понеділок, 12 вересня 2022 р.

 Добрий день.

Сьогодні 12 вересня 2022 року.

Запрошую на урок географії учнів 6,7, 8 та 11 класів.

Географія 6 клас

Тема:Відкриття нових земель.

 Куди плавали і що відкрили вікінги. Їхня батьківщина - сучасна Данія, Південна Швеція, узбережжя Норвегії. Кораблі вікінгів починаючи ще з VIII ст. борознили простори північних морів. Пізніше проникли вони далеко на південь - у Каспійське, Середземне і Чорне моря. Наслідком їхніх плавань стало відкриття і колонізація Ісландії, Гренландії та Америки задовго до Колумба.

Археологічні знахідки свідчать. На південно-західному узбережжі Гренландії в ХІ-ХІІІ ст. існувало близько 50 поселень і 12 церков норманів. Їхні мисливські угіддя простягалися далеко на північ. Вони полювали на тюленів, моржів, білих ведмедів, вівцебиків. Оскільки клімат цієї частини острова був тоді значно тепліший, ніж нині, перші колоністи обробляли землю, розводили коней і овець, навіть вирощували фрукти.

Найвідомішим вікінгом є Ерік Рудий - воїн і мореплавець, легенда норвезького народу. У X ст. він відкрив європейцям Гренландію - найбільший острів світу і дослідив незаселене острівне узбережжя. Рід Еріка Рудого заснував на острові перше європейське поселення. Із часом його сини досягли північно-східних берегів Швнічної Америки. Тому недарма в американському м. Бостон є пам'ятник Лейфу

Еріксону (сину Еріка Рудого), справжньому першовідкривачу Америки. Проте відкриття вікінгів у ті часи не привернули уваги вчених і майже не вплинули на розвиток географічних уявлень.

• Хто вперше познайомив європейців з країнами Сходу. Початок Середньовіччя в Європі був складним для розвитку географічної науки. Відкривачами нових земель у той час ставали прочани (паломники), учасники хрестових походів, купці. Серед таких мандрівників Середньовіччя був італієць Марко Поло. У 1271 році разом з батьком і дядьком він вирушив у тривалу торговельну подорож до Китаю і залишився там надовго: додому повернувся лише 1295 року. Це були перші європейці, які дісталися Східної Азії .

У 1297 році у своїй праці під назвою «Книга» Марко Поло докладно описав Китай, Персію, Вірменію, Грузію, Індію, згадав про Японію, Мадагаскар і підтвердив, що південніше екватора є поселення людей. Цю «Книгу» було перекладено багатьма мовами.

Подорожуючи Східною Азією, Марко Поло вперше зіткнувся з багатьма дивними для європейців речами. Так, окрім звичного золота, срібла і коштовного каміння, тут грошима слугували також соляні монети (шматки солі з печаткою китайського імператора) і паперові гроші. Мандрівник уперше побачив вугілля - «каміння, яке спалахує, мов деревина». Він захоплювався роботою пошти і поштовими станціями, що нагадували «чудовий палац».

Як Христофор Колумб «шукав» морський шлях до Індії. Бурхливий розвиток географії у Європі розпочався з початку XV ст., коли після значного занепаду відроджувалися наука, культура, освіта. Тому цей час і називають епохою Відродження. У цю епоху в Європі з’явилися перші глобуси і друковані карти, подальшого розвитку набуло країнознавство.

Прагнення до пошуку невідомих земель, намагання поширити християнство, потреба поповнити скарбницю європейських держав дорогоцінними металами, прянощами, жадоба до збагачення спонукали людей до тривалих подорожей. Найрозвиненіші на той час морські держави - Англія, Голландія, Іспанія і Португалія - змагалися між собою за володіння морськими просторами і заморськими країнами.

Проте омріяною країною для мандрівників була далека й казково багата Індія, шлях до якої шукали представники багатьох європейських держав. Серед них і Христофор Колумб, який запропонував маршрут західного шляху до Індії. Іспанська королева Ізабелла підтримала цю пропозицію. Улітку 1492 року в складі трьох каравел - «Санта-Марія», «Нінья» і «Пінта» - експедиція вирушила на пошуки Індії . Плавання було надзвичайно тяжким. Серед команди наростало невдоволення, багато хто вимагав повернутися назад. І ось 12 жовтня 1492 року один з матросів «Пінти» побачив берег острова. Щасливий Колумб назвав його Сан-Сальвадор (Святий Спаситель). Мореплавець вважав відкриті землі Індією, але то були Багамські острови. Повернувши на південь, Колумб відкрив острови Гаїті та Куба, які вважав східною окраїною Азії.

Під час подорожі Колумб як справжній дослідник вів систематичні спостереження за природою. Він описав магнітні аномалії (відхилення від норми) у різних частинах океану, фіксував зміни погоди, напрямки вітрів, дав розширену характеристику Саргасового моря.

У вересні 1493 року Христофор Колумб очолив другу експедицію, яка тривала майже три роки. Були відкриті Малі Антильські острови, здійснені завойовницькі походи у внутрішні райони Гаїті.

Під час третьої подорожі 1498 року Колумб відкрив острів Тринідад і наблизився до узбережжя Південної Америки. У 1502-1504 роках він здійснив четверту подорож до берегів Америки. У листопаді 1504 року хворий мореплавець повернувся до Іспанії. До самої смерті він був переконаний у тому, що відкрив шлях до Індії.

У 1500-1504 роках експедиції, у яких брав участь Амеріґо Веспуччі, кілька разів вирушали до берегів Південної Америки. Вони обстежили східне узбережжя материка. Саме тоді стало зрозуміло, що Колумб відкрив нові континенти, які назвали Новим Світом.

Подорож Христофора Колумба до берегів Америки започаткувала цілу епоху географічних відкриттів, яку пізніше назвали Великою. На картах з’явилися зображення Західної півкулі Землі. Стали достовірнішими й точнішими знання про Атлантичний океан, про племена і народи, що населяли відкриті землі, їхню культуру, ресурси, господарство.


Д.З. 

1. п.4.

2. Вивчити терміни.

3. на к.к. нанести географічні відкриття.

4. Дайте відповіді на запитання:

  • 1. Які території відкрили європейцям вікінги та Марко Поло?
  • 2. Як називають епоху географічних відкриттів, яку започаткував Колумб?
  • 3. Чому за часів Відродження відкриття нових земель посилилося?
  • 4. Чому Христофор Колумб назвав відкриті ним землі Індією?
  • 5. Яке значення для географії має «Книга» Марко Поло?
  • 6. Які наслідки подорожей вікінгів і Христофора Колумба?
  • 7. Користуючись додатковими джерелами інформації та змістом § 4, позначте на контурній карті шлях подорожей Еріка Рудого.
  • 8. За картою подорожей Христофора Колумба розробіть свій маршрут уявного плавання до Америки. Обґрунтуйте обраний маршру


Географія 7 клас

Тема:Походження материків та океанічних западин унаслідок руху літосферних плит.


Різновікові карти обох Америк, Євразії, Африки дозволили виявити разючу схожість між береговими лініями Нового і Старого світу. Виникло питання: а чи не були колись одним цілим ці далекі сьогодні один від одного материки. Минулого року ми з’ясували, що існують досить чіткі гіпотези непостійності розподілу суходолу й океанів на Землі. Пригадаймо ті знання та додамо до них нові цікавинки.
На початку ХХ ст. американський геолог Френк Б. Тейлор висловив припущення, що материки можуть повільно віддалятися один від одного.Альфред Веґенер у книзі «Поводження континентів і океанів» ( 1915 р.) наводить докази руху материків. У середині ХХ ст. сучасні дослідження підтвердили рух літосферних плит. Сформувалася теорія дрейфу континентів. Існує гіпотеза періодичного розширення та стискування Землі. За теорією літосферних плит:  літосфера складається з літосферних плит, які рухаються в горизонтальному напрямку, зазнають повільних вертикальних рухів;  плити зазнають змін у своїх крайових ділянках (сейсмічних зонах): розходяться → утворюється земна кора океанічного типу (райони серединно-океанічних хребтів) → океан «росте», материки «розколюються»;
- зіштовхуються ділянки з материковою й океанічною корою → утворюються острови, якими «приростає» материк, а океан зменшується; зіштовхуються ділянки з материковою корою → утворюються гори, материки «зростаються»;  плити розколюються → материки «розколюються». В основі материків лежать давні стійки ділянки літосферних плит — платформи.


225 млн років тому: єдиний гігантський материк — Пангея, і єдиний океан — Панталлас. Море Тетіс, пізніше перетворилось на Середземне море. 180 млн років тому: Індія розташовувалася між Африкою та Антарктидою. Разом з Південною Америкою і Австралією всі вони утворювали Гондвану, північні материки — Лавразію. 50 млн років тому: Австралія разом з Антарктидою. Індія дрейфувала на північ, до Азії. Атлантичний океан постійно збільшувався. Світ сьогодні: сучасні материки й океани продовжують змінюватися. 

 Вік Землі близько 4,6 млрд р. Умовно час існування планети поділений на окремі проміжки часу, протягом яких відбувалися кардинальні зміни. Відображують у вигляді геохронологічної шкали (від грецьк. «хронос» — «час»). Усю геологічну історію Землі підрозділяють на 5 ер, останні три з них поділено на 12 періодів. Приблизно на межах ер, або їх підрозділів активізуються процеси горотворення. Утворюють ряд циклів тривалістю близько 200 млн років, а потім настає відносна стабілізація, коли переважає дія зовнішніх сил. Територіальне розповсюдження ділянок земної кори, відповідно до історії тектонічних рухів, відображають тектонічні карти.

Пропоную переглянути:




ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 

1.Опрацюйте  матеріал вашого підручника.

2. Детально ознайомтеся з тектонічною картою світу.

3. Вивчіть терміни .

4.За картою літосферних плит поясніть, у якому напрямку «мандрують» материки. Чи можливе утворення нових материків за умови сталості теперішнього напрямку руху? 

 Чи загрожують території України активні сейсмічні процеси? 

 За тектонічно картою визначте, який з материків вирізняється найбільшою строкатістю епох горотворення. Про що це може свідчити? 


Відповіді на запитання чекаю.


Географія 8 клас

Тема:Елементи карти, картографічні проекції та види спотворень на географічних картах.

Пропоную переглянути:



Д.З.

1.П.4, виписати та вивчити терміни.

2.стор. 25, завдання 5 посьмово.

Відповіді на запитання чекаю.


Географія 11 клас

Тема:Топографічна карта.

Топографія — наукова дисципліна, що детально вивчає вимірювання, потрібні для зображення порівняно невеликих частин поверхні Землі на топографічних картах і планах.

Топографічні карти — великомасштабні загальногеографічні карти, що відображають розміщення і властивості основних природних і соціально- економічних об’єктів місцевості.

На топографічних картах можна визначити географічні координати. Для цього звернемо увагу на внутрішнюрамку аркуша топографічної карти, що обмежує картографічне зображення.

Її утворюють випрямлені дуги паралелей і меридіанів. У кутах рамок підписані їхні географічні координати. Паралельно до внутрішньої рамки проведена мінутна рамка — подвійна лінія, поділена на світлі й темні відрізки. Кожний відрізок уздовж західної та східної рамки карти

відповідає 1' широти, а північної та південної — 1' довготи. Кількість мінутних відрізків на північній і південній сторонах рамки дорівнює різниці значень довготи західної і східної сторін. На західній і східній сторонах рамки кількість відрізків визначається різницею значень широти північної і південної сторін. На кожному мінутному відрізку точками позначені поділки секунд, що дорівнюють 10". Отже, для того щоб знайти географічні координати будь-якої точки, треба провести через неї до сторін рамки карти  дві лінії, які відповідали би паралелі та меридіану,і прочитати на рамці значення широти й довготи з точністю до секунд.

Прямокутні координати – лінійні величини (абсциса та ордината), що визначають положення точки на площині відносно вихідних напрямків. Для кожної зони своя система координат. Осями координат є осьовий меридіан зони (вісь Х, заради уникнення від’ємних показників його умовно зміщують на 500 км на захід) та екватор (вісь Y). 

Для полегшення визначення прямокутних координат і відстаней наносять кілометрову сітку, утворену вертикальними і горизонтальними лініями, проведеними через ціле число кілометрів.

Позамасштабними умовними знаками зображують місцеві предмети, площа яких не відображається в масштабі карти або плану.

Площинні умовні знаки застосовуютьдля заповнення контурів, що відокремлюють площу об’єктів, розміри яких (площу, конфігурацію)можна виразити в масштабі карти або плану (наприклад, масив лісу,населений пункт, сад, озеро тощо).

Лінійні умовні знаки використовують для зображення об’єктів лінійного характеру, довжини яких мають вираз у масштабі карти.

Пояснювальні умовні знаки - літерні або цифрові позначення -застосовують для опису якісних і кількісних характеристик об’єктів,показаних на карті. 


Вимірювати відстані по прямій лінії найзручніше лінійкою, використовуючи числовий або іменований масштаб. Для точніших вимірів кривих ліній є спеціальний прилад - курвіметр.
Щоб визначити площу, використовують кілометрову сітку, підраховують
кількість повних кілометрових квадратів, які потрапили в межі контура, що
вимірюється. Квадрати, заповнені частково об’єктом, оцінюють за відсот-ками заповненої площини квадрата.
Щоб визначити площу, використовують кілометрову сітку, підраховують
кількість повних кілометрових квадратів, які потрапили в межі контура, що
вимірюється. Квадрати, заповнені частково об’єктом, оцінюють за відсот-ками заповненої площини квадрата.

 Пропоную переглянути:


Д.З.

1. П.2, терміни.

2. Стор.11 вміти читати фрагмент топографічної карти.

3.Дайте відповіді на запитання 1-8 на стор.13.

Відповіді на запитання чекаю.









Немає коментарів:

Дописати коментар