Добрий день.
Сьогодні 9 грудня 2022 року.
Запрошую на урок географії учнів 7 та 10 класів.
Географія 7 клас
Тема: Природні зони. Вертикальна поясність Анд. Зміни природи материка людиною. Сучасні екологічні проблеми.
Пропоную переглянути:
Природна зона – це велика територія суші, де склалися певні взаємозв’язки компонентів природи: рослин, тварин, ґрунтів, клімату, і т.д.; широтна смуга з більш-менш однорідними компонентами природи.Південна Америка відрізняється тривалим відокремленим розвитком, що вплинуло на формування її своєрідного органічного світу. Материк охоплює багато природних зон (рис. 1). Флора і фауна Південної Америки дуже багаті на ендемічних представників рослин і тварин. Це батьківщина каучуконоса гевеї, шоколадного дерева, хінного и червоного дерев, вікторії-регії , а також багатьох культурних рослин — картоплі, томатів, квасолі.
Вологі екваторіальні ліси.
Зона вологих екваторіальних лісів у Південній Америці, як і в Африці, розташована по обидва боки від екватора. Вона охоплює Амазонську низовину, схили Анд, які прилягають до Гвіанського та Бразильського плоскогір’їв, і північно-західну частину тихоокеанського узбережжя. Площа вологих екваторіальних лісів більша, ніж на Африканському континенті, а видовий склад рослинного світу різноманітніший. Екваторіальні ліси в Південній Америці називають сельвас, що в перекладі з португальської означає «ліс». Це найбільші вічнозелені ліси на Землі. Тільки в басейні Амазонки налічується до 4 тис. видів дерев, що становить 1/4 всіх існуючих у світі порід. Крони дерев, трави, чагарники розміщуються у 12 поверхів — ярусів, причому найвищі здіймаються над землею іноді на висоту до 100 м.
Вікторія-регія — найбільша у світі водяна лілія водойм Південної Америки. Діаметр її листків може досягати 2 м. Саме тому місцеві жителі іноді використовують рослину замість одномісного човна, щоб переправитися на інший берег річки.
У сельві на червоно-жовтих фералітних ґрунтах ростуть найцінніші породи дерев. Серед них знаменита гевея, із соку якої виготовляють каучук; червоне дерево з твердою деревиною; дерево бальса, що має найлегшу деревину; бавовникове дерево — сейба, із насіння якої добувають олію, а з плодів — волокно. Велика кількість тепла й вологи створює сприятливі умови для різноманітних рослин, які ростуть на кущах і деревах: лишайників, мохів, ліан, орхідей . Тварини, кожна по-своєму, пристосувалися до існування серед густого лісу. Мавпи — ревун, капуцин, ігрунки, тонкотілі павукоподібні мавпи саймірі — усе життя проводять на деревах, тримаючись за гілки сильним хвостом. Чіпкі хвости є навіть у деревних дикобраза, єнота, мурахоїда та опосума — єдиного представника сумчастих на материку. Упевнено почувають себе в лісових хащах ягуари та оцелоти. Поблизу води живе капібара — найбільший у світі гризун . Чимало черепах, крокодилів і змій, із яких найбільш відомий водяний удав анаконда, що досягає 10-метрової довжини. Дуже багатий світ птахів. Самих тільки крихітних колібрі тут налічують близько 500 видів. Багато видів папуг , туканів та ін. У Південній Америці величезна кількість різноманітних комах — метеликів, жуків, серед яких є справжні «геркулеси» — до 12 см у довжину. Тут також водяться гігантські (до 3 см) мурахи.
Вологі екваторіальні ліси поступово заступають перемінно-вологі ліси субекваторіального поясу.
Савани та рідколісся.
На Орінокській низовині, більшій частині Гвіанського та Бразильського плоскогір’їв розташоване царство саван і рідколісся. У більш вологих саванах Північної півкулі — льянос (від ісп. «льяно» — рівний) серед високих трав ростуть пальми й акації. У сухих саванах Південної півкулі — кампос (від ісп. «кампо» — поле) — деревна рослинність бідніша, зустрічаються зарості чагарників, кактуси, мімоза, пляшкові дерева з бочкоподібними стовбурами. У саванах тропічного поясу, де протягом багатьох місяців сухо й спекотно, ростуть покривлені, укриті колючками низькорослі дерева й чагарники. Під рослинністю саван і рідколісся сформувалися червоні й червоно-бурі ґрунти.
Тваринний світ південноамериканських саван порівняно з африканськими бідніший. Тут немає великих травоїдних тварин. Із копитних живуть олені й дикі свині — пекарі, водяться броненосці , ягуари, пуми , мурахоїди, із птахів — папуги, колібрі. Багато змій та ящірок, часто зустрічаються терміти.
Орхідеї визнані найкрасивішими квітковими рослинами світу. У Південній Америці є особливий вид професійної діяльності — полювання на орхідеї, що дає великі прибутки.
Гризун капібара схожий на морську свинку з великою головою. Довжина тіла тварини дорівнює 1,5 м, висота — близько 50 см, вага — до 65 кг. Індіанці полювали на капібар через смачне м'ясо. Зараз капібар розводять як домашніх тварин. У неволі водосвинки швидко стають ручними й можуть товаришувати навіть із собаками.
Степи.
На південь від саван простяглися субтропічні степи, які в Південній Америці називають пампою (у перекладі з мови індіанців означає «простір, позбавлений деревної рослинності»). В умовах вологого субтропічного клімату на родючих червоно-чорних ґрунтах переважає трав’яниста рослинність — ковила, дике просо та інші види злаків. Практично всі землі пампи розорані або перетворені на пасовища, тому диких тварин майже не лишилося. Багато гризунів, броненосців і птахів. У передгір’ях Анд пасуться лами (рис. 8), а серед кам’янистих розсипів живе невеликий гризун шиншила, сріблясте хутро якого дуже високо цінується.
Папуга ара — численний представник тропічної Південної Америки. Найбільші види мешкають у Бразилії. Довжина їхнього крила сягає 36,5 см, тіла — 80—98 см. Полювання на диких ара призводить до сумних наслідків: деякі види винищені повністю, а інші перебувають на межі зникнення. Руйнування гнізд і вилов пташенят спричиняють постійне зниження кількості представників.
Пустелі й напівпустелі.
На півдні материка на схід від Анд, де панує помірно континентальний клімат, утворилися напівпустелі. Ця сувора територія дістала назву Патагонія. Західні схили Анд відбирають усю вологу в Патагонії, яка опиняється в «сухій тіні гір». Холодні повітряні маси з півдня не зустрічають на своєму шляху жодних перешкод і проносяться над плоским плато аж до степів пампи. Серед рослинного покриву переважають сухостійні злаки, серед яких розкидані окремі деревця. Із тварин водяться пума, лисицеподібний магеллановий собака — кульпео, страус Дарвіна (південний вид нанду). Зустрічаються стада лам гуанако, броненосці. На річках та озерах є багато водоплавних птахів.
Броненосця часто називають «кишеньковим динозавром». Він схожий на маленького коня в панцирі з довгим хвостом. Під час небезпеки броненосець, як їжак, скручується в клубок.
Особливим органічним світом відрізняється берегова пустеля Атакама на західному узбережжі. Єдиним джерелом вологи є туман, що живить вологою ломас — ізольовані острівці рослинності, які містять угруповання з кактусів, папоротей, колючих чагарників, сухих трав. До життя в Атакамі пристосувалися 160 видів кактусів, 90 з яких є ендемічними. У рідкісних лагунах на околицях соляних озер можна зустріти водоплавних птахів лисок і фламінго. У суворих умовах добре почуваються комахи, дрібні гризуни та плазуни, серед яких безліч видів змій.
Вертикальна поясність в Андах.
Ділянки Анд, розташовані в різних широтах, відрізняються кількістю та складом вертикальних поясів. Найбільш повно вертикальна поясність представлена в області екватора , де до висоти 2800 м ростуть гірські вічнозелені ліси. їх змінюють високогірні низькорослі вічнозелені ліси, які з висоти 3600 м поступаються гірським альпійським і субальпійським лукам. Вище 4500 м панують сніги та льодовики. У тропічних широтах уздовж тихоокеанського узбережжя та схилами гір простягаються пустелі і напівпустелі, а в субтропічних широтах — твердолисті вічнозелені ліси та чагарники. Вище вони переходять у пояс листопадних лісів із південного бука. Над ними з’являються субальпійські й альпійські луки. На плоскогір’ях Центральних Анд, ізольованих хребтами від впливу океанів, розташовані сухі гірські степи та напівпустелі.
Тваринний світ Анд представлений багатьма ендемічними видами. По всій гірській області Анд поширені лама, очковий ведмідь, зустрічається шиншила, із хижих птахів-ендеміків — кондори.
Пума має багато місцевих назв: кугуар, гірський лев, оленячий тигр, бурий ягуар, срібний лев, червоний тигр, гірський кіт. Це дуже зухвала й небезпечна тварина. Нападає на тапірів, страусів, оленів, гуанако, овець, коней і навіть на ягуарів.
Лама — травоїдна тварина з родини верблюдових. Ще понад 5000 років тому лама була приручена перуанськими племенами інків.
Зміни природи материка під впливом господарської діяльності людини.
Істотні зміни природи Південної Америки, як і Африки, почалися в XVI ст. з приходом на материк європейців. У першу чергу вони почали освоювати простори саван і степів із родючими ґрунтами. Інтенсивне розорювання земель, пасовищне скотарство та поява нових рослин привели до зміни природного середовища проживання рідкісних та ендемічних тварин. У багато разів зменшилася кількість лам, майже повністю знищені шиншила, перуанський олень, рідко зустрічається пума.
Особливе занепокоєння екологів викликає скорочення площі лісів Амазонії (приблизно на 100 тис. км2 щорічно). Будівництво Трансамазонської автомобільної дороги довжиною 5000 км відкрило легкий і швидкий шлях у сельву, а розвідані в надрах Амазонії багаті родовища залізних руд і кольорових металів фактично прирекли унікальні лісові масиви на вимирання.
Уперше про охорону природи Південної Америки заговорили ще на початку XX ст., однак тільки десять років тому в деяких країнах були складені списки зникаючих тварин. Створено близько 200 заповідників і національних парків. Багато заповідних територій розташовані вздовж узбережжя . Вони використовуються не тільки з метою охорони природи, але і як центри туризму.
Вертикальна поясність Анд поблизу екватора.
По обидва боки від екватора в Амазонії простягаються вологі вічнозелені ліси, які змінюються в напрямках на північ і південь перемінно-вологими листопадними лісами, рідколіссям та саванами. На півдні материка розташовані степи та напівпустелі.
У національному парку Галапагос, що займає 97,5 % території однойменних островів, охороняють гігантських слонових черепах, морського лева, галапагоських пінгвінів, рідкісних птахів.
Півострів Вальдес розташований на атлантичному узбережжі Аргентини. Тут живуть колонії південних морських слонів, вухатих тюленів; у затоці мешкають південні кити, косатки.
Вузька смуга в межах тропічного кліматичного поясу на заході зайнята пустелею Атакама.
Ділянки Анд, розташовані в різних широтах, відрізняються кількістю та складом вертикальних поясів.
Головними екологічними проблемами материка є: зменшення площ лісів, виснаження родючих ґрунтів пампи, скорочення видового складу рослин і тварин.
Домашнє завдання:
1. Опрацюйте тему у вашому підручнику та мою для вас підбірку.
2. Нанесіть на к.к. природні зони материка.
3. Дайте письмову відповідь на наступні запитання:
1. Які природні зони в Південній Америці займають найбільшу площу? Чому?
2. Чим пояснюються виняткове багатство та різноманітність органічного світу сельви?
3. У чому полягає роль лісів Амазонії для газообміну атмосфери Землі?
4. У чому полягають відмінності між саванами Північної й Південної півкуль на материку? Якими причинами обумовлені ці відмінності?
5. Назвіть особливості природи берегових пустель Південної Америки.
6. Яка природна зона Південної Америки, на ваш погляд, є найбільш сприятливою для життя людей?
7. У яких природних зонах Південної Америки найбільш помітні зміни, пов'язані з господарською діяльністю людей? Чим це обумовлено?
Поміркуйте
Відомо, що Артур Конан Дойл у романі «Загублений світ» описав центральну частину Гвіанського плоскогір'я. Які природні особливості цього району розвивали фантазію письменника? Що наштовхнуло його на думку про можливість збереження до наших днів цього куточка земної кулі?
Виконане д.з. чекаю до наступного уроку географії.
Географія 10 клас
Тема: Японія. Особливості постіндустріального розвитку країни.Дослідження 10.
Пропоную переглянути:
Японія – постіндустріальна країна «Великої сімки», тому структура її господарства подібна до Німеччини, Франції, Великої Британії: у структурі ВВП й експорту домінують послуги й високотехнологічні товари, тобто третинний і вторинний сектори.
Третинний сектор Японії – це передусім послуги високої вартості. Науково-виробничу діяльність в Японії переорієнтовано від запозичення знань на активізацію власної наукової творчості. На агломерацію Токіо-Йокогама припадає 60 % наукових розробок в країні. Перспективним напрямком є створення системи технополісів (функціонує перше “наукове місто” − Цукуба, створюється ще 19). Японія − третій у світі експортер капіталу. Токіо поряд з Нью-Йорком і Лондоном входить до трійки найпотужніших фінансових центрів світу. Не зважаючи на те, що країна є архіпелагом, мережа високошвидкісних залізниць і автодоріг з’єднує всі основні економічні центри. Сінкансен − «потяг-куля» − розвиває швидкість понад 300 км/год.
Розвиток виробництв вторинного сектора залежить від імпорту сировини й палива з інших країн. Водночас обробна промисловість виробляє продукцію з високою доданою вартістю.
Міжнародну спеціалізацію країни визначає передусім виробництво електроніки. Японія першою почала виробляти роботи й роботизувати виробничі процеси. Проте виробництво комплектуючих для електронної продукції, супутніх товарів винесено японськими корпораціями до інших країн Азії, де дешевші робоча сила, земельні ділянки, транспортні послуги, електроенергія. На світовому ринку автомобілі японських брендів традиційно користуються високим попитом. Крім того, успішно конкурують з компаніями США, Китаю, країн Європи японські виробники аерокосмічної техніки, морських суден, швидкісних локомотивів тощо.
Японія залишається великим гравцем на світовому ринку чорних і кольорових металів, хімічної продукції. Тут сформувалися потужні портово-промислові комплекси, зорієнтовані на імпорт сировини. Якщо масове виробництво тканин японські компанії перемістили до інших країн, то виробництво харчових продуктів — рибних, м’ясних, молочних, хлібних, кондитерських виробів, соусів досі зберігає свої позиції. Японія вирізняється особливою просторовою структурою виробництва: у межах Тихоокеанського промислового поясу (25% площі країни) виробляється 75 % промислової продукції країни.
Зважаючи на те, що придатних для рільництва земель в Японії вкрай мало, збережено традиційні виробництва первинного сектора – вирощування фруктів, овочів, рису, картоплі, квітів. Сільське господарство забезпечує близько половини потреб країни у продовольстві, але якщо додати продукцію морських промислів (а морепродукти – винятково важливий компонент японської національної кухні), то рівень самозабезпечення продовольством перевищує 60 %.
Сучасна Японія у міжнародному поділі праці є експортером капіталу, наукових розробок, високих технологій, високовартісного обладнання, електроніки, автомобілів, суден тощо.
Дослідження 10.
Завдання:
1. Загальні відомості про острови Хоккайдо та Кюсю.
2. Географічне положення, природні умови островів.
3. Внутрішні води.
4. Флора і фауна.
5. Екофактор.
6. Висновок.
Домашнє завдання:
1. Опрацюйте тему у вашому підручнику ( п.24) та мою для вас підбірку.
2. Підготувати експре - інформацію " Особливості Японії".
3. Виконати дослідження 10.
Виконане д.з. чекаю до наступного уроку географії.
Немає коментарів:
Дописати коментар