Добрий день.
Сьогодні 20 вересня 2024 року.
Запрошую на урок географії учнів 7, 8, 9 та 10 класів.
Географія 7 клас
Тема: Практична робота № 1 "Визначення географічних координат за глобусом та географічною картою".
Обов'язково перегляньте!!!!!
Географія 8 клас
Тема: ТОПОГРАФІЧНА КАРТА ТА ЇЇ ЕЛЕМЕНТИ
Перегляньте:
Топографічні карти - різновид загальногеографічних карт великого масштабу (1 : 200 000 і більше) . Спотворень на них майже немає. На топографічній карті всі складники земної поверхні показано однаково докладно: населені пункти, промислові та сільськогосподарські об’єкти, дороги, рельєф, водні об’єкти, рослинний покрив. Це дає змогу докладно уявляти місцевість й орієнтуватися на ній, точно вимірювати й обчислювати відстані, площі, напрямки, висоти точок.
Топографічні карти застосовують для проектування будівництва, вони незамінні у військовій справі й туризмі. їх елементами, як і звичайних карт, є картографічне зображення, легенда, допоміжне оснащення, математична основа, рамкове оформлення.
ОСОБЛИВОСТІ МАТЕМАТИЧНОЇ ОСНОВИ.
В Україні топографічні карти складають у масштабах 1 : 200 000, 1 : 100 000, 1 : 50 000,1: 25 000, 1 : 10 000. В основі топографічних карт лежить так звана міжнародна мільйонна карта світу - оглядово-топографічна карта всієї земної поверхні, складена в масштабі 1 : 1 000 000. Під час створення такої карти застосували рівнокутну циліндричну проекцію, за якої спотворення форм і розмірів зображуваних об’єктів є незначними (мал. а). При цьому поверхню Землі відображають не цілком, а окремими смугами (зонами) завширшки 6° за довготою. Кожну смугу проектують на бокову поверхню уявного циліндра, що дотикається до земної поверхні вздовж середнього меридіана зони. «Повертаючи» циліндр навколо земної осі Р1Р2, 6-градусні зони проектують послідовно одну за одною. Потім поверхню циліндра розгортають у площину. Спроектовані зони дотикатимуться лише в одній точці - на екваторі (мал.б). А якщо їх скласти між собою, то вони утворять майже кулясту фігуру.
Топографічні карти всієї земної поверхні або лише її частини, наприклад території України, будуть дуже громіздкими: в масштабі 1 : 1 000 000 її довжина становитиме 132 см, ширина - 90 см, а в масштабі 1 : 100 000 - відповідно 13,2 м і 9 м. Це ускладнило б користування нею. Ось чому зображення земної поверхні для відтворення на топографічних картах прийнято представляти на окремих фрагментах-аркушах. Звідси і назва - багатоаркушеві топокарти. Аркуш однієї мільйонної карти отримують шляхом розграфлення земної кулі меридіанами на 6-градусні колони (зони) і паралелями на 4-градусні ряди . Отже, кожен аркуш карти масштабу 1 : 1000000 має вигляд трапеції розміром 4° за широтою й 6° за довготою. Ряди і колони позначають відповідно латинськими літерами та арабськими цифрами. Наприклад, аркуш мільйонної карти, на якому зображено Київ, матиме позначення М-36.Для створення карти масштабу 1 : 100 000 трапецію мільйонної карти поділяють меридіанами й паралелями на 144 менші трапеції. Аркуші карт кожного наступного масштабу (1: 50 000, 1 : 25 000 і 1 : 10 000) отримують шляхом поділу карт кожного попереднього масштабу на 4 менші трапеції.
Таким чином, на всіх аркушах топографічних карт рамка має вигляд трапеції. Верхньою (північною) і нижньою (південною) сторонами рамки є паралелі, а бічними (західною й східною) - меридіани. На вершинах кутів рамки наведено значення цих паралелей і меридіанів, тобто широта і довгота.
Математична основа топографічних карт передбачає наявність не тільки градусної, а й прямокутної (кілометрової) сітки. Якщо градусна сітка уможливлює визначення географічних координат об’єкта у градусах, то прямокутна - прямокутних координат цього об’єкта в кілометрах.
Сучасні топографічні карти, як і інші, створюються переважно в електронному вигляді.Для створення карти масштабу 1 : 100 000 трапецію мільйонної карти поділяють меридіанами й паралелями на 144 менші трапеції. Аркуші карт кожного наступного масштабу (1: 50 000, 1 : 25 000 і 1 : 10 000) отримують шляхом поділу карт кожного попереднього масштабу на 4 менші трапеції.
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ:
• Топографічні карти - це загальногеографічні карти великого масштабу (1 : 200 000 і більше).
• Топографічні карти створюють у рівнокутній циліндричній проекції, що має незначні спотворення форм і розмірів зображуваних об’єктів.
• За градусною сіткою топографічної карти можна з великою точністю визначити географічні координати об’єкта; за прямокутною кілометровою сіткою - прямокутні координати точки.
Домашнє завдання:
1. Опрацювати матеріал вашого підручника.
2.Дати відповіді на наступні запитання:
1. Чим різняться між собою топографічна і фізична карти України в атласі?
2. Чому топографічні карти називають багатоаркушевими?
3. З’ясуйте, в яких рядах і колонах (зонах) згідно з міжнародною схемою розграфлення земної кулі розташована територія України.
Тема:Чинники розміщення виробництва та форми просторової організації національної економіки.Практична робота 1. Аналіз секторної моделі економіки.
Сьогодні ми продовжимо вивчати розділ, який називається національна економіка і світове господарство, та зокрема тему національна економіка. Розміщення виробництва пов’язане з певними чинниками про які ви дізнаєтесь на уроці. Також ми будемо розглядати питання форм просторової організації національної економіки, їхнє виникнення, значення, з’ясуємо сучасні тенденції їхнього розвитку, впливу на господарство та соціальне середовище, навчимося визначати форми організації виробництва.
Головне:
1. Національна економіка – це сукупність видів господарської діяльності та відносин, що складається в суспільстві у процесі цієї діяльності в межах окремої держави (країни)
2. Первинними складниками держави, її основними одиницями є підприємства, організації, заклади, установи, а також домашні господарства, що випускають різноманітну продукцію або надають різні послуги.
3. За формами власності підприємства й організації бувають: державні, комунальні, приватні, колективні.
1. Для характеристики національних економік використовують десятки різноманітних показників, найбільш універсальними з яких є валовий внутрішній продукт і валовий національний дохід країн.
2. Валовий внутрішній продукт – це сукупна вартість за ригковими цінами усьго обсягу товарів і посліг, вироблених і реалізованих у країні за рік, враховуючого надходження від їх експорту (виведення за кардон) та імпорту (ввезення із-за кордону).
3. ВВП держави не враховує доходів тих її громадян чи фірм, створених з їх участю, які працюють за кордоном.
4. Валовий національний дохід (ВНД) – цу ВВП плюс доходи фірм і громадян країни, які отримані за кордоном, проте виключає доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в цій країні.
5. Світовий банк та Міжнародний валютний фонд обчислюють ВВП і ВНД країн світу в єдиній валюті – доларах США.
6. Економічний розвиток країни – це постійний перехід її національної економіки від одних етапів до інших, що супроводжується значними зрушеннями в господарській сфері суспільства.
7. Екстенсивний шлях розвитку економіки передбачає збільшення обсягів виробництва, завдяки кількісному приросту виробничої бази, а не якісному її переоснащенню
8. Інтенсивний шлях розвитку економіки базується на впровадженні новітніх досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, застосуванні нових технологій і матеріалів, підвищенні рівня освіти і кваліфікації працівників, поліпшенні організації виробництва тощо.
9. Економічний розвиток характеризують різні показники, серед яких: обсяги виробництва ВВП чи ВНД на одну особу; рівень зайнятості населення, кількість якість робочої сили; рівень енерго- та матеріаломісткості виробництва; рівень організації та ефективності виробництва, що виявляється у величини продуктивності праці, якості продукції тощо.
10. Індекс людського розвитку використовують для порівняння країн за рівнем соціально-економічного розвитку.
11. Національну економіку характеризує її структура – внутрішня будова, що відображає склад видів діяльності та їхнє співвідношення між собою (у відсотках).
12. До первинного сектору видів економічної діяльності зараховують сільське, лісове, рибне господарство та видобувну промисловість, тобто ті види економічної діяльності, завдяки яким людина отримує « первинну» (створену природою) продукцію.
13. Вторинний сектор охоплює переробну промисловість, електро-, газо- і водопостачання, та будівництво- види діяльності, що переробляють первинну продукцію та доводять її до споживача у вигляді кінцевих матеріальних благ.
14. Третинним сектором називають усі види діяльності, що надають послуг.
15. До первинного сектору видів економічної діяльності зараховують сільське, лісове, рибне господарство та видобувну промисловість, тобто ті види економічної діяльності, завдяки яким людина отримує « первинну» (створену природою) продукцію.
16. Вторинний сектор охоплює переробну промисловість, електро-, газо- і водопостачання, та будівництво- види діяльності, що переробляють первинну продукцію та доводять її до споживача у вигляді кінцевих матеріальних благ.
17. Третинним сектором називають усі види діяльності, що надають послуг.
18. За секторальною структурою економіки розглядають країни різних стадій розвитку: доіндустріальної, індустріальної, постіндустріальної.
19. Чинники розміщення виробництва – ця сукупність причин, що зумовлюють вибір місця розташування окремих підприємств, їх груп і видів діяльності.
20. Виокремлюють дві групи чинників розміщення виробництва: природні та суспільні.
21. Суспільне виробництво має різні форми своєї організації, серед яких розрізняють концентрацію, дисперсію, комбінування, спеціалізацію, кооперування, агломерування.
22. Головними просторовими формами економіки на загальнодержавному рівні є економічні зони і райони.
23. Характерними ознаками економічного району є: тісний зв'язок з розташованими на його території найбільшим поселенням, що являє собою економічне ядро району, наявність певної господарської спеціалізації
24. Територіальна структура господарства – це сукупність певним чином розташованих територіальних елементів, що так чи інакше взаємодіють один з одним.
25. Серед чинників розміщення вироб ництва найбільше значення мають наступні: чинник природних умов, сировинний, водний, паливно-енергетичний, працересурсний, споживчий, транспортний, науковий, екологічний, військово-стратегічний.
Практична робота 1. Аналіз секторної моделі економіки.
Весь необхіндний матеріал до роботи розміщений на стор. 65 вашого підручника.
Домашнє завдання:
1. Опрацювати матеріали вашого підручника та мою для вас підбірку.
2. Виписати та вивчити терміни.
3. Виконати практичну роботу 1.
Географія 10 клас
Тема:Особливості економіки країн Європи. Первинний сектор економіки
Європа є одним із провідних світових осередків економічного зростання. Саме там розпочалися індустріалізація, розвиток капіталістичного господарства, впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Відбудувавши зруйновані під час Другої світової війни економіки, європейці зосередили зусилля на створенні суспільства загального добробуту. Рівень життя навіть малозабезпеченихверств населення у розвинених країнах Європи дуже високий порівняно з іншими регіонами світу, особливо із країнами, що розвиваються.
Чинниками міжнародної спеціалізації розвинених європейських країн є зменшення ролі природно-ресурсного потенціалу в них і зростання ролі капіталу, технологій та доступу до ринків збуту. Економічною перевагою низки країн є наявність сформованих ще у колоніальний період мереж сировинних і збутових зв’язків із країнами, що розвиваються, в Азії, Африці та Латинській Америці. Натомість формування спеціалізації країн з перехідною економікою більше залежить від природно-ресурсного, працересурсного та інвестиційного потенціалу. Важливим чинником економічного зростання у цій групі країн є подолання корупції та створення ефективної правової системи, що є необхідними умовами залучення закордонних інвестицій.
У структурі зайнятості та ВВП більшості країн Європи первинний сектор відіграє порівняно незначну роль. Водночас його розвиток є запорукою стабільного промислового виробництва в умовах потрясінь на міжнародних ринках і продовольчої безпеки. Крім того, для окремих невеликих рибальських поселень-рибальство і сільське господарство можуть бути основним джерелом заробітку. За секторальною структурою економіки відомо, що країни Європи перебувають на різних стадіях розвитку: індустріальній (ті, що мають велику частку вторинного сектору — 25 – 50 % і помірну первинного — 3 – 20 %) та постіндустріальній (мають дуже велику частку третинного сектору – понад 70 % і надзвичайно низьку первинного – до 2 %). Нині індустріальними є країни Східної Європи, постіндустріальними – Західної Європи.
Упродовж тривалого часу видобувна промисловість була фундаментом індустріального розвитку Європи, забезпечуючи потреби економіки в енергетичних ресурсах та конструкційних матеріалах. Водночас глобалізація світового господарства призвела до посилення конкуренції на ринку сировини ресурсів. Тому обсяги видобування мінеральних ресурсів сировини в Європі постійно скорочуються, а їх географія не завжди відображає географію запасів тих чи тих видів корисних копалин. Першочергове значення має забезпеченість енергетичною сировиною, головними споживачами якої є промисловість (електроенергетика, нафтопереробне виробництво, металургія), транспорт та виробництво хімічної продукції, житлово-комунальне господарство.
Попри суттєву вичерпаність запасів палива в Європі, його видобування продовжує відігравати вагому роль у спеціалізації низки країн. Так, вісім європейських держав входять до двадцятки світових лідерів з видобутку вугілля.
Домашнє завдання:
1. Опрацювати параграф 7-8.
2. Міні - дослідження.
Тема: Секторальні особливості країн Європи.
Завдання:
1. Розкрийте зв'язки з країнами Азії, Африки та Америки на конкретному прикладі.
2.Проаналізуйте діаграми структури економіки країн Європи (мал. 13) і встановіть, якими за рівнем розвитку (індустріальними чи постіндустрі-альними) вони є. Відповідь обґрунтуйте.
3. Які чинники визначають спеціалізацію сільського господарства різних Субрегіонів Європи? Наведіть приклади таких ланцюжків: чинник - ви-робництво - країни-лідери.
4. За рахунок чого Німеччина і Франція за обсягом деревини, доступної длязаготівлі, випередили традиційних лідерів - Швецію та Фінляндію?
5. Покажіть на карті країни Європи, що спеціалізуються на рибальстві.
Немає коментарів:
Дописати коментар