Доброго ранку.

Сьогодні 18 квітня 2022 року.

Запрошую на урок географії учнів 7 та 8 класів.

 Діти, особливо ті, хто " Я дивився ваш блог, а шо ще шось треба...", " ...яка школа - війна...", досить відлинювати від навчання.Ваші однолітки навчаються в підвалах, бомбосховищах, під рашиську кананаду. Вони знають, що освідчені люди потрібні цивілізованому суспільству. Наші відважні воїни відвойовують нам це майбутнє ціною власного життя та здоров'я. А ваш обо'вязок - навчатися. Не підводьте їх,  вчителів, батьків, країну.

До роботи.

Географія 7 клас

Тема: Природні зони: напівпустелі й пустелі. Субтропічні ліси. Савани. Субекваторіальні та екваторіальні ліси.

Про зональні особливості лісостепів і степів Євразії. Ці природні зони поширені переважно на півдні Східноєвропейської рівнини та Західного Сибіру, а також на просторах Казахського дрібносопковика. Далі на схід зона степів трапляється лише в Центральній Азії та в Приамур’ї у вигляді окремих ділянок. Теплий клімат з недостатнім зволоженням на півдні Східноєвропейської рівнини сприяє формуванню тут родючих чорноземних ґрунтів. Зрідка трапляються ділянки лісу, де на сірих лісових ґрунтах ростуть дубові гаї з домішками берези, липи та клена. У рослинному покриві європейських степів колись панували ковила, типчак, тонконіг.

Клімат лісостепу й степу східної частини материка континентальніший, тому ґрунти тут часто засолені. Лісові ділянки в межах азійського лісостепу складаються переважно з дрібнолистяних порід дерев - пухнастої берези з домішками осики. Степ відрізняється трав’яним покривом з ковили, типчаку, чебрецю, степової люцерни, степової цибулі тощо. У пониззях ростуть чагарники. У лісостепах і степах Євразії водяться ховрахи, хом’яки, полівки, тушканчики, багато хижаків (степовий тхір, вовк, лисиця, горностай тощо).

Нині трав’яні луки й злакові степи в природному стані на материку майже не збереглися. Вони повністю розорані й замінені на сільськогосподарські угіддя.

• Про своєрідність пустель і напівпустель Євразії. Крайній південний схід Європи охоплює природна зона напівпустель, де на засолених, украй бідних пустельних ґрунтах де-не-де можна натрапити на окремі чагарники, злаки та кураї.

Пустелі і напівпустелі поширені переважно в Азії і знаходяться в трьох географічних поясах: тропічному, субтропічному й помірному.

Тропічні пустелі охоплюють великі простори Аравійського півострова, як-от Руб-ель-Халі (мал. 166). На величезних кам’янистих і піщаних просторах опадів випадає менш як 100 мм за рік. Постійних водотоків зазвичай немає.

Ґрунти в пустелях бідні, тому рослин тут дуже мало. У сухих річищах трапляються рідколісся з акації, в улоговинах прижилися солелюби.

Суворі умови пустель збіднюють також і тваринний світ. Подекуди тут трапляються антилопи, газелі, дикі віслюки-онагри, шакали та гієни. Багато гризунів і плазунів.

Субтропічні пустелі охоплюють північ Аравійського півострова, Іранського нагір’я та Центральної Азії. Чергування гір й улоговин зумовило тут утворення пустель різного типу.

Для Месопотамії та Іранського нагір’я характерні пониззя з глинистими солончаками з білосніжним покривом солі. Вони утворилися на місці колишніх озер. Поряд з ними трапляються велетенські дюни 200 м заввишки. На півдні пустелі Гобі різкі коливання температур перетворили кристалічні породи на розсипи щебеню.

У глинистих пустелях негустий покрив полину, кураю, верблюжої колючки змінюється заростями саксаулу. Лише долинами невеличких річок тягнуться густі зарості тополь і болотяних рослин, зокрема очерету, рогози.

Тваринний світ субтропічних пустель багатий на копитних, на яких полюють шакал, пустельна кішка й леопард. Тут мешкає чимало змій і черепах, бабаків, ховрахів, піщанок і полівок, поширені дуже небезпечні павукоподібні - скорпіони, каракурти, фаланги. Справжнє лихо пустель - зграї саранчі, яка під корінь знищує посіви.

Пустелі помірного поясу охоплюють значну частину Центральної Азії. Найбільші з них Каракуми, Кизилкум, більша частина Гобі, Такла-Макан . Укриті пісками або камінням, ці неозорі рівнини зазнають тропічної спеки влітку та значних морозів узимку. Улоговинний рельєф сприяє застою холодного повітря, через що ґрунт значно промерзає.

Тварини й рослини пустель помірного поясу добре пристосувалися до суворих умов життя. З рослин поширені верблюжа колючка, саксаули, кураї. Тваринний світ - царство плазунів (варан, агама, круглоголівка, а також ефа, гюрза та інші змії). Тут також мешкає багато копитних, як-от: джейран, кулан, сайгак і двогорбий верблюд, вовна якого захищає тварину від спеки та морозу. Багато також шакалів і гієн.

Це цікаво:

Гобі - найбільша пустеля Євразії. Свою назву вона отримала від монгольського слова, що означає «пустеля». Однак і тут є життя. Зокрема тут росте саксаул - витривалий, майже безлистий деревний чагарник, стійкий до посухи, що росте в пустелі розкиданими групами. Саксаул виростає до 2-4 м заввишки і може існувати навіть там, де ґрунт піщаний та нестійкий, запобігаючи його подальшій ерозії. Піщані райони Гобі - середовище проживання вухатого їжака й невеликих гризунів, таких як пустельний хом’як. У Гобі трапляються також кілька видів великих ссавців. Останні дикі двогорбі верблюди блукають пустелею; усе ще живуть у пустелі дикі осли й маленькі стада монгольських газелей. Тут мешкає і єдиний у світі пустельний гобійський ведмідь.

Твердолисті вічнозелені ліси та чагарники. Субтропічні ліси.

Південний захід і південний схід Євразії в межах субтропічного поясу займають зони з вічнозеленою рослинністю.

Зона твердолистих вічнозелених лісів і чагарників розташована на узбережжі Середземного моря, що захищене горами від холодних північних вітрів. В умовах субтропічного клімату з м’якою вологою зимою й жарким посушливим літом ростуть рослини, які пристосувалися до тривалої літньої посухи: кам’яний і корковий дуб, суничне дерево, лавр, олеандр, маслинове дерево, кипарис. У них товста кора, блискуче воскове листя, сильна коренева система. У наш час вічнозелених лісів поблизу Середземномор’я збереглося небагато, але поширені зарості вічнозелених чагарників — маквіс. Диких тварин також залишилося мало. Зустрічаються лань, шакал, дикий кролик, на заході — білохвостий макак. Багато ящірок, змій і черепах.

На південному сході Азії розташована зона субтропічних мусонних лісів. Вона займає південну частину Великої Китайської рівнини, південь Корейського півострова й південь Японських островів. Кліматичні умови тут інші, ніж поблизу Середземномор’я: опади випадають переважно влітку. їх приносить літній мусон з океану. Зима прохолодна й відносно суха. У лісах на жовтоземах і червоноземах ростуть вічнозелені дерева: магнолії, камфорний лавр, камелії, тунгове дерево, низькорослі пальми, бамбук. До них домішуються листопадні: дуб, бук, граб і південні хвойні (особливі види сосни, кипариси). Дикі тварини збереглисяпереважно в горах. Зустрічаються чорний гімалайський ведмідь, бамбуковий ведмідь — панда, леопарди, мавпи — макаки й гібони. Багато птахів із яскравим оперенням — фазанів, папуг, качок.

3. Савани.

Рівнини півостровів Індостан, Індокитай та острова Шрі-Ланка, де добре виражений посушливий період, у субекваторіальному поясі займають савани й рідколісся. Для них характерне переважання трав’янистого покриву, де розкидані зарості чагарників та окремі ділянки рідкостійних лісів, під якими сформувалися червоно-бурі й червоні ґрунти. Тваринний світ саван досить різноманітний: багато копитних, особливо антилоп, велика кількість мавп. Уздовж річок Індостану полюють тигри й леопарди. На Індостані та Шрі-Ланці дотепер живуть дикі слони (рис. 3).

4. Субекваторіальні та екваторіальні ліси.

Узбережжя морів і схили гір півостровів Індостан та Індокитай займають субекваторіальні перемінно-вологі ліси. Тут на червоно-жовтих ґрунтах ростуть пальми, папороті, бамбук, багато високих трав. Тваринний світ саван і субекваторіальних лісів багатий і різноманітний. Із хижаків поширені тигр, чорна пантера, гепард, смугаста гієна. У лісах живуть олені, буйволи, у заростях річкових долин — дикі кабани. Повсюдно водяться мавпи, багато отруйних змій, у річках є крокодили.Зона вологих екваторіальних лісів Євразії охоплює південь півострова Індокитай, майже повністю Великі Зондські острови й південний захід острова Шрі-Ланка. Як і для екваторіальних лісів на інших материках, для них характерна пишна багатоярусна вічнозелена рослинність і різноманітний тваринний світ.

У зоні євразійських екваторіальних лісів мешкають носороги, дикі бики, тигри, малайські ведмеді, тапіри. На Великих Зондських островах поширені людиноподібні мавпи — орангутанги та гібони. Є величезні ящірки — варани (рис. 4), пітони, багато птахів, метеликів.

Д.З.

1. Опрацюйте матеріал вашого підручника та мою підбірку.

2.Дайте відповіді на запитання:

а. У яких кліматичних поясах сформувалися пустелі й напівпустелі?

б.Чому на цю природну зону в Євразії припадають великі площі? 

в. Чим відрізняються пустелі помірного й тропічного поясів Євразії? 

г. Які природні зони характерні для субтропічного кліматичного поясу Євразії?

д. Поясніть формування різних природних зон на заході й сході цього поясу. 

е.Чим пояснюється багатство й розмаїтість тваринного й рослинного світу екваторіального поясу Євразії?

Поміркуйте

Природні комплекси Євразії відрізняються винятковою розмаїтістю. Тут немає одноманітної нескінченності африканських саван або австралійської пустелі, монотонності південноамериканських лісів або північноамериканських прерій. Чим це пояснюється?

3. Нанесіть на к.к. природні зони материка( це для тих,хто цього ще не зробив).

Чекаю д.з. до наступного уроку.

До зустрічі.

Географія 8 клас

Тема:Механічний рух населення. Українська діаспора. Міграційна політика.

Людство постійно перебуває в русі. Причина переміщення давніх людей було насамперед добровільне чи вимушене освоєння незаселених територій. Останнє могло відбуватися через зміни клімату, умов ведення господарства, довгострокові військові конфлікти.

Механічний рух — це переміщення людей через кордони регіону, яке пов'язано зі зміною їх місця проживання.

Проте механічний рух або міграція має глибші наслідки, ніж просто скорочення чи збільшення чисельності населення. У результаті переміщення змінюється також і структура населення на території як прибуття, так і вибуття мігрантів.

Причини і види міграцій

Причини міграції можуть бути економічні, національні, політичні, екологічні тощо. Найбільш типовими причинами міграції є:

- бажання кращих умов і якості життя;

- можливість реалізації своїх професійних орієнтацій: отримання роботи в іншому місці проживання на кращих умовах оплати, за фахом і на омріяній посаді;

- потреба в оновленні життя, визначеній культурі і знаннях;

- зміни в регіональному розміщенні виробництва, його реструктуризації;

- стан здоров'я і необхідність змін кліматичних умов;

- сімейно-шлюбні відносини, об'єднання з близькими;

-  соціальні і етнічні конфлікти, війни;

- трудові конфлікти і конфлікти в сім'ї;

- випадкові обставини та інше.

Одні причини міграції мають груповий і масовий характер, інші - індивідуальний. Існують також причини типові і особливі, об'єктивні і суб'єктивні. Неоднакові причини міграції в різних регіонах, по-різному співвідносяться економічні і соціальні причини міграції.

Особливе місце серед причин міграції населення займає якість навколишнього середовища, яка є важливою умовою, що визначає якість життя і стан здоров'я людей. Численні дослідження підтверджують тісний кореляційний зв'язок захворюваності із забрудненням природного оточення і вплив останнього на територіальні переміщення населення.

Класифікація міграцій:

Залежно від перетину міграційними потоками адміністративно-територіальних кордонів – внутрішня та зовнішня.

За причинами – економічні, політичні, релі гійні, національні, екологічні тощо.

За тривалістю – короткострокова та довгострокова.

За термінами – сезонні, тимчасо ві, постійні, або незворотні.

За  масовістю – одиничні і масові.

За  дальніс тю – міжконтинентальні і внутрішньоконтинентальні.

За напрямами – зовнішні і внутрішні.

За мотивами – примусові та добровільні.

За спосо бами організації – організовані та неорганізовані.

За правовим стату сом – легальні і нелегальні.

Джерелом інформації про механічний рух населення є дані поточного обліку. Дані державної статистики дозволяють дослідити, з одного боку, міграційні процеси, а з іншого — сукупності мігрантів. Міграційні процеси кількісно характеризуються обсягом міграції, її інтенсивністю, розміром та напрямом міграційних потоків. До загальних абсолютних показників обсягу міграції належать: валова міграція та сальдо міграції.

Сьогодні понад 230млн осіб проживають за межами країн свого народження, більшість з них – у розвинутих країнах Західної Європи, Північної Америки, в Австралії. Майже кожний сьомий мешканець цих регіонів народився поза їх межами. Це результат активних міграційних процесів, що зумовлені переважно соціально-економічними причинами.

країнська діаспора

Тривала еміграція українців сприяла формуванню української діаспори в багатьох країнах світу. 

Діаспора – це розселення людей за межами своєї батьківщини.

За різними оцінками, кількість осіб українського походження, які проживають за межами України, становить від 10 до 20млн осіб.

Розрізняють східну (у країнах колишнього СРСР) та західну (у країнах Європи та Західної півкулі). У східній діаспорі проживає близько 5млн осіб  (найбільше – в росії, Казахстані, Молдові, Білорусі), у західній – майже стільки ж (найбільше – у США, Канаді, Бразилії).

Міграційна політика:

Міграційна політика – це комплекс законодавчих, організаційних та економічних заходів, спрямованих на регулювання в’їзду в країну та виїзду з країни населення. 

Політика держави в галузі міграції населення і трудових ресурсів включає два напрямки: імміграційний, що регулює прийняття іноземних громадян, та еміграційний, який регулює порядок виїзду громадян з країни і забезпечує захист прав емігрантів за кордоном.

В Україні поки що немає цілісної державної політики щодо іммігрантів, хоча її законодавче оформлення вкрай необхідне. Адже територія країни зазнає відчутного припливу іноземних громадян, у тому числі транзитних мігрантів, кількість яких з кожним роком зростає.

Домашнє завдання:

1. Опрацюйте матеріал вашого підручника та моєї підбірки.

2.  Визначте вид міграцій:

переселення африканських рабів до США в ХІХ ст.;

освоєння комсомольцями з України і Росії цілинних земель в Казахстані;

переселення «середняків» та «куркулів» у віддалені райони СРСР під час колективізації;

переселення кримських татар після Другої світової війни у від далені райони;

в пошуках роботи і кращої долі з України виїхала велика кількість українців.

3. Позначити на контурній карті світу країни з численною українською діаспорою, виділивши різними кольорами західну та східну діаспору.

4. Випишіть та вивчіть терміни.

Чекаю д.з. до наступного уроку.

До зустрічі.