Добрий день.

Сьогодні 30 вересня 2024 року.

Запрошую на урок географії учнів 8,10 та 11 класів.

Географія 8 клас

Тема:Самостійна робота за розділом1 

"Вступ. Географічна карта та робота з нею".

1.       Вкажіть, у якій проекції градусна сітка має вигляд прямокутника:

а) конічній;      б) циліндричній:      в) азимутальній.

2.       Топографічні карти належать до:

а) загальногеографічних;    б) тематичних.

3.       Вкажіть, який метод дослідження застосовують для збору фактичного матеріалу безпосередньо на місцевості:

а) аерокосмічний;   б) експедиційний;  в) моделювання.

4.       Укажіть назву літопису, у якому в 1187 р. вперше було вжито назву «Україна».

а)   «Київський літопис»                б) «Галицько-Волинський літопис»                                            

в) «Переяславський літопис»        г)   «Польський літопис»

5.       З’ясуйте на яких картах територію України буде зображено докладніше .

а)   великомасштабних;  б)   середньомасштабних;  в) дрібномасштабних.

6.       Укажіть у яких проекціях сильно  спотворюються площі, але майже без спотворень  відображаються кути між точками

а) довільні;  б) рівновеликі; в) рівнокутні.

7. Що таке навігаційні карти?

8 .       Назвіть способи картографічних зображень, що їх використовують на  картах України

9.       Яка форма рельєфу зображена на малюнку.

а) горб;  б) улоговина;  в) яр;  г) кар’єр                                                      .

10.       Назвіть імена античних учених, у працях яких є відомості про Україну.

11.       Назвіть основні елементи географічної карти.

12.   Установіть відповідність між  географічними об'єктами і явищами та способами, за допомогою яких їх зображують на географічних картах

 

1	Кордони держав	А	Спосіб знаків руху.
2	Густота населення	Б	Спосіб лінійних знаків
3	Район поширення виду тварин	В	Спосіб картограм
4	Холодна течія в океані	Г	Спосіб ареалів.
		Д	Спосіб картодіаграм

13.   Установіть послідовність зменшення достовірності джерел географічної інформації

а) художня література;  б) географічний словник;  в) телебачення;  г) підручник.

14. Зазначте переваги та недоліки традиційних карт порівняно з електронними.

15.   Уявіть собі, що ви вчені і вивчаєте природу Чорного моря. Які методи  використаєте,  якщо  ви є членом  Академії наук України?

 

Відповіді чекаю сьогодні і лише сьогодні. 

Географія 10 клас

Тема: Тематична самостійна робота за розділом : “Вступ. Загальна характеристика Європи”.

1.     Назвіть більшу за площею країну

А)Україна     Б) Франція       В) Швеція       Г) Німеччина

2.     Визначте галузь  діяльності, яка належить до вторинного сектора економіки:

 а)виробництво меблів                      б)видобування вугілля           

  в)вирощування пшениці                   г)надання транспортних послуг

3.     Назвіть 8.Установіть відповідність:

1) федеративна республіка                       А) Франція

2) конституційна монархія                      Б) Австрія

3) змішана республіка                              В) Ватикан

4.     4) теократична монархія                               Г) Швеція країни-лідери з видобутку нафти в Європі.

А) Норвегія, Росія, Велика Британія         Б) Польща, Норвегія, Німеччина

В) Україна, Велика Британія, Данія         Г) Данія, Німеччина, Норвегія

4. Близько 77 % електроенергії виробляється на АЕС у країні:

а)Великій Британії;   б)Іспанії;  в)Нідерландах;  г)Франції.

5.Найбільший за вантажообігом морський порт Європи

А) Марсель             Б) Гамбург                В) Роттердам    Г) Одеса

6.Вкажіть, спеціалізацією якого типу сільського господарства  є вирощування оливок, інжиру, цитрусових, винограду

А) північноєвропейського                           Б) південноєвропейського

В) східноєвропейського                     Г) середньоєвропейського

7.Установіть відповідність.

1) Північна Європа                                А) Португалія

2) Південна Європа                                           Б) Нідерланди

3) Східна Європа                                    В) Швеція

4) Західна Європа                                  Г) Латвія

8.Установіть відповідність:

1) федеративна республіка                       А) Франція

2) конституційна монархія                      Б) Австрія

3) змішана республіка                              В) Ватикан

4) теократична монархія                         Г) Швеція 

 9. Поясніть значення слів      

А)Урбанізація-,     Б) джентрифікація-,      В) реіндустріалізація-

 

10.Перелічіть  

А) кліматичні пояси  на території Європи

Б) найбільші  міста  Європи

В) найчисельніші  народи Європи

 

11.  Обчисліть показник ресурсозабезпеченості   країни кам'яним вугіллям, використавши потрібні дані: загальні запаси кам'яного вугілля 1,5 млрд. тон, щорічний видобуток 50 млн. тон, площа країни 348 тис. км², кількість населення 80 млн. осіб.

 

 12. АЩо ви знаєте про НАТО? Які країни входять ?

       Б. Яку роль відіграє  організація в регіоні?

       В.Які зміни відбулись у видобувній промисловості  Європи за останні десятиліття?

1

Географія 11 клас

Тема: Сучасні картографічні твори. Сьогодні на уроці ми поговоримо про сучасні картографічні твори та ще раз переконаємося в доцільності вивчення картрографії та географії вцілому. Пр.р. 3.

Пропоную переглянути:

Практична робота №3.

Тема:Визначення за градусною сіткою координат точок,азимутів, відстаней у градусах і кілометрах між точками на різних за просторовим охопленням картах.

Завдання:

1. Визначте географічні координати :

оз.Чад, м. Ханой, вдсп.Вікторія, м.Київ, Мертвого моря, р. Лімпопо,пустелі Гобі,м.Пекін, Скандинавських гір,оз. Байкал, влк. Везувій,влк.Етна,оз.Танганїка, влк.Камерун, оз.Рудольф.

2. Визначте протяжність Африки з пч. на пд. уздовж 20 градусу сх. д. та із зх. на сх. уздовж 10 градусу пч. ш. в градусах та кілометрах.

3.Літак вилетів із Києва й пролетів у західному напрямку 1420 км, потім повернув на пч. і пролетів ще 1200 км. Позначте маршрут літака на к.к. " Фізична карта півкуль", обчисліть відстані кожного відрізка в градусах, визначте місце, де опинився літак, і укажіть координати цієї точки.Зясуйте азимут напрямку від Києва до цієї точки по прямій.

4. Висновок.

Д.З.

1. П.7 та моя для вас підбірка.

2. Виконайте пр.р.№3.

 Доброго дня .

Сьогодні 26 вересня 2024 року.

Запрошую на урок географії учнів 6 класів.

Географія 6 клас

Тема:Тема: Чим географічна карта відрізняється від плану місцевості.

Зображення місцевості.

 Зображення ділянок земної поверхні потрібні для вивчення природи і ведення господарства. Невелику за площею місцевість можна намалювати або сфотографувати.  Малюнок і фотознімок зазвичай роблять з поверхні Землі. Тому на них ближчі предмети затуляють те, що знаходиться за ними. І малюнок, і фотознімок дають уявлення про місцевість, проте на них не видно, які розміри і форми має ділянка загалом.

Розміщені на поверхні об’єкти (ліси, річки, селища, лани тощо) буде видно краще, якщо ділянку фотографувати зверху, наприклад з літака. Таке зображення місцевості називається аерофотознімок. На ньому об’єкти схожі на їх дійсний вигляд на місцевості, видно їх розміри і взаємне розташування.

Вигляд поверхні зверху передає і план місцевості. Проте між ним і аерофотознімком існує багато відмінностей. План місцевості – це креслення на папері, що зображує невелику ділянку земної поверхні в зменшеному вигляді. Від інших зображень поверхні план відрізняється тим, що всі об’єкти на ньому показано умовними знаками.

Умовні знаки плану, по-перше прості, по-друге, несхожі один на одного, по-третє, нагадують самі предмети.  За таких умов вони зрозумілі всім, хто читає план. Так, річки і озера показано блакитним кольором води, а ліси – зеленим – кольором рослинності. Лани (поля), городи спеціального знаку не мають, тому такі ділянки залишають на плані білими. Знак луків нагадує стеблини трави. Піски зображено коричневими крапками. Невеличкі струмки, дороги, вузькі вулиці, зображають умовними знаками у вигляді ліній. Такі умовні знаки є загальноприйнятими. Їх використовують на всіх планах місцевості.

Порівнявши малюнок, аерофотознімок і план, бачимо, що всі вони є зменшеними зображеннями земної поверхні. План місцевості відрізняє те, що він відображає і ті предмети, які не видно на малюнку і аерофотознімку. За планами можна дізнатися назви сіл, річок, породи дерев у лісі. Тому план дає більше відомостей, отже він зручніший для вивчення і використання місцевості.

 

Мал. План місцевості масштабу 1:50000

Мал. План місцевості масштабу 1:100000

 

Мал. Космічний знімок

 

Мал. Умовні знаки плану місцевості

 

Визначення напрямків на плані. 

Щоб дізнатися, де на плані розташовані об’єкти, потрібно вміти визначати на ньому напрямки. На планах напрямок на північ часто позначають стрілкою. Знаючи напрямок на північ, можна від будь-якої точки плану, як і на місцевості, визначити всі інші сторони горизонту. Якщо на плані стрілка не зображена, то вважається, що верхній край плану – північний, нижній – південний, лівий – західний, правий – східний. Отже, чим ближче об’єкт до верхнього краю плану, тим далі на північ він розташований. Сторони горизонту враховують при визначенні положення об’єктів щодо більших територій. Наприклад, Київ розташований на півночі України, місто Ялта – на півдні Кримського півострова. За напрямками сторін горизонту виділяють також частини населених пунктів. Для цього знаходять центр зображеного на плані міста чи села. Та його частина, яка від центру спрямована на північ, буде північною, на  південь – південною і т. ін.

За планами встановлюють, де краще будувати заводи і зводити житлові будинки. За ними видно, де зручніше розмістити школи і які місця відвести під сади і парки.

Планів існує дуже багато. Найпростіші з них, де показано тільки окремі об’єкти, називають схемами. Такими є, наприклад, схеми залізниць, які можна побачити на вокзалах або у поїздах. Вони допомагають орієнтуватися в розміщенні станцій. Є плани-схеми вашої школи. На випадок пожежі або іншого лиха вони покликані допомогти знайти виходи з приміщення.

Плани місцевості необхідні туристам. Вирушаючи у мандрівку, за ними попередньо ознайомлюються з районом подорожі. Під час турпоходу плани застосовують як путівники для орієнтування на місцевості.

 

 Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал п. 8 та мою для вас підбірку.

2. Дайте ( усно) відповідь на наступні запитання:

1. Чим план місцевості відрізняється від них?

2. Розкажіть за планом місцевості, що можна побачити, якщо йти із селища .... по дорозі на північ.

3. Які об’єкти на плані місцевості розташовані на північ від вітряка, а які – на захід від нього?

4. У якому напрямку на плані місцевості від будинку лісника знаходиться джерело?

5. Для чого людині потрібні плани місцевості?

 Доброго дня.

Сьогодні 24 вересня 2024 року.

Запрошую на урок ЗБД учнів 5-6 класів та на урок географії учнів 6 класів.

ЗБД 5 клас

Тема: Правила для пішоходів.

Пропоную переглянути:

 Безпека на дорогах

БАГАТОСМУГОВА ДОРОГА

Вузькі дороги складаються з двох смуг (по одній смузі в кожному напрямку). Дороги, які мають більш як дві смуги, називають багатосмуговими.

Визначити кількість смуг на дорозі можна за допомогою дорожньої розмітки або дорожнього знака «Напрямки руху по смугах».

Коли автомобілі рухаються один за одним, вони нагадують потік. Можливо, тому рух автомобілів на дорозі назвали транспортним потоком. Потоки, що рухаються назустріч один одному, розділяють осьовою лінією. Іноді на осьовій лінії позначають острівці безпеки.

Є ТАКА ПРОФЕСІЯ

Співробітники(ці) патрульної поліції

За порядком на дорогах стежать працівники/працівниці патрульної поліції. Патрульні екіпажі з двох напарників/напарниць постійно пересуваються вулицями на автомобілях, відстежують дотримання правил дорожнього руху, першими виїжджають на виклики за номером 102, затримують правопорушників, допомагають постраждалим, пояснюють правила дорожнього руху.

БЕЗПЕКА ПІШОХОДІВ

Пішоходи — це люди, які беруть участь у дорожньому русі поза транспортними засобами.

Пішоходи повинні рухатися тротуарами, а переходячи проїзну частину дороги, користуватися підземним, надземним пішохідними переходами або переходити дорогу у місцях, позначених спеціальною розміткою та дорожніми знаками.

Пішоходні переходи

• ПЕРЕХІД БАГАТОСМУГОВОЇ ДОРОГИ

Для переходу багатосмугової дороги необхідно користуватися пішохідними переходами. Але якщо таких переходів немає, це можна зробити на перехресті, у крайньому разі — на відкритій ділянці дороги, яка добре проглядається в обидва боки. У такому випадку дочекайтеся, коли всі автомобілі проїдуть, і переходьте дорогу тільки під прямим кутом.

Багатосмугові дороги

ЗАСОБИ БЕЗПЕКИ ПІШОХОДА

У сутінках і в нічний час суттєво погіршується видимість. Тому пішоходам, особливо дітям, рекомендують прикріпляти до одягу спеціальні світловідбивачі (флікери).

Домашнє завдання:

1. Опрацюте п. 4.

2. Дайте письмову відповідь на наступні завдання:

1. Оберіть багатосмугову дорогу. Полічіть, скільки на ній смуг.

2. Назвіть дорожні знаки.

• Які дорожні знаки є заборонними?

• Як змінилася б безпека дорожнього руху, якби ці знаки не використовувалися?

• Намалюйте дорожній знак, який дозволяє рух пішоходів і велосипедистів.

3. Уявіть себе журналістами, які пишуть статтю у місцеву газету за темою цього параграфа. Придумайте і запишіть заголовок до цієї статті.

Виконану роботу скинути на перевірку до наступного уроку.

ЗБД 6 клас

Тема: Природа і здоров'я.

Пропоную переглянути:

Домашнє завдання:

1. Опрацювати п. 6.

2. Скласпи абетку  про вплив здорового способу життя .

Виконану роботу скинути на перевірку до наступного уроку.

Географія 6 клас

Тема: Які є способи зображення Землі.

Пропоную переглянути:

ЗОБРАЖЕННЯ ЗЕМЛІ НА ГЛОБУСІ. 

Ви вже знаєте, що глобус дає можливість уявити форму нашої планети. Тому його називають моделлю Землі, що зменшена в мільйони разів. Для подальшого вивчення географії важливо пам’ятати, що глобус-Земля обертається довкола стрижня-осі. Насправді наша планета такої видимої, як на глобусі, осі не має. Вісь можна математично обчислити і лише уявляти. Стрижень глобуса показує, де і з яким нахилом проходить уявна земна вісь.

Глобус

Ті точки, де земна вісь перетинається з поверхнею глобуса, називаються полюсами. Зверху — Північний полюс, внизу — Південний полюс. Посередині глобуса на однаковій відстані від полюсів проведена лінія — екватор. Ви вже знаєте, що екватор поділяє Землю на дві півкулі: Північну (на глобусі — зверху) і Південну (внизу). Лінія екватора та точки полюсів уявні, їх позначають тільки на глобусах і картах.

ПОДОРОЖ У СЛОВО

Слово екватор у перекладі з латинської означає рівнодільник — той, що поділяє на рівні частини.

На поверхні глобуса зображені материки, острови, півострови, океани й моря. Оскільки глобус найточніше відтворює форму Землі, то тільки на ньому обриси географічних об’єктів відображають їх справжній вигляд. Це означає, що на глобусі не спотворюється відстань між окремими точками.

Віртуальний глобус

У наш час створено віртуальний (такий, що імітує, наслідує справжній) глобус. Це тривимірна модель Землі, що відтворює реальну дійсність за допомогою комп'ютера. Спеціальна програма дає можливість бачити поверхню Землі, регулюючи наближення зображення. Віртуальний глобус можна обертати так, як і справжній. На ньому легко шукати об’єкти за географічними назвами. Програма також може відображати хмарність, урагани, землетруси у реальному часі.

 Віртуальний глобус на екрані монітора

Відстані на ньому вимірюють гнучкою лінійкою або за допомогою смужки паперу чи нитки. Потім визначають реальні розміри, застосовуючи масштаб.

Глобусом користуються учні для вивчення Землі.

ЗОБРАЖЕННЯ МІСЦЕВОСТІ НА ПЛОЩИНІ.

Ви вже знаєте, що зобразити окремі ділянки земної поверхні на площині можна на звичайному фотознімку, аерофотознімку, плані, карті.

Невелику за площею місцевість можна сфотографувати. Фотознімок зазвичай роблять із поверхні Землі.Тому на ньому ближчі предмети затуляють те, що розміщене далі. Крім того, фотознімки дають лише уявлення про місцевість. На них не видно, які розміри і яку форму має ділянка.

Фотознімок

Фотознімок роблять з поверхні Землі

Аерофотознімок — це фотографія (світлина) місцевості, зроблена з літака або іншого літального апарата (вертольота чи безпілотного пристрою). Такі знімки роблять з різної висоти спеціальними аерофотоапаратами. Вони передають докладне зображення всього, що є на земній поверхні на момент фотографування. На них добре видно розміри і взаємне розміщення об’єктів. Зазвичай аерофотознімки чорно-білі. Іноді їх роблять і кольоровими: тоді місцевість зображують у кольорах, наближених до натуральних. На кольорових знімках легше розрізнити рослинність, річки, болота, населені пункти та інші об’єкти.

Аерофотознімок

Аерофотознімок роблять з літака

Космічний знімок — це фотографія всієї планети або частини земної поверхні. Космічні знімки, як ви вже знаєте, одержують за допомогою спеціальних приладів для фотографування, якими обладнані космічні апарати. На них дослідники можуть одразу побачити й величезні простори Землі, й деталі на відносно невеликих ділянках . З великої висоти видно найбільші риси будови нашої планети. З поверхні земної кулі їх просто неможливо розрізнити.

Космічні знімки різного охоплення території

Космічні знімки одержують із супутників

Розглянути космічні та аерофотознімки поверхні нашої планети, в тому числі й України, можна в Інтернеті. Вони надають можливість швидко отримати достовірні дані про місцевість. Їх використовують під час географічних досліджень та складання карт.

Вигляд земної поверхні відтворюють також план місцевості та географічна карта. Про них ви дізнаєтеся з наступних параграфів.

Сервіс «Гугл.Карти»

На основі космічних та аерофотознімків створено онлайн-сервіси, які дають змогу оглянути всю поверхню Землі Сервіс «Гугл.Карти» (англ. Google Maps) надає можливість переглядати тривимірні (з урахуванням рельєфу) зображення земної поверхні.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ

• Глобус — це об'ємна модель Землі, яка дає змогу уявити форму і поверхню нашої планети.

• Зобразити місцевість на площині можна на фотознімку, аерофотознімку, космічному знімку, на плані та географічній карті.

Міні-дослідження

Тема: Які є способи зображення Землі.

Завдання: 

• 1. Чому глобус називають зменшеною моделлю Землі?
• 2. Які уявні точки і лінії по значені на глобусі?
• 3. У чому полягають особливості зображення земної поверхні на глобусі?
• 4. Порівняйте фотознімок та аерофотознімок. Що спільного й відмінного у зображенні місцевості на них?
• 5. Користуючись пошуковою системою, знайдіть в Інтернеті сервіс «Гугл.Карти». Задайте у його пошуку будь-яку географічну назву, наприклад свгоо міста або села. Програма запропонує вам не тільки карту, а й супутникове зображення поверхні. Скористайтеся масштабом і спробуйте збільшити зображення. Які об'єкти ви можете розрізнити? Чи вдалося вам побачити свою вулицю, школу, знайти свій будинок?

Виконане міні-дослідження скинути на перевірку до наступного уроку.

 Добрий день.

Сьогодні 20 вересня 2024 року.

Запрошую на урок географії  учнів 7, 8, 9 та 10 класів.

Географія 7 клас

Тема: Практична робота № 1 "Визначення географічних координат за глобусом та географічною картою".

Обов'язково перегляньте!!!!!

Переглянули?

Тепер відкриваємо підручник сторінка 24 , там розміщені і завдання, і пояснення до них.

Уважно читаємо, виконуємо та надсилаємо на перевірку.

Географія 8 клас

Тема: ТОПОГРАФІЧНА КАРТА ТА ЇЇ ЕЛЕМЕНТИ

Перегляньте:

ТОПОГРАФІЧНА КАРТА.

 Топографічні карти - різновид загальногеографічних карт великого масштабу (1 : 200 000 і більше) . Спотворень на них майже немає. На топографічній карті всі складники земної поверхні показано однаково докладно: населені пункти, промислові та сільськогосподарські об’єкти, дороги, рельєф, водні об’єкти, рослинний покрив. Це дає змогу докладно уявляти місцевість й орієнтуватися на ній, точно вимірювати й обчислювати відстані, площі, напрямки, висоти точок.

Топографічні карти застосовують для проектування будівництва, вони незамінні у військовій справі й туризмі. їх елементами, як і звичайних карт, є картографічне зображення, легенда, допоміжне оснащення, математична основа, рамкове оформлення.

ОСОБЛИВОСТІ МАТЕМАТИЧНОЇ ОСНОВИ. 

В Україні топографічні карти складають у масштабах 1 : 200 000, 1 : 100 000, 1 : 50 000,1: 25 000, 1 : 10 000. В основі топографічних карт лежить так звана міжнародна мільйонна карта світу - оглядово-топографічна карта всієї земної поверхні, складена в масштабі 1 : 1 000 000. Під час створення такої карти застосували рівнокутну циліндричну проекцію, за якої спотворення форм і розмірів зображуваних об’єктів є незначними (мал. а). При цьому поверхню Землі відображають не цілком, а окремими смугами (зонами) завширшки 6° за довготою. Кожну смугу проектують на бокову поверхню уявного циліндра, що дотикається до земної поверхні вздовж середнього меридіана зони. «Повертаючи» циліндр навколо земної осі Р1Р2, 6-градусні зони проектують послідовно одну за одною. Потім поверхню циліндра розгортають у площину. Спроектовані зони дотикатимуться лише в одній точці - на екваторі (мал.б). А якщо їх скласти між собою, то вони утворять майже кулясту фігуру.

Топографічні карти всієї земної поверхні або лише її частини, наприклад території України, будуть дуже громіздкими: в масштабі 1 : 1 000 000 її довжина становитиме 132 см, ширина - 90 см, а в масштабі 1 : 100 000 - відповідно 13,2 м і 9 м. Це ускладнило б користування нею. Ось чому зображення земної поверхні для відтворення на топографічних картах прийнято представляти на окремих фрагментах-аркушах. Звідси і назва - багатоаркушеві топокарти. Аркуш однієї мільйонної карти отримують шляхом розграфлення земної кулі меридіанами на 6-градусні колони (зони) і паралелями на 4-градусні ряди . Отже, кожен аркуш карти масштабу 1 : 1000000 має вигляд трапеції розміром 4° за широтою й 6° за довготою. Ряди і колони позначають відповідно латинськими літерами та арабськими цифрами. Наприклад, аркуш мільйонної карти, на якому зображено Київ, матиме позначення М-36.Для створення карти масштабу 1 : 100 000 трапецію мільйонної карти поділяють меридіанами й паралелями на 144 менші трапеції. Аркуші карт кожного наступного масштабу (1: 50 000, 1 : 25 000 і 1 : 10 000) отримують шляхом поділу карт кожного попереднього масштабу на 4 менші трапеції.

Таким чином, на всіх аркушах топографічних карт рамка має вигляд трапеції. Верхньою (північною) і нижньою (південною) сторонами рамки є паралелі, а бічними (західною й східною) - меридіани. На вершинах кутів рамки наведено значення цих паралелей і меридіанів, тобто широта і довгота.

Математична основа топографічних карт передбачає наявність не тільки градусної, а й прямокутної (кілометрової) сітки. Якщо градусна сітка уможливлює визначення географічних координат об’єкта у градусах, то прямокутна - прямокутних координат цього об’єкта в кілометрах.

Сучасні топографічні карти, як і інші, створюються переважно в електронному вигляді.Для створення карти масштабу 1 : 100 000 трапецію мільйонної карти поділяють меридіанами й паралелями на 144 менші трапеції. Аркуші карт кожного наступного масштабу (1: 50 000, 1 : 25 000 і 1 : 10 000) отримують шляхом поділу карт кожного попереднього масштабу на 4 менші трапеції.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ:

• Топографічні карти - це загальногеографічні карти великого масштабу (1 : 200 000 і більше).

• Топографічні карти створюють у рівнокутній циліндричній проекції, що має незначні спотворення форм і розмірів зображуваних об’єктів.

• За градусною сіткою топографічної карти можна з великою точністю визначити географічні координати об’єкта; за прямокутною кілометровою сіткою - прямокутні координати точки.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати матеріал вашого підручника.

2.Дати відповіді на наступні запитання:

1. Чим різняться між собою топографічна і фізична карти України в атласі?

2. Чому топографічні карти називають багатоаркушевими?

3. З’ясуйте, в яких рядах і колонах (зонах) згідно з міжнародною схемою розграфлення земної кулі розташована територія України.

Географія 9 клас

Тема:Чинники розміщення виробництва та форми просторової організації національної економіки.Практична робота 1. Аналіз секторної моделі економіки.

Сьогодні ми продовжимо вивчати розділ, який називається національна економіка і світове господарство, та зокрема тему національна економіка. Розміщення виробництва пов’язане з певними чинниками про які ви дізнаєтесь на уроці. Також ми будемо розглядати питання форм просторової організації національної економіки, їхнє виникнення, значення, з’ясуємо сучасні тенденції їхнього розвитку, впливу на господарство та соціальне середовище, навчимося визначати форми організації виробництва. 

Головне:

1.              Національна економіка – це сукупність видів господарської діяльності та відносин, що складається в суспільстві у процесі цієї діяльності в межах окремої держави (країни)

2.              Первинними складниками держави, її основними одиницями є підприємства, організації, заклади, установи, а також домашні господарства, що випускають різноманітну продукцію або надають різні послуги.

3.              За формами власності підприємства й організації бувають: державні, комунальні, приватні, колективні.

1.              Для характеристики національних економік використовують десятки різноманітних показників, найбільш універсальними з яких є валовий внутрішній продукт і валовий національний дохід країн.

2.              Валовий внутрішній продукт – це сукупна вартість за ригковими цінами усьго обсягу товарів і посліг, вироблених і реалізованих у країні за рік, враховуючого надходження від їх експорту (виведення за кардон) та імпорту (ввезення із-за кордону).

3.              ВВП держави не враховує доходів тих її громадян чи фірм, створених з їх участю, які працюють за кордоном.

4.              Валовий національний дохід (ВНД) – цу ВВП плюс доходи фірм і громадян країни, які отримані за кордоном, проте виключає доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в цій країні.

5.              Світовий банк та Міжнародний валютний фонд обчислюють ВВП і ВНД країн світу в єдиній валюті – доларах США.

6.              Економічний розвиток країни – це постійний перехід її національної економіки від одних етапів до інших, що супроводжується значними зрушеннями в господарській сфері суспільства.

7.              Екстенсивний шлях розвитку економіки передбачає збільшення обсягів виробництва, завдяки кількісному приросту виробничої бази, а не якісному її переоснащенню

8.              Інтенсивний шлях розвитку економіки базується на впровадженні новітніх досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, застосуванні нових технологій і матеріалів, підвищенні рівня освіти і кваліфікації працівників, поліпшенні організації виробництва тощо.

9.              Економічний розвиток характеризують різні показники, серед яких: обсяги виробництва ВВП чи ВНД на одну особу; рівень зайнятості населення, кількість якість робочої сили; рівень енерго- та матеріаломісткості виробництва; рівень організації та ефективності виробництва, що виявляється у величини продуктивності праці, якості продукції тощо.

10.          Індекс людського розвитку використовують для порівняння країн за рівнем соціально-економічного розвитку.

11.          Національну економіку характеризує її структура – внутрішня будова, що відображає склад видів діяльності та їхнє співвідношення між собою (у відсотках).

12.          До первинного сектору  видів економічної діяльності зараховують сільське, лісове, рибне господарство та видобувну промисловість, тобто ті види економічної діяльності, завдяки яким людина отримує « первинну» (створену природою) продукцію.

13.          Вторинний сектор охоплює переробну промисловість, електро-, газо- і водопостачання, та будівництво- види діяльності, що переробляють первинну продукцію та доводять її до споживача у вигляді кінцевих матеріальних благ.

14.          Третинним сектором називають усі види діяльності, що надають послуг.

15.              До первинного сектору  видів економічної діяльності зараховують сільське, лісове, рибне господарство та видобувну промисловість, тобто ті види економічної діяльності, завдяки яким людина отримує « первинну» (створену природою) продукцію.

16.              Вторинний сектор охоплює переробну промисловість, електро-, газо- і водопостачання, та будівництво- види діяльності, що переробляють первинну продукцію та доводять її до споживача у вигляді кінцевих матеріальних благ.

17.              Третинним сектором називають усі види діяльності, що надають послуг.

18.              За секторальною структурою економіки розглядають країни різних стадій розвитку: доіндустріальної, індустріальної, постіндустріальної.

19.              Чинники розміщення виробництва – ця сукупність причин, що зумовлюють вибір місця розташування окремих підприємств, їх груп і видів діяльності.

20.              Виокремлюють дві групи чинників розміщення виробництва: природні та суспільні.

21.              Суспільне виробництво має різні форми своєї організації, серед яких розрізняють концентрацію, дисперсію, комбінування, спеціалізацію, кооперування, агломерування.

22.              Головними просторовими формами економіки на загальнодержавному рівні є економічні зони і райони.

23.              Характерними ознаками економічного району є: тісний зв'язок з розташованими на його території найбільшим поселенням, що являє собою економічне ядро району, наявність певної господарської спеціалізації

24.          Територіальна структура господарства – це сукупність певним чином розташованих територіальних елементів, що так чи інакше взаємодіють один з одним.

25.          Серед чинників розміщення вироб ництва найбільше значення мають наступні: чинник природних умов, сировинний, водний, паливно-енергетичний, працересурсний, споживчий, транспортний, науковий, екологічний, військово-стратегічний.

Практична робота 1. Аналіз секторної моделі економіки.

Весь необхіндний матеріал до роботи розміщений на стор. 65 вашого підручника.

  Домашнє завдання:

1. Опрацювати матеріали вашого підручника та мою для вас підбірку.

2. Виписати та вивчити терміни.

3. Виконати практичну роботу 1.

Географія 10 клас

Тема:Особливості економіки країн Європи. Первинний сектор економіки

Європа є одним із провідних світових осередків економічного зростання. Саме там розпочалися індустріалізація, розвиток капіталістичного господарства, впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Відбудувавши зруйновані під час Другої світової війни економіки, європейці зосередили зусилля на створенні суспільства загального добробуту. Рівень життя навіть малозабезпеченихверств населення у розвинених країнах Європи дуже високий порівняно з іншими регіонами світу, особливо із країнами, що розвиваються.

Чинниками міжнародної спеціалізації розвинених європейських країн є зменшення ролі природно-ресурсного потенціалу в них і зростання ролі капіталу, технологій та доступу до ринків збуту. Економічною перевагою низки країн є наявність сформованих ще у колоніальний період мереж сировинних і збутових зв’язків із країнами, що розвиваються, в Азії, Африці та Латинській Америці. Натомість формування спеціалізації країн з перехідною економікою більше залежить від природно-ресурсного, працересурсного та інвестиційного потенціалу. Важливим чинником економічного зростання у цій групі країн є подолання корупції та створення ефективної правової системи, що є необхідними умовами залучення закордонних інвестицій.

У структурі зайнятості та ВВП більшості країн Європи первинний сектор відіграє порівняно незначну роль. Водночас його розвиток є запорукою стабільного промислового виробництва в умовах потрясінь на міжнародних ринках і продовольчої безпеки. Крім того, для окремих невеликих рибальських поселень-рибальство і сільське господарство можуть бути основним джерелом заробітку. За секторальною структурою економіки відомо, що країни Європи перебувають на різних стадіях розвитку: індустріальній (ті, що мають велику частку вторинного сектору — 25 – 50 % і помірну первинного — 3 – 20 %) та постіндустріальній (мають дуже велику частку третинного сектору – понад 70 % і надзвичайно низьку первинного – до 2 %). Нині індустріальними є країни Східної Європи, постіндустріальними – Західної Європи.

Упродовж тривалого часу видобувна промисловість була фундаментом індустріального розвитку Європи, забезпечуючи потреби економіки в енергетичних ресурсах та конструкційних матеріалах. Водночас глобалізація світового господарства призвела до посилення конкуренції на ринку сировини ресурсів. Тому обсяги видобування мінеральних ресурсів сировини в Європі постійно скорочуються, а їх географія не завжди відображає географію запасів тих чи тих видів корисних копалин. Першочергове значення має забезпеченість енергетичною сировиною, головними споживачами якої є промисловість (електроенергетика, нафтопереробне виробництво, металургія), транспорт та виробництво хімічної продукції, житлово-комунальне господарство.

Попри суттєву вичерпаність запасів палива в Європі, його видобування продовжує відігравати вагому роль у спеціалізації низки країн. Так, вісім європейських держав входять до двадцятки світових лідерів з видобутку вугілля.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати параграф 7-8.

2. Міні - дослідження.

Тема: Секторальні особливості країн Європи.

Завдання:

1. Розкрийте зв'язки з країнами Азії, Африки та Америки на конкретному прикладі.

2.Проаналізуйте діаграми структури економіки країн Європи (мал. 13) і встановіть, якими за рівнем розвитку (індустріальними чи постіндустрі-альними) вони є. Відповідь обґрунтуйте.

3. Які чинники визначають спеціалізацію сільського господарства різних Субрегіонів Європи? Наведіть приклади таких ланцюжків: чинник - ви-робництво - країни-лідери.

4. За рахунок чого Німеччина і Франція за обсягом деревини, доступної длязаготівлі, випередили традиційних лідерів - Швецію та Фінляндію?

5. Покажіть на карті країни Європи, що спеціалізуються на рибальстві.

 

 Доброго дня.

Сьогодні 19 вересня 2024 року.

Запрошую на урок географії учнів 7 класу.

Тема: Практична робота 2.

Тема: Географічна широта і довгота точки.

Пропоную переглянути:

Домашнє завдання:

 1. Опрацювати матеріал п. 5.

2. Виписати та вивчити терміни.

 Добрий день.

Сьогодні 16 вересня 2024 року.

Запрошую на урок географії учнів 8, 10 та 11 класів.

Географія 8 клас

Тема: Класифікація карт. 

Пропоную переглянути:

1. Види карт.

Для того щоб орієнтуватися у великій кількості карт різних видів та змісту, слід пригадати їх упорядкування за різними ознаками.

За охопленням території розрізняють карти:

• усієї земної кулі (карти світу та карти півкуль);

• карти материків та океанів;

• карти окремих частин материків (держав, областей тощо). Від охоплення території значною мірою залежить масштаб карти. За масштабом усі географічні карти поділяють на такі види:

• великомасштабні (масштаб більший за 1 : 200 000);

• середньомасштабні (масштаб від 1 : 200 000 до 1 : 1 000 000);

• дрібномасштабні (масштаб менший за 1 : 1 000 000).

Чим більший розмір території, зображений на карті, тим дрібніший масштаб карти.

За змістом географічні карти бувають:

• загальногеографічні (топографічні, загальнотопографічні, оглядові) — з однаковою докладністю відображають усі основні елементи місцевості;

• тематичні (карти природних і суспільних явищ) — їх зміст визначається темою, якій вони присвячені;

• спеціальні — призначені для вирішення конкретних завдань і розраховані на кваліфікованого споживача (інженерно-будівельні, навігаційні тощо).

Залежно від того, у яких сферах людської діяльності вони будуть використані, карти розрізняють за призначенням: навчальні, туристичні, довідкові, військові, технічні тощо.

2. Способи картографічного зображення.

Картографічні умовні знаки є особливою мовою, яка дає змогу не лише подати певні відомості про об’єкти картографування, але й наочно передати їх просторове розміщення. Це не під силу іншим засобам передачі інформації, наприклад описовим або математичним.

Для того щоб охарактеризувати ділянку місцевості, зображеної на аркуші карти масштабу 1 : 100 000, потрібно близько 200 тис. слів. Такий опис займе приблизно 400 сторінок друкованого тексту.

Із метою зображення територіального поширення об’єктів, явищ і процесів застосовують системи умовних знаків, що називаються способами картографічного зображення. Особливо широко вони представлені на тематичних картах.

Спосіб якісного фону використовують для якісної характеристики об’єктів та явищ, що є суцільними на земній поверхні та які можна чітко розмежувати в просторі (мал. 1). Територію ділять за обраними ознаками на частини, кожну з яких позначають загальноприйнятим кольором або штрихуванням. У такий спосіб зображують, наприклад, кліматичні пояси на кліматичних картах, вік гірських порід — на геологічних, країни — на політичних.

Мал. 1. Спосіб якісного фону.

Для передачі кількісних відмінностей явищ суцільного поширення в межах виділених районів застосовують спосіб кількісного фону.

Спосіб ареалів полягає в зображенні на карті ділянки (ареалу) поширення об’єктів або явищ (мал. 2). Для передачі меж ареалів застосовують: оконтурення їх лінією різного рисунка, фарбування або штрихування, рівномірне розміщення художніх або символьних знаків. На картах природних умов України ареали застосовують для виділення басейнів корисних копалин, поширення районів небезпечних природних явищ тощо.

Мал. 2. Спосіб ареалів.

Спосіб локалізованих знаків використовують для зображення об’єктів, розміри яких не дозволяють відтворити їх у масштабі карти (мал. 3). Це можуть бути населені пункти, родовища корисних копалин, окремі форми рельєфу. Характеристику об’єктів передають форма, величина та колір значків. За формою значки можуть бути геометричними (мал. 3, а), буквеними (мал. 3, б) та наочними (мал. 3, в).

Мал. 3. Спосіб локалізованих знаків.

Спосіб лінійних знаків застосовують для зображення об’єктів, явищ і процесів лінійного характеру — кордонів, обрисів берегів тощо та лінійних об’єктів, що не виражаються по ширині в масштабі карти (дороги, річки) (мал. 4). Характеристики об’єктів передають малюнком, кольором і шириною ліній.

Мал. 4 Спосіб лінійних знаків.

Спосіб ізоліній полягає у відображенні величини неперервних у просторі явищ: ізолінії сполучають точки з однаковим кількісним показником (мал. 5, а). Проміжки між ізолініями іноді фарбують одним кольором різного відтінку, значення показника в них поступово змінюється (мал. 5, б). Рельєф зображують горизонталями (ізогіпсами), кількість опадів — ізогієтами, глибину морів — ізобатами, температуру повітря — ізотермами тощо.

Мал. 5. Спосіб ізоліній.

Точковий спосіб застосовують для зображення на карті масових розосереджених об’єктів кількістю точок (чи інших мініатюрних геометричних фігур) однакового або різних розмірів. Кожна з них має певне числове значення (мал. 6). Наприклад, одна точка може позначати 1000 га посівів сільськогосподарської культури.

Мал. 6. Точковий спосіб.

Спосіб картограми — це спосіб зображення прояву певного явища в межах одиниць територіального поділу за відносними показниками (на одиницю площі, проміжок часу, у проміле або відсотках) (мал. 7). Для картограми обов’язкова наявність шкали, яка відображає насиченість кольору та густоту штрихування зі зміною величини показника. У такий спосіб показують частку заповідних територій у загальній площі областей України.

Мал. 7. Спосіб картограми.

Спосіб картодіаграм використовує абсолютні статистичні показники в межах певних територіальних одиниць за допомогою спеціальних діаграмних знаків: стовпчиків, кубів, кіл (мал. 8). Вони дозволяють легко порівнювати між собою показники окремих територій, наприклад площу лісів у межах адміністративних областей України.

Мал. 8. Спосіб картодіаграм.

Головне

• Карти поділяють на групи за охопленням території, масштабом, змістом і призначенням.

• Основними способами картографічного зображення місцевості є способи якісного фону, ареалів, локалізованих знаків, лінійних знаків, ізоліній, точковий, картограми та картодіаграм.

Практичні завдання:

1. За текстом параграфа складіть у зошиті схему або таблицю «Класифікація географічних карт». Наведіть приклади карт кожної групи.

 2. Перегляньте атлас із географії для 8 класу та знайдіть приклади використання на географічних картах різних способів картографічного зображення.

3. Дайте письмову відповідь на наступні запитання:

1. На які групи поділяють карти за масштабом? До якої з них належать карти України у шкільному атласі? стінні карти України? 

2. Яку групу карт за охопленням території ви найчастіше використовували на уроках географії в 7 класі? До якої групи належить більшість карт в атласі 8 класу?

 3. Доберіть приклади тематичних карт, що наведені у вашому підручнику. Яким темам вони присвячені?

 4. Назвіть та коротко охарактеризуйте основні способи картографічного зображення місцевості. Поясніть різницю між картограмами та картодіаграмами.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати п. 5

2. Виконати практичне завдання.

Географія 10 клас

Тема: Населення Європи.

Пропоную переглянути:

Сьогодні на уроці ми розглянемо природний  та механічний рух населення, проаналізуємо статево – вікову структуру населення Європи, охарактеризуємо розміщення населення, визначемо де знаходиться переважна більшість великих ділових, фінансових і промислових центрів, що формують ядро міських агломерацій «Блакитний банан» та проведемо дослідження.

     За кількістю населення (742 млн осіб) Європа посідає третє місце в світі після Азії та Африки. Це трохи менше ніш 10 % населення Землі. Найбільш людними країнами є Росія (95 млн осіб лише європейської частини), Німеччина (82 млн), Велика Британія (65,7 млн), Франція (64,7 млн), Італія (59,4 млн осіб). Найменшою за кількістю населення є Ватикан, 800 мешканців якого - духівництво та співробітники, задіяні в обслуговувальних та адміністративних сферах.

 Зміна кількості народонаселення відбувається внаслідок його природного та механічного руху. Ви вже знаєте, що під природним рухом розуміють процеси народжуваності (Н) та смертності (С), які визначають темпи природного приросту (ПП) населення країни (у проміле (‰) – кількість осіб на тисячу жителів).

Формула природного руху населення  Н-С=ПП (%),

де Н-народжуваність, С- смертність, ПП – природний приріст.

    Європейські країни пройшли третю стадію демографічного переходу, коли відбувалося поступове скорочення народжуваності, пов’язане з процесами урбанізації в них, усвідомленням соціального статусу жінок (прагнення фінансової незалежності і професійної реалізації) та з економічно обумовленою потребою планування сім’ї.

     У ХХ ст. темпи природного приросту у країнах Європи скорочувалися і зрівнялися з показниками смертності. Майже збалансовані народжуваність і смертність характерні для четвертої стадії демографічного переходу. Нині її досягли країни Європи з високим рівнем соціально-економічного розвитку. За достатньо високого рівня матеріального забезпечення і надійного медичного обслуговування до мінімуму скоротилася дитяча смертність та зросла очікувана тривалість життя. Більшість родин прагнуть мати не більше 2–3 дітей (дві дитини демографічно заміщують своїх батьків, тому зростання кількості населення можливе лише за трьох та більше дітей у сім’ї). У другій половині ХХ ст. у низці розвинених країн Європи (Австрії, Італії, Німеччині та ін.).

 

Сучасна етнічна карта Європи сформувалася на основі кількох культурно-історичних ядер. На сучасній мовно-етнічній карті Європи переважають мови індо- європейської сім’ї, зокрема германської, романської, кельтської, балтійської та слов'янської груп. До індоєвропейської сім’ї також належать грецька й албанська мови. Більшість країн Європи є одномовними, але трапляються держави з кількома офіційними мовами. Наприклад, Бельгія має три офіційні мови (голландська, французька, німецька), Швейцарія – чотири (німецька, французька, італійська та ретороманська. У низці країн існують місцеві мови етнічних груп, що не мають власної державності, наприклад, каталонська, баскська та галісійська мови в Іспанії, уельська та шотландська– у Великій Британії, русинська – у Словаччині та Україні. Найуживанішою на побутовому рівні мовою Європи є німецька. Окрім Німеччини, ця мова має статус офіційної в Австрії, Бельгії та Швейцарії. Англійська, французька та німецька мови мають особливий статус «процедурних» мов у керівних органах ЄС.

Панівною релігією в Європі є християнство. У Північній Європі переважає протестантизм, у Південній — католицизм (крім Греції, в якій панує православ’я); у Західній поширені як протестантизм, так і католицизм; у Східній – католицизм і православ’я. У деяких країнах (Албанія, Боснія і Герцеговина) домінує іслам. У низці країн Європи міжетнічні та міжрелігійні відносини є причиною соціальної напруженості. Так, у Бельгії тривають суперечності між Фландрією та Валлонією, у Великій Британії лишається не розв’язаною проблема Північної Ірландії та не врегульовано питання автономних прав Шотландії й Уельсу, в Іспанії актуальною лишається проблема басків. Напруженими є релігійні відносини на Балканському півострові.

    Розміщення населення. Особливістю Європи є високий ступінь освоєності території і висока густота (щільність) населення - у середньому 100 осіб/км2. Водночас його розміщення є нерівномірним. Так, агломерації Німеччини, Нідерландів, Бельгії, ареали міст Лондона і Парижа з густотою до 5 тис. осіб/км2 контрастують із порівняно малозаселеними сільськогосподарськими районами Болгарії, Румунії, Польщі, північними районами Швеції та Фінляндії (1–2 особи/км2).

   Найменшу щільність населення має Ісландія (3 особи/км2), найбільшу – Монако (18 550) і Ватикан (1 800 осіб/км2).

     Європі притаманний високий рівень урбанізації – у містах мешкає близько 70 % населення. Сім країн – Монако, Бельгія, Мальта, Ісландія, Люксембург, Нідерланди мають понад 90 % міського населення.

     Ще у восьми країнах цей показник перевищує 80% (Данія, Швеція, Андорра, Фінляндія, Велика Британія, Франція, Норвегія, Іспанія).

      Найнижчий рівень урбанізації мають Ліхтенштейн (14 %), Боснія і Герцеговина (40 %), Молдова (45 %).

     Найбільш урбанізованим ареалом Європи є «блакитний банан» – смуга міських агломерацій, що простягається з півдня Великої Британії до півночі Італії. Урбанізована смуга Європи «Блакитний банан»). Переважна більшість великих ділових, фінансових і промислових центрів формують ядро, довкола якого виростає міська агломерація - єдиний міський простір, утворений у результаті злиття головного міста та низки міст-супутників. Типовими прикладами є Великий Лондон, Париж.

      В окремих випадках такі моноцентричні агломерації зливаються і стають багатоядерними. Наприклад:

Ø     Рейнсько-Рурська у Німеччині (об’єднує Кельн, Дортмунд, Дюссельдорф; населення - 115 млн осіб); 

Ø     Рандстад у Нідерландах (Амстердам, Роттердам, Гаага, Утрехт; 7 млн осіб);

Ø     Фламандський діамант у Бельгії (Антверпен, Брюссель, Гент; 5,5 млн осіб) .

Найбільші міські агломерації з населенням більш як 10 млн.осіб називаються мегаполісами.

Так, зростання міст і утворення агломерацій часто відбувається у формі субурбанізації довкола ділових центрів. Вона вимагає розвитку ефективної транспортної системи – автостради, залізничне сполучення.

Внаслідок перевантаження великих міст, погіршення в них екологічної ситуації та високого рівня стресів у розвинених країнах Європи спостерігається відтік населення з них у сільську місцевість. Цей процес отримав назву рурбанізація – переміщення міського населення з перенесенням форм міського життя у сільську місцевість.

    Однією з найбільш суперечливих форм розвитку міст є джентрифікація – реконструкція та відновлення застарілих і непривабливих районів.

Зазвичай цей процес відбувається у тих частинах міста, що перебувають у стані занепаду. Джентрифікація передбачає знесення старої забудови з низькою ринковою вартістю і зведення нової із сучасною інфраструктурою. Джентрифіковані квартали стають привабливими осередками для бізнесу і заселення. Проте місцеві мешканці здебільшого вимушені виїжджати, тому що вартість нової нерухомості для них є недоступною. Оскільки у занедбаних районах проживає найбідніше населення, реконструкція міської інфраструктури може призводити до зростання кількості безпритульних людей. Тому джентрифікація часто викликає масові громадські протести і є джерелом соціальної напруженості. У Європі цей процес поширений у старих індустріальних містах - Лондоні, Манчестері (Велика Британія), Берліні (Німеччина), Барселоні (Іспанія) та ін.

     У Європі, як одному з провідних осередків світової економіки, виникло багато так званих світових (або глобальних) міст – провідних фінансових, ділових та політичних центрів, які визначають характер глобальних потоків товарів, послуг і капіталу. У  них розташовані штаб-квартири ТНК, фірм, що надають міжнародні ділові послуги, найбільші біржі, а також приймаються ключові політичні рішення міжнародного значення.

      Світовими містами найвищого рівня в Європі є Лондон і Париж, Франкфурт-на-Майні, Мілан, Амстердам, Брюссель, Москва, Варшава, Дублін, Цюрих, Відень, Стокгольм, Люксембург, Барселона.

    Українська діаспора. Найбільш численна українська діаспора проживає на території росії (близько 1,9 млн осіб), Молдови (442 тис.), білорусі (159 тис.), Чехії (54 тис.) та Румунії (51 тис. осіб); чисельністю від 10 до 35 європа 15 тис. осіб – у Португалії, Латвії, Польщі, Франції, Естонії, Німеччині, Литві, Великій Британії, Словаччині. Формування європейської діаспори було пов’язано з низкою чинників, зокрема невідповідністю державних кордонів етнічним межам, примусовими переселеннями, політичною еміграцією. Десятки тисяч українців опинилися у Західній Європі під час Äругої світової війни як військовополонені. Сучасним трендом стала трудова еміграція до країн Європи.

Дослідження.

Тема: Населення Європи.

Завдання:

1. Охарактеризуйте особливостідемографічнихпроцесіввЄвропі.

2. ПояснітьособливостістатевовіковоїструктуринаселенняЄвропи

3. Які напрямки міграціїхарактерні для Європи? Чим вонипояснюються?

4. НазвітьнайбільшінародіЄвропи, укажіть, до якихмовнихгруп вони належать? Що характерно для релігійного складу населенняЄвропи?

5. Пояснітьтерміни «урбанізація», «субурбанізація», «рурурбанізація», «джентрифікація».

Д.З.

1. Опрацюйте матеріал вашого підручника та мою підбірку.

2. Нанесіть на к.к. країни Європи.

3. Випишіть та вивчіть терміни.

4. Виконайте дослідження.

Географія 11 клас

Тема: Основні умовні позначення топографічних карт.

             ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

Тема. Визначення на топографічній карті географічних (з точністю до секунд) і прямокутних координат окремих точок, географічних та магнітних азимутів, абсолютних і відносних висот точок, падіння річки.

Мета. Закріпити знання про топографічні карти, методи та способи вимірювань для отримання інформації про об’єкти топографічної карти; розвивати вміння визначати координати точок (географічні та прямокутні), аналізувати «вертикальні» координати точок (абсолютні та відносні висоти точок), розглянути падіння річки як приклад визначення відносної висоти точок витоку та гирла (за урізами води).

Алгоритм визначення географічних координат на топографічній карті :

I. Визначення географічної широти (φ):

1. Паралелями на топографічній карті слугують верхня та нижня рамки карти.

2. Значення цих паралелей підписано в чотирьох кутах карти. Наприклад, нижня рамка - паралель 54°36'00"; верхня рамка - 54°39'50". Відповідно вся карта вміщена в 3'50" широти.

3. Відстань між паралелями розбита на мінутні поділки, що проведені по бічних рамках карти. Для зручності - мінутні поділки позначено білими та чорними відрізками, що чергуються.

4. Кожна мінутна поділка розбита п’ятьма крапками. Відстань між крапками становить 10 секунд. Відповідно перша крапка мінути - це 10", друга - 20" і так далі до кінця мінути.

5. Для визначення широти точки відкладаємо від неї перпендикуляр до найближчої бічної рамки карти.

6. Рухаючись від значення паралелі нижньої (або залежно від розташування точки, верхньої) рамки карти, визначаємо градуси (усі точки матимуть 54°) та мінути (у цьому прикладі або 36' до 39') широти точки. Розташування перпендикуляра між 10-секундними крапками вкаже на значення секунд широти. Наприклад, у наведених умовних межах карти точка може мати широту: φ = 54°37’40".

II. Визначення географічної довготи (λ):

1. Меридіанами на топографічній карті слугують бічні рамки карти.

2. Значення меридіанів підписані в кутах карти. Наприклад, західний меридіан матиме довготу 18°03'20", а східний - 18°08'00". Отже, уся карта вміщуватиметься в 04'40" довготи.

3. Відстань між меридіанами розбита на мінутні поділки, що проведені по верхній та нижній рамках карти (чергуються «біла - чорна» і розбиті крапками на 10-секундні відтинки).

4. Для визначення довготи точки відкладаємо від неї перпендикуляр до верхньої або нижньої рамки карти (залежно від того, до якої рамки ближче провести перпендикуляр).

5. Рухаючись від значення найближчого підписаного меридіана (бічної рамки карти), визначаємо градуси (усі точки матимуть 18°) та мінути (у цьому прикладі від 03' до 08') довготи точки. Розташування перпендикуляра між 10-секундними крапками мінути вкаже на значення секунд довготи. Наприклад, довгота точки в межах цієї карти може бути: λ = 18°06'00".

Алгоритм визначення прямокутних координат на топографічній карті (мал. 5):

I. Визначення координати X:

1. Координата X вказує відстань точки в метрах до екватора.

2. Значення кожної горизонтальної лінії квадратів X підписано вздовж бічних рамок карти, біля нижньої сторони. Наприклад, 6065, 6066, 6067, 6068 і т. д. Проте для зручності перші дві цифри номера лінії X квадратів (у цьому прикладі 60) у межах карти пишуть дрібним шрифтом і позначають один або декілька разів, а великим шрифтом пишуть третю та четверту цифру.

3. Перші чотири цифри координати X - це номер горизонтальної лінії квадрата точки. Три останні цифри координати X вказують на розташування точки в межах самого квадрата. Для їх визначення відкладаємо перпендикуляр від точки до нижньої сторони квадрата; вимірюємо цю відстань лінійкою і за масштабом карти визначаємо її в метрах. Отже, координата Х у межах цього прикладу умовно матиме значення Х = 6065550.

II. Визначення координати Υ:

1. Координата Υ вказує першою цифрою номер шестиградусної зони, а шість останніх - це відстань у метрах від осьового (серединного) меридіана зони до точки.

2. Вертикальні лінії квадратів відповідають Υ. їхнє значення підписане вздовж верхньої та нижньої рамок карти біля лівого боку лінії квадратів. Наприклад, 4310, 4311, 4312, 4313, 4314 і т. д. Аналогічно для зручності перші дві цифри координати Υ не дублюють, а записують дрібним шрифтом один або декілька разів біля верхньої та нижньої рамки карти (у цьому прикладі - цифра 43). Третю і четверту цифри номера лінії квадратів записують великим шрифтом.

3. Отже, перші чотири цифри координати Υ - це номер вертикальної лінії квадрата точки. Три останні цифри координати Υ вказують на розташування точки в межах самого квадрата. Для їх визначення відкладаємо перпендикуляр до лівої сторони квадрата, вимірюємо цю відстань лінійкою і за масштабом карти визначаємо її у метрах. Отже, координата Υ у межах цього прикладу матиме значення Υ = 4311535.

Перегляньте:

Д.З.

1. Опрацюйте матеріал вашого підручника.

2. Виконайте та надішлять на перевірку пр.р. №1.