Доброго дня.

Сьогодні  30 вересня 2025 року.

Запрошую на урок географії учнів 8-11 класів.

Географія 8 клас

Тема: Як читати топографічну карту. Практична робота №6.

Пропоную переглянути:

1. ЧИТАННЯ ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ. 

Із попередніх параграфів ви багато дізналися про можливості топографічних карт давати детальну й різнобічну інформацію про місцевість, яка на ній зображена. Що ж означає вміння читати карту? Це не просто отримання інформації, а й уміння користуватися нею. Для цього необхідно вміти орієнтувати карту на місцевості, знати умовні знаки, вміти бачити взаємозв’язок між ними та читати рельєф. Усе це необхідно для формування правильного уявлення про характер місцевості та об’єктів, розташованих на ній. Крім цього, за допомогою топографічних карт можна визначати напрямки, відстані, площі, координати й висоти точок.

Читати карту краще послідовно — від загальних до детальних елементів. Спочатку слід з’ясувати масштаб карти й висоту перерізу рельєфу. Також корисною є додаткова інформація про рік проведення знімання та створення карти. Далі за допомогою умовних знаків визначається загальний характер зображеної місцевості. Після цього розпочинається детальне вивчення карти території відповідно до мети.

Масштаб — важливий елемент карти. Він потрібен для окомірного й точного обчислення відстаней і площ. Вимірювання відстаней на топографічній карті можна провести за допомогою лінійки або циркуля-вимірювача. Відстань між точками прямолінійних ділянок вимірюють у міліметрах і переводять у реальну відстань на місцевості за допомогою лінійного або числового масштабу. Якщо відстань має вигляд ламаної лінії, її довжину обчислюють як суму прямолінійних відрізків. Звивисті лінії вимірюють за допомогою курвіметра. Це прилад із коліщатком, яким проводять по карті вздовж необхідної лінії і вимірюють відстань.

Електронні курвіметри оснащені дисплеями, компасами, програмним забезпеченням, пам'яттю. Після вибору масштабу карти довжина лінії відобразиться відразу в кілометрах. Ці прилади можливо під'єднати до комп'ютера й переносити дані в цифровому вигляді для подальшого оброблення.

Визначати площі на топографічній карті можна різними способами. Найпростішими з них є визначення окомірно та за допомогою палетки. Основою окомірного визначення ділянки є порівняння її з розмірами (площею) квадрата прямокутної координатної сітки. Великі площі визначають палеткою, на якій нанесено сітку квадратів. Наприклад, для карт масштабів 1:25 000 сітка розміром 4x4 мм відповідатиме на місцевості 1 га. Палетку виготовляють власноруч нанесенням на кальку (пластик) сітки квадратів через деякі інтервали. Палетка накладається на ділянку, і підраховується кількість поділок.

Велику кількість інформації можна отримати з умовних знаків топографічної карти:

• покажчик схилу (бергштрих) вказує в бік зниження;
• верх цифр підписів горизонталей вказує в бік підняття схилу;
• зубці знаків скель, обривів і ярів указують у бік зниження;
• різниця двох висот на одному схилі або урізів води на річках показує напрямок загального зниження місцевості;
• чим більшими буквами підписана назва населеного пункту, тим більший він за своїм адміністративним значенням або кількістю населення;
• неофіційні назви населених пунктів, що прийняті серед місцевого населення, указуються в дужках під офіційною назвою;
• назви судноплавних водойм підписують великими буквами, несудноплавних — малими;
• площі, зайняті деревною рослинністю, зображуються на картах зеленим кольором, зайняті чагарником і низькорослою деревною рослинністю — світло-зеленим кольором, трав’яна рослинність має біле тло;
• ґрунти на картах позначаються лише ті, які суттєво відрізняються від навколишнього середовища (болота, солончаки, піски тощо).

2. ПОБУДОВА ПРОФІЛЮ ЗА ТОПОГРАФІЧНОЮ КАРТОЮ.

 Перш ніж побудувати профіль, необхідно візуально вивчити за картою місцевість, де проходитиме лінія профілю. Слід позначити найбільш високі й низькі ділянки.

Мал. 1. Побудова профілю місцевості.

Профіль місцевості будують у двох масштабах — горизонтальному і вертикальному. Профіль зручно будувати на міліметровому папері в такій послідовності:

• 1) на карті проводять лінію профілю, уздовж якої вивчають особливості рельєфу (мал. 1);
• 2) до профільної лінії прикладають смужку паперу, позначають на ньому виходи горизонталей і підписують їх;
• 3) визначають по лінії максимальну різницю висот і вибирають вертикальний масштаб профілю, який береться значно більше за горизонтальний;
• 4) на аркуші паперу проводять горизонтальну лінію (основу профілю);
• 5) до лінії (основи профілю) прикладають смужку паперу та переносять на нього намічені точки;
• 6) позначки висот намічених точок підписують під основою;
• 7) із лівого боку основи відкладають перпендикуляр, розмічають його на рівні відрізки (шкала висот) і вказують їх значення у встановленому вертикальному масштабі;
• 8) із кожної підписаної точки основи профілю відкладається перпендикуляр, на якому відмічається висота точки щодо вертикального масштабу;
• 9) отримані точки з’єднують плавною кривою лінією.

СЛОВНИК

Профіль місцевості — графік, який відображає переріз місцевості вертикальною площиною вздовж профільної лінії.

A terrain profile is a graph that shows a cross-section of a terrain in a vertical plane along a profile line.

Лінія профілю (профільна лінія) — лінія на карті, вздовж якої будується профіль місцевості.

A profile line is a line on a map along which a terrain profile is built.

Початок шкали висот має бути меншим за мінімальну абсолютну позначку на лінії профілю й виражений круглим числом. Вертикальний масштаб, як правило, у 5—10 разів більше за горизонтальний. Це обумовлене тим, що відносні висоти точок профілю значно менші за горизонтальні відстані між ними. Проте слід ураховувати, що в разі збільшення вертикального масштабу спотворюється реальний вигляд профілю місцевості через збільшення на ньому кутів нахилу схилів.

3. ОРІЄНТУВАННЯ ЗА КАРТОЮ НА МІСЦЕВОСТІ. СУЧАСНІ СПОСОБИ ОРІЄНТУВАННЯ.

 Орієнтування за картою на місцевості полягає у визначенні свого місця перебування й напрямку подальшого переміщення. Орієнтування передбачає знання умовних знаків, у яких відображено місцевість та рельєф на карті, уміння її орієнтувати, розпізнавати об’єкти на місцевості та порівнювати їх із зображенням на карті.

Насамперед потрібно зорієнтувати карту.

Найпростіші способи орієнтування — окомірне та за допомогою компаса або бусолі (компаса більших розмірів і досконалішої конструкції). Окомірне орієнтування здійснюється за допомогою ліній та об’єктів місцевості. Для орієнтування по лінії потрібно стати на лінію та розташувати карту так, щоб лінія на карті й лінія на місцевості були паралельні одна одній (мал. 2, а). Правильність орієнтування контролюють шляхом порівняння з розташуванням інших предметів на карті та місцевості.

Для орієнтування карти за напрямками на місцеві об’єкти використовують об’єкти на місцевості та їх зображення на карті. Місцеві предмети-орієнтири наносяться на топографічну карту з високою точністю. Чіткими й тривалими орієнтирами є пересічення доріг, лінії електропередачі та зв’язку, вузькі смуги лісу, захисні лісонасадження, огорожі, водогони, цвинтарі. Для орієнтування за напрямком на орієнтир карту повертають у горизонтальній площині так, щоб напрямок із відомої точки стояння на орієнтир збігся з відповідним напрямком на місцевості. Для точнішого орієнтування карти до цих точок прикладають лінійку й по ній візують, тобто суміщають лінійку з напрямком на орієнтир (мал. 2, б). Так само за найближчими орієнтирами визначають точку стояння. Намічають два-три найближчі орієнтири, які зображено на карті, та орієнтуються щодо них. Визначають окомірно відстань і, враховуючи напрямки та найближчі орієнтири, наносять точку стояння на карту. Основне правило визначення точки стояння — це орієнтування за віддаленими орієнтирами, а визначення точки — за найближчими.

За допомогою компаса карту орієнтують за сторонами горизонту. Таке орієнтування використовують, коли місце перебування на карті невідоме або місцевість бідна на орієнтири або закрита. При приблизному орієнтуванні карти спочатку визначають за компасом напрямок на північ, потім повертають карту так, щоб верхня (північна) сторона її рамки була спрямована на північ. Більш точно карту орієнтують за величиною магнітного схилення або за величиною поправки напрямку. Компас встановлюють на географічний меридіан (східну або західну рамку карти) на лінію, що проходить через поділки 0° і 180° (Пн-Пд) так, щоб нуль компаса було направлено на північ (мал. 3).

Далі компас разом із картою повертають у горизонтальній площині, поки стрілка не вкаже величину магнітного схилення для заданого аркуша карти. Зручніше компас ставити не на географічний меридіан, а на вертикальну лінію координатної сітки. Тоді стрілка компаса має показати величину поправки напрямку для цього аркуша карти. Якщо поправка напрямку або магнітне схилення менше 3°, що дорівнює одній поділці шкали компаса, їх під час орієнтування не враховують.

СЛОВНИК

Орієнтувати карту — тобто розмістити її горизонтально так, щоб лінії на місцевості були паралельні відповідним їм лініям на карті.

Orient the map means placing it horizontally so that the lines on the ground are parallel to the corresponding lines on the map.

Мал. 2. Способи орієнтування: а) окомірне орієнтування по лінії; б) орієнтування за напрямком.

Зіставлення карти з місцевістю є завершальним етапом орієнтування, на якому вивчають місцевість, уточнюють наявність об’єктів на карті й місцевості, вивчають рельєф. Обравши пункт призначення та приблизний напрямок подальшого переміщення, необхідно визначити точні напрямки. Для цього визначають магнітний азимут, обчислюють дирекційний кут, за яким наносять напрямок на карту. Якщо маршрут складається з декількох відрізків різного напрямку, азимут визначається для кожного відрізка.

Найсучаснішим є спосіб орієнтування за допомогою супутникової системи глобального позиціонування. За допомогою портативного GPS-приймача в автоматичному режимі визначаються точні координати місця перебування людини, які відображаються на дисплеї у зручній для користувача формі.

Мал. 3. Орієнтування карти за допомогою компаса.

Системі необхідний сигнал лише трьох супутників для визначення точного місця, де розташований об’єкт на планеті. За умови контакту із чотирма й більше супутниками визначаються висота перебування над рівнем моря, швидкість пересування, перешкоди на шляху тощо. До пам’яті GPS-приймачів заносяться детальні електронні карти континентів. Найпоширенішими додатками навігаційних карт для смартфонів є Apple Maps, Google Maps, HERE Maps, Maps.Me. Вони допоможуть контролювати траєкторію та напрямок руху, планувати маршрут, заносити його в пам’ять пристрою, щоб потім стежити за правильністю пересування. Деякі додатки оснащені голосовими підказками, візуалізацією місцевості.

• Уміння читати карту передбачає набуття навичок з орієнтування карти на місцевості, знання умовних знаків, уміння виявляти взаємозв'язки між ними, читати рельєф, визначати кути орієнтування, відстані та площі.
• Уміння читати умовні знаки сформує правильне уявлення про місцевість, характер рельєфу та об'єкти, розташовані на ній.
• Для отримання найвиразнішого зображення рельєфу у вертикальному розрізі будують профіль місцевості за заданим напрямком.
• Орієнтуючись за картою на місцевості, можна встановити своє місце перебування, прокласти маршрут руху, розрізнити об'єкти на місцевості.

Практична робота №6.

Тема: Прокладання маршрутів за топографічною картою та їх обґрунтування

Завдання:

• 1. Які існують способи вимірювання відстаней?
• 2. Якими способами орієнтують карту на місцевості?
• 3. Наведіть приклади додаткової інформації, що дають умовні знаки.
• 4. Які завдання можна розв'язувати за допомогою профілю місцевості?
• 5. Наведіть приклади практичного використання навігаційних карт для прокладання маршруту в смартфоні.
• 6.За допомогою наведеної вище інструкції та мал. 1 побудуйте профіль місцевості однієї з ділянок топографічної карти в атласі. Поясніть практичне значення вміння будувати профіль місцевості.
• 7. Висновок.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте п. 9 та мою для вас підбірку.

2. Виконайте практичну роботу 6.

Географія 9 клас

Тема: Чинники розміщення виробництва та форми просторової організації національної економіки.Практична робота 1. Аналіз секторної моделі економіки.

Сьогодні ми продовжимо вивчати розділ, який називається національна економіка і світове господарство, та зокрема тему національна економіка. Розміщення виробництва пов’язане з певними чинниками про які ви дізнаєтесь на уроці. Також ми будемо розглядати питання форм просторової організації національної економіки, їхнє виникнення, значення, з’ясуємо сучасні тенденції їхнього розвитку, впливу на господарство та соціальне середовище, навчимося визначати форми організації виробництва. 

Головне:

1.              Національна економіка – це сукупність видів господарської діяльності та відносин, що складається в суспільстві у процесі цієї діяльності в межах окремої держави (країни)

2.              Первинними складниками держави, її основними одиницями є підприємства, організації, заклади, установи, а також домашні господарства, що випускають різноманітну продукцію або надають різні послуги.

3.              За формами власності підприємства й організації бувають: державні, комунальні, приватні, колективні.

1.              Для характеристики національних економік використовують десятки різноманітних показників, найбільш універсальними з яких є валовий внутрішній продукт і валовий національний дохід країн.

2.              Валовий внутрішній продукт – це сукупна вартість за ригковими цінами усьго обсягу товарів і посліг, вироблених і реалізованих у країні за рік, враховуючого надходження від їх експорту (виведення за кардон) та імпорту (ввезення із-за кордону).

3.              ВВП держави не враховує доходів тих її громадян чи фірм, створених з їх участю, які працюють за кордоном.

4.              Валовий національний дохід (ВНД) – цу ВВП плюс доходи фірм і громадян країни, які отримані за кордоном, проте виключає доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в цій країні.

5.              Світовий банк та Міжнародний валютний фонд обчислюють ВВП і ВНД країн світу в єдиній валюті – доларах США.

6.              Економічний розвиток країни – це постійний перехід її національної економіки від одних етапів до інших, що супроводжується значними зрушеннями в господарській сфері суспільства.

7.              Екстенсивний шлях розвитку економіки передбачає збільшення обсягів виробництва, завдяки кількісному приросту виробничої бази, а не якісному її переоснащенню

8.              Інтенсивний шлях розвитку економіки базується на впровадженні новітніх досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, застосуванні нових технологій і матеріалів, підвищенні рівня освіти і кваліфікації працівників, поліпшенні організації виробництва тощо.

9.              Економічний розвиток характеризують різні показники, серед яких: обсяги виробництва ВВП чи ВНД на одну особу; рівень зайнятості населення, кількість якість робочої сили; рівень енерго- та матеріаломісткості виробництва; рівень організації та ефективності виробництва, що виявляється у величини продуктивності праці, якості продукції тощо.

10.          Індекс людського розвитку використовують для порівняння країн за рівнем соціально-економічного розвитку.

11.          Національну економіку характеризує її структура – внутрішня будова, що відображає склад видів діяльності та їхнє співвідношення між собою (у відсотках).

12.          До первинного сектору  видів економічної діяльності зараховують сільське, лісове, рибне господарство та видобувну промисловість, тобто ті види економічної діяльності, завдяки яким людина отримує « первинну» (створену природою) продукцію.

13.          Вторинний сектор охоплює переробну промисловість, електро-, газо- і водопостачання, та будівництво- види діяльності, що переробляють первинну продукцію та доводять її до споживача у вигляді кінцевих матеріальних благ.

14.          Третинним сектором називають усі види діяльності, що надають послуг.

15.              До первинного сектору  видів економічної діяльності зараховують сільське, лісове, рибне господарство та видобувну промисловість, тобто ті види економічної діяльності, завдяки яким людина отримує « первинну» (створену природою) продукцію.

16.              Вторинний сектор охоплює переробну промисловість, електро-, газо- і водопостачання, та будівництво- види діяльності, що переробляють первинну продукцію та доводять її до споживача у вигляді кінцевих матеріальних благ.

17.              Третинним сектором називають усі види діяльності, що надають послуг.

18.              За секторальною структурою економіки розглядають країни різних стадій розвитку: доіндустріальної, індустріальної, постіндустріальної.

19.              Чинники розміщення виробництва – ця сукупність причин, що зумовлюють вибір місця розташування окремих підприємств, їх груп і видів діяльності.

20.              Виокремлюють дві групи чинників розміщення виробництва: природні та суспільні.

21.              Суспільне виробництво має різні форми своєї організації, серед яких розрізняють концентрацію, дисперсію, комбінування, спеціалізацію, кооперування, агломерування.

22.              Головними просторовими формами економіки на загальнодержавному рівні є економічні зони і райони.

23.              Характерними ознаками економічного району є: тісний зв'язок з розташованими на його території найбільшим поселенням, що являє собою економічне ядро району, наявність певної господарської спеціалізації

24.          Територіальна структура господарства – це сукупність певним чином розташованих територіальних елементів, що так чи інакше взаємодіють один з одним.

25.          Серед чинників розміщення вироб ництва найбільше значення мають наступні: чинник природних умов, сировинний, водний, паливно-енергетичний, працересурсний, споживчий, транспортний, науковий, екологічний, військово-стратегічний.

  Домашнє завдання:

1. Опрацювати матеріали вашого підручника та мою для вас підбірку.

2. Виписати та вивчити терміни.

Географія 10 клас

Тема:Особливості економіки країн Європи. Третинний сектор економіки. Дослідження 3.

Європа є одним із провідних світових осередків економічного зростання. Саме там розпочалися індустріалізація, розвиток капіталістичного господарства, впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Відбудувавши зруйновані під час Другої світової війни економіки, європейці зосередили зусилля на створенні суспільства загального добробуту. Рівень життя навіть малозабезпеченихверств населення у розвинених країнах Європи дуже високий порівняно з іншими регіонами світу, особливо із країнами, що розвиваються.

Чинниками міжнародної спеціалізації розвинених європейських країн є зменшення ролі природно-ресурсного потенціалу в них і зростання ролі капіталу, технологій та доступу до ринків збуту. Економічною перевагою низки країн є наявність сформованих ще у колоніальний період мереж сировинних і збутових зв’язків із країнами, що розвиваються, в Азії, Африці та Латинській Америці. Натомість формування спеціалізації країн з перехідною економікою більше залежить від природно-ресурсного, працересурсного та інвестиційного потенціалу. Важливим чинником економічного зростання у цій групі країн є подолання корупції та створення ефективної правової системи, що є необхідними умовами залучення закордонних інвестицій.

У структурі зайнятості та ВВП більшості країн Європи первинний сектор відіграє порівняно незначну роль. Водночас його розвиток є запорукою стабільного промислового виробництва в умовах потрясінь на міжнародних ринках і продовольчої безпеки. Крім того, для окремих невеликих рибальських поселень-рибальство і сільське господарство можуть бути основним джерелом заробітку. За секторальною структурою економіки відомо, що країни Європи перебувають на різних стадіях розвитку: індустріальній (ті, що мають велику частку вторинного сектору — 25 – 50 % і помірну первинного — 3 – 20 %) та постіндустріальній (мають дуже велику частку третинного сектору – понад 70 % і надзвичайно низьку первинного – до 2 %). Нині індустріальними є країни Східної Європи, постіндустріальними – Західної Європи.

Упродовж тривалого часу видобувна промисловість була фундаментом індустріального розвитку Європи, забезпечуючи потреби економіки в енергетичних ресурсах та конструкційних матеріалах. Водночас глобалізація світового господарства призвела до посилення конкуренції на ринку сировини ресурсів. Тому обсяги видобування мінеральних ресурсів сировини в Європі постійно скорочуються, а їх географія не завжди відображає географію запасів тих чи тих видів корисних копалин. Першочергове значення має забезпеченість енергетичною сировиною, головними споживачами якої є промисловість (електроенергетика, нафтопереробне виробництво, металургія), транспорт та виробництво хімічної продукції, житлово-комунальне господарство.

Попри суттєву вичерпаність запасів палива в Європі, його видобування продовжує відігравати вагому роль у спеціалізації низки країн. Так, вісім європейських держав входять до двадцятки світових лідерів з видобутку вугілля.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати параграф 7-8.

2. Дослідження 3.

Тема: Секторальні особливості країн Європи.

Завдання:

1. Розкрийте зв'язки з країнами Азії, Африки та Америки на конкретному прикладі.

2.Проаналізуйте діаграми структури економіки країн Європи  і встановіть, якими за рівнем розвитку (індустріальними чи постіндустрі-альними) вони є. Відповідь обґрунтуйте.

3. Які чинники визначають спеціалізацію сільського господарства різних Субрегіонів Європи? Наведіть приклади таких ланцюжків: чинник - ви-робництво - країни-лідери.

4. За рахунок чого Німеччина і Франція за обсягом деревини, доступної длязаготівлі, випередили традиційних лідерів - Швецію та Фінляндію?

5. Географія 11 клас

Тема: Електронні карти і глобуси. Дослідження 1. Практична робота №3.

Практична робота №3.

Тема:Визначення за градусною сіткою координат точок,азимутів, відстаней у градусах і кілометрах між точками на різних за просторовим охопленням картах.

Завдання:

1. Визначте географічні координати :

оз.Чад, м. Ханой, вдсп.Вікторія, м.Київ, Мертвого моря, р. Лімпопо,пустелі Гобі,м.Пекін, Скандинавських гір,оз. Байкал, влк. Везувій,влк.Етна,оз.Танганїка, влк.Камерун, оз.Рудольф.

2. Визначте протяжність Африки з пч. на пд. уздовж 20 градусу сх. д. та із зх. на сх. уздовж 10 градусу пч. ш. в градусах та кілометрах.

3.Літак вилетів із Києва й пролетів у західному напрямку 1420 км, потім повернув на пч. і пролетів ще 1200 км. Позначте маршрут літака на к.к. " Фізична карта півкуль", обчисліть відстані кожного відрізка в градусах, визначте місце, де опинився літак, і укажіть координати цієї точки.Зясуйте азимут напрямку від Києва до цієї точки по прямій.

4. Висновок.

Дослідження 1.

Тема:Моделювання природних явищ на Землі в дні рівнодень та сонцестоянь.

Завдання:

1. Пригадайте, коли і з якої причини відбуваються дні рівнодень і сонцестоянь.

2. Опишіть  природні явища, що відбуваються в ці дні.

3. Проаналізуйте наслідки природи в ці дні.

4. Висновок: вкажіть, які природні явища можна спостерігати на Землі у дні рівнодень і сонцестоянь.

Викону роботу чекаю на наступний урок і не пізніше.

 

 Доброго дня.

Сьогодні 25 вересня 2025 року.

Запрошую на урок географії учнів 6-7 класів та на урок ЗБД учнів 6 класів.

Географія 6 клас

Тема: Які бувають масштаби.

Пропоную переглянути:

Масштаб. Слово масштаб німецького походження й означає «мірна паличка». Яку роль відіграє масштаб під час складання карти?

Зрозуміло, що під час складання планів місцевості, а особливо карт великих територій, без зменшень не обійтися. Адже нікому не потрібна карта, яка за площею дорівнює зображеній на ній місцевості. Скласти її важко й у кишеню не покладеш, а головне, осягнути її поглядом неможливо. Тому коли креслять карту, відстані на місцевості зменшують. Однак зменшують не «на око», а в певну кількість разів.

Масштаб — це ступінь зменшення довжин ліній на карті (плані, глобусі) порівняно з їх дійсними розмірами на земній поверхні. Масштаб показує, у скільки разів відстань на плані чи карті менша за відстань на місцевості.

На плані, карті чи глобусі обов’язково зазначений масштаб. Без нього важко розібратися з відстанями на карті. Існує кілька способів запису масштабу.

Види масштабів. Розрізняють числовий, іменований і лінійний масштаби.

Числовий масштаб — це відношення чисел. Наприклад, відношення 1:5000 показує, що на плані всі лінійні розміри зменшені в 5000 разів. Користуючись числовим масштабом, вимірювання можна проводити в будь-яких лінійних вимірах. З курсу природознавства ви знаєте, що лінійних мір є кілька. Наприклад, якщо на карті масштабу 1:25 000 виміряний відрізок має довжину 1 см, то йому на місцевості відповідає лінія довжиною 25 000 см. Якщо ж на цій карті виміряти відрізок довжиною 1 дюйм (2,54 см), то на місцевості йому відповідатиме 25 000 дюймів.

Ми часто чуємо вислови: більший масштаб, менший масштаб, дрібномасштабні й великомасштабні карти.

Числовий масштаб — це дріб, чисельник якого — одиниця, а знаменник — число, що показує, у скільки разів на плані чи карті зменшені справжні (дійсні) відстані. Чим більше число в знаменнику при незмінному чисельнику (а він у масштабі завжди одиниця), тим менший дріб, і, навпаки, чим менший знаменник, тим більший дріб. Порівняємо два масштаби: 1:50 000 і 1:250 000. Якщо знак ділення (відношення) після одиниці замінити рискою дробу, то знаменниками в цих дробах будуть числа 50 000 і 250 000. Зрозуміло, що в тому масштабі, де знаменник більший (250 000), дріб буде менший, отже, як не дивно, на перший погляд, і масштаб буде менший, хоча кількість цифр у ньому більша, ніж у масштабі 1:50 000. Відповідно до величини масштабу карти поділяють на дрібномасштабні, середньомасштабні та великомасштабні.

Крім числового, використовують також іменований масштаб, який дає можливість без додаткових перетворень наближено визначати розміри об’єктів і відстані між ними. В іменованому масштабі завжди є словесне пояснення величини масштабу. Наприклад, якщо числовий масштаб 1:50 000, то іменований записують так: в 1 см — 500 м. Це означає, що відрізок довжиною 1 см на плані відповідає відстані 500 м на місцевості.

Для точніших і швидких вимірювань на планах і великомасштабних картах застосовують лінійний масштаб. Основа масштабу — відрізок прямої лінії, поділений на рівні частини (найчастіше сантиметри). Біля кожної поділки написані числа, що відповідають відстані на місцевості. Позначка «0» міститься на одну поділку праворуч від початку відрізка, перший відрізок поділений на менші частини. Зробивши нескладні розрахунки, можемо дізнатися, якій відстані на місцевості відповідають ці малі частинки.

Для вимірювання відстаней за допомогою лінійного масштабу використовують циркуль-вимірювач . Якщо відстань між об’єктами не перевищує довжини лінійного масштабу, то послідовність роботи така:

• 1. Ставимо ніжки циркуля так, щоб голки були в центрі умовних знаків (відстань між голками відповідає довжині відрізка на плані між цими об’єктами).
• 2. Прикладаємо циркуль до лінійного масштабу, поставивши голку лівої ніжки на. поділку Ом. Права голка вимірювача покаже відстань на місцевості. Проте здебільшого права голка циркуля не потрапляє на поділку, а отже, для точнішого вимірювання потрібно скористатися дрібнішими поділками, які ліворуч від позначки «0».

Вимірювання відстані за допомогою лінійного масштабу

• 3. Переставляємо циркуль ліворуч так, щоб права голка точно стала на найближчу поділку лінійного масштабу. Ліва голка переміститься ліворуч від позначки «0» і покаже відповідну кількість малих поділок.
• 4. Знаючи кількість метрів у малих і великих поділках, визначимо відстань між об’єктами.

Якщо відстань між об’єктами більша за довжину лінійного масштабу або вимірюють криву лінію, то спочатку ніжками циркуля вибирають на масштабі відрізок основи масштабу. Потім одну голку циркуля ставлять у початкову точку відрізка і, повертаючи циркуль відносно однієї з голок, «крокують» маршрутом. Загальна довжина відрізка дорівнюватиме кількості кроків, помноженій на величину основи масштабу, плюс залишок, який вимірюється за лінійним масштабом.

Числовий масштаб карти (наприклад, 1:1 000 000) показує, що довжина відрізків на ній порівняно з їх довжиною на місцевості зменшена в 1 000 000 разів і 1 см на карті відповідає 1 000 000 см на місцевості. Ми маємо навчитися переводити числовий масштаб в іменований. Наприклад, числовий масштаб — 1:50 000, а іменований — в 1 см — 50 000 см = 500 м. Отже, іменований масштаб треба записати так: в 1 см — 500 м.

1. Переведіть числові масштаби в іменовані.

• А 1:20 000
• Б 1:75 000
• В 1:4000
• Г 1:100 000

2. Який числовий масштаб відповідатиме іменованому масштабу в 1 см — 40 км?

• А 1:400
• Б 1:40
• В 1:400 000
• Г 1:4 000 000

3. Переведіть іменований масштаб у числовий.

• А в 1 см — 5 км
• Б в 1 см — 300 км
• В в 1 см — 600 м
• Г в 1 см — 300 м

Запишемо:

• Масштаб — це ступінь зменшення довжин ліній на карті (плані, глобусі) порівняно з їх дійсними розмірами на земній поверхні.
• Масштаб показує, у скільки разів відстань на плані чи карті менша за відстань на місцевості.
• Розрізняють числовий, іменований і лінійний масштаби.
• На планах і великомасштабних картах масштаб у будь-якій точці зображення завжди однаковий і за ним можна проводити вимірювання.
• Масштаби вибирають залежно від величини відстані, яку потрібно зобразити. Наприклад, треба зобразити відстань 6 км. Тоді масштаб в 1 см — 10 м не підходить, тому що ця відстань відповідає лінії в 600 см, тобто в 6 м; але лінію в 6 м не можна помістити на звичайному аркуші паперу. Зручніше вибрати масштаб в 1 см — 1 км. При такому масштабі відстань у 6 км буде відповідати лінії в 6 см.

Домашнє  завдання:

1. Опрацюйте п. 8-9 та моб для вас підбірку.

2. Дайте письмову відповідь на наступні завдання:

• 1. Для чого потрібний масштаб? Що він показує?
• 2. Які є види масштабу? Наведіть приклад числового масштабу. Переведіть його в іменований масштаб.
• 3. Охарактеризуйте лінійний масштаб.

Розгляньте план місцевості . Зверніть увагу на числа й написи, подані під нижньою рамкою плану. Прочитайте їх. Установіть, який це вид масштабу. Що він означає?

 План місцевості

Географія 7 клас

Тема: Відстані між точками, що лежать на одному меридіані, на одній паралелі в градусах і кілометрах. Практична робота 3.

Пропоную переглянути:

Які лінії на карті (глобусі) називаються паралелями, а які – меридіанами?

На глобусі (і географічних картах) паралелями називають лінії, що проведені паралельно до екватора. Вони показують географічну широту. Меридіанами називають лінії, що проходять через північний і південний полюси перпендикулярно до екватора. Вони показують географічну довготу

Яка протяжність земного екватора в кілометрах та градусах?

Протяжність земного екватора становить приблизно 40 075 км або 360°. Один градус екватора дорівнює приблизно 111,3 км (40 075 км : 360° = 111,3 км).

Поясніть, чому протяжність одного градуса екватора в кілометрах майже така сама, як і протяжність одного градуса меридіана.

Протяжність одного градуса екватора в кілометрах майже така сама, як і протяжність одного градуса меридіана, тому що:

1. Екватор і меридіани ділять Землю на рівні півкулі. Екватор ділить Землю на Північну і Південну півкулі, а меридіан, що проходить через 0° і 180°, ділить Землю на Західну і Східну півкулі.
2. Земля має форму, близьку до кулі (геоїда). Через це окружність Землі по екватору і по меридіану майже однакова.
3. Довжина екватора становить приблизно 40 075 км, а довжина будь-якого меридіана - близько 40 008 км. Різниця між ними лише 67 км або 0,17%.
4. Якщо поділити довжину екватора (40 075 км) на 360°, то отримаємо 111,3 км в 1°. Якщо поділити довжину меридіана (40 008 км) на 360°, то вийде 111,1 км в 1°.

Тобто, через майже однакову окружність Землі по екватору і меридіану, протяжність 1° цих великих кіл в кілометрах відрізняється лише на 0,2 км (111,3 км - 111,1 км = 0,2 км). Ця різниця дуже незначна в масштабах планети.

Порівняйте дві величини: довжина 1° на екваторі - 111,3 км, а довжина 1° меридіана - 111,1 км. Чому ці величини відрізняються? Адже обидва кола ділять Землю на рівні півкулі.

Різниця між довжиною 1° на екваторі (111,3 км) та довжиною 1° меридіана (111,1 км) пов’язана з формою Землі, яка не є ідеальною сферою.

Визначте масштаб глобуса, якщо відстань між екватором і 10-ю паралеллю становить 3,71 см. Яку відстань пролетить літак, який здійснює кругосвітню подорож вздовж екватора та вздовж 40-ї паралелі?

Для вирішення цього завдання нам потрібно виконати кілька кроків:

Визначення масштабу глобуса:

Відстань між екватором і 10-ю паралеллю на Землі становить приблизно 1111 км (10° * 111.1 км/°).

На глобусі ця відстань 3,71 см. Масштаб = 1111 км / 3,71 см ≈ 299,46 км/см або приблизно 1:29 946 000

Відстань кругосвітньої подорожі вздовж екватора:

Довжина екватора Землі ≈ 40075 км

Відстань кругосвітньої подорожі вздовж 40-ї паралелі:

Довжина 40-ї паралелі = 85,4 * 360 = 30744 км

Отже, відповідь:

• Масштаб глобуса приблизно 1:29 946 000
• Відстань кругосвітньої подорожі вздовж екватора: 40075 км
• Відстань кругосвітньої подорожі вздовж 40-ї паралелі: приблизно 30744 км

Літак, що летить вздовж 40-ї паралелі, пролетить на менше, ніж якби він летів вздовж екватора.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №3.

Тема: Визначення протяжності (у градусах і кілометрах) материків із півночі на південь та із заходу на схід за допомогою градусної сітки на карті / глобусі.

Завдання:

1. Визначте протяжність (у градусах і кілометрах) материка Євразія із півночі на південь по меридіану 80° сх. д.

2. Визначте протяжність (у градусах і кілометрах) материка Австралія із заходу на схід по 30° пд. ш.

3. Визначте протяжність (у градусах і кілометрах) Південної Америки із заходу на схід за лінією екватора.

4. Визначте за картою півкуль відстань між двома точками (обраними самостійно), які розташовані на одному меридіані, використавши градусну сітку.

А Розрахуйте відстань у кілометрах між м. Києвом і м. Каїром (столиця Єгипту) за меридіаном 30° сх. д.

Б Обчисліть ширину Середземного моря в кілометрах за меридіаном 20° сх. д.

5. Складіть алгоритм визначення протяжності материків у градусах і кілометрах з використанням градусної сітки.

6. Який спосіб визначення довжини ліній на глобусі й карті - за допомогою масштабу чи градусної сітки - вам здається точнішим? Чому?

7. Виміряйте на глобусі довжину земного екватора, визначте його розмір за масштабом і зіставте із загальновідомою точною довжиною - близько 40 000 км.

8. Обчисліть відстань (у градусах і кілометрах) між Південним тропіком і Північним полярним колом за будь-яким меридіаном.

9. Розрахуйте відстань у градусах і кілометрах від міста Києва до екватора по меридіану 30 сх. д. Скористайтеся градусною сіткою.

10. Користуючись додатковими джерелами інформації, дізнайтесь ім’я вченого, який увів поняття «паралель» та «меридіан». Коли вперше з’явилися на карті меридіани та паралелі?

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте п. 8 та мою для вас підбірку.

2. Виконайте практичну роботу 3.

ЗБД 6 клас

Тема: Правила безпеки під час воєнних дій.

Пропоную переглянути:

Небезпеки в населеному пункті у воєнний час

Війна — це величезна небезпека для всього цивілізованого світу, країни та кожної людини окремо. З першого дня широкомасштабного військового вторгнення в Україну Росія порушує правила ведення війни та норми міжнародного права, масово чинить воєнні злочини та злочини проти людства, руйнуючи інфраструктуру та депортуючи населення. Через воєнні дії рівень загроз будь-якого походження суттєво зростає. (Пригадайте небезпеки техногенного характеру, екологічні катастрофи, епідемії тощо.) У такі моменти важливо дбайливо ставитися до власного життя, до життя близьких і рідних людей, друзів, бути відповідальними та готовими прийти на допомогу тим, хто її потребує.

 На вулиці м. Маріуполя. Травень 2022 р.

Заходи безпеки та правила поведінки щодо небезпек у воєнний час

У разі відсутності пристосованих сховищ для укриття можна використовувати нерівності рельєфу: канави, ями, окопи. Якщо поруч є печери, бетонні конструкції, широкі труби водостоку, скористайтеся ними, а коли знаходитеся в лісосмузі, сховайтеся між деревами.

                                                                              Види укриттів

У разі раптового обстрілу та відсутності поблизу споруд цивільного захисту, сховища й укриття — ляжте на землю головою в бік, протилежний до вибухів. Прикрийте голову валізою або іншими речами, закрийте долонями вуха та відкрийте рот — це зменшить ризики пошкодження органів слуху. Не виходьте з укриття до кінця обстрілу.

Змоделюйте ситуації та розгляньте небезпеки й ризики, що мають такі укриття.

Чому під час артобстрілів не можна ховатися в підвалах панельних будинків, біля автомобільної техніки, автозаправних станцій, у транспорті, поблизу будівель стратегічного значення (держструктур, електростанцій, заводів тощо)?

Де можна заховатися в будинку? Що таке правило «двох стін»?

Від небезпеки вас має відділяти щонайменше дві стіни. Одна, імовірно, зруйнується від удару, а друга захистить від уламків стіни, скла тощо. Тому ховатися безпечно в місці, що розташоване за другою від фасаду опорною стіною. Зазвичай це тамбур, коридор і передпокій. Навіть якщо вам здається, що будинок нестійкий, підвалу немає, а в укритті немає місця, залишайтеся біля опорних стін — вони витримають.

Як діяти при обстрілах житлових будинків? Правила порятунку

Сповіщення про повітряну тривогу буває двох видів: переривчаста сирена (чекайте, за 5 хв після сигналу засоби зв’язку повідомлять, що робити далі), безперервна сирена (треба негайно йти в укриття).

Після сповіщення про повітряну тривогу треба вимкнути: світло, газ, воду, якщо є — від’єднати газовий балон, спустити тиск і покласти в безпечне місце.

Найбільш небезпечні місця в будинку: перший, другий і третій поверхи (загроза потрапляння куль при обстрілах), останній поверх (небезпечний при повітряній тривозі), підвал (є імовірність опинитися під завалами).

Якщо залишились у квартирі, треба сховатись у ванній кімнаті, якщо в ній немає газового котла, або за двома глухими стінами.

Із собою в укриття візьміть:

Алгоритм дій та прийняття обґрунтованого рішення в разі виявлення вибухонебезпечних предметів

Коли ви шукали інформацію до нашого сьогоднішнього уроку, ви переглядали відео «Урок із мінної безпеки» та створювали чек-лист «Поводження з вибухонебезпечними предметами (ВНП)». Ви вже знаєте, що до ознак підозрілих предметів належать:

• залишені в громадських місцях (транспорті) без нагляду валізи, пакунки тощо;
• зовнішня подібність предмета до боєприпасу;
• навчально-імітаційні, сигнальні, освітлювальні, піротехнічні вироби;
• наявність у предмета антени з радіоприймальним пристроєм;
• наявність у предмета годинникового механізму або електронного таймера;
• наявність у предмета запаху гасу, розчинника, паливно-мастильних і хімічних матеріалів тощо;
• наявність у предмета елементів (деталей), що не відповідають їхньому прямому призначенню;
• наявність на дверях і вікнах будь-яких сторонніх підозрілих предметів, закріплених за допомогою дроту, ниток, важелів, шнурів тощо.

Вибухонебезпечні й підозрілі предмети

Ознаки підозрілих предметів

• 1. Залишені без нагляду предмети (коробки, валізи, пакети та ін.), які не повинні знаходитися в цих місцях.
• 2. Каністри, пляшки, інші ємності, з яких відчувається запах бензину, газу й інших нафтопродуктів.
• 3. Коробки, у яких умонтовані лампочки, перемикачі або дроти.
• 4. Предмети, на яких закріплені радіотелефони, пейджери, годинники й інші аналогічні пристрої.

Гранати: мінімальна безпечна відстань для евакуації — 200 м.

Міни: мінімальна безпечна відстань для евакуації: протипіхотні — 100 м, направленої дії — 300 м, протитанкові — 150 м.

Артилерійські й авіаційні снаряди: мінімальна безпечна відстань для евакуації — 150-1200 м.

Саморобні вибухові пристрої: мінімальна безпечна відстань для евакуації — 200 м.

Мінімальна відстань для евакуації: дипломат — 500 м; коробка 300х200х150 мм — 350 м; пакет 100х200 мм — 300 м.

Зразки предметів, залишених без нагляду

 Зразки вибухових пристроїв: а) гранати; б) міни; в) авіаційні снаряди

Увага!

У разі виявлення вибухонебезпечних або підозрілих предметів у жодному разі не чіпайте їх руками та не пересувайте.

Про небезпечну знахідку негайно повідомте поліцію і пожежно-рятувальну службу за телефонами 112, 101 і 102.

Одразу припиніть будь-які роботи біля небезпечного предмета. За допомогою палиць, мотузки чи яскравої тканини огородіть місце знахідки. Не допускайте до нього людей, а тим більше дітей. Відведіть їх на відстань не менше ніж 100 м.

Дочекайтеся приїзду спеціальних служб, щоб точно вказати місце й обставини виявлення небезпечного предмета.

Якщо ви бачите вибухонебезпечний пристрій

1. Не підходьте! У разі виявлення вибухонебезпечного пристрою або підозрілого предмета потрібно зупинитися, роздивитися, чи немає поряд подібних предметів, і відійти на безпечну відстань (хоча б 100 м, а краще 300 м). Повертатися потрібно тим шляхом, яким і прийшли.

2. Не чіпайте!

Категорично забороняється:

• торкатися пристрою;
• пересувати його;
• намагатися розібрати;
• накривати чимось;
• заносити в приміщення;
• ударяти по ньому;
• кидати у водойму;
• розпалювати поруч багаття або кидати в нього предмет;
• закопувати в землю.

3. Повідомте дорослих або телефонуйте рятувальникам 112, 101 чи в поліцію 102.

Укажіть адресу й орієнтири місця, де виявили пристрій. Телефонувати потрібно на безпечній відстані (300 м) від вибухонебезпечного пристрою, аби він не спрацював. Рятувальники також радять відключити мобільні телефони поблизу місця розташування вибухового пристрою, оскільки він може бути радіокерованим.

Самодопомога та долікарська допомога в стресових ситуаціях, при травмах

Ознайомтеся з експертними порадами фахівців МОЗ «Що треба знати про надання першої допомоги?».

Перша допомога — це проведення найпростіших медичних заходів для порятунку життя, зменшення страждань потерпілого від надзвичайної ситуації і попередження розвитку можливих ускладнень.

Алгоритм дій

• 1. Огляньте місце події та переконайтеся в тому, що надання допомоги буде безпечним: забезпечте власну безпеку, а також безпеку потерпілих і людей, що перебувають поряд.
• 2. Оцініть стан постраждалих (свідомість, дихання, пульс).
• 3. Якщо в постраждалих відсутні ознаки життя та немає критичної кровотечі (або ви вже її ліквідували), треба розпочати серцево-легеневу реанімацію.
• 4. Переведіть постраждалих у стабільне положення (на бік, обличчям до себе, рука під головою, нога зігнута в коліні), якщо не йдеться про підозру на травми хребта та кісток тазу й серцево-легенева реанімація була вдалою.
• 5. Не залишайте постраждалих і контролюйте стан їхніх життєвих функцій до прибуття екстрених служб.

Якщо ви не маєте відповідних навичок для надання допомоги, треба звернутися за допомогою до інших присутніх на місці події.

Якщо ви не впевнені у своїх діях — краще утриматися; головне правило першої допомоги — не нашкодити!

Кроки до успіху

Найвища цінність суспільства — людина, її життя і здоров’я. Потреба в безпеці — це одна з базових, фундаментальних потреб людини. Упродовж усього життя люди дбають про власну безпеку, учаться запобігати небезпечним ситуаціям та уникати небезпек. Але загроз не стає менше: натомість в умовах сьогодення з’являються нові.

Так, серйозною небезпекою стали ризики воєнного часу. Ви маєте зрозуміти, що нині воєнні виклики та ризики — частина вашого життя, ви маєте бути готовими, щоб захистити себе. Тому кожен / кожна з вас має передбачити надзвичайні ситуації, мінімізувати та звести нанівець дію ризиків і небезпек, спричинених війною.

Домашнє завдання:

1.  Опрацюйте матеріал п. 4 та мою для вас підбірку.

2. Дайте письмову відповідь на анступні запитання:

• 1. Які вам відомі небезпеки для людини в населеному пункті у воєнний час?
• 2. Як потрібно діяти в разі виявлення вибухонебезпечних предметів?
• 3. Назвіть відомі вам правила поведінки щодо небезпек у воєнний час.

• 4. Чи можете ви надавати допомогу, якщо не впевнені у власній безпеці?
• 5. За якими показниками треба оцінити стан постраждалого?
• 6. За яких умов потрібно розпочинати серцево-легеневу реанімацію?
• 7. Чи можна залишати постраждалого до прибуття екстрених служб?
• 8. Куди потрібно звернутися в подібних ситуаціях?