Добрий день.
Сбогодні 5 вересня 2022 року.
Запрошую на урок географії учнів 6, 7, 8 та 11 класу.
Географія 6 клас.
Тема: Основні друковані та електронні джерела географічної інформації, їх значення. Методи географічних досліджень. Особливості організації власних географічних спостережень.
Методи географічних досліджень:
Географічні дослідження — це різновид наукових досліджень, у результаті яких збирається та поширюється географічна інформація.
Методи досліджень — це певні способи, за допомогою яких вивчають ті чи інші об’єкти, явища, процеси природи та суспільства.
У період накопичення географічних знань основним був метод географічних експедицій і спостережень, під час яких описували нові землі або яке-небудь природне явище. Різні способи географічних досліджень об’єктів на відстані, до яких із тих чи інших причин дістатися неможливо, називають дистанційними методами. У звітах експедицій минулого описи та малюнки робили зі значної відстані.
Істотно підвищилася якість дистанційних методів, коли мандрівники почали використовувати аерофотозйомку.
У наш час найціннішу інформацію вчені одержують за допомогою космічних знімків. Із їхньою допомогою створюють бази даних географічних інформаційних систем (ГІС), складають електронні карти й атласи. Комп’ютерні програми дозволяють моделювати та прогнозувати географічні процеси і явища, також їхні наслідки. Сучасні географи під час вивчення природи використовують фізичні, хімічні, біологічні методи дослідження.
Одним із найважливіших завдань, які стоять перед сучасними географами, є вивчення зв’язків між територією і результатами життєдіяльності людини. При цьому головним джерелом інформації є карта — графічне зображення того чи іншого явища, яке ми з вами можемо спостерігати на невеликій ділянці земної поверхні або навіть на всій Землі.
Коли з’явилися знімки Землі з повітря та з супутників, стало можливим створювати карти великих ділянок земної поверхні з дуже високою точністю, тобто наближених до реальності. Але для роботи зі значною кількістю отриманої інформації знадобилися нові інструменти, які б дозволили обробляти та використовувати її по новому. Такі інструменти було розроблено після того, як у картографії почали застосовувати комп’ютерну техніку. Треба було створити цілу низку потужних засобів, необхідних для пошуку, зберігання і обробки безлічі географічних даних для використання в різних сферах життя (наприклад, в автомобільному транспорті, у військових справах і навіть комунальному господарстві). Цей набір і є тим, що сьогодні називають географічною інформаційною системою (скорочено просто ГІС). Географічна інформаційна система — не просто засіб представлення, збереження та подання даних про властивості земної поверхні. ГІС дозволяє аналізувати та обробляти ці дані в інтерактивному режимі (тобто в доступному для нас із вами вигляді), а також прогнозувати подальші події.
Отже, ГІС — це система для роботи з даними, які орієнтовані у просторі та мають своє місце в ньому, таку собі точну «адресу», — координати.
Комп’ютерні програми дозволяють моделювати та прогнозувати географічні процеси і явища, також їхні наслідки. Сучасні географи під час вивчення природи використовують фізичні, хімічні, біологічні методи дослідження. Одним із найпоширеніших способів пізнання навколишнього світу є картографічний метод — зображення природних процесів і явищ за допомогою умовних знаків.
Географія 7 клас.
Тема: КАРТИ МАТЕРИКІВ ТА ОКЕАНІ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА МАСШТАБОМ,
ПРОСТОРОВИМ ОХОПЛЕННЯМ, ЗМІСТОМ І ПРИЗНАЧЕННЯМ.
«Карта важливіша за текст, бо говорить часто яскравіше, наочніше, лаконічніше, ніж найкращий текст». Так говорив про карту видатний географ П. П. Семенов-Тянь-Шанський. Після вивчення географії в 6 класі напевне ні в кого цей вислів не викликає сумніву. Складно уявити особливості такого величезного об’єкту, як ціла планета. Скільки разів карта давала вам зорове уявлення про різноманітність і в той же час закономірно сті природних процесів на Землі. Цього року вам треба буде ще детальніше вивчати нашу планету, тому й карти в нас будуть більш детальними. А як їх можна зробити такими? Пригадаймо усе, що нам відомо про них.
Первинні джерела пов’язані з дослідженнями об’єктів безпосередньо на місцевості.
Так, наприклад, під час подорожей ви можете самостійно складати опис території, фотографувати, спостерігати, запитувати та занотовувати.
Проте дослідження материків та океанів насамперед вимагає умінь працювати зі вторинними джерелами — такими, що добуті та впорядковані іншими дослідниками.
Серед сучасних джерел географічної інформації великого значення набувають геоінформаційні системи (ГІС) — сучасні комп’ютерні технології для картографування й аналізу об’єктів реального світу, явищ та подій, які відбуваються або прогнозуються.
Геоінформаційні системи найприродніше відображують просторові дані. Дані в геоінформаційних системах зберігаються у вигляді набору тематичних шарів, які об’єднані на основі їх географічного положення. Цю технологію застосовують практично у всіх сферах людської діяльності — чи то аналізу таких глобальних проблем, як перенаселення, забруднення території, скорочення лісових угідь, природні катастрофи, чи то розв’язування окремих задач, таких як пошук найкращого маршруту між пунктами, підбір оптимального розташування нового офісу, пошук будинку за адресою, прокладання трубопроводу на місцевості, різноманітні муніципальні задачі.
Універсальним джерелом географічних знань є карта — «друга мова» географії. З карт можна дістати основні відомості про природу, населення певних територій та його господарську діяльність.
Карти допомагають з’ясувати причини географічних явищ, утворення різних природних комплексів на земній поверхні.
Чим більший розмір території зображений на карті, тим дрібніший масштаб карти. Зі зменшенням масштабу карти зменшується детальність зображення географічних об’єктів та точність вимірювань. Так, на світових картах та картах півкуль земна поверхня зображена узагальнено зі значними спотвореннями. Однак їх перевага полягає в можливості одночасно показати всю поверхню Землі.
Карти материків та океанів в атласі складені у більш крупному масштабі, ніж світові, але вони теж є дрібномасштабними. За ними можна вивчати будову поверхні, виявляти обриси об’єктів, визначати географічні координати. Більш детальними є середньомасштабні карти. До крупномасштабних карт належать топографічні, на яких місцевість показана з великою точністю.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:
1. Опрацювати матеріал вашого підручника.
2. Дайте відповідь на запитання: що спільного і відмінного між картами залежно від їх класифікації?
Географія 8 клас.
Тема: Географічні відомості про територію України в минулому та сучасні географічні дослідження.
Перший і докладний з найдавніших описів сучасної української території зробив відомий грецький вчений Геродот (484-425 р. до н. е). На сторінках власних оповідань він називав цю землю Скіфією, а людей, які мешкали в межах цих земель, — скіфами. Можливо, ця назва походила від грецького слова skifo — «вузький», що означала вузьке розташування племен взДовж річки Борисфен (Дніпро), з часом їх витиснули кочовики-сармати. їхній напад обумовив зміну назви. І в IV ст. до н. е. цю територію вже називали Сарматія — за назвою нових хазяїв.
Оновлення населення впливало на зміну назви території. У II та III ст. на сучасну територію України приходять чергові племена іранських завойовників, їхнім символом був червоний колір, який уважали священним і надавав владу і силу, і ім’я їм було — рокси — що в перекладі означає — темно-червоний. Оскільки рельєф цих земель складався з ланів, до назви народу приєдналася форма рельєфу, і країну почали називати землею роксів — Роксоланією. Відома історія української дівчини Насті Лісовської, яка увійшла в історію під ім’ям — Роксолана — тобто мешканка роксоланських земель.
Назва «Русь» розумінні Україна широко вживалась за кордоном: українців називали русинами, проводячи чітку грань між ними і московитами аж до XVIII ст.
У ІХ-ХІІІ ст. виникає нова політична держава з центром в Києві — Київська Русь. Чому саме Руссю назвали цю землі? Це спірне питання, на яке не існує однозначної відповіді. Зокрема є версія нормандського походження цієї назви.
У часи розпаду Київської Русі на окремі незалежні землі слово «Україна» набуло нового значення — «князівство». Зокрема, у літописах зафіксовані Переяславська Україна, Галицька Україна, Волинська Україна, Чернігівська Україна, Київська Україна та ін.
Назва «Україна» вперше згадана 1187 р. в «Літописі Руському», в «Іпатійському літописі» він охоплює період до 1117 р. «Повість давніх літ» «Галицько-Волинський літопис» — до 1292 р. У листі до польського короля Зигмунда Августа турецький султан Сулей- ман (1564 р.) описує Кам’янець-Подільський як замок, розташований в Україні.
Петро Конашевич-Сагайдачний 1622 р. пише про «Україну вічну, власну предковічну вітчизну нашу».
На старих європейських картах є і Україна, і окраїна (територія Прикаспію між Московією і Ногайським станом).
Деякі сучасні українські дослідники виводять назву від слова «край», що первинно означало рідний край, країна, земля.
Запорожці в листі від 3 січня 1654 року підписуються: «Зо всім військом і Україною, вітчизною нашею». Тобто Україна набуває географічно-політичної назви, яка поступово завойовує простір. Після проголошення Української Народної Республіки в листопаді 1917 року назва Україна остаточно стверджується як у внутрішньому, так і в міжнародному вжитку.
Перші географічні свідчення про територію сучасної України належать давньогрецьким та давньоримським географам. Багато географічних свідчень можна знайти в давніх літописах часів Ки ївської Русі — в «Повісті временних літ», наприклад, перелічено географічні явища та процеси — бездощів’я, сурові зими, наведено описи поселень та шляхів сполучення.
1613 року на мапі Великого князівства Литовського позначено латиною vkraina. Автор карти Томаш Маковський. Інша назва карти — карта Радзивіла.
Один із найвидатніших картографів XVII століття Гійом Боплан створив перший варіант генеральної карти України 1639 р. Ця рукописна карта Tabula Geographica Ukrainska (Українська географічна карта, розмірами 44,5Х62,5 см, масштабу 1:1500000) міститься в рукописному атласі Ф. Гетканта і на ній відображено 275 назв населених пунктів, 80 назв річок, 4 острови, 13 порогів, 4 лісів, 2 назви морів. Нині зберігається у Військовому архіві у Стокгольмі.
В 1964 році при Інституті геофізики Академії Наук України був створений Сектор географії, який у подальшому був трансформований у Відділ географії, а з 1991 року на його базі заснували головний академічний центр географічних досліджень України — Інститут географії НАН України, що проводить фундаментальні дослідження в галузі раціонального природокористування та ліквідації наслід ків великих екологічних катастроф, насамперед Чорнобильської.
Наразі всіх українських географів об’єднує Українське географічне товариство — всеукраїнська науково-громадська організація вчених, учителів, викладачів, студентів у галузі географії та суміжних з нею наук.
Товариство створене з метою задоволення та захисту спільних інтересів його членів, сприяння організації, розвитку, підвищенню ефективності та координації географічних досліджень, використання їхніх досягнень для вирішення проблем соціально-економічного розвитку, оптимізації взаємодії суспільства і природи.
Завдяки діяльності Українського географічного товариства в Україні започатковано низку освітянських проектів, конкурсів, масових заходів. Усі вони відіграють важливу педагогічну роль. Завдання, що стоять перед цією організацією, задекларовані в момент її фундації, й досі залишаються актуальними. Сьогодні, як і багато років тому, товариство співпрацює з органами державної влади і місцевими органами самоврядування, академічними установами України, зокрема з Національною академією педагогічних наук, закладами освіти, науково-дослідними установами, громадськими організаціями в Україні та географічними товариствами інших країн.
Комплексне узагальнення знань відбувається планово й цілеспрямовано завдяки діяльності науково-дослідних інститутів Національної Академії наук України (Інститут географії, Інститут геологічних наук, Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут, Морський гідрофізичний інститут і Океанологічний центр та ін. фахові інститути) та географічним факультетами і кафедрам, що є у вищих навчальних закладах України. Сучасні дослідження спрямовані на пошуки нових родовищ корисних копалин, вивчення й прогнозування розвитку природних комплексів, моніторинг навколишнього середовища, охорону природи України .
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:
1. Опрацюйте матеріал п. 2.
2. Завершіть роботу над таблицею.
3.Усно проаналізуйте малюнок 6 на стор. 15.
4. Дайте письмово відповідь на 6 запитання та надішліть відповідь мені на Viber.
Географія 11 клас.
Тема: Географія як система наук.
Географія — одна з найдавніших наук, яка пройшла довгий шлях
розвитку. Зараз вона являє собою цілу систему наук, об'єктом дослідження якої є географічна оболонка, окремі її компоненти, територіальне розміщення і розвиток господарства, населення Землі, окремих її регіонів і країн.
Головним завданням географії є вивчення геосистем. Під ними розуміють сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих природних і природно-суспільних систем, які існують у географічній оболонці. Їх компоненти об'єднані кругообігами речовини та енергії. Прикладом може бути знайомий вам кругообіг води в природі. Саме потоки води, мінеральних речовин, тепла тощо забезпечують зв'язок між різними компонентами геосистем і, як результат, їх цілісність.
Геосистеми можуть бути різними за розмірами, головне для їх визначення — існування взаємопов'язаних і взаємодіючих компонентів. Це вам знайоме з поняття природно-територіального комплексу (ПТК), який складається із взаємопов'язаних між собою частин: повітря, гірських порід, рельєфу, води, ґрунтів, рослинного і тваринного світу. Нагадаємо, що у 8 класі для позначення тотожних геосистем ви також використовували поняття «ландшафт».
Найбільш поширеним є розгляд геосистем на трьох рівнях: планетарному, регіональному і локальному (місцевому). Планетарний рівень охоплює географічну оболонку Землі загалом і її найбільші частини — материки, океани, географічні пояси. Найбільше значення він має під час вивчення глобальних екологічних проблем. Багато з них пов'язані із забрудненням повітря й вод Світового океану. Регіональний рівень включає геосистеми, що займають значні території: природна зона (наприклад, зона степу, лісова зона); фізико-географічна країна (наприклад, Східноєвропейська рівнина), фізико-географічна провінція (наприклад, Новгород-Сіверське Полісся). Локальний рівень включає невеликі ділянки територій або акваторій — ділянка лісу, болото, міський парк. Ці геосистеми дуже вразливі, і їх досить швидко можна змінити в результаті господарської діяльності людини.
Для того щоб дослідити все різноманіття геосистем та їх компонентів, знадобилася велика кількість різних наук. Більшість із них об'єднують у дві групи — фізико-географічні й суспільно-географічні .
Фізико-географічні науки вивчають географічну оболонку та її компоненти, тобто ту частину нашої планети, із якої людина бере все необхідне для свого існування та розвитку.
Суспільно-географічні науки досліджують територіальне розміщення й розвиток господарства, населення Землі, окремих її регіонів і країн. Усі географічні науки пізнають закономірності розвитку геосистем, хоча кожна знаходить у них власний компонент.
Розглянемо деякі із географічних наук. Землезнавство вивчає закономірності формування, організації та розвитку географічної оболонки Землі. Ландшафтознавство — наука, що досліджує будову, функціонування та розвиток ландшафтів як частин географічної оболонки Землі.
Інші науки здебільшого вивчають певні компоненти географічної оболонки.
Метеорологія — наука про атмосферу, процеси та явища, що відбуваються в ній. Серед її складових — динамічна й синоптична метеорологія, однією з важливих проблем яких є розробка методів прогнозування погоди. Кліматологія вивчає питання походження клімату й механізми його формування, описує та класифікує клімат різних областей Землі, досліджує клімат минулого і прогнозує майбутні зміни клімату.
Об'єктом вивчення гідрології є природні води в межах гідросфери Землі. Це океани, моря, річки, озера, водосховища, болота, підземні води, а також скупчення вологи у вигляді снігового покриву, льодовиків.
Геоморфологія досліджує рельєф, його зовнішній вигляд, походження, історію розвитку, сучасну динаміку та закономірності географічного поширення. Використовуючи польові виміри, фізичні експерименти та математичне моделювання, геоморфологи намагаються спрогнозувати майбутні зміни рельєфу.
Географія ґрунтів вивчає закономірності формування й просторове поширення ґрунтів.
Біогеографію можна віднести і до географічних, і до біологічних наук. Вона розглядає закономірності поширення тварин і рослинних угруповань залежно від умов у районах їх поширення.
Основними складовими суспільно-географічних наук є економічна, соціальна та політична географія разом із геополітикою.
Економічна географія вивчає закономірності територіальної організації господарства, умови й особливості його розвитку та розміщення як у світі, так і в різних країнах і районах. Велика увага приділяється різним формам об'єднання господарських об'єктів (наприклад, кластерам). Комплексно ці питання розглядає загальна економічна географія. Крім неї, до складу економічної географії входять науки, які досліджують окремі складові господарства, зокрема промисловість, сільське господарство, сферу послуг.
Соціальна географія досліджує територіальну організацію життя людей із точки зору умов життя (природні, економічні, соціальні), праці, побуту, відпочинку, обслуговування, відтворення життя.
Географія населення вивчає територіальні особливості формування та розвитку населення й населених пунктів у різних соціальних, економічних і природних умовах.
Політична географія досліджує територіальну організацію політичного життя суспільства (країни, їх об'єднання, одиниці адміністративно-територіального поділу, виборчі округи тощо), системи політичних та адміністративних кордонів і меж, центри політичного впливу і зв'язки між ними.
Спорідненою наукою є геополітика. Вона вивчає взаємодію країн у масштабі всієї планети, а також вплив їх географічного положення та інших фізико- та суспільно-географічних особливостей на внутрішню й особливо зовнішню політику.
На межі фізичної та суспільної географії перебуває країнознавство. Ця наука вивчає природу, населення, культуру й господарство окремих країн світу.
Міждисциплінарною наукою є геоекологія. Вона вивчає зміни геосистем різного рівня та їх компоненти, обумовлені природними й антропогенними чинниками.
Картографія посідає особливе місце в системі географічних наук. Картографи складають плани місцевості, топографічні, навчальні та інші карти, досліджують методи їх використання.
Пізнавальне значення географії очевидне, адже вона відкриває світ. Спочатку завдяки географії ви мали можливість з'ясувати особливості земних оболонок. Згодом географія ознайомила вас із рельєфом, геологічною будовою, кліматичними умовами, внутрішніми водами, ґрунтами, рослинним і тваринним світом, природними ресурсами та ландшафтами України й материків нашої планети, розповіла про населення й господарство нашої держави та світу, окремих регіонів і країн. Географія навчила уважно придивлятися до навколишнього світу, орієнтуватися на місцевості, користуватися картою, описувати й порівнювати різноманітні об'єкти, розуміти причинно-наслідкові зв'язки, що існують між об'єктами на нашій планеті.
Ви зрозуміли, що географія не тільки відкриває вікно до різноманітних, часом унікальних куточків України, світу, але й надає необхідні інструменти та формує вміння працювати з ними з метою отримання, відбору, аналізу та систематизації інформації про нашу планету, регіони, країни, народи.
Географія здійснила грандіозний перехід від переважно описової до експериментальної науки на основі застосування математичних, геофізичних, аерокосмічних, геоінформаційних та інших сучасних методів дослідження. Зокрема, це стосується конструктивної географії. Для неї характерна практична спрямованість із метою вирішення проблем ефективного планування та проектування природно-господарських територіальних систем (вони охоплюють природу, населення й господарство), раціонального природокористування та гармонізації відносин між суспільством і природою.
Сучасні географічні дослідження охоплюють різні напрями й мають регулярний характер.
В Україні над розв'язанням нагальних проблем працюють колективи науково-дослідних інститутів Національної Академії наук України.
Результатами стало відкриття нових родовищ корисних копалин, зокрема природного газу, здійснення заходів із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, покращення екологічної ситуації в ряді регіонів країни, обґрунтування розміщення господарських об'єктів, створення картографічних творів та баз даних, підготовка прогнозів щодо стану природних об'єктів, можливих стихійних явищ, змін кількості та складу населення.
Випишіть собі наступне:
Об'єктом дослідження географії є географічна оболонка, окремі її компоненти, територіальне розміщення й розвиток господарства, населення Землі, окремих її регіонів і країн.
• Геосистеми — це сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих природних і природно-суспільних систем, які існують у географічній оболонці.
• Геосистеми розглядають на трьох рівнях: планетарному, регіональному та локальному.
• Більшість географічних наук об'єднують у дві групи — фізико-географічні й суспільно-географічні.
• Особливе місце в системі географічних наук посідає картографія.
• Сучасна географія виконує пізнавальну та конструктивну роль.
Д.З.
1. Опрацюйте матеріал п.1, мал. 1 і 2.
2. Дайте письмово відповідь на 2 запитання на усно на наступні запитання:
1. Що є об'єктом дослідження географії?
2. Як ви розумієте поняття «геосистема»?
3. Назвіть відомі вам рівні геосистем і коротко охарактеризуйте їх.
4. Що ви знаєте про фізико-географічні науки?
5. Які завдання вирішують суспільно-географічні науки?
6. У чому полягає пізнавальна роль країнознавства?
7. Як ви розумієте конструктивну роль географії?
Немає коментарів:
Дописати коментар