Доброго дня.

Сьогодні 2 вересня 2025 року.

Запрошую на урок географії учнів 8,9,10 та 11 класів.

Географія 8 клас

Тема:  Що вивчає географія України.

Пропоную переглянути:

Об’єкти вивчення географії України. 

У 7-му класі ви вивчали материки та океани. Регіональна географія вивчає також і менші регіони світу, наприклад окремі країни. Отож у 8-му класі ви розпочинаєте вивчати географію України, яка є однією з найбільших країн Європейського регіону. Протягом навчального року ви дізнаєтеся про специфічні риси географічного положення нашої країни, її територіально-адміністративний устрій, географічні відомості про територію України в минулому та сучасні географічні дослідження, про особливості її неповторної природи. Крім того, ви дізнаєтеся про народи, що населяють країну, мови, релігію, традиції українського народу.

Отже, географія України як навчальний предмет у 8-му класі має кілька об’єктів вивчення, серед яких географічне положення країни, властивості природних компонентів і природних комплексів та закономірності поширення їх територією України, а також особливості населення.

Вивчати географію своєї держави і цікаво, і дуже корисно. Адже ви не лише дізнаватиметеся нові дані і збиратимете різні відомості про Україну, а й з їхньою допомогою почнете розуміти місце нашої держави у світі, сутність того географічного простору, в якому вам доведеться жити, працювати, творити, мандрувати, дбаючи про свою рідну землю.

• Методи досліджень фізичної та суспільної географії України. 

Для пізнання природи і господарства України географи послуговуються різними методами дослідження. Серед них насамперед методи спостереження і вимірювання. Як ви вже знаєте, сучасні спостереження здійснюють за допомогою штучних супутників Землі, літаків-лабораторій або науково-дослідних суден. При цьому традиційно використовують метод опису окремих географічних об’єктів, у тому числі засобами фото- і відеозйомки. Географічні спостереження та опис формують основу географічних знань.

Зібрані первинні географічні дані дають ученим змогу застосовувати порівняльно-географічний метод. Аналіз природних явищ, процесів та їхнє порівняння нерідко супроводжуються методом моделювання, що передбачає створення їхніх моделей (наприклад, циклонів й антициклонів).

Для пізнання здебільшого суспільних об’єктів, процесів і явищ географи успішно використовують такий загальнонауковий метод, як статистичний. Він не лише дає змогу визначити кількісні суспільно-географічні показники, а й допомагає виявити тенденцію розвитку господарства, різних видів діяльності, передбачити наслідки, скласти географічний прогноз. Статистичні дані часто зводять у таблиці, графіки, діаграми, що спрощує їхній аналіз й узагальнення.

Особливим методом і для фізичної, і для суспільної географії є картографічний метод, за допомогою якого відображають просторове розміщення і взаємозв’язки різних природних і соціально-економічних об’єктів, явищ чи процесів на території України.

Ще на ранніх етапах вивчення території України виник науковий метод, що отримав назву районування. При цьому єдину територію країни поділяють на райони за певними ознаками. Так, виокремлюють природні, економічні та інші райони. Цей метод має не лише наукове, а й практичне значення, оскільки допомагає людям у господарській діяльності, у побуті, загалом у житті.

Мал. 1. Національний науково-природничий музей у Києві

• Джерела географічної інформації. Це насамперед різноманітні географічні енциклопедії, довідники, словники, у яких узагальнено численні наукові дослідження на території України. Так, цінним науковим виданням є тритомна «Географічна енциклопедія України». Важливим джерелом географічних знань для вас є шкільний підручник, атлас, а також Інтернет.

Одним із сучасних джерел інформації є географічні інформаційні системи (ГІС). Це спеціальні комп’ютерні програми, які завдяки регулярному оновленню через Інтернет дають змогу не лише відстежувати й аналізувати різні географічні явища і процеси, а й постійно поповнювати інформацію про них.

Для дослідження території України географи широко застосовують глобальну систему позиціонування (GPS), яка дає змогу досить точно визначити положення і швидкість руху об’єкта на поверхні Землі чи в атмосфері, та систему геоекологічного моніторингу.

Як джерело географічних знань велику цінність мають музеї, передусім краєзнавчі. Експозиції краєзнавчих музеїв знайомлять відвідувачів з природою, населенням і господарством того чи іншого куточка України. Особливе місце серед таких музеїв посідає Національний науково-природничий музей у Києві (мал. 1).

Географічні відомості про Україну ви також можете отримати з джерел масової інформації, як-от: газети, журнали, радіо, телебачення. Нетрадиційними джерелами географічних знань є художні й літературні твори українських митців, а також український фольклор: прислів’я та приказки, народні казки і легенди, народні прикмети і загадки.

ГОЛОВНЕ

• Географія України вивчає властивості природних компонентів і природних комплексів і закономірності їхнього поширення територією України, а також особливості населення.

• Основні методи географічних досліджень території України: спостереження, порівняльно-географічний, районування, статистичний, картографічний.

• До традиційних джерел географічних знань належать підручник, навчальні посібники, енциклопедії, словники, географічні карти; до нетрадиційних - мистецькі твори та український фольклор.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати п. 1 та мою для вас підбірку.

2. Дайте пмсьмову відповідь на наступні запитання ( надсилати їх на перевірку не потрібно, розглянемо на уроці):

1. Які об’єкти вивчення географії України?

2. Наведіть приклади основних джерел географічних знань.

3. Які методи використовують географи для дослідження території України?

4. Чому ГІС є важливим джерелом географічної інформації?

5. Доберіть приклади літературних, художніх творів чи українського фольклору, що ілюструють природні особливості території України.

Географія 9 клас

Тема: Економічна географія в системі географічних наук.

Пропоную переглянути:

Економічна географія – галузь науки, яка досліджує географічні засади світового господарства, глобальних проблем людства й сільськогосподарських зав’язків, а також територіальну організацію суспільства у світі й окремих країнах з урахуванням інтеграційних процесів у різних регіонах планети.

Завдання економічної географії:

Економічна географія вивчає інтеграційні процеси у різних регіонах світу;

Політико-географічне дослідження країн світу;

Пошуки нових закономірностей у територіальній організації суспільства;

Вивчення соціально – економічних аспектів глобальних проблем людства;

Дослідження окремих країн, регіонів та їх зв’язків з Україною.

Об’єкт вивчення економічної географії – просторова (територіальна) організація виробничої діяльності суспільства. 

Як галузь фундаментальної науки вона вивчає територіальну організацію

виробництва, особливості формування територіально-економічної структури.

господарства різних країн, окремих регіонів, усього світу.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Підручник, опрацювати § 1.

2. Дайте письмову відповідь на наступні запитання:

Що вивчає економічна географія як галузь географічної науки?

Яке місце посідає економічна географія в системі географічних наук?

У чому полягає актуальність досліджень економічної географії?

Географія 10 клас

Тема: Що вивчає курс " Географія: регіони та країни".

Пропоную переглянути:

Сьогодні ми починаємо вивчати  курс «Географія: регіони та країни», де познайомимося з різноманіттям держав світу. Саме держави формують образ сучасного людства, що представляють собою живий багатобарвний світ окремих народів, які перебувають у безперервному русі. Будь-яка країна, будь-який народ вносить свій внесок в світову економіку, науку, культуру. Так, стародавній густонаселений Китай вступив в епоху небаченого економічного підйому. Маленькі Нідерланди стали сільськогосподарської державою першого «рангу», великим експортером продуктів харчування. Японія створила дуже ефективну систему освіти та наукових досліджень, що багато в чому пояснює її вихід на передові рубежі в економіці світу. Особливу увагу ми приділимо розвиненим або великим країнам і регіонам, таким як США, країни Західної Європи, Японія, Китай, Індія, регіони Африки, Латинської Америки і т. д.

Як зрозуміло з назви курсу, в його основу покладено регіональний та країнознавчий принципи. Загальною метою курсу є формування єдиної географічної картини світу на прикладі вивчення населення та просторової організації економіки як у регіонах, так і в окремих країнах з урахуванням сучасних геополітичних, соціальних, економічних та екологічних аспектів. Перед вами постануть:

Європа, яка зробила величезний внесок у розвиток світової цивілізації;

Азія та Америка, які вражають своїми контрастами: існуючими водночас успіхами та проблемами економічного розвитку;

далека, неповторна й самобутня Океанія;

Африка з її найбіднішими в світі країнами, в яких проблеми все більше загострюються. 

    Ви також ознайомитеся з окремими країнами з різних регіонів світу:

США та Японією – лідерами світової економіки за багатьма показниками;

Великою Британією, Францією, Німеччиною та Італією, які становлять основу європейської економічної системи;

переселенськими країнами Канадою та Австралією, що за порівняно короткий час досягли високих економічних показників;

Китаєм, Індією та Бразилією, відомими значним економічним зростанням в останні десятиліття;

екзотичними країнами африканського регіону – Єгиптом та ПАР;

деякими сусідніми країнами України та їх економічним та політичним упливом на нашу державу – Польщею, Білоруссю, Росією.

  Таким чином, курс «Географія: регіони і країни» надасть уявлення про особливості населення й просторової організації економіки в регіонах світу та деяких країнах, сформує вміння орієнтуватися в світових та регіональних соціально- економічних, суспільно- політичних та екологічних процессах.

Регіон – це територіальне утворення, яке сформовано у законодавчому порядку на рівні, що є безпосередньо нижчим після загально державного, та наділене політичним самоврядуванням.

Відомий український учений у галузі економічної і соціальної географії Олег Шаблій вважає, що поняття "регіоналізація", яке є похідним від поняття "регіон", вживається у двох значеннях:

а) як процес наукового обґрунтування регіону (-ів), визначення його (їхніх) просторових меж і складу та загальних рис;

б) як реально існуючий поділ земної поверхні, зосереджених на ній елементів суспільства, чи суспільства в цілому, на окремі великі частини.

Нині в Україні немає офіційного визначення поняття "регіон". Проте в Концепції державної регіональної політики України та в Законі України "Про стимулювання розвитку регіонів" зазна чено, що під терміном "регіон" у цих документах розуміють території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Саме в такому значенні термін "регіон" набув поширення у повсяк денній практиці державного управління та наукових дослідженнях в Україні.

Географічне спадщина - являє собою елементи культури і цивілізації, зробила великий вплив на сучасні географічні особливості регіону та світу. Окремі елементи матеріальної і духовної культури значною мірою вплинули на сучасні особливості регіону або стали світовим надбанням. Наприклад, Азія є батьківщиною всіх світових і етнічних релігій, а Америка дала людині кукурудзу та картоплю.

 Географічна специфіка регіону - це особливості розміщення населення і господарства на різних етапах історичного розвитку та характеристика їхнього сучасного просторового малюнка. Наприклад, в Азії це розміщення не змінювалося тисячоліттями, а в Африці і, особливо в Америці і Австралії, сучасний малюнок розміщення населення і господарства став формуватися лише кілька століть тому в ході європейської колонізації. Географічна специфіка регіону це і територіальна сукупність господарських зв'язків. У Європі воно єдине в силу відносно невеликих масштабів регіону, відсутність істотних внутрішніх перешкод та особливостей історичного розвитку. В інших регіонах, за винятком Австралії, яка є територією однієї країни, картина інша: окремі їх частини досить слабко економічно пов'язані один з одним.

Регіони світу за класифікацією ООН :

    Статистичний відділ ООН задля здійснення статистичного аналізу процесів та явищ, що відбуваються в сучасному світі, розробив систему, за якою поділив материки на великі регіони світу (макрорегіони), які, в свою чергу, поділяються на менші субрегіони. Зазначимо, що віднесення країни чи території до того чи іншого регіону не залежить від жодних політичних, економічних або інших чинників.

  Так виникла геосхема ООН, за якою світ поділений на 5 великих регіонів (макрорегіонів):   Європа, Азія, Океанія, Америка та Африка.

   Кожен з них поділений на субрегіони. Межі регіонів і субрегіонів не завжди збігаються з межами частин світу та материків. Так, регіон Європа за класифікацією ООН поширюється на Північну Азію, яка становить азійську частину Росії. Відповідно площа регіону Азія є меншою, ніж частин світу, що має таку саму назву. Субрегіон Північна Америка, який є частиною регіону Америка, тягнеться від Гренландії на півночі до державного кордону США та Мексики на півдні. Територія ж материка Північна Америка простягається далі на південь до Панамського каналу.

Американський політолог С. Хантінгтон запропонував виділяти вісім цивілізаційних регіонів: західний (християнсько-католицький), слов’янсько-православний, ісламський, конфуціанський, індуїстський, японський, латиноамериканський та африканський – перші шість за релігійною, а останні два за географічною ознакою. Культурно-історичне районування, офіційно застосовується ООН (ЮНЕСКО), семичленного, при якому в якості головних регіонів розглядають європейський, арабо-мусульманський, індійський, далекосхідний, тропическо-африканський, північноамериканський і латиноамериканський.

Домашнє завдання:

1. Опрацювати § 1   підручника.

2. Знати і вміти показувати  історико-географічні регіони світу (за картою).

3. Письмово виконати наступне завдання:

Використовуючи карту «Історико-географічні регіони світу», визначте, в якому європейському субрегіоні розташована Україна. На основі критеріїв виділення регіонів доведіть або спростуйте  приналежність нашої країни до певного субрегіону. 

Географія 11 клас

Тема: Географія як система наук.

Пропоную переглянути:

Структурні компоненти географії.

 Географія - одна з найдавніших галузей знань. Її основи було закладено в Стародавній Греції. Батьком географії вважають грецького вченого та письменника Ератосфена Киренського, який у 240 р. до н. е. вперше використав термін «географія» й уперше визначив розміри Землі.

Декілька тисячоліть пішло на формування підвалин класичної географічної науки. Спершу це стосувалося становлення фізичної географії. Водночас поодинокі дослідники намагалися поєднувати суспільні процеси з компонентами географічного середовища. Так виникли нові напрями географічних досліджень - соціально-географічний та економіко-географічний. Тривалий час географія існувала як описова дисципліна, що розповідала про поширення окремих компонентів географічної оболонки, їхню взаємодію та взаємозалежність. У першій половині ХІХ ст. було закладено підґрунтя сучасної конструктивної географії, що інтенсивно розвивається дотепер.

Географія - система наук, що вивчає географічну оболонку Землі, її просторову, природну та соціально-економічну різноманітність, а також зв'язки між навколишнім середовищем і діяльністю людини.

До її складу входять три групи наук, що стосуються різних сфер знань (мал. 1). До природничих належать фізико-географічні науки; до суспільних - соціально- та економіко-географічні науки. Крім того, існують загальногеографічні науки.

Мал. 1. Система географічних наук

Фізико-географічні науки вивчають закономірності будови та розвитку географічної оболонки, а також її окремих частин. Основу фізичної географії становлять загальне землезнавство (вивчає закономірності розвитку географічної оболонки в цілому), ландшафтознавство (вивчає природні комплекси, тобто ландшафти, які сформувалися в межах географічної оболонки), а також палеогеографія, що досліджує розвиток природи Землі в минулі геологічні ери. Загальне землезнавство складається з низки природничих наук, що вивчають закономірності розвитку окремих компонентів географічної оболонки. Усі фізико-географічні дисципліни мають узагальнену назву - «науки про Землю».

Соціально- та економіко-географічні науки вивчають взаємодію суспільства з навколишнім середовищем, закономірності розселення та розміщення виробництва, умови та особливості його розвитку в різних регіонах і країнах. Виокремлюють цілу низку спеціальних соціально- та економіко-географічних наук.

До загальногеографічних відносять такі науки, як картографія, країнознавство, краєзнавство, геоекологія. В останні десятиліття виникла геоінформатика - наука, технологія та виробнича діяльність, в якій застосовують засоби інформатики для одержання, зберігання, переробки та відбору географічної інформації. Основними завданнями геоінформатики є створення баз географічних даних і керування ними, аналіз і моделювання географічних процесів та явищ, а також розроблення програмового забезпечення для реалізації перших двох цілей.

Об'єкт дослідження географії.

 Усі три групи географічних наук тісно пов'язані між собою. Їхнім спільним об'єктом дослідження вважають закономірності розміщення та взаємодії компонентів географічного простору на різних рівнях: глобальному, регіональному, локальному.

Географічний простір - складний земний планетний простір, розташований на конкретній території, який розвивається в часі й охоплює всі сфери географічної оболонки: літосферу, атмосферу, гідросферу, біосферу та антропосферу.

На сучасному етапі розвитку суспільства основною метою географічних досліджень стало наукове обґрунтування шляхів раціонального природокористування, доцільної системи розселення та просторової організації економічної діяльності людини, створення основ екологічно безпечного розвитку суспільства.

Поняття «геосистема».

 Все, що нас оточує, є геосистемами: великими й малими, природними й створеними людиною.

Геосистема (географічна система) - географічне утворення (тобто земний простір) різного рівня, що складається з цілісної множини взаємопов'язаних, взаємодіючих компонентів.

Геосистеми реально існують на земній поверхні, підкоряються принципам загальних зв'язків, взаємозумовленості та розвитку. Геосистемам притаманні певні властивості (мал. 2). Одна з них - територіальність, тобто існування на певній території (на відміну від таких систем, як живий організм, мовні системи, складні технічні пристрої тощо). Отже, на специфіку геосистем впливають їхні географічне положення, площа, конфігурація та інші територіальні особливості. Територіальність геосистем дає можливість ефективно використовувати картографічні методи під час їхнього виділення, зображення та аналізу.

Мал. 2. Геосистеми

Компонентами геосистем є їхні сталі складники, які, у свою чергу, є фрагментами окремих зовнішніх оболонок Землі: речовини, що містяться в земній корі, повітряні маси, водойми, ґрунти, рослинність, тваринний світ. Елементи геосистеми - окремі неподільні матеріальні об'єкти.

Геосистема - це не хаотична сукупність компонентів, а складне просторово-часове утворення, що має певну будову та розвивається як єдине ціле. Компоненти будь-якої геосистеми тісно взаємопов'язані між собою через потоки речовин, енергії, інформації, міграцію хімічних елементів. Усі ці процеси називають функціонуванням геосистеми. Геосистеми взаємодіють з космічною сферою та людським суспільством. Саме зв'язки в геосистемах визначають їхню цілісність. Розрізняють вертикальні зв'язки (тобто між компонентами) та горизонтальні (між різними геосистемами).

Важливими властивостями функціонування геосистем є їхні стійкість та саморегуляція. Стійкість - це здатність зберігати свої властивості та структуру протягом тривалого часу за умов зміни навколишнього середовища, а також повертатися до первісного стану. Саморегуляція передбачає здатність підтримувати на певному рівні типовий стан і зв'язки між компонентами. Водночас геосистемі притаманна динамічність (мінливість), тобто вона перебуває в постійному розвитку: із часом вона змінюється, розширює або скорочує свою площу.

Поняття «геосистема» та поняття «ландшафт» («природний комплекс») близькі, але не тотожні. По-перше, деякі науковці вважають геосистемою лише природні географічні утворення. У такому сенсі геосистеми є об'єктом вивчення фізико-географічних наук. Інші фахівці під геосистемою розуміють ширші складні утворення, що містять як компоненти природи, так і населення та його господарську діяльність. У такому сенсі розрізняють геосистеми природні та природно-антропогенні (або природно-технічні). Останні є сукупністю взаємодіючих природних і штучних об'єктів. Подібні геосистеми формуються внаслідок будівництва й експлуатації інженерних та інших споруд, комплексів і технічних засобів, що взаємодіють з навколишнім середовищем. До складу природно-антропогенних систем входять: підсистема природних об'єктів (геологічні тіла, а також природні водойми, ґрунти, рослинність, тваринний світ) і підсистема штучних об'єктів (наземні та підземні споруди, штучні водойми, завезені ґрунти, антропогенна рослинність).

По-друге, ландшафт (природний комплекс) передбачає не будь-який, а лише певний набір взаємопов'язаних компонентів природи, кількість яких не може бути безкінечною. До його складу мають входити деякі обов'язкові компоненти, відсутність яких руйнує природний комплекс. Для існування геосистеми немає обмежень: достатньо двох об'єктів, між якими були б будь-які відносини. Геосистема - відкрита система, тобто частина її складників має зв'язки зі складниками, що не належать до її структури, тобто із зовнішнім середовищем геосистеми.

Рівні геосистем. 

До геосистем належать системи лише певного просторового інтервалу. Лінійні розміри геосистем надзвичайно різні: від найменших - у декілька метрів до найбільшої геосистеми - географічної оболонки. Згідно з просторовими розмірами виокремлюють кілька рівнів (класів) геосистем, основними з яких є глобальний (планетарний), субглобальний, регіональний та локальний. Рівень геосистеми визначає особливості чинників її формування та розвитку. Що вищий рівень, то геосистема більша за масштабами, більш давня та менш мінлива.

Глобальною (планетарною) геосистемою є географічна оболонка, що являє собою систему взаємопов'язаних зовнішніх оболонок Землі: літосфери, атмосфери, гідросфери, біосфери, антропосфери. До субглобального рівня геосистем належать материки та океани, географічні пояси, природні зони. Їхні площі вимірюються десятками та сотнями мільйонів квадратних кілометрів. На регіональному рівні виокремлюють такі геосистеми, як природні країни, природні краї, природні області, природні райони. Їхні розміри вимірюються тисячами квадратних кілометрів. Розміри локальних геосистем змінюються в межах від кількох квадратних метрів до кількох тисяч квадратних метрів. Це місцевості, урочища та інші.

Пізнавальна та конструктивна роль географії. 

Роль географії у суспільстві здавна визначається передусім її пізнавальним характером, що полягає в накопиченні та зберіганні різних знань про географічний простір. Нині триває подальше вивчення закономірностей розміщення та взаємодії компонентів географічного середовища на різних рівнях: від локального до глобального. Оскільки сучасна географія одночасно є як природничою, так і суспільною наукою, особливу увагу вона приділяє особливостям існування людини на Землі, глибокому вивченню процесу взаємодії суспільства з природою, розміщенню виробництва, системам розселення. Усі ці знання використовують у визначенні соціально-економічного розвитку територій з урахуванням природних, соціальних, економічних та екологічних чинників, для обґрунтування регіональної політики, регіональних цільових програм тощо. Через те в наш час географія перетворилася з описово-пояснювальної науки на прикладну, конструктивно-перетворювальну.

Загострення глобальних проблем створило загрозу існуванню людства на Землі, що поставило перед географією завдання оптимізації стосунків між суспільством і природою, раціоналізації господарської діяльності. Конструктивна роль географії тісно пов'язана з моделюванням подальшого розвитку світу. Постійно зростає сфера застосування географічних досліджень у державній політиці країн. Географічний прогноз як складова частина соціально-економічних прогнозів визначає, як зміняться геосистеми у просторово-часових рамках регіонів світу, окремих країн, районів, міст.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал п. 1 та мою для вас підбірку.

2. Дайте письмову відповідь на наступні запитання ( на перевірку не надсилайте - поспілкуємося на уроці офлайн):

1. Чому сучасну географію вважають системою наук? Назвіть її основні структурні компоненти. 2. Що є об'єктом дослідження географії? 

3. Що таке геосистема? Назвіть рівні геосистем.

 4. У чому полягає пізнавальна та конструктивна роль географії?

 5. Існує думка, що географічні відкриття давно завершилися, тому немає подальших перспектив щодо розвитку географічних знань. Чи погоджуєтеся ви з цією думкою й чому?