єгипет — 12 % ВВП, 28 % задіяного населення; ЦАР — 42 % ВВП; Ефіопія — 37 % ВВП, 70 % задіяних; Мадагаскар — 24 % ВВП; Танзанія — 34 % ВВП, 66 % задіяних). Важко визначити точну кількість працездатного населення, яке задіяне в сільському господарстві кожної окремої африканської країни, адже в багатьох із них використовують дитячу працю. Наприклад, у Кот-д’Івуарі плоди дерева какао збирають навіть 8-річні діти (мал. 81, а). їхній робочий день триває майже 12 год. Пригадайте це, коли купуватимете шоколадні цукерки.

У багатьох країнах сільське господарство має монокультурний характер, тобто в основному вирощують одну культуру, яку не може масово вживати в їжу місцеве населення. Наприклад, у Гані та Нігерії вирощують какао; в Ефіопії, Анголі та ДРК — каву; у Сенегалі - арахіс; у Кенії, Мозамбіку, Уганді, Танзанії, Конго — чай; у Малі — бавовник. Для місцевого споживання вирощують такі коренеплоди, як батат і маніок (мал. 81, б). Африка є світовим постачальником на міжнародний ринок багатьох продуктів тропічного рослинництва: какао-бобів — майже 2/3 світового експорту; сизалю та кокосових горіхів — 1/2; кави й пальмової олії — 1/3; чаю — 1/10, значної кількості арахісу й арахісового масла.

Із споживчих культур в африканських країнах найбільше вирощують пшеницю (Єгипет, Алжир, Марокко, ПАР, Туніс), кукурудзу (ПАР, Єгипет, Нігерія, Ефіопія), ячмінь (Марокко, Ефіопія, Алжир) і рис.

У багатьох країнах вирощують олійні культури: у Західній Африці — арахіс та олійну пальму, майже половину врожаю якої дають Нігерія й Сенегал, у Середземномор’ї — оливкове дерево (приблизно половину продукції якого дає Туніс).

У субтропіках країн Північної Африки, а також у ПАР поширене виноградарство. Тут вирощують багато цитрусових — апельсинів, мандаринів, лимонів, грейпфрутів, які країни Північної Африки в основному експортують.

Африка дає майже 2/5 світового виробництва фініків (Єгипет, окремі райони Чаду, Малі, Судану, Нігеру, Марокко, Алжиру). У Кенії та інших країнах Африки на експорт вирощують квіти .

Деякі африканські народи, які здавна спеціалізувалися на розведенні домашніх тварин, навіть називають за певним видом худоби (кабабіш — «козопас», баккара — «коров’ячий пастух»), Розвиток тваринництва в Африці ускладнюється через посушливість клімату (Сахара) або ж лімітується поширенням мухи цеце, укус якої викликає сонну хворобу в людей та тварин. У цілому воно екстенсивне, пасовищне, напівкочове або відгінне й відрізняється дуже низькою продуктивністю при значній кількості поголів’я худоби.

Наслідком активного розвитку скотарства в зоні Сахеля стало спустелювання значних територій Північної Африки. У багатьох країнах худобу обожнюють і через релігійні міркування не вбивають. В окремих племенах володіння худобою має престижний характер (що більше голів належить власнику, то більше його поважають). Багато народів Північної Африки вживають тільки молоко та кров живих корів. У мусульманських країнах Північної Африки практично відсутнє свинарство.

Лісове господарство розвинуте в країнах Екваторіальної Африки. За темпами вирубування лісів з їхніми цінними тропічними видами дерев Африка є світовим лідером.

У країнах Африки найкраще розвинута гірничодобувна промисловість. Ви вже знаєте, що материк дуже багатий на руди металів, алмази й енергоносії. Найбільше залізної руди видобувають у ПАР, Мавританії, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Єгипті й Алжирі; марганцевої — у ПАР, Габоні, Гані; бокситів — у Гвінеї; олова — в Алжирі, Конго, Мавританії, Марокко, Заїрі, Болівії (у 24 країнах Африки); уранових руд — у Нігерії, Намібії, ПАР; мідних руд — у Замбії, ДРК, ПАР; алмазів — у Ботсвані, Анголі, ПАР.

За допомогою географічного атласу визначте країни Африки, які мають запаси нафти, природного газу, кам’яного вугілля, золота та фосфоритів.

3. Вторинний сектор економіки. Галузі вторинного сектора економіки в Африці перебувають у зародковому стані, за винятком ПАР. Підприємства з переробки нафти й газу розміщені переважно в країнах Північної Африки. У ПАР, ДРК та Замбії виплавляють чорні метали та чорнову мідь. У Нігерії виробляють олов’яні концентрати. ПАР, Танзанія, Намібія, Гана видобувають та обробляють золото. Фактично лише в ПАР є досить розвинуте машинобудування, яке виготовляє транспортні засоби, обладнання для різних галузей промисловості, зброю тощо. У цій країні розвинута хімічна промисловість.

У більшості країн Африки домінують легка й харчова промисловість. Наприклад, у Єгипті, де росте найкращий бавовник у світі, про який кажуть «ноги — у воді, а голова — у вогні», розвинута трикотажна промисловість. Вона ж характерна й для інших держав, які вирощують цю волокнисту культуру. У структурі господарства Нігерії серед переробних підприємств можна назвати бавовноочисні та текстильні. Зростає виробництво в цементній промисловості.

У ДРК, де є великі поклади нафти, побудовано підприємства нафтопереробної та нафтохімічної галузей. Однак абсолютно переважають підприємства легкої промисловості, насамперед текстильні фабрики, деревообробні та харчові виробництва. Така ж ситуація й у Східній Африці. Різниця тільки в тому, що тут у легкій промисловості розвинена ще й шкіряна.

Особливості територіального розміщення багатьох промислових центрів у країнах, що мають вихід до океанів і морів, полягають у тому, що вони виникли як портові міста й надалі розвивалися як місця обробки та транспортування сировини до країн-метрополій. Тому більшість промислових центрів розміщено або на морському узбережжі, або ж на берегах великих річок (Каїр, Александрія, Хартум, Лагос, Луанда, Тріполі, Алжир, Могадишо, Кіншаса, Браззавіль, Дакар, Аккра, Дар-ес-Салам) тощо. І нині це не лише столиці африканських держав чи найбільші їхні міста, а й потужні промислові центри материка.

Африка ще не повністю використовує власний енергетичний потенціал. Серед тих ГЕС, що вже працюють, треба назвати: Асуанську в Єгипті на річці Нілі; у Мозамбіку — Кахора Бас на річці Замбезі; Гігель Гібе в Ефіопії, Інга в ДРК на річці Конго; у Гані — Аксомбо на річці Вольта. Серед тих, що будуються, — Ефіопський ренесанс на Голубому Нілі, Лаука в Анголі. Більшість з них будувалася за фінансування та інженерної підтримки іноземних спеціалістів. Інколи навіть не для забезпечення енергією самої країни, а для роботи металургійних заводів, що належать іноземним ТНК.

4. Третинний сектор економіки: особливості становлення та закономірності розміщення. Третинний сектор економіки Африки теж перебуває в зародковому стані. Однак окремі країни успішно його розвивають. Насамперед це стосується різних видів туризму. Для цього в деяких країнах є всі передумови — значна історико-культурна спадщина та сприятливі природні умови для туризму протягом року, наприклад пляжного.

Знайдіть найцікавіші для вас об’єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Африці (whc.unesco.org/ru/list/) і складіть туристичний маршрут ними. Запропонуйте власну розробку на одному з уроків географії.

Щодо освоєння історико-культурної спадщини, яка одна з найдавніших у світі, 1 місце посідає Єгипет. В Ель-Гізі знаходяться піраміди Хеопса, Хефрена та Мікерина, які є одним із семи чудес стародавнього світу, що збереглися до наших днів. Відомими на весь світ є Мемфіс із величними руїнами храму Птаха, Луксор з його храмом на честь Амона-Ра, Карнак, Долина царів, Саккара тощо. Існує й інший напрям розвитку туризму, його умовно можна назвати «шляхом Кенії». Це створення державних національних природних парків, де зберігається дика флора та фауна. Тут навіть виникла мережа приватних природних парків, потік туристів до яких збільшується. Найбільшими туристичними районами є субрегіони Північна та Східна Африка.

Банківський, страховий та кредитний сектори економіки Африки почали розвивати в окремих країнах 10-15 років тому. Однак і сьогодні доступ переважної більшості населення до цих послуг утричі нижчий від середньосвітового рівня. У країнах розширюється присутність іноземних ісламських і транснаціональних банків, наприклад «BNP Paribas». Банківські системи Алжиру, Єгипту, Лівії, Марокко й Тунісу більш розвинені як за кількістю банків, так і за обсягом банківських активів серед держав континенту. У ПАР знаходиться третина загальної кількості діючих банків континенту, їхніх сукупних активів і чистого доходу. Тут розміщені 44 із 100 найбільших африканських банків.

За колоніальних часів у Африці розвивався переважно залізничний та морський транспорт. Транспортна система регіону має переважно відсталу інфраструктуру та техніку.

Конфігурацію транспортної мережі донині визначають потреби вивезення сировини з внутрішніх районів до морських портів з подальшим її постачанням для перероблення до розвинених країн світу. Останнім часом почали споруджувати автомобільні магістралі й аеропорти.

Одна з таких автомагістралей перетнула Сахару з півночі на південь від м. Алжира до м. Лагоса в Нігерії. Розвиток авіаційного транспорту в основному визначається розміщенням основних туристичних центрів, наприклад у Єгипті, Тунісі, Кенії, Танзанії, Марокко, на Мадагаскарі тощо. Найбільші морські й авіаційні порти Африки розташовані в Александрії, Каїрі, Касабланці, Дакарі, Лагосі, Момбасі, Кейптауні, Дурбані, Дар-ес-Саламі.

Про створення єдиної транспортної мережі Африки говорити поки що зарано.

Африка є світовим постачальником багатьох продуктів тропічного рослинництва, але в багатьох країнах регіону нині загострюється продовольча проблема. У монокультурному сільському господарстві Африки задіяно майже 2/3 економічно активного населення й використовується дитяча праця.

Розвиток низькопродуктивного тваринництва ускладнюється через посушливість клімату та поширення мухи цеце. З його активним розвитком пов’язане спустелювання значних територій Північної Африки.

Африка — світовий лідер за темпами вирубування тропічних лісів.

Місце Африки в міжнародному поділі праці продовжує визначати гірничодобувна промисловість. Особливості територіального розміщення багатьох промислових центрів пов’язані з колоніальним минулим материка.

Третинний сектор економіки в багатьох країнах регіону перебуває в зародковому стані, за винятком туризму в країнах, де для цього є умови. Банківські, страхові та кредитні послуги для переважної більшості населення регіону недоступні.

Практична робота №7. Дослідження 25-26.

Тема та завдання розміщені у вашому підручнику на стор. 178.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал п. 38 та мою для вас підбірку.

2. Виконати практичну та дослідницькі роботи.

3. На к.к. нан.центри спеціалізації.