Доброго дня.

Сьогодні 19 вересня 2025 року.

Запрошую на урок географії учнів 8,9,10 класів.

Географія 8 клас

Тема: Як зображається територія України в картографічних творах. Практична робота 3, дослідження 2.

Пропоную переглянути:

Поява перших картографічних зображень території сучасної України. 

Як ви вже знаєте, територія сучасної України завжди цікавила дослідників минулого. Не лише описи, а й зображення цих земель трапляються на давньогрецьких і давньоримських картах. У творах таких античних учених, мандрівників, географів, як Анаксимандр, Геродот, Ератосфен, є багато важливої інформації про морське узбережжя України.

Згадки про наш край можна знайти у творах візантійських, арабських географів і мандрівників, а також у давньогрецьких морських путівниках - периплах.

За часів Київської Русі картографічну інформацію про землі нинішньої України надавали у своїх працях арабський географ Аль-Ідрісі, іспанський монах Беатус. Також вона є на портоланах Чорного моря, картах Птолемея та Касторіуса.

• Терени України на арабських картах та картах-портоланах.

 В епоху середньовіччя картографічна наука почала занепадати. Було відхилено античну гіпотезу про те, що Земля куляста. У Європі карти створювали в монастирях учені-богослови, переважно це були ілюстрації до релігійних книг. Тому культуру стародавніх єгиптян, греків і римлян наслідували араби. Вони удосконалили методи визначення широти та оптичні астрономічно-геодезичні прилади, які використовувалися в картографічній науці. Це, та результати спостережень арабів за зірками, дало змогу підвищити точність карт.

У X ст. був створений комплект з 21 карти із зображенням мусульманського світу. У 1154 р. відомий арабський мандрівник та географ Аль-Ідрісі створив детальну карту тогочасного світу, на якій південь зображено зверху (див. QR-код).

В епоху раннього Відродження новий поштовх для розвитку отримали культура, ремесла, з’являлися багаті торговельні міста. Зростала кількість морських перевезень. У цих умовах постала нагальна потреба в географічних картах, які б передавали точну інформацію про рельєф і гідрографічну сітку суходолу, берегову лінію та особливості шельфової зони, морські й океанічні простори. У Європі широкого вжитку набувають морські навігаційні карти - портолани, які виникли в XIII ст. Точність цих морських карт, що з’явилися через тисячу років після античної епохи, феноменальна в порівнянні з будь-якими їхніми іншими давніми й середньовічними попередниками. Очевидно, такий потужний якісний стрибок став можливий завдяки застосуванню магнітного компаса й астролябії, що дозволили точно визначати координати та напрямки. На них не використовувалася географічна сітка й проекції. Характерною їхньою ознакою була компасна сітка у вигляді перехрещених прямих ліній, що виходили з певних точок карти за компасними румбами. На портоланах докладно зображувалася берегова лінія і порти (див. QR-код).

ВАША ДУМКА

Чому портолани у свій час були надзвичайно дорогі й високо цінувалися?

Саме в епоху Відродження з’являється термін «карта». Він походить від латинського «charta» (аркуш, папір), що походить від грецького слова χάρτης (хартес - папір з папірусу).

• Картографування території України за Нового та Новітнього часу. Одним з перших картографічних зображень, яке охоплювало територію південних і східних від Дніпра регіонів, була карта відомого італійського картографа Баттісти Агнезе, створена 1548 р. Територія сучасної України також відображалася на поширених у Московській державі в XVI-XVII ст. схематичних рукописних картах. Українські землі зображено на 15-аркушевій карті Європи Герарда Меркатора в масштабі приблизно 1:3 600 000 (1572 р.), а також на картах атласу Меркатора (1595 р.).

Значною подією в розвитку картографування українських земель було створення в XVII ст. карт, виконаних на основі інструментальних зйомок та топографічних вимірів. У 1613 р. польським друкарем, художником та гравером Томашем Маковським створено чотириаркушну карту Великого князівства Литовського (див. QR-код).

Як ви вже знаєте, першими картами української території та окремих її частин були карти, складені інженером і картографом Гійомом де Бопланом. Перелік картографічних творів Боплана, присвячених Україні, налічує 23 оригінальні карти, не враховуючи їхніх варіантів. Це план Кодацької фортеці (1639 р.), Українська географічна карта (1639 р.), Генеральна карта України (1648 і 1660 рр.), Спеціальна карта України (1650 р.), карти Дніпра (опубліковані 1662 р.), 12 карт-ілюстрацій до «Опису України» (1652 р.). Усі вони зберігаються в 16 бібліотеках, розташованих у 14 містах восьми держав Європи.

Перші ж вітчизняні друковані карти знаходимо в «Києво-Печерському патерику», який було надруковано в 1661 р.

З початком економічних реформ наприкінці XVII - на початку XVIII ст. відбуваються якісні зміни в картографії. Створюються навігаційні карти Чорного та Азовського морів, судноплавних річок, актуальним стає розвиток військової картографії. Так, у XVII ст., у період гетьманства І. Мазепи, в Україні розпочинається топографічна зйомка окремих полків.

У XVIII - на початку XIX ст., із запровадженням топографічних зйомок на основі методу тріангуляції, який застосовували австрійські та російські топографи, відбувається детальне картографування території України. До 1885 р. створено карти всієї території України, що входила до складу Російської імперії. Західноукраїнські землі закартографовано в польські та австрійські карти.

Упродовж XIX ст. не припинялися роботи зі створення карт Чорного та Азовського морів за матеріалами гідрографічних робіт. У середині XIX ст. з’являються праці з історико-топографічних досліджень, метою яких було реконструювання історичних подій минулого.

• Українська картографія в Новітній час. З кінця XIX ст. розвивається тематичне картографування. Цьому сприяв розвиток природничих, економічних і соціальних наук. Створюються геологічні, кліматичні, демографічні, етнографічні карти, а також карти промисловості, сільського господарства, транспортних шляхів.

Становлення української національної картографії пов’язане з діяльністю академіка С. Рудницького. Його особливе досягнення в започаткуванні картографічного напряму в українській географії та обґрунтуванні основ створення навчальних географічних карт. Завдяки його роботі Україну чи не вперше було представлено в картографічних працях як цілісну просторову одиницю. У 1927 р. С. Рудницький очолив створений у Харкові Український науково-дослідний інститут географії та картографії.

У другій половині XX ст. виходить з друку низка тематичних атласів. Створюються шкільні краєзнавчі атласи окремих областей; загальні політико-адміністративні й загальногеографічні карти, карти окремих регіонів.

Нині в Україні продовжується розвиток картографічної справи, проводяться сучасні знімальні роботи щодо оновлення загальногеографічних і тематичних карт і створення їхніх нових типів.

• Національний атлас України, електронні карти. Особливу групу географічних атласів становлять національні атласи. Це фундаментальне картографічне, комплексне, науково-довідкове видання, яке дає повне й цілісне уявлення про територію певної країни. У 2008 р. державне науково-виробниче підприємство «Картографія» випустило Національний атлас України, створений спеціалістами Інституту географії Національної академії наук України. Це офіційне державне видання, у якому підібрано новітню інформацію про Україну. В атласі є карти, що характеризують природні умови й ресурси України, екологічну ситуацію, населення, економіку, історію. Існує також його аналог в електронному вигляді.

Електронні карти - це окремий вид картографічних зображень, які формуються на основі даних цифрових карт і відображуються на різних засобах (монітор комп’ютера, дисплей смартфона або планшета, супутникового навігатора). Особливістю електронних карт є те, що вони існують лише в певний проміжок часу та, виконавши своє завдання, змінюються іншими.

ВАША ДУМКА

На сайті електронної версії Національного атласу України http://wdc.org.ua/atlas/ розгляньте та порівняйте зображення території України на різних картах у розділі «Історія».

Класифікація цифрових та електронних карт відповідає загальноприйнятому поділу звичайних карт за змістом і призначенням: цифрова загальногеографічна карта, цифрова тематична карта, цифрова топографічна карта, цифрова геологічна карта тощо. Електронні карти, так само як і звичайні, створюють у певних масштабах, проекціях, використовують відповідні умовні знаки.

ПІДСУМУЄМО!

• Описи й зображення території сучасної України зустрічаються ще на давньогрецьких і давньоримських картах, а також у творах античних учених, мандрівників, географів.
• У XIII ст. в Європі широкого застосування набувають морські навігаційні карти - портолани.
• Перші карти всієї української території створив у 1650-1660 рр. Пйом де Боплан, французький військовий інженер і картограф.
• Національний атлас України - це фундаментальне картографічне комплексне науково-довідкове видання, яке дає повне й цілісне уявлення про територію нашої держави.
• Електронні карти - це окремий вид картографічних зображень, які формуються на основі даних цифрових карт і відображуються на різних засобах (монітор комп’ютера, дисплей смартфона або планшета, супутникового навігатора).

ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Перипл, портолан, карта, атлас, електронна карта.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал вашого підручниеа та мою для вас підбірку.

2. Дайте письмову відповідь на наступні запитання:

• 1. Чи запам’ятали? Коли та де з’явилися перші картографічні зображення України?
• 2. Чи зрозуміли? Чим відрізняється картографування території на різних етапах розвитку картографії?
• 3. Чи можете застосувати? Чи можливо провести сучасні кордони України на старовинній карті?
• 4. Чи можете проаналізувати? Як змінювалося картографування території сучасної України протягом історичного часу?
• 5. Чи можете оцінити? Яке значення має Національний атлас України для навчання?

Географія 9 клас

Тема: Світове господарство.

Пропоную переглянути:

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО (СВІТОВА ЕКОНОМІКА).

 Різні природні умови визначили потребу у придбанні товарів, що виробляли чи вилучали з природи інші народи. Уже на початку розвитку світової економіки, ще за привласнюючого господарювання, первісні люди обмінювали рідкісні мушлі та бурштин на інші види виробів. З постанням перших держав виникають міжнародні економічні відносини й формується світовий ринок. У його основі лежить використання країнами світу своїх природних і відносних переваг. Таким чином виникає світове господарство.

Світове господарство — це система національних економік, пов’язаних між собою різними формами міжнародних економічних відносин.

Світове господарство стосується кожного з нас безпосередньо. Ми користуємося речами, виготовленими в Туреччині, Польщі, Китаї, країнах Європи, п’ємо каву з Бразилії, чай з Індії. В Україні чимало вітчизняних товарів містять складові, вироблені за її межами. Світове господарство пройшло тривалий шлях свого розвитку, продовжує змінюватись й у наші дні. Відповідно в історії розвитку світового господарства виділяють певні його етапи (табл. 3).

Таблиця 3

Етапи розвитку світового господарства

Формування світового господарства — тривалий історичний процес, який пов’язаний з певними подіями в історії людства. Серед них рубіжними є такі:

1. Неолітична революція — історичний період переходу в епоху неоліту від привласнюючого до відтворюючого типу господарства.

Це пов’язано з:

• відокремленням рослинництва від скотарства, появою передумов для товарообміну;
• відокремленням ремесел від сільського господарства, формуванням ринку й торговельної діяльності та як наслідок — виникненням приватної власності, відокремленням міста від села.

2. Промислова революція — перехід від ручної праці до машинного виробництва, розвиток промисловості, активізація торговельних відносин між країнами світу; розширення мережі залізниць, що сприяло сполученню внутрішніх частин континентів; утворення світового ринку після епохи Великих географічних відкриттів (кінець XVIII-XIX ст.), розширення ринку завдяки розвитку транспорту, зокрема морського.

3. Науково-технічна революція — докорінне якісне перетворення господарства, за якого наука стає безпосередньою виробничою силою. Під впливом розвитку науково-технічного прогресу в промисловості й на транспорті, а також еволюції світового ринку, сформувалось єдине світове господарство. Її наслідком є новітня інформаційна революція.

Отже, на кінець XXI ст. світове господарство сформувалось, проте його розвиток триває і сьогодні.

ПОДІЛ ПРАЦІ.

 Організуючою основою світового господарства є поділ праці (мал. 16). Так, окремі країни можуть виробляти те, що інші зробити не в змозі. Завдяки сприятливому клімату та якості ґрунту в Іспанії, наприклад, вирощують цитрусові, а не пшеницю. В Україні, навпаки, через природні умови вирощують пшеницю, а не помаранчі. Тому країни спеціалізуються на вирощуванні одного продукту й потім торгують ними між собою.

Мал. 16. Поділ праці в системі світового господарства

Залежно від кліматичних умов, природних, трудових ресурсів, технологій різні країни спеціалізуються на виробництві окремих продуктів і купують решту необхідного за кордоном. Наприклад, Демократична Республіка Конго (ДР Конго) й ПАР володіють значними запасами корисних копалин. Гондурас і Гватемала, завдяки своєму географічному положенню, мають природні переваги у вирощуванні тропічних фруктів. Швейцарія та Японія зосередили наукове виробництво.

Поділ праці полягає в спеціалізації діяльності окремих виробників товарів чи послуг і товарному обміні між ними продуктами цієї діяльності.

Територіальний поділ праці (географічний поділ праці) — це просторовий вияв поділу суспільної праці. У його складі виділяють міжнародний поділ праці.

МІЖНАРОДНИЙ ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ ПРАЦ

-І виявляється у спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції, послуг і подальшому обміні ними.

Головні чинники міжнародного географічного поділу праці:

• географічне положення країн (наприклад, спеціалізація на морському рибальстві приморських країн);
• природно-ресурсна база (визначає спеціалізацію країн на видах добувної промисловості, сільського й лісового господарства, відпочинку, туризмі);
• соціально-економічні умови (розвиток окремих видів економічної діяльності під впливом історичних, національних, релігійних особливостей, рівень нагромадження капіталів, науково-технічний розвиток тощо).

Спеціалізація на певних видах продукції та послуг передбачає їх виробництво в розмірах, які значно перевищують потреби країни-виробника. Так формується міжнародна спеціалізація, яка орієнтована на експорт продукції й визначає «обличчя» країни в міжнародному поділі праці. Наприклад, Саудівська Аравія є постачальником на світовий ринок нафти, Канада — зерна, Замбія — міді, Японія — електроніки.

Відкриваємо Україну

Конструкторське бюро імені Антонова (м. Київ) розробило літак з найбільшою у світі вантажопідйомністю — Ан-225 «Мрія» (мал. 17). Нині «Мрія» виконує комерційні міжнародні вантажні перевезення.

Мал. 17. Ан-225 з космічним кораблем «Буран» у польоті

Світовий ринок — сфера стійких товарно-грошових відносин між юридичними й фізичними особами країн світу, основою яких є міжнародний поділ праці.

Особливістю географічного поділу праці є те, що він дає змогу зменшити або й зовсім зняти проблеми, пов’язані, наприклад, з нестачею ресурсів у будь-якому районі країни. Що ширший вибір взаємодіючих чинників і передумов має країна, то більші в неї можливості брати участь у міжнародному географічному поділі праці. Щоб подібна спеціалізація могла виникнути взагалі, необхідні певні умови: країна, що виходить на світовий ринок, повинна мати переваги бодай над частиною інших виробників продукції, яку вона пропонує. Наприклад, мати дешеву сировину або володіти секретами новітніх технологій. Водночас на світовому ринку має бути попит на цю продукцію, витрати на транспортування повинні бути вигідними і для країни-виробника, і для споживача.

Так виникають порівняльні (відносні) переваги одних країн щодо інших у виробництві певної продукції. Із часом вони можуть змінюватись. Наприклад, Франція на початку XX ст. імпортувала зерно через нестачу власного його виробництва, а нині вона його експортує найбільше серед країн-членів ЄС. Це зумовлено впровадженням від 60-х років XX ст. інтенсивних новітніх технологій у рослинництві цієї країни. Таким чином, опертя на досягнення науки дозволяють докорінно змінити міжнародну спеціалізацію країн світу.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ

• Більшість країн є невід’ємною частиною світової економіки.
• Світове господарство остаточно сформувалось наприкінці XIX ст. і пройшло певні етапи розвитку.
• Національні економіки країн світу спеціалізуються на виробництві певної продукції для подальшого обміну на інші товари чи послуги.
• В економіці діє закон порівняльних переваг — кожна країна має порівняльну перевагу у виробництві того чи іншого товару чи послуги й може отримати вигоду, торгуючи ними.

Міні - проєкт.

Завдання:

• 1. Дайте визначення поняття «світове господарство».
• 2. З якою метою порівнюють структуру господарств різних країн чи регіонів?
• 3. Поясніть, чому ми стверджуємо про єдність світового господарства, якщо до нього належать економіки країн різних типів.
• 4. Що таке міжнародний географічний поділ праці й чим він зумовлений?
• 5. На виробництві якої продукції спеціалізується Україна в міжнародному поділі праці.

• 6.Користуючись картами шкільного атласу, визначте країни, що спеціалізуються на виробництві: риби, алмазів, кави, нафти, бавовни, годинників, вовни, парфумів, літаків.
• 7.Нанесіть на контурну карту країни-лідери в зовнішній торгівлі та за картами атласу встановіть, яку продукцію вони експортують.Проаналізувавши карту шкільного атласу «Світові ресурси», визначте, у якій країні (Республіка Корея, Єгипет, Німеччина, Бразилія) слід заснувати виробництво легкових автомобілів, мобільних телефонів, 
• 8.розчинної кави, готель на березі моря. Зазначте чинники розміщення цих виробництв в обраних вами країнах.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал п. 6 та мою для підбірку.

2. Виконайте завдання міні-проєкту та надішліть на перевірку.

Географія 10 клас

Тема: Особливості економіки країн Європи. Первинний сектор економіки

Європа є одним із провідних світових осередків економічного зростання. Саме там розпочалися індустріалізація, розвиток капіталістичного господарства, впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Відбудувавши зруйновані під час Другої світової війни економіки, європейці зосередили зусилля на створенні суспільства загального добробуту. Рівень життя навіть малозабезпеченихверств населення у розвинених країнах Європи дуже високий порівняно з іншими регіонами світу, особливо із країнами, що розвиваються.

Чинниками міжнародної спеціалізації розвинених європейських країн є зменшення ролі природно-ресурсного потенціалу в них і зростання ролі капіталу, технологій та доступу до ринків збуту. Економічною перевагою низки країн є наявність сформованих ще у колоніальний період мереж сировинних і збутових зв’язків із країнами, що розвиваються, в Азії, Африці та Латинській Америці. Натомість формування спеціалізації країн з перехідною економікою більше залежить від природно-ресурсного, працересурсного та інвестиційного потенціалу. Важливим чинником економічного зростання у цій групі країн є подолання корупції та створення ефективної правової системи, що є необхідними умовами залучення закордонних інвестицій.

У структурі зайнятості та ВВП більшості країн Європи первинний сектор відіграє порівняно незначну роль. Водночас його розвиток є запорукою стабільного промислового виробництва в умовах потрясінь на міжнародних ринках і продовольчої безпеки. Крім того, для окремих невеликих рибальських поселень-рибальство і сільське господарство можуть бути основним джерелом заробітку. За секторальною структурою економіки відомо, що країни Європи перебувають на різних стадіях розвитку: індустріальній (ті, що мають велику частку вторинного сектору — 25 – 50 % і помірну первинного — 3 – 20 %) та постіндустріальній (мають дуже велику частку третинного сектору – понад 70 % і надзвичайно низьку первинного – до 2 %). Нині індустріальними є країни Східної Європи, постіндустріальними – Західної Європи.

Упродовж тривалого часу видобувна промисловість була фундаментом індустріального розвитку Європи, забезпечуючи потреби економіки в енергетичних ресурсах та конструкційних матеріалах. Водночас глобалізація світового господарства призвела до посилення конкуренції на ринку сировини ресурсів. Тому обсяги видобування мінеральних ресурсів сировини в Європі постійно скорочуються, а їх географія не завжди відображає географію запасів тих чи тих видів корисних копалин. Першочергове значення має забезпеченість енергетичною сировиною, головними споживачами якої є промисловість (електроенергетика, нафтопереробне виробництво, металургія), транспорт та виробництво хімічної продукції, житлово-комунальне господарство.

Попри суттєву вичерпаність запасів палива в Європі, його видобування продовжує відігравати вагому роль у спеціалізації низки країн. Так, вісім європейських держав входять до двадцятки світових лідерів з видобутку вугілля.

Дослідження  1.

Тема: Секторальні особливості країн Європи.

Завдання:

1. Розкрийте зв'язки з країнами Азії, Африки та Америки на конкретному прикладі.

2.Проаналізуйте діаграми структури економіки країн Європи (мал. 13) і встановіть, якими за рівнем розвитку (індустріальними чи постіндустрі-альними) вони є. Відповідь обґрунтуйте.

3. Які чинники визначають спеціалізацію сільського господарства різних Субрегіонів Європи? Наведіть приклади таких ланцюжків: чинник - ви-робництво - країни-лідери.

4. За рахунок чого Німеччина і Франція за обсягом деревини, доступної длязаготівлі, випередили традиційних лідерів - Швецію та Фінляндію?

5. Покажіть на карті країни Європи, що спеціалізуються на рибальстві.

 Домашнє завдання:

1. Опрацювати параграф 7-8.

2. Виконати дослідження1 та надіслати СЬОГОДНІ на перевірку.