Добрий день.

Сьогодні 1 березня 2024 року.

Запрошую на урок географії 7 та 9 класів.

Географія 7 клас

Тема:Дослідження та освоєння материка Євразія.Практикум 1.

Пропоную переглянути:

Якщо територія Європи з давніх часів була досліджена достатньо добре, то в Азії і в наші часи є місця, щоцікавлять сучасних дослідників своєю незайманістю. Учені й мандрівники, долаючи безліч труднощів і випробувань, створювали,говорячи сучасною мовою, «базу даних» нашого материка. Іменабагатьох першовідкривачів увічнені на географічних картах. Написано безліч наукових праць, складено величезну кількість карт.На службі сучасних картографів тепер космічні дослідження. Незважаючи на це, окремі райони нашого величезного материка залишаються недостатньо вивченими.

Дізнаймося про видатні особистості, які своєю працею створювали скарбницю знань про наш материк.

1.Розширення географічних знань про Євразію за античних часіві Середньовіччя.

Уже за античних часів торговельний обмін між державами сприяв розширенню географічних знань і встановленню зв’язків між народами.

Вправні мореплавці — греки й фінікіяни — залишили перші записи про нові відкриті землі, що були практичною вказівкою длямандрівників. Греки добре орієнтувалися в Середземномор’ї, плавали вздовж берегів Чорного моря, відкрили гирло Дунаю, Дністра,Дніпра, де створювали свої колонії. Залишки давньогрецьких поселень збереглися й на території України (Херсонес, Ольвія тощо) і єоб’єктами дослідження археологів. Греки пропливли за «Геркулесовістовпи» (Ґібралтарська протока) і досягли Північного моря й Британських островів. Військові походи Александра Македонського, а пізніше — римських легіонерів — також сприяли вивченню нових земель.

Давньогрецький історик та мандрівник Геродот здійснював тривалі подорожі країнами Сходу. У книзі «Історії» він детально описавсвої враження від подорожей, зокрема природу та населення українського Подніпров’я.

У середні віки географічні знання про материк поповнювали завдяки походам вікінгів, поморів, хрестовим походами християн-місіонерів у Палестину.

Подорожі італійця Марко Поло (1271–1295 pp.) збагатили відомості про Індію, Китай, Індійський океан. Португальський мореплавецьВаско да Ґама 1499 р. вперше проклав морський шлях з Європи в Індію. Арабський учений і мандрівник Ібн Баттута на початку XIV ст.здійснив подорожі до Туреччини, на Балканський півострів, побував на півдні України, у Центральній Азії, Індії, Індонезії, Китаї.

 Вивчення території Євразії почалося за давніх часів.Перші відомості про азійські країни були донесені європейцям завдяки мандрівкам Геродота, військовим походам, торговим караванам. У середні віки багато відкриттів було зроблено арабами таєвропейськими купцями.

 2.Вивчення північних районів Азії, Сибіру, Далекого Сходу

У XVI–XVII ст. російські землепрохідці, долаючи величезні відстані, незважаючи на суворі кліматичні умови, поступово просувалися через північні райони Азії до східних окраїн материка. Зарезультатами їхніх досліджень були складені перші карти Сибірута Далекого Сходу.

1594 р. В. Баренц досяг острова Нова Земля; С. Дежньов проплив уздовж північних узбереж, досліджував долини річок Лена,Колима та Індигірка, відкрив протоку між Азією та Америкою(1633–1650 pp.). 1697–1699 pp. сибірський козак В. Атласов подорожував Камчаткою, досяг Північних Курильських островів, склавопис відкритих земель.

 3.Дослідження європейців у Центральній і Східній Азії.

1856–1859 pp. П. Семенов здійснив подорож на Тянь-Шань.Він зібрав колекції 1700 видів рослин, зразки 300 видів гірськихпорід. П. Семенов описав висотну поясність Тянь-Шаню, вивчив23 гірських перевали, установив висоту снігової лінії, відкрив сучасне гірське заледеніння, досліджував озеро Іссик-Куль, витокирічки Сирдар’ї. У пам’ять про його досягнення у вивченні Тянь-Шаню 1906 р. до його прізвища було додано друге прізвище «Тянь-Шанський».

У вивченні Центральної Азії значною є роль М. Пржевальського.Цей відомий російський мандрівник присвятив 18 років життявивченню важкодоступних азіатських районів. Він досліджувавверхів’я великих річок Хуанхе та Янцзи, наніс на карту північніокраїни Тибету, провів серйозні кліматичні спостереження території, зібрав найбагатшу ботанічну та зоологічну колекції, розгадавтаємницю озера Лобнор. За роки досліджень Пржевальський подолав понад 33 тис. км. Наукові дослідження внутрішніх районів Азії розпочалися лише в XIX ст. Значний внесок про розташування географічнихоб’єктів, обриси берегової лінії, основні риси природи материка,життя народів, що його населяють, було зроблено російськимиекспедиціями.

Практикум 1.

Тема: " дослідження Євразії в різні часи".

Завдання:

1. Складіть хронологічну таблицю.

2.Який внесок українських першовідкривачів Євразії.

3. Висновок.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Опрацювати відповідний параграф підручника по темі "Дослідження та освоєння материка Євразія" та мою для вас підбірку.

2.Виконайте практикум.

Географія 9 клас

Тема:Лісове господарство. Проєкт.

Пропоную переглянути:

СТРУКТУРА ТА ЗНАЧЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ. 

Деревина є найбільш вживаним природним матеріалом. Здавна її використовували для будівництва, опалення, виробництва знарядь праці тощо. Нині значна частина деревини йде на виготовлення продукції органічної хімії.

Перероблення продукції лісового господарства, що займається первинною заготівлею деревини, здійснюють у кілька етапів. Усе залежить від мети використання деревини. Одна річ, коли з неї виготовляють меблі, інша — папір. Часто відходи одного з виробництв є сировиною для іншого. Так, із трісок можна виготовити дров’яні пелети, а можна їх перегнати для отримання скипидару чи каніфолі. В окремих країнах світу діють лісохімічні комбінати, на яких комплексно переробляють усі складові зрубаного дерева — від кори й гілля до стовбура.

Сучасну лісову промисловість поділяють на кілька видів (мал. 80). Кожен з них має свої особливості розміщення. Виготовлення меблів не належить до лісової промисловості, а є окремим видом промислового виробництва. Це зумовлено тим, що у відповідному виробництві застосовують напівфабрикати з дерева, заліза, пластмаси, текстилю.

У районах лісозаготівлі поширені деревообробні підприємства, що здійснюють розпилювання деревини на дошки та балки. Це зумовлено відсутністю в достатній кількості електроенергії, прісної води та віддаленістю більшості підприємств деревообробної промисловості від споживачів готової продукції. Таким чином виготовляють напівфабрикати і прості вироби, які потім доставляють у райони споживання, де з них уже виготовляють готові вироби (меблі, вікна, двері тощо).

 Види лісової промисловості

Потреба у значній кількості ділової деревини в районах зосередження населення та промисловості зумовлює розміщення в них деревообробної промисловості. У ці райони завозять (переважно водними видами транспорту) напівфабрикати й очищені стовбури дерев (кругляк) для виготовлення необхідних виробів.

У місцях великих перевалок лісоматеріалів з одного виду транспорту на інший зосереджуються деревообробні підприємства (здебільшого великі лісопилки). В Україні діють такі підприємства на р. Дніпро.

Проміжне положення між центрами лісозаготівлі та районами споживання займають підприємства лісохімічної й целюлозно-паперової промисловості. На їхнє розміщення суттєво впливає екологічний чинник, доступність до великих обсягів прісної води й дешевої електроенергії. Між цими видами лісової промисловості відсутні тісні виробничі зв’язки. Головним чинником розміщення целюлозної промисловості є сировинний. Паперова ж використовує не лише целюлозу натурального походження, а й макулатуру та ганчір’я, тому це виробництво зосереджено переважно в районах споживання паперу.

Сучасні технології виробництва паперу передбачають застосування значної кількості хімічно активних речовин, що небезпечно для довкілля. Тому підприємства лісохімічної й целюлозно-паперової промисловості віддалені від великих міст — основних споживачів продукції.

Целюлозне виробництво потребує значної кількості прісної води, тому відповідні підприємства розміщують на берегах річок. Для підприємств із виробництва паперу необхідна велика кількість електричного струму, тому вони розташовані біля високовольтних ЛЕП. Виробляти масові сорти паперу вигідніше з макулатури, тому відповідні великі підприємства розміщені на незначній відстані від великих міст.

Підприємства лісової промисловості утворюють лісопромислові райони та центри. На їхнє формування впливає зональність розміщення лісів, комплексний характер деревини як сировини, зосередження споживачів різних видів продукції її переробки.

Закон зональності розміщення природних зон обумовив розподіл і видовий склад лісів на планеті. Водночас це привело до того, що з’являються спеціалізовані лісозаготівельні райони, які мають розвинені лісопильну, деревообробну, целюлозно-паперову, лісохімічну промисловість.

У зв’язку з тим, що більшість лісозаготівельних районів світу зосереджені в малонаселених віддалених районах, то деревообробні підприємства розміщуються не в середині, а на межі поширення лісів у місцях вивезення деревини. При цьому із часом ареал отримання сировини може стати більшим за площу прилеглого району лісоексплуатації.

Різноманітність переробки деревини дозволяє формувати доволі відмінні за складом лісопромислові райони та центри. Таким чином можуть бути створені територіально-виробничі комплекси на базі лісопереробних комбінатів.

У світі великі центри лісової промисловості в таких розвинених країнах, як Бельгія, Велика Британія, Японія, отримують деревину, зрубану у країнах, що розвиваються. Тому більшість великих центрів цієї промисловості в них розміщені в портово-промислових комплексах.

ЛІСОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ СВІТУ.

 У світі й Україні лісова промисловість розміщена нерівномірно. Це зумовлено впливом різних чинників. Головною особливістю розвитку лісової промисловості світу є невідповідність між великими обсягами виробництва продукції в розвинених країнах світу та їхніми лісовими ресурсами. За винятком Канади, США, Фінляндії, решта розвинених країн не здійснюють інтенсивної вирубки лісів для виготовлення продукції лісової промисловості. Більшість деревини, яку використовують як сировину в цих країнах світу, вони закуповують у країнах, що розвиваються, а також у Росії. Саме ця країна у світі є найбільшим експортером пиломатеріалів хвойних порід. Вирубку лісів у значних обсягах також здійснюють у Бразилії в районі Амазонії, в Індонезії на острові Калімантан, у Габоні.

ЛІСОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ. 

В Україні лісова промисловість функціонує за умов малого заліснення й недостатніх власних ресурсів ділової деревини (мал. 47 на с. 76). Це потребує постійного імпорту сировини. Відбулося суттєве скорочення вкритих лісом площ у державі через широкомасштабну заготівлю деревини. Значну частину вирубаного лісу в необробленому вигляді постачають за кордон, хоча в Україні є дефіцит товарного лісу. Це значно обмежує господарську діяльність в окремих видах промисловості (наприклад, меблевій).

Як наслідок, в окремих районах України було вирублено значні площі лісів, що негативно вплинуло на стан довкілля та умови ведення сільського господарства. Першість за заготівлею деревини займає Житомирська область. Тут працює чимало малих приватних лісопилень і підприємств із виготовлення простих дерев’яних виробів. Через впровадження державою суворішого нагляду за станом лісів і користування ними, після катастрофічної повені в Закарпатській області (1998 р.), почалось відновлення лісовкритих площ.

ДЕРЕВООБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ .

Вона зазнала суттєвих змін за роки незалежності України. Значна частина підприємств, через експортну орієнтацію лісового господарства, має суттєві проблеми з отриманням у достатній кількості кондиційної сировини. Виробництво майже повністю зосередилось на випуску найпростіших столярних виробів малими партіями дрібними підприємствами, що розташовані поблизу значних лісових масивів. Відновлено обсяги виробництва паркету, який у значних обсягах постачають за кордон. Переважна більшість підприємств цього виду економічної діяльності є дрібними, розміщені вони в районах безпосередньої лісозаготівлі (у Карпатах і на Поліссі). Компанія «ОДЕК» у смт Оржів Рівненського району Рівненської області виробляє більш як половину всієї фанери в Україні. Великі підприємства деревообробної промисловості діють у містах: Київ, Вінниця, Житомир, Кам’янка-Бузька, Костопіль, Мукачево, Надвірна, Рожище, Черкаси, Харків та смт Берегомет і Красноїльськ Чернівецької області, Смига Рівненської області, Брошнів-Осада Івано-Франківської області, Солоницівка Харківської області, Цумань Вінницької області.

ПРОБЛЕМИ Й ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ. 

У світі головною проблемою розвитку лісової промисловості є вирубка деревини у країнах, що розвиваються. Скорочення площ екваторіальних і тропічних лісів загрожує різкими змінами клімату на всій планеті, тому вирішення цієї проблеми є нагальною проблемою всього людства.

Важливим питанням розвитку лісової промисловості є переміщення «найбрудніших» етапів виробництва у країни, що розвиваються. Особливо це стосується лісохімічної промисловості. Таким чином має місце отруєння річок у багатьох країнах Азії, Африки, Латинської Америки.

У світі намітилась тенденція до повнішого використання відходів лісової промисловості шляхом нарощення виробництва пелетів. Це дає змогу впровадити безвідходні технології та збільшити виробництво тепла. Заміна хлору у відбілюванні паперу дозволяє зменшити скидання забруднених вод у прісні водойми, а вторинна переробка макулатури — заощадити витрати енергії й води на виробництво паперу.

Завод «Українські лісопилки» в м. Костополі Рівненської області має потужності з виробництва у 300 тис. м3 пиломатеріалів на рік.

Експорт переважно необробленої деревини, а також зосередження виробництва на найпростіших видах у деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості України призвели до накопичення значної кількості відходів виробництва, що засмічують прилеглі до відповідних підприємств землі. Необхідно поглиблювати комплексність перероблення деревини, збільшувати виробництво якісних сортів паперу та виробів з деревини. Упровадження виробництва пелетів у районах поширення лісозаготівлі й деревообробних підприємств дозволить зменшити витрати та сприятиме зменшенню залежності від імпортних енергоносіїв.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: 

• Лісова промисловість світу базується переважно на штучних насадженнях лісу. Більшість її продукції виробляють у країнах, що розміщені в Північній півкулі.
• Лідером з виробництва більшості продукції лісової промисловості є Китай.
• Виробництво пелетів дає змогу більш комплексно використовувати природну сировину лісової промисловості.

Проєкт:

Завдання:1

1.. Назвіть найбільші у світі країни-виробники деревини та паперу.2

2.. Назвіть складові лісової промисловості.3

3. Які підприємства лісової промисловості діють у вашій області? Схарактеризуйте чинники їхнього розміщення.

      4 На карті України зі шкільного атласу знайдіть  найбільші центри лісової промисловості та нанесіть їх на к.к.

 5.Зважаючи на зміни, зумовлені глобальним потеплінням, запропонуйте, які види дерев треба висаджувати в Україні в різних фізико-географічних зонах.

6. Висновок.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте п.28 та мою для вас підбірку.

2. Виконайте роботу над проектом.

Результати чекаю на наступному уроці.