четвер, 15 вересня 2022 р.

Добрий день.

Сьогодні 15 вересня 2022 року.

Запрошую на урок ОЗ учнів 5 класу та на урок географії учнів 6, 8,9 класів.


ОЗ 5 клас

Тема: Добробут.

          В усі часи існування людства старше покоління передавало наступному знання і навички уникання небезпек — безпеки життя. У прадавні часи — це захист від диких звірів, несприятливих погодних умов і стихійних лих. Згодом люди навчилися непогано захищати себе від природних небезпек. Але натомість з'явилися небезпеки, пов'язані з життєдіяльністю самих людей. Це — небезпеки на дорогах, у побуті, на виробництві, а також екологічні небезпеки, які виникають через те, що люди забруднюють навколишнє середовище, роблять його непридатним для свого життя. Тому в наш час варто говорити не лише про безпеку життя, а й про безпеку діяльності людини — тобто про безпеку її життєдіяльності».

Пропоную переглянути:


Домашнє завдання:

1. Опрацювати § 3, знати піраміду потреб.

2. Дайте відповіді...6

1.  Які  рятувальні  та  аварійні  служби   ви знаєте?

2.  Які  служби  можна  викликати  за  телефонами:

а)  101;  б)  102;  в)  103;  г)  104?

1)  Якщо  виникла  пожежа,  телефонуй за  номером _________ .

2)  Відчувши  запах  газу, телефонуй ________ .

3)  Якщо  на  тебе  напали  або  ти  став  свідком  злочину,телефонуй __________ .

4)  Швидку  медичну  допомогу  викликай за  телефоном ________ .

 Шановний 5 клас!!!!!!!!

Доманє завдання необхідно надсилати мені для перевірки.

Вже 3 урок навчаємося, а домашньої я ще ні в кого не бачила.

Немає домашньої , я вимушена поставити 1 бал.

Тому чекаю виконані роботи  на Viber систематично.



Географія 6 клас

Тема: НАВКОЛОСВІТНІ ПОДОРОЖІ.

Закінчіть фрази:

У «Книзі про різноманітність світу» Марко Поло описав свої подорожі територією...

У Північній Європі подорожі на значні відстані здійснювали войовничі племена...

Плавання Б. Діаша та Васко да Гами у ХV ст. було відкрито морський шлях до...

У 1492 році Мартін Бегайм створив...

Землі, відкриті у 1492 році, Х. Колумб назвав...

Амеріґо Веспуччі у своїх листах на батьківщину називав нові землі...

Мабуть, багато хто з вас бачив пригодницьку стрічку за романом або читав пригодницький роман Жюля Верна «Навколо світу за 80 днів». Герої книги вирушають у мандрівку на повітряній кулі, наповненій воднем. 

Сучасні пасажирські літаки долають цю дистанцію за 36–40 годин, вітрильні яхти — за 60–80 днів. Перший в історії людства політ навколо світу здійснив у 1961 році Юрій Гагарін за 108 хвилин, а сучасні космічні кораблі витрачають на один оберт усього 90 хвилин. Зараз завдяки сучасним транспортним засобам навколосвітня подорож не є надзвичайною, тривалою та надто небезпечною подією. Проте так було не завжди.

Перша навколосвітня подорож тривала 1080 днів, а зі 265 учасників додому повернулися лише 18. Чому? Чого прагнули мандрівники? Які труднощі спіткали їх у дорозі? Дізнаймося про це докладніше.

Перша навколосвітня подорож Фернана Маґеллана

У 1519–1522 рр. портуґальський мореплавець Фернан Маґеллан здійснив першу навколосвітню подорож. Він хотів відшукати західний шлях з Європи до багатств Сходу — в Індію та на Острови Прянощів (Молуккські острови).

Експедицію Маґеллана спорядили іспанці. Подорож розпочалася 20 вересня 1519 р. на п’яти суднах у складі 265 осіб, а 8 вересня 1522 року залишки експедиції з 18 осіб повернулися до Іспанії. Сам Маґеллан не дожив до здійснення своєї мрії, він загинув у результаті сутички з туземцями на одному з Філіппінських островів.

Географічне значення першої навколосвітньої експедиції величезне: на практиці було доведено, що Земля має форму кулі, Світовий океан є одним цілим та займає більшу частину Землі.

Піратство. Подорожі Френсіса Дрейка (виступи учнів з використанням відомостей із додаткових джерел географічних знань) Френсіс Дрейк здійснив друге навколосвітнє плавання (1577– 1580). Пірати під керівництвом Френсіса Дрейка мали заступництво англійської корони.

Віддаючи шану Дрейку як мореплавцеві, його іменем назвали найширшу протоку на Землі, що з’єднує Тихий та Атлантичний океан.

Вчинки піратів не можна назвати шляхетними, однак їхні походи сприяли вивченню Світового океану, численних островів і морського узбережжя.

Під час подорожей Дж. Кука, І. Крузенштерна та Ю. Лисянського значну увагу приділяли науковим дослідженням.

Відкриття південних материків

У 1606 р. голландський мореплавець Віллем Янсзон досягнув берегів п’ятого материка — Австралії. Але, подібно Колумбу, Янсзон так і не дізнався, що відкрив новий материк. Остаточно встановив, що Австралія — самостійний материк, голландський мореплавець Абель Тасман 1644 року.

У 1819 році з метою «придбання найповніших знань про нашу земну кулю» була споряджена перша російська антарктична експедиція на шлюпах «Восток» та «Мирний».

Першим командував Тадей Беллінзгаузен, другим — Михайло Лазарєв. У суворих полярних широтах протягом майже двох років тривало плавання. За цей час російськими моряками було відкрито та описано багато островів. У січні 1820 року експедицією був відкритий останній невідомий материк Землі — Антарктида.

На початку ХІХ ст. усі материки були відкриті. Невивченими залишалися внутрішні райони Антарктиди та океани.

 Перше навколосвітнє плавання було здійснено в 1519–1522 рр. експедицією, яку очолював Фернан Маґеллан. У результаті було доведено кулястість Землі та єдність Світового океану.

Другу навколосвітню подорож здійснив пірат Френсіс Дрейк.

У подальших навколосвітніх подорожах усе більше уваги приділяли науковим дослідженням. На початку ХІХ ст. кожна велика частина Землі дістала назву. Материків виявилося шість, океанів — чотири.


Пропоную переглянути:



ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Опрацювати матеріал вашого підручника.

2. Дайте відповіді на запитання:

Якою була мета експедиції під керівництвом Ф. Маґеллана?

Водами яких океанів рухалася експедиція Ф. Маґеллана?

Якими були географічні наслідки першої навколосвітньої подорожі?

Чому в Середні віки на морських просторах активізувалося піратство?

Чому глави європейських держав підтримували «своїх» піратів?

Чому голландці тримали в таємниці відкриття Австралії?

У якій послідовності були відкриті материки?


3.Наведіть докази того, що епоха Великих географічних відкриттів дійсно заслуговує на таку назву.

Які якості особистості притаманні першовідкривачам?

 4.Висловіть власні враження від уроку, починаючи зі слів: «Сьогодні мене здивувало...»

Чекаю виконані роботи  на Viber систематично.


Географія 8 клас

Тема:  Класифікація карт. Навчальні карти й атласи. Національний атлас України, електронні карти. Картографічні  інтернет-джерела. Геоінформаційні та  сучасні навігаційні системи

Географічні карти це зменшені узагальнені зображення земної поверхні на площині, на яких відбито розміщення природних і суспільних явищ та процесів: материків, океанів, країн, областей, міст, районів, каналів, гідротехнічних споруд тощо.

Специфіка карт визначається трьома їхніми особливостями

По-перше, це закон побудови: він дозволяє одержати з карти правильні дані щодо положення, планових розмірів і форм зображуваних географічних об'єктів.

По-друге, це використання умовних позначень, тобто схематичних зображень певних об'єктів та явищ.

По-третє, це відбір та узагальнення зображених об'єктів та явищ, які дозволяють за допомогою умовних позначень підкреслити на карті загальні та істотні ознаки цих явищ та об'єктів. 

Усі карти, якими ми користуватимемося, будуть розрізнятися за цими  ознаками — охоплення території, масштаб та зміст.

Головною властивістю будь-якої карти є наочне й точне відображення просторового положення об'єктів, їхньої форми й розмірів. Географічні карти містять у десятки тисяч разів більше інформації, ніж аналогічний за форматом аркуш тексту. Цю властивість карт називають інформативністю.

Щоб одержати цю інформацію, необхідно навчитися читати карту, тобто зрозуміти зміст умовних позначень, що в ній використовуються. У цьому допоможе легенда карти, що зазвичай міститься на полях карти або на вільних місцях усередині її рамки й містить переліки умовних знаків зі стислим поясненнями. Легенда — ключ до розуміння і читання карти, тому вивчення карти необхідно починати саме з неї.

Атлас України є найважливішим джерелом інформації про країну в просторовому відображенні.


Карти є втіленням картографічного методу дослідження.

Електронні карти — комп’ютерні версії паперових карт.

Створення геоінформаційних систем (ГІС) — особливих джерел інформації, утворених як комплекс електронних географічних карт (у тому числі й тривимірних моделей місцевості), текстової інформації, діаграм, графіків тощо, для найповнішого відображення кількісних і якісних показників певної території.

GPS та ГЛОНАСС - це системи другого покоління. Визначення положення приймача в них можна розглядати як вирішення просторової лінійної засічки: визначення відстаней від пункту (приймача) з невідомими координатами до кількох об'єктів (супутників) з відомими координатами. Поточні коорднати супутників розраховуються по відомим параметрам руху. Визначення відстаней від приймача до супутників виконується шляхом спостереження кодових сигналів, а у спеціальних високоточних приймачах також і за рахунок спостереження фази несучої сигналу. Висока швидкість руху супутників дозволяє за короткий інтервал спостережень отримати великий обсяг вимірювань відстаней для різних положень кожного супутника і застосувати методи статистичної обробки для отримання максимально точного результату.

Сьогодні з’явилася унікальна можливість у реальному часу на безкоштовній основі за допомогою супутників NASA (режим доступу https://www.nasa.gov/multimedia/nasatv/index.html#public).

Пропоную переглянути:





   ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.Опрацювати відповідний параграф підручника

     2. Розгляньте карти атласу України . Визначте їхні види за охопленням території, змістом, масштабом.

Чекаю виконані роботи  на Viber систематично.

Географія 9 клас

Тема:  Сектори національної економіки України та форми суспільної організації виробництва.

Пропоную переглянути:



Крім форм власності й видів діяльності, в економіці використовують класифікацію за секторами національної економіки. У її основі лежить секторальна модель економіки, у складі якої виділяють первинний, вторинний і третинний сектори .

Первинний сектор економіки об’єднує види діяльності, пов’язані з видобуванням сировини та її переробкою в напівфабрикати. До нього належать сільське господарство, рибальство, лісівництво, мисливство та видобування мінеральної сировини (вугілля, нафти, металічних руд тощо). Первинний сектор був першим в історії людства, з нього розпочалася економічна діяльність первісних людей (збирання й полювання). Йому належало провідне місце в економіці країн світу до початку промислової революції. У межах первинного сектора найважливішим видом діяльності було сільське господарство. Нині його переважання у ВВП країни здебільшого свідчить про низький рівень її економічного розвитку. Прикладом цього є чимало країн Африки, де досі значна частина населення зайнята в сільському господарстві. Але є і винятки. Первинний сектор (видобування нафти й газу) є основою економіки багатих країн Перської затоки, таких як Саудівська Аравія й Катар. Суспільство, яке існує в умовах панівного традиційного сільського господарства, називають доіндустріальним, або аграрним.

Мал.Структура національної економіки

Вторинний сектор економіки утворюють види діяльності переробної промисловості й будівництва. В економіці країн Західної Європи вторинний сектор панував у XX ст. (Перша промислова революція). Передумовою переходу від економіки первинного до економіки вторинного сектора було поліпшення технологій ведення сільського господарства, що зумовило підвищення продуктивності праці. У зв’язку із цим вивільнялись робоча сила й фінансові ресурси, які було спрямовано на розвиток промисловості. Суспільство, що існує в умовах панівного вторинного сектора економіки, називають індустріальним.

Третинний сектор економіки — це сфера послуг. Перехід до третинної економіки пов’язаний зі зростанням продуктивності праці в промисловості, у зв’язку із чим вивільнялись ресурси для розвитку сфери послуг. До сфери послуг належать: освіта, наука, культура, туризм, охорона здоров’я тощо. Останніми роками в цьому секторі високими темпами розвиваються інформаційні технології.


Часто з третинної сфери економіки виділяють четвертинну — інформаційну. Це інформаційні технології, наукові дослідження, маркетинг, банківські й фінансові послуги та інші, пов’язані не з виробництвом яктаким, аз його плануванням й організацією. Прикладом успішного розвитку такої економіки є Сингапур.


Країни, у яких переважає третинний сектор економіки, називають постіндустріальними, або інформаційним суспільством. Це країни-лідери економічного розвитку світу.

Україна має показники типової країни, що перебуває на індустріальному етапі розвитку суспільства. Частка вторинного сектора сягає майже 45 % вартості ВВП, відносно високою є також частка первинного сектора. Натомість відсоток третинного сектора в економіці України значно нижчий, ніж у провідних постіндустріальних країнах світу (США, Японія, країни Західної Європи).

ФОРМИ СУСПІЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА. До форм суспільної організації виробництва належать концентрація, спеціалізація, кооперування, комбінування, агломерування. Також виділяють дисперсію та диверсифікацію виробництва .

Концентрація — це зосередження виробництва на великих підприємствах (виробнича концентрація) та зосередження підприємств одного виду діяльності на обмеженій території (територіальна концентрація виробництва). Зростання концентрації виробництва відбувається за рахунок розширення діючих підприємств, будівництва нових великих підприємств або об’єднання кількох малих. Концентрація — це процес зосередження виробництва, робочої сили, засобів праці на великих підприємствах, тобто процес усуспільнення виробництва через збільшення обсягів випуску продукції. У сучасних умовах процесу концентрації промислового виробництва притаманна докорінна зміна техніки на базі науково-технічного процесу, зосередження її на великих підприємствах. На розвиток концентрації виробництва впливають такі чинники, як зростання потреби в окремих видах продукції, технічний прогрес у промисловості.

Мал. Основні суспільні форми організації виробництва

Спеціалізація — орієнтація певного економічного об’єкта в загальній системі географічного поділу праці на виробництво благ, що споживають за її межами. Розрізняють три форми спеціалізації: предметну, подетальну, стадійну.

Предметна спеціалізація означає, що підприємство виробляє продукцію певного виду від початку до кінця й за межі підприємства йдуть не деталі, а готові вироби.

Подетальна спеціалізація полягає в тому, що окремі підприємства виробляють різні деталі й вузли. Потім їх збирають на спеціальних складальних заводах і виготовляють (збирають) з них готові вироби. Вона найбільш поширена в машинобудуванні.

Технологічна (стадійна) спеціалізація — це послідовне виробництво напівфабрикатів, деталей чи вузлів на різних підприємствах, кожне з яких виконує певну стадію обробки або ж спеціалізується на окремій стадії технологічного процесу.

Територіальна спеціалізація — зосередження виробництва в окремій територіальній одиниці поділу. Виділяють міжнародну, міжрегіональну та локальну спеціалізацію.

Кооперування виробництва — процес встановлення виробничих зв’язків між різними спеціалізованими підприємствами, які спільно працюють над виробництвом складної продукції. Наприклад, для виробництва автобуса необхідні деталі, що виробляють кілька сотень спеціалізованих підприємств. Вони постачають ці деталі на складальне підприємство, яке випускає готову продукцію. Про ступінь розвитку кооперування виробництва в межах окремих гігантських корпорацій свідчить те, що окремі деталі, вузли автомобілів для корпорації «Дженерал моторз» постачають майже 40 тис. дрібних і середніх підприємств.

Комбінуванням називають таку форму суспільної організації виробництва, за якої на одному підприємстві зосереджують виробництва різних видів продукції. Наприклад, металургійні комбінати повного циклу.

Диверсифікація виробництва — це процес його кількісного та якісного поділу й подрібнення. Диверсифікація характерна для великих підприємств із високою концентрацією виробництва. Наприклад, великі компанії водночас із виробництвом ракетної техніки розгортають випуск високотехнологічної електронної апаратури, побутової техніки.

Агломерування — це процес утворення тісних економічних зв’язків між підприємствами на основі спільної інфраструктури в межах відповідної міської агломерації. Найбільш ефективним є їх розміщення у великих містах.

Сучасні найбільші світові компанії — приклад комбінування виробництва. Наймогутніші з них широко застосовують різні види концентрації, диверсифікації з метою встановлення глобальних виробничих ланцюгів. Наприклад, «Фіат» має автоскладальні підприємства в Польщі, Італії, Єгипті.

Процес дисперсії (розосередження) виробництва зумовлюють переважно два взаємопов’язані чинники. Це активний розвиток малого й середнього бізнесу та залучення у виробництво високопродуктивних технологій. Це значно підвищує можливості відриву багатьох видів господарської діяльності від сформованих центрів. Виявляється цей процес у повсюдному розміщенні невеликих і середніх промислових підприємств, їх інтенсивному поширенні навіть у сільській місцевості. Зокрема, хліб випікають у багатьох населених пунктах на підприємствах із різною потужністю й асортиментом.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ:

  • Національну економіку поділяють натри сектори: первинний (добувна промисловість і сільське господарство), вторинний (обробна промисловість і будівництво), третинний (сфера послуг).
  • Основними формами суспільної організації виробництва є: агломерування, концентрація, спеціалізація, кооперування, комбінування, дисперсія, диверсифікація виробництва.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. П.4, терміни.

2. Дайте відповіді на запитання:

  • 1. Що належить до сфери послуг?
  • 2. До якої групи належать країни, у яких домінує розвиток третинного сектора економіки?
  • 3. Дайте визначення поняття «спеціалізація». Які розрізняють її форми?
  • 4. Поясніть, чому сільське господарство належить до первинного сектора економіки.
  • 5. Які відмінності між поняттями «комбінування» та «концентрація»?
  • 6. Схарактеризуйте переваги спеціалізації виробництва.
  • 7. Чи може розвиватися кооперування між підприємствами різних країн?
  • 8. Як ви вважаєте, які негативні ефекти характерні для спеціалізації?
  • 9. Назвіть позитивні й негативні сторони кооперування. Для цього в зошиті складіть відповідну таблицю.

      3. Працюємо  з картою:

Користуючись карту та легенду до неї, наведіть приклади видів економічної діяльності за секторами економіки, які розвинені в Україні.

       4. Шукаємо в Інтернеті:

Використовуючи інтернет-ресурси, наведіть приклади участі українських підприємств у міжнародній кооперації.

Чекаю виконані роботи  на Viber систематично.

Немає коментарів:

Дописати коментар